Рішення

від 23.11.2020 по справі 911/2421/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2020 р. Справа № 911/2421/20

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-промислово-торгова компанія Украгросервіс

до Фермерського господарства Л.Ю.К.С.

про стягнення 680080,72 грн

за участю представників

позивача: Бойко О.В. - керівник;

відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-промислово-торгова компанія Украгросервіс (далі - позивач, ТОВ НПТК Украгросервіс ) з позовом до Фермерського господарства Л.Ю.К.С. (далі - відповідач, ФГ Л.Ю.К.С. ) про стягнення 680080,00 грн, з яких: 402136,56 грн основного боргу, 19084,98 грн 3% річних, 23444,53 грн інфляційних втрат, 34346,37 грн пені та 201068,28 грн штрафу (у редакції позовної заяви за вих. № 6 від 01.09.2020).

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № ДГ 15/11/16 від 15.11.2016 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 12.10.2020.

Через канцелярію суду ФГ Л.Ю.К.С. подано відзив на позовну заяву за вих. № 0810/20 від 08.10.2020, у якому відповідач не визнає позовні вимоги та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Так, відповідач не заперечує обставин укладення між сторонами договору № ДГ 15/11/16 від 15.11.2016, однак стверджує, що не отримував товар за видатковою накладною № РН-000041 від 30.11.2016, оскільки під сумнів підпадає підпис отримувача. Крім того, за твердженнями відповідача, частина товару ним не замовлялась.

Також відповідач вважає, що підлягає сумніву розрахунок інфляційних збитків, оскільки відповідно до розрахунку заборгованості позивач вказав дату початку розрахунку 01.01.2019, датою закінчення розрахунку зазначено 31.07.2020. Помісячний розрахунок, поданий позивачем у таблиці, вказаний з січня 2019 року по квітень 2020 року. Таким чином, на думку відповідача, поданий позивачем розрахунок, враховуючи різні періоди, відображаються на розрахунку підсумкової суми інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 12.10.2020 підготовче засідання відкладено на 09.11.2020.

Через канцелярію суду 03.11.2020 від ТОВ НПТК Украгросервіс надійшла відповідь на відзив за вих. № 7 від 28.10.2020. У відповідь на твердження відповідача щодо неотримання товару на підставі видаткової накладної № РН-000041 від 30.11.2016 позивач зазначає про те, що вказана видаткова накладна підписана представниками обох сторін та скріплена печатками ТОВ НПТК Украгросервіс і ФГ Л.Ю.К.С. . Позивач зауважує, що спірна видаткова накладна відповідачем у встановленому законом порядку не спростована, а тому вона є належним і допустимим доказом отримання товару.

На підставі ухвали Господарського суду Київської області від 09.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.11.2020.

Ухвалою суду від 23.11.2020 виправлено технічну описку в ухвалах Господарського суду Київської області від 12.10.2020 та 09.11.2020 у справі № 911/2421/20, зазначивши в описових частинах ухвал вірну суму стягнення - 680080,00 грн, з яких: 402136,56 грн основного боргу, 19084,98 грн 3% річних, 23444,53 грн інфляційних втрат, 34346,37 грн пені та 201068,28 грн штрафу.

У судовому засіданні 23.11.2020 представник позивача обґрунтував в усному порядку заявлені вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, будь-яких заяв чи клопотань процесуального характеру на адресу суду не направляв.

За приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи та неповідомлення відповідачем причин неявки, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, 23.11.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ НПТК Украгросервіс (продавець) та ФГ Л.Ю.К.С. (покупець) 15.11.2016 укладено договір поставки № ДГ 15/11/16 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2. Договору обумовлено, що асортимент, кількість та ціна товару визначається в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Ціни, загальна вартість, найменування Товару визначаються в гривнях та зазначаються у Додатку (ах) (п. 2.1.1. Договору).

Згідно з п. 2.3. Договору загальна вартість Договору визначається сумою загальних вартостей товару, що вказані в накладних, за якими покупець отримав товар від продавця.

За умовами п. 3.6. Договору датою поставки товару та моментом переходу до покупця права власності і всіх ризиків на товар за цим Договором вважається дата передачі товару покупцеві в пункті поставки товару.

Товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем з моменту підписання уповноваженим представниками сторін накладних (п. 3.8. Договору).

У розділі 6 Договору сторони погодили порядок розрахунків: розрахунки між сторонами за цим Договором здійснюються шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця; строки розрахунків погоджуються сторонами, оформивши графік розрахунків.

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2016 та підлягає пролонгації на наступний календарний рік, якщо за один місяць до дати завершення договору ні одна із сторін не заявить про намір його розірвання або до повного виконання стонами своїх зобов`язань (п. 11.1. Договору).

Будь-які зміни та доповнення за цим Договором є невід`ємною частиною цього Договору та мають юридичну силу лише у випадку їх письмового оформлення та скріплення підписами повноважних осіб і печатками (п. 12.2. Договору).

Між сторонами складено додатки до Договору - Специфікації, у яких сторони визначили найменування товару, його кількість та ціни на кожну асортиментну позицію товару, а саме:

- додаток № 1 від 15.11.2016 Специфікація № 15/11/16 на поставку товару - Євро-Ленд, РК, гербіцид (5 л) у кількості 330 л на загальну суму 192060,00 грн;

- додаток № 3 від 30.11.2016 Специфікація № 30/11/16 на поставку товару Євро-Ленд, РК, гербіцид (5 л) у кількості 470 л та Матч у кількості 62 л на загальну суму 330076,56 грн;

- додаток № 5 Специфікація № 12/12/16 на поставку товару - Цемент М-400 ПЦЦ ІV Б кількістю 3,5 т на загальну суму 5250,00 грн;

- додаток № 7 від 23.02.2017 Специфікація № 23/02/17 на поставку товару - Цемент М-500 ПЦ ІІ 3 кількістю 3,75 т на загальну суму 6000,00 грн;

- додаток № 9 від 23.03.2017 Специфікація № 23/03/17 на поставку товару - Цемент М-500 ПЦ ІІ 3 кількістю 8,7 т на загальну суму 15000,00 грн;

- додаток № 11 від 29.06.2017 Специфікація № 29/06/17 на поставку товару - Цемент М-500 ПЦ ІІ 3 кількістю 1,775 т на загальну суму 3301,50 грн.

Між сторонами було складено та підписано додатки до Договору, у яких складено графік розрахунків за кожною Специфікацією, а саме: № 2 від 15.11.2016, № 4 від 30.11.2016, № 6 від 12.12.2016, № 8 від 23.02.2017, № 10 від 23.03.2017, № 12 від 29.06.2017. Цими додатками сторони погодили, що 100% вартості Договору за вказаними вище додатками (специфікаціями) покупець зобов`язується оплатити не пізніше ніж 31.12.2018.

У період з 15.11.2016 по 10.07.2017 продавець передав, а покупець прийняв обумовлений у Специфікаціях товар на загальну суму 551688,06 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими видатковими накладними, а саме: № РН-000039 від 15.11.2016 на суму 192060,00 грн; № РН-000041 від 30.11.2016 на суму 330076,56 грн; № РН-000046 від 12.12.2016 на суму 5250,00 грн; № РН-0000011 від 24.02.2017 на суму 6000,00 грн; № РН-0000025 від 23.03.2017 на суму 15000,00 грн; № РН-0000080 від 10.07.2017 на суму 3301,50 грн. Зазначені видаткові накладні оформлені належним чином, містять підписи представників сторін, відтиски печаток підприємств та підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару.

У рахунок погашення вартості отриманого товару покупцем у період з 21.11.2016 по 10.07.2017 перераховано на рахунок постачальника грошові кошти в сумі 149551,50 грн, що підтверджується долученими до позовної заяви копіями банківських виписок по рахунку ТОВ НПТК Украгросервіс .

За твердженнями позивача, оскільки ФГ Л.Ю.К.С. не оплатило повністю отриманий товар до 31.12.2018, то з 01.01.2019 у нього виникла прострочка виконання зобов`язання на суму 402136,56 грн, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до приписів ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарський суд відзначає, що викладені умови договору, права та обов`язки сторін, порядок виконання договору, дають підстави вважати, що фактично між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини з договору поставки, які регулюються нормами ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, в силу яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено факт передачі позивачем відповідачу обумовленого Договором товару на загальну суму 551688,06 грн. Зі свого боку відповідачем частково виконано обов`язок з оплати вартості отриманого товару та сплачено лише 149551,50 грн, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг у сумі 402136,56 грн.

Водночас, як зазначалось вище, вартість переданого продавцем покупцю товару за Договором мала бути сплачена не пізніше ніж 31.12.2018.

Таким чином з наявних у матеріалах справи письмових доказів вбачається наявність у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем у повному обсязі не виконане.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 402136,56 грн, які не сплачені відповідачем станом на день розгляду спору, підлягають задоволенню в повному обсязі як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.

У зв`язку з простроченням відповідачем оплати вартості товару позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 34346,37 грн за період з 01.02.2020 по 31.07.2020 від суми заборгованості в розмірі 402136,56 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями, згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.2. Договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, визначених п. 6.2 цього договору, продавець має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діє на час проведення розрахунків) від вартості недоплаченої частини товару за кожний день затримки платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд зауважує, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З наданого до позовної заяви розрахунку пені вбачається, що позивач невірно визначив момент виникнення прострочення. Як установлено судом, обов`язок відповідача з оплати товару мав бути виконаний не пізніше 31.12.2018, отже прострочення та, відповідно, право нараховувати пеню настає з 01.01.2019.

У зв`язку з цим судом самостійно здійснено перерахунок пені з урахуванням вірного періоду прострочення оплати, з урахуванням порядку нарахування пені, передбаченого частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України. За розрахунком суду пеня за період з 01.01.2019 по 30.06.2019 від суми заборгованості в розмірі 402136,56 грн склала 72062,49 грн, що перевищує заявлений до стягнення позивачем.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, вимоги про стягнення пені у сумі 34346,37 грн підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем.

Додатково позивачем, на підставі п. 8.3. Договору, заявлено до стягнення з відповідача 201068,28 грн штрафу.

Так, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено, зокрема, штраф.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.3. Договору обумовлено, що Покупець, у випадку затримки розрахунку більше ніж на 2 місяці, сплачує продавцю штраф в розмірі 50% від суми боргу.

Перевіривши розрахунок штрафу, нарахованого позивачем на суму простроченого понад 2 місяці зобов`язання з оплати товару, суд встановив, що він є арифметично вірним, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача 201068,28 грн штрафу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань, позивач просив суд стягнути з відповідача 19084,98 грн 3% річних та 22444,53 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних позивач здійснив на суму заборгованості в розмірі 402136,00 грн за період з 01.01.2019 по 31.07.2020.

Судом перевірено відповідний розрахунок 3% річних та встановлено, що він є арифметично правильним, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат суд виходив з такого.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18.

Оскільки в розрахунку позивача викладено два різних періоди нарахування інфляційних втрат, судом при перевірці такого розрахунку взято до уваги період прострочення, який зазначено у позовній заяві, а саме з 01.01.2019 по 31.07.2020.

Судом за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга:Закон здійснено перерахунок інфляційних втрат за період з 01.01.2019 по 31.07.2020 від суми простроченого грошового зобов`язання та встановлено, що сума інфляційних втрат складає 22160,61 грн, у зв`язку з чим відповідна вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про належне і своєчасне виконання зобов`язань за договором поставки № ДГ 15/11/16 від 15.11.2016.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 402136,56 грн основного боргу, 19084,98 грн 3% річних, 22160,61 грн інфляційних втрат, 34346,37 грн пені та 201068,28 грн штрафу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства Л.Ю.К.С. (07532, Київська обл., Баришівський р-н, с. Лехнівка, вул. Шевченка, буд. 16; код ЄДРПОУ 33889719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-промислово-торгова компанія Украгросервіс (04073, м. Київ, пров. Балтійський, буд. 23; код ЄДРПОУ 33496687): 402136 (чотириста дві тисячі сто тридцять шість) грн 56 коп. основного боргу, 19084 (дев`ятнадцять тисяч вісімдесят чотири) грн 98 коп. 3% річних, 22160 (двадцять дві тисячі сто шістдесят) грн 61 коп. інфляційних втрат, 34346 (тридцять чотири тисячі триста сорок шість) грн 37 коп. пені, 201068 (двісті одну тисячу шістдесят вісім) грн 28 коп. штрафу та 10181 (десять тисяч сто вісімдесят одну) грн 95 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 04.01.2021.

Суддя О.В. Щоткін