Рішення

від 03.01.2021 по справі 911/2434/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" січня 2021 р. Справа № 911/2434/20

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Могилів-Подільського прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кассіс»

про стягнення 55201,28 грн

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Київської області звернувся ІНФОРМАЦІЯ_1 старшого лейтенанта Вячеслава Семенова Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кассіс» (далі відповідач, ТОВ «Кассіс») про стягнення 55201,28 грн, з яких: 49167,85 грн основного боргу, 4632,47 грн пені, 812,00 грн 3% річних та 588,96 грн втрат від інфляції.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на відшкодування витрат за надані комунальні послуги користувачу від 29.05.2019 № 113-19.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.09.2020 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи) та встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), щодо надіслання відзиву на позовну заяву.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень ст. 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 16.09.2020 про відкриття провадження у справі № 911/2434/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08154, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 19 А.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення ТОВ «Кассіс» з відміткою «неправильно зазначена, відсутня адреса одержувача».

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки судом було вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами, відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Військовою частиною НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , (надавач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СКАЙ» (користувач) 29.05.2019 укладено договір № 113-19 на відшкодування витрат за надані комунальні послуги користувачу (далі договір № 113-19).

Відповідно до п. 1.1. договору № 113-19 надавач забезпечує комунальними послугами користувача за адресою: Вінницька область, м. Могилів-Подільський, вул. Острівська, 2 (військове містечко № 18, будівля № 18/33 (інв. № 101310089)), а користувач відшкодовує витрати за надані комунальні послуги надавачу, згідно лічильників та розрахунків наданих надавачем за цим договором. Лічильники з обліку комунальних послуг встановлюється користувачем. У разі відсутності лічильників з обліку спожитих послуг, користувач відшкодовує витрати за комунальні послуги згідно розрахунку. Розрахунок відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги розробляється надавачем та погоджується з користувачем.

За умовами пп. 2.1.1. договору № 113-19 надавач зобов`язався забезпечити надання користувачу комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами.

Користувач зобов`язався не пізніше 25 числа кожного поточного місяця вносити плату надавачу за надані комунальні послуги. При несвоєчасному внесенні плати сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки. В разі непроплати за надані послуги, до 25 числа поточного місяця за попередній місяць, постачання даних послуг припиняється (пп. 2.2.3. договору № 113-19).

Пунктом 3.1. договору № 113-19 обумовлено, що загальна сума договору становить 92102,76 грн згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.2. договору № 113-19 розрахунки між сторонами проводяться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок надавача, або за погодженням сторін, в іншій формі, не забороненій чинним законодавством України.

У пункті 7.1. договору № 113-19 сторони погодили, що цей договір укладено строком на один рік, що діє з 01.01.2019 по 31.12.2019 включно (відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України).

За умовами п. 7.4. договору № 113-19 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Згідно із Специфікацією до договору з ТОВ «Будівельна компанія «СКАЙ» комунальними послугами, якими забезпечувався користувач, є послуги з найменуванням «Поновлення витрат за електроенергію» загальною вартістю 92102,76 грн.

Житлово-експлуатаційним відділенням відділу забезпечення Могилів-Подільського прикордонного загону (військова частина 2193) видано довідку від 16.07.2020 № 2017 наступного змісту:

- для вимірювання спожитої електроенергії, яка використовувалась споживачем ТОВ «Будівельна компанія «СКАЙ» в період з 01.01.2019 по 31.12.2019 був встановлений електролічильник «Енергомера» (10-100 А, 2018 року) № 007513132006867;

- зазначений лічильник використовувався в період з 01.01.2019 по 31.12.2019;

- результати обліку спожитої електроенергії обліковувались в журналі обліку показників електролічильників № 71.

Як вказує позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідно до аналізу Журналу обліку показників електролічильників №71 житлово-експлуатаційного відділення відділу забезпечення військової частини 2193 Могилів-Подільського прикордонного загону, скріпленого та зареєстрованого у відділенні документального забезпечення штабу прикордонного загону 15.03.2016, встановлено, що на 38 сторінці наявні записи стосовно помісячного обліку спожитої відповідачем електроенергії в період дії договору № 113-19.

На виконання умов договору № 113-19 та на підставі фактичних показників приладу обліку, відображених у відповідному журналі обліку, Могилів-Подільським прикордонним загоном складено Акти виконаних робіт (надання послуг) за відповідні періоди: № 1 з 01.01.2019 по 01.06.2019 на суму 17383,07 грн; № 2 з 01.06.2019 по 01.11.2019 на суму 10563,00 грн; № 3 з 01.11.2019 по 01.12.2019 на суму 25527,68 грн; № 4 з 01.12.2019 по 01.01.2020 на суму 13077,17 грн. Зазначені акти підписані уповноваженою особою надавала командиром військової частини НОМЕР_1 Тимчуком І.Ф. Загальна вартість наданих послуг склала в сумі 66550,92 грн.

За твердженнями позивача, вказані акти з боку користувача з невідомих причин залишені без підпису.

На підставі зазначених актів виконаних робіт (надання послуг) №№1-4 Могилів-Подільським прикордонним загоном виставлено ТОВ «Будівельна компанія «СКАЙ» відповідні рахунки на оплату спожитих послуг: № 1 від 26.07.2019 на суму 17383,07 грн; № 5 від 04.11.2019 на суму 10563,00 грн; № 9 від 05.12.2019 на суму 25527,68 грн; № 13 від 28.12.2019 на суму 13077,17 грн.

Відповідно до виписки з Системи дистанційного обслуговування Державної казначейської служби по клієнту Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ 14321819) за 26.07.2019 ТОВ «Будівельна компанія «СКАЙ» здійснено перерахування коштів у сумі 17383,07 грн на казначейський рахунок Могилів-Подільського прикордонного загону з призначенням платежу «відшкодування витрат за ел.енергію згідно рах. від 26.07.2019 р.».

Як зазначає позивач, з 27.06.2019 по теперішній час жодних коштів від відповідача, згідно з наданими Могилів-Подільським прикордонним загоном рахунками на оплату послуг з забезпечення електропостачання в період з 01.06.2019 по 31.12.2019, не надходило, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 49167,85 грн.

Про факти неналежного виконання зобов`язань та наявність заборгованості перед Могилів-Подільським прикордонним загоном керівництво прикордонного загону неодноразово інформувало відповідача шляхом направлення відповідних листів: від 21.01.2020 року №704/305; від 29.01.2020 №704/469; від 05.03.2020 № 704/1093. На підтвердження здійснення відправлень вказаних листів позивачем долучено до позовної заяви відповідні поштові реєстри на відправлення.

У подальшому позивачу стало відомо про те, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14.12.2019 відбулися зміни, які стосувалися юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СКАЙ» (код ЄДРПОУ 40769123), а саме: зміна найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кассіс», а також місцезнаходження: 08154, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 19 А.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, після встановлення нової контактної адреси відповідача, Могилів-Подільським прикордонним загоном на адресу ТОВ «Кассіс» направлено лист-претензію прикордонного загону за №704/1426 від 30.03.2020, в якій була викладена зазначена вище інформація про наявність заборгованості перед прикордонним загоном і до якого долучено акт звірки взаєморозрахунків між Військовою частиною НОМЕР_1 і ТОВ «Кассіс», а також акти виконаних робіт (наданих послуг) за спірний період.

У подальшому Могилів-Подільським прикордонним загоном на адресу ТОВ «Кассіс» направлено претензія (в порядку ст. 222 Господарського кодексу України) за №704/2302 від 04.06.2020, у якій повторно викладені всі обставини викладення розрахунків з письмовими доказами, висунуті вимоги щодо підписання документів, які стосуються спірних правовідносин, та здійснення оплати наявної заборгованості.

За твердженнями позивача, на момент подання даного позову до суду зазначені претензії залишені ТОВ «Кассіс» без відповіді.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд відповідно до ст. 165 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що між сторонами у справі відбулись господарські операції з приводу надання послуг та відшкодування їх вартості позивачу.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що відповідно до умов договору № 113-19 позивачем в період з 01.06.2019 по 31.12.2019 надано відповідачеві послуги з забезпечення електропостачання на суму 66550,92 грн, вартість яких відповідачем оплачена частково в сумі 17383,07 грн. Вказані обставини відповідачем не спростовані.

Доказів вчасної та повної оплати за отримані у зазначений вище період ТОВ «Кассіс» матеріали справи не містять.

Частинами 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано належних доказів повної оплати за отримані послуги з забезпечення електропостачання за договором № 113-19 від 29.05.2019 на відшкодування витрат за надані комунальні послуги користувачу на суму 49167,85 грн, суд погоджується з доводами позивача про існування у відповідача невиконаного зобов`язання з оплати наданих послуг.

Таким чином відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, з огляду на що суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми заборгованості в розмірі 49167,85 грн.

З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 113-19 щодо здійснення оплати за надані послуги позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 4632,47 грн за період з 26.01.2020 по 14.08.2020 на суму заборгованості в розмірі 49167,85 грн.

За змістом ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати послуг із забезпечення електропостачання не виконав у встановлений договором строк, то, відповідно, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості послуг) згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд зауважує, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

У пункті 2.2.3. договору № 113-19 сторони обумовили, що користувач зобов`язався не пізніше 25 числа кожного поточного місяця вносити плату надавачу за надані комунальні послуги. При несвоєчасному внесенні плати сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки. В разі непроплати за надані послуги, до 25 числа поточного місяця за попередній місяць, постачання даних послуг припиняється.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що пеня розрахована від сукупної суми заборгованості за період, який перевищує встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк для її нарахування. Крім того позивач невірно визначив момент виникнення прострочення.

Аналізуючи умови п. 2.2.3. договору № 113-19, суд приходить до висновку, що прострочення виконання грошового зобов`язання за кожним актом окремо виникає з 26 числа місяця, наступного за місяцем надання відповідних послуг.

У зв`язку з цим судом самостійно здійснено перерахунок пені з урахуванням встановленого судом періоду прострочення оплати по кожному акту:

- за актом № 2 з 01.06.2019 по 01.11.2019 на суму 10563,00 грн пеня за період з 26.11.2019 по 26.05.2020 складає 1196,87 грн;

- за актом № 3 з 01.11.2019 по 01.12.2019 на суму 25527,68 грн пеня за період з 26.12.2020 по 26.06.2020 складає 2582,52 грн;

- за актом № 4 з 01.12.2019 по 01.01.2020 на суму 13077,17 грн пеня за період з 26.01.2020 по 26.07.2020 складає 1151,58 грн.

Загальний розмір пені за розрахунком суду склав 4930,97 грн, що перевищує заявлений до стягнення позивачем.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, вимоги про стягнення пені у сумі 4632,47 грн підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем.

Також позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 812,00 грн, нарахованих на суму боргу в розмірі 49167,85 грн за період з 26.01.2020 по 14.08.2020, а також 588,96 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу в розмірі 49167,85 грн за період з лютого по липень 2020 року.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» розрахунки 3% річних, в межах визначеного позивачем періоду, судом встановлено, що 3% річних складають 814,09 грн.

Оскільки заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних є меншою, ніж розрахована судом, та з огляду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, підлягає до стягнення з відповідача сума 3% річних, яка заявлена позивачем у розмірі 812,00 грн.

Перевіркою розрахунку інфляційних втрат судом встановлено його правильність та відповідність вимогам чинного законодавства, з огляду на що з відповідача підлягає також до стягнення 588,96 грн інфляційних втрат.

За результатами аналізу зазначених вище норм чинного законодавства та всебічного розгляду матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 49167,85 грн основного боргу, 4632,47 грн пені, 812,00 грн 3% річних та 588,96 грн втрат від інфляції є доведеними, обгрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 ГПК України, покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кассіс» (08154, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 19 А; код ЄДРПОУ 40769123) на користь Могилів-Подільського прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (24004, Вінницька обл., мі. Могилів-Подільський, вул. Острівська, буд. 2; код ЄДРПОУ 14321819): 49167 (сорок дев`ять тисяч сто шістдесят сім) грн 85 коп. основного боргу, 4632 (чотири тисячі шістсот тридцять дві) грн 47 коп. пені, 812 (вісімсот дванадцять) грн 00 коп. 3% річних, 588 (п`ятсот вісімдесят вісім) грн 96 коп. інфляційних втрат та 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін