Рішення

від 22.12.2020 по справі 922/3171/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3171/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Солдатовій М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКАС Україна", м.Харків до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м.Харків про стягнення 138 893,10грн. за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №01/10-20 від 01.10.2020

від відповідача: Дмитрієва І.В., довіреність №248-411/20 від 11.01.2020

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮКАС Україна" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (надалі - відповідач) про стягнення 139530,75грн.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати товару, який був поставлений йому позивачем за договорами №238-18/883 від 04.05.2020 та №234/255С від 18.03.2020. У зв`язку з цим, відповідач має сплатити за порушення зобов`язань за договором №238-18/883 від 04.05.2020: 108000,00грн. основного боргу, 540,00грн. інфляційних витрат, 304,77грн. 1% річних, 5400,00грн. пені, 7560,00грн. 7% штрафу, а за договором №234/255С від 18.03.2020: 15720,00грн. основного боргу, 78,60грн. інфляційних витрат, 40,98грн. 1% річних, 786,00грн. пені, 1100,40грн. 7% штрафу.

Ухвалою від 05.10.2020 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.11.2020.

23 жовтня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в яком він навів заперечення проти заявлених позивачем до стягнення сум 7% штрафу, пені, інфляційних витрат та 1% річних, а також суми витрат пов`язаних з розглядом справи. Також заявив клопотання про зменшення штрафних санкцій на 50%. При цьому, наявність основного боргу за поставлену продукцію за договорами №238-18/883 від 04.05.2020 та №234/255С від 18.03.2020, який просить стягнути позивач у позові, відповідач не оспорив.

У підготовчому засіданні 03.11.2020 судом оголошено перерву до 17.11.2020.

09 листопада 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він проти доводів відповідача заперечив, просив позов задовольнити в повному обсязі.

17 листопада 2020 року від позивача надійшла заява про розмір судових витрат, у якій позивач просив стягнути з відповідача судових витрат у розмірі 4602,00грн. (2102,00грн. судового збору та 2500,00грн. витрат на правову допомогу).

Також, 17.11.2020 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач змінив розмір заявлених до стягнення сум та просив стягнути з відповідача 138893,10грн., що складаються з наступних сум:

- за договором №238-18/883 від 04.05.2020: 108000,00грн. основного боргу, 207,12грн. 1% річних, 5400,00грн. пені, 7560,00грн. 7% штрафу;

- за договором №234/255С від 18.03.2020: 15720,00грн. основного боргу, 78,60грн. інфляційних витрат, 40,98грн. 1% річних, 786,00грн. пені, 1100,40грн. 7% штрафу.

Пунктом 2 частини 2 статті 46 ГПК України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 5 статті 46 ГПК України встановлено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Враховуючи те, що вищевказана заява відповідає вимогам процесуального законодавства та позивачем надано докази направлення її на адресу відповідача, вона визнана судом такою, що підлягає задоволенню. У зв`язку з цим, у даній справі розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 138893,10грн.

У підготовчому засіданні 17.11.2020 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, а також оголошено перерву до 08.12.2020.

01 грудня 2020 року від відповідача надійшов відзив на заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якому він повторно навів заперечення щодо заявлених до стягнення сум, надав власний контррозрахунок, а також заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 50%. Проти стягнення сум судових витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою, заперечив.

У підготовчому засіданні 08.12.2020 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 22.12.2020.

У призначеному судовому засіданні представник позивача підтримала позов у повному обсязі та просила його задовольнити, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засідання підтримала заперечення проти позовних вимог, що викладені у відзивах на позов та заяву про зменшення позовних вимог, та просила врахувати їх при вирішенні спору.

У судовому засіданні 22.12.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

18 березня 2020 року між відповідачем, як замовником, та позивачем, як постачальником, укладено договір поставки №234/255С (надалі - Договір №234/255С), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити продукцію у власність замовника партіями згідно Додатку №1 (Специфікація №1), а замовник зобов`язався прийняти продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому договором.

Згідно з пунктом 1.2 Договору №234/255С найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 №1749, зазначається у Специфікації №1 (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2. Договору).

Відповідно до Специфікації № 1 від 18.03.2020 продукцією, що поставляється в рамках Договору №234/255С є Трубка Roctec 100 9,45x0,76x76,2 у кількості 2 шт. на загальну суму 15720,00грн.

Позивач свої зобов`язання за Договором №234/255С виконав у повному обсязі та 20.03.2020 передав відповідачу вищевказану продукцію на загальну суму 15720,00грн., що підтверджується видатковою накладною №25 від 20.03.2020, товарно-транспортною накладною №14 від 20.03.2020, довіреністю №242 від 19.03.2020.

Пунктом 4.1 Договору №234/255С передбачено, що замовник здійснює оплату продукції протягом 60 календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю.

Отже, відповідач мав оплатити отриману за Договором №234/255С продукцію не пізніше 19.05.2020, однак свій обов`язок до даного часу не виконав.

У зв`язку з цим, у відповідача виникла заборгованість за Договором №234/255С в розмірі 15720,00грн.

04 травня 2020 року між відповідачем, як замовником, та позивачем, як постачальником, укладено договір №238-18/883 (надалі - Договір №238-18/883), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити продукцію у власність замовника партіями, а замовник зобов`язався прийняти продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому договором.

Згідно з пунктом 1.2 Договору №238-18/883 найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015р. № 1749, зазначається у Специфікації №1 (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до умов Специфікації №1 від 04.05.2020 продукцією, що поставляється в рамках договору є Маска захисна 3-х шарова з резинкою у кількості 15000 штук на загальну суму 108000,00 грн.

Позивач свої зобов`язання за Договором №238-18/883 виконав у повному обсязі та 29.05.2020 передав відповідачу вищевказану продукцію на загальну суму 108000,00грн., що підтверджується видатковою накладною №44 від 29.05.2020, товарно-транспортною накладною №14 від 29.05.2020, довіреністю №541 від 28.05.2020.

Пунктом 4.1 Договору №238-18/883 передбачено, що замовник здійснює оплату продукції протягом 15 календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю.

Слід врахувати, що частиною 5 статті 254 ЦК України встановлено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, відповідач, з урахуванням вихідних днів, мав оплатити отриману за Договором №238-18/883 продукцію не пізніше 15.06.2020, однак свій обов`язок до даного часу не виконав.

У зв`язку з цим, у відповідача виникла заборгованість за Договором №238-18/883 в розмірі 108000,00грн.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача на свою користь за договором №234/255С від 18.03.2020: 15720,00грн. основного боргу, 78,60грн. інфляційних витрат, 40,98грн. 1% річних, 786,00грн. пені, 1100,40грн. 7% штрафу, а за договором №238-18/883 від 04.05.2020: 108000,00грн. основного боргу, 207,12грн. 1% річних, 5400,00грн. пені, 7560,00грн. 7% штрафу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, згідно з частиною 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу продукцію за Договором №234/255С на загальну суму 15720,00грн. та за Договором №238-18/883 на загальну суму 108000,00грн.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази повної та своєчасної оплати продукції, отриманої за Договорами №234/255С та №238-18/883.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з цим, суд вважає позовні вимоги про стягнення 123720,00грн. основного боргу (15720,00грн. за Договором №234/255С та 108000,00грн. за Договором №238-18/883) законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктами 10.4 Договорів №234/255С та №238-18/883 встановлено, що за порушення строку оплати постачальник має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.

На підставі вищевказаних норм законодавства та умов Договорів позивач здійснив нарахування відповідачу:

- за Договором №234/255С - 786,00грн. пені за період з 20.05.2020 по 25.08.2020 та 1100,40грн. 7% штрафу;

- за Договором №238-18/883 - 5400,00грн. пені за період з 16.06.2020 по 25.08.2020, 7560,00грн. 7% штрафу.

Щодо вимог про стягнення штрафу, суд зазначає наступне.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі №3-11гс11, від 04.02.2014 у справі №3-1гс14.

З огляду на вищевикладене, у стягненні сум штрафу слід відмовити, оскільки у відповідача існували саме грошові зобов`язання перед позивачем.

Також суд не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком сум пені, виходячи з розміру 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення.

Так, згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Таким чином, заявлений до стягнення розмір пені слід обмежити подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

За розрахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в загальному розмірі 3058,72грн. пені (544,62грн. пені за період з 20.05.2020 по 25.08.2020 за Договором №234/255С та 2514,10грн. пені за період з 16.06.2020 по 25.08.2020 за Договором №238-18/883).

Суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення пені до 50% з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГПК України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, розмір неустойки може бути зменшено лише у випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків. Однак відповідач не довів того факту, що сума пені в розмірі 3058,72грн. значно перевищує розмір збитків кредитора.

Також, відповідачем не надано доказів того, що він через свій майновий стан не має можливості сплати пеню у розмірі 3058,72грн., однак сплатить її в сумі 1529,36грн. (у разі зменшення на 50%).

Крім того, суд враховує й ступінь виконання боржником своїх зобов`язань, а саме: той факт, що відповідачем за Договорами №234/255С та №238-18/883 до даного часу не було здійснено жодної оплати за отриману продукцію.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 50%.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктами 10.5 Договорів №234/255С та №238-18/883 визначено, що за порушення строків оплати продукції, передбачених цими договорами, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.

У зв`язку з цим, позивач здійснив нарахування відповідачу:

- за Договором №234/255С - 78,60грн. інфляційних витрат та 40,98грн. 1% річних за період з 20.05.2020 по 25.08.2020;

- за Договором №238-18/883 - 207,12грн. 1% річних за період з 16.06.2020 по 25.08.2020.

Перевіривши розрахунки сум 1% річних, суд зазначає наступне.

За розрахунком суду розмір 1% річних за вказані позивачем періоди за Договором №234/255С складає 42,09грн., а за Договором №238-18/883 - 209,51грн.

Однак, оскільки позивачем заявлено до стягнення суму річних у менших розмірах (40,98грн. - за Договором №234/255С та 207,12грн. - за Договором №238-18/883), суд, виходячи з неможливості виходу за межі позовних вимог (ч.2 ст.237 ГПК України), задовольняє вимоги про стягнення 1% річних в розмірі, що визначений позивачем на загальну суму 248,10грн.

Щодо заявленої до стягнення суми інфляційних витрат суд зауважує, що сукупний індекс інфляції за період з 20.05.2020 по 25.08.2020 складав 0.994, тобто мала місце дефляція, а тому збільшення суми заборгованості за Договором №234/255С за рахунок інфляційних процесів не відбулося.

Отже, у задоволенні вимоги про стягнення 40,98грн. витрат від інфляції слід відмовити.

Враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00грн.

Так, статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач вказує про недоведення позивачем позиції затрат "Участь представника у судовому засіданні у справі №922/3171/20, з розрахунку 500,00грн., без ПДВ за одне судове засідання", оскільки у справі відсутнє свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_1 та договір про надання правової допомоги. Крім того, наданий наказ №1 про вступ на посаду директора ТОВ "ЮК "ЮЛА" ОСОБА_1 з 21.08.2014 суперечить актуальним відомостям щодо поточного керівника вказаного товариства. Також, відповідач наголосив на непропорційності розміру судових витрат предмету спору, ціні позову.

Суд відхиляє вказані доводи відповідача, оскільки понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00грн. підтверджується наявними у справі Договором про надання юридичних послуг №20-07-20 від 20.07.2020, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ№2904 від 09.07.2019 адвоката ОСОБА_1, довіреністю №01/10-20 від 01.10.2020, актом надання послуг №115 від 13.11.2020, рахунком на оплату №112 від 12.11.2020, банківською випискою за період з 13.11.2020 по 16.11.2020 про сплату 2500,00грн. за надану правову допомогу.

Зокрема, з акту надання послуг №115 від 13.11.2020 вбачається, що виконавцем за договором про надання юридичних послуг №20-07-20 від 20.07.2020 були виконані наступні роботи (надані послуги): складення та підписання позовної заяви у справі №922/3171/20 та участь представника в судовому засіданні у справі №922/3171/20 на загальну суму 2500,00грн. (з ПДВ).

Суд вважає, що наведений обсяг наданих послуг є обґрунтованим та відповідає категорії справи. Заявлений до стягнення розмір вартості витрат на правничу допомогу є співмірним до обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг).

Визначена сторонами вартість виконаної роботи (наданої послуги) адвоката не перевищує рекомендованого розміру адвокатського гонорару за годину роботи, що встановлений, зокрема, рішенням ради адвокатів Чернігівської області №57 від 16.02.2018 та рішенням ради адвокатів Харківської області №17 від 21.03.2018.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на відповідача слід покласти витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 2286,41грн.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м.Харків, пр.Московський, буд.299, код 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКАС Україна" (61052, м.Харків, вул.Маршала Конєва, буд.2, кімната 26, код 37575573) 123720,00грн. основного боргу, 248,10грн. 1% річних, 3058,72грн. пені, 1922,42грн. судового збору та 2286,41грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "04" січня 2021 р.

Суддя М.В. Калантай