Постанова

від 21.12.2020 по справі 140/7298/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/7298/20 пров. № А/857/11839/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,

при секретарі судового засідання: Галаз Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року ( суддя Мачульський В.В., ухвалене в м. Луцьку) у справі №140/7298/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ Гланс" до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ Гланс" звернулося в суд з позовом до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2020/000024/2 від 07.02.2020.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, його оскаржив відповідач Волинська митниця Держмитслужби подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що під час опрацювання документів митним органом встановлено, що в довідці про транспортні витрати від 05.02.2020 не виділена вартість навантаження-розвантаження. Також в платіжному дорученні №1JBKLK1від 30.01.2020 не зазначений номер інвойсу, то якому здійснювалась оплата, тому оплату неможливо ідентифікувати з даною партією товару. Відтак, у зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості за методом обраним декларантом у відповідності до ст.53 МКУ декларанту було запропоновано в 10-ти денний термін надати: висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (вартість навантаження), відповідно п.1.2, п.2.2.1 договору №1 про надання транспортних послуг від 30.01.2020. Також, зазначено, що декларант може подати інші документи для підтвердження заявленої митної вартості. Зазначає, що перелічені документи декларантом не надано у повному обсязі. Вказує, що згідно положень митного законодавства саме декларант зобов`язаний надавати точні відомості про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомості, необхідні для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, а при цьому, митниця зобов`язана перевіряти всі документи, подані в митних цілях, для забезпечення дотримання вимог митного законодавства України при ввезенні товарів. Відтак апелянт, вважає що прийняте рішення про коригування митної вартості UА205050/2020/000024/2 від 07.02.2020 року є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ "АРТ Гланс" на підставі договору №01/2020 від 24.01.2020 згідно з фактурою-проформою 2/01/2020 від 28.01.2020 та платіжним дорученням №1JBKLK1від 30.01.2020 купило у фірми LK-TRANS Liubomyr Kravchuk товарів на загальну суму 4657,00 PLN. З метою здійснення митного оформлення товару декларантом ПП "ВІТЕС ПЛЮС" 05.02.2020 подано митному органу митну декларацію №UA205050/2020/006986.

Судом встановлено, що на підтвердження факту купівлі та відвантаження товарів та обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості позивачем до матеріалів справи надано копію договору №1 про надання транспортних послуг від 30.01.2020, заявку на автоперевезення №1 від 30.01.2020 до вищезгаданого договору та копію пакувального листа 01/02/2020 від 03.02.2020.

Матним органом, за результатами перевірки митної декларації винесено картку відмови в її прийнятті №UA205050/2020/00472, та повідомлено про відмову у митному оформленні (пропуску) товарів у зв`язку з тим, що митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість товару не підтверджена документально, чим порушено вимоги ст. 52, 53 Митного кодексу України. Зазначено, що позивачу необхідно подати належним чином оформлену митну декларацію відповідно до рішення про коригування митної вартості №UA205050/2020/000024/2 від 07.02.2020.

У рішенні про корегування митної вартості товарів №UA205050/2020/000024/2 від 07.02.2020 вказано наступні обставини: у довідці про транспортні витрати від 05.02.2020 не виділена вартість навантаження-розвантаження; у платіжному дорученні №1JBKLK1від 30.01.2020 не зазначений номер інвойсу, по якому здійснювалась оплата, тому оплату неможливо ідентифікувати з даною партією товару

ТзОВ "АРТ Гланс", вважаючи рішення про коригування митної вартості протиправними, звернулося в суд з даним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов висновку, що у відповідача були відсутні належні докази та обґрунтовані підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Колегія суддів з приводу такого висновку суду першої інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.4,5 ст.58 МК України).

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Як передбачено ч.1,2 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частини першої та другої статті 53 МК України, встановлено що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (ч.1 ст.68 МК України).

Відтак, судом першої інстанції вірно зазначено, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною 3 статті 318 МК України, передбачено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (стаття 57 МК України).

Зважаючи на викладене судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. У випадках незгоди із задекларованою митною вартістю існує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що митним законодавством чітко визначено умови, за яких у контролюючого органу виникає право на витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а відтак митний орган зобов`язаний навести конкретні обставини, що викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Окрім цього колегія суддів зазначає, що витребувати контролюючий орган має витребовувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені МК України. Ненадання певних документів з передбаченого переліку може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Витребування додаткових документів є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, а наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом.

Як видно з матеріалів справи, ТзОВ "АРТ Гланс" з метою митного оформлення пропуску товарів митному органу надав такий пакет документів: пакувальний лист, рахунок-фактуру, платіжний документ, що підтверджує вартість товару, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконання договору про транспортно-експедиційні послуги, договір про надання транспортних послуг, заявку на автоперевезення, інші некласифіковані документи, листи уточнення та пояснення, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів.

Як вбачається з рішення Волинської митниці №UA205050/2020/000024/2 від 07.02.2020, методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю вартісної основи для розрахунку митної вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ст.64 МК України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях: товару №1 МД №UA205030/2020/2866 від 02.02.2020 - 18,7 PLN/КГ. Вказано, що проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості товару відповідно до вимог ст.59 МК України.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що аналіз наведених обставин та наданих позивачем документів дає підстави вважати таке рішення необґрунтованим з огляду на п.п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України, оскільки у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Разом з тим, митним органом, всупереч вказаним вимогам не обґрунтовано підстави незастосування другого-п`ятого методів при визначенні митної вартості імпортованого позивачем товару, оскільки відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом, оскільки позивачем митному органу було подано банківський платіжний документ №1JBKLK1від 30.01.2020 щодо проведення розрахунків з іноземним контрагентом на суму 4657,00 PLN, аналіз інформації, що зазначена в платіжному дорученні та співставлення її з фактурою-проформою і договором поставки дозволяє зробити висновок про ідентичність наведених даних з приводу суми платежу, імен контрагентів та дати проведення банківської операції, що свідчить про необґрунтованість тверджень суб`єкта владних повноважень на відсутність інформації про номер інвойсу в платіжному дорученні №1JBKLK1від 30.01.2020.

Відповідно до митного законодавства України розрахунково-платіжним документом є інвойс, в якому виставляються суми до сплати покупцю, та в наданих до митного оформлення інвойсах міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору. Зі змісту рахунка-фактури 2/01/2020 від 28.01.2020 встановлено факт купівлі вказаних товарів.

Окрім цього, як слідує з листа від 07.02.2020, фірма LK-Trans Liubomyr Kravchuk не заперечує факт перерахування коштів по платіжному дорученню №1JBKLK1від 30.01.2020 в рахунок оплати фактури-проформи №2/01/2020 від 28.01.2020 згідно договору №01/2020 ВІД 24.01.2020. Товар по даній поставці відвантажений повністю.

Також на вимогу митного органу позивачем було надано документи на підтвердження транспортування таких товарів, договір №1 про надання транспортних послуг між ТзОВ "АРТ Гланс" та ФОП ОСОБА_1 від 30.01.2020, заявку на автоперевезення №1 від 30.01.2020 до договору, а також лист від 07.02.2020 стосовно пояснень для довідки від 05.02.2020 в якому ФОП ОСОБА_1 зазначив що навантажувально-розвантажувальні роботи ним не проводились і не були передбачені договором. Навантаження вантажу проводилось фірмою LK-Trans Liubomyr Kravchuk, про що також не заперечується згаданою фірмою в листі від 07.02.2020., проте їх не взято до уваги митним органом.

Окрім цього згідно експертного висновку спеціалізованої організації - Волинської торгово-промислової палати №В-214, ринкова вартість продукції відповідає її контрактній ціні (копія наявна в матеріалах справи).

Відтак, судом першої інстанції вірно зазначено, що позивачем було вжито всіх можливих заходів з метою доведення митному органу підстав визначення цін на товари та подано повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у відповідача були відсутні належні докази та обґрунтовані підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а відтак позов підставно задоволено.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду з вищенаведених мотивів.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року у справі № 140/7298/20 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга У зв`язку із перебуванням судді Глушка І.В. в період з 30.12.2020р. по 31.12.2020р. включно згідно наказу голови суду №748-к/тм від 16.12.2020р. на відпочинку в порядку компенсації за роботу у вихідні дні, постанова в повному обсязі складена 04.01.2021р.