Ухвала

від 04.01.2021 по справі 320/2301/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 січня 2021 року

м. Київ

справа № 320/2301/19

адміністративне провадження № К/9901/34581/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі №320/2301/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СКЛАД ЩАСЛИВЕ до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

у с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю СКЛАД ЩАСЛИВЕ звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення .

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено .

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року - відмовлено .

Не погоджуючись із указаною ухвалою суду апеляційної інстанції та вважаючи, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що обмежене фінансування податкових органів та як наслідок неможливість сплати судового збору є поважною причиною пропуску строку на оскарження судового рішення та не повинно бути перешкодою у доступі до правосуддя, однак апеляційний суд цього не врахував і безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження .

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі .

Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості, Верховний Суд зазначає таке .

Установлено, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року, апеляційну скаргу відповідача було повернуто з підстав не сплати судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року повторну апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання зазначеної ухвали на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надати до суду клопотання про поновленням строку на апеляційне оскарження з наведенням інших поважних на думку апелянта підстав для його задоволення, з відповідними доказами.

Копію вказаної ухвали скаржником отримано 11 вересня 2020 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року - відмовлено .

Вказана ухвала мотивована тим, що обставини щодо неможливості своєчасної сплати судового збору є неповажними причинами пропуску строку, оскільки в ситуації з пропуском строків органами державної влади, поважною причиною не може виступати необхідність належної організації внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відповідач, який діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних чи фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, а також сплати судового збору. Таким чином, апелянтом не наведено належного та достатнього обґрунтування та не надано жодного належного доказу, що унеможливило останнього подати у встановлений адміністративним судочинством термін апеляційну скаргу.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою .

Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення .

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку .

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження .

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством .

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом .

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки .

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків .

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно -правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій .

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається .

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання .

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин .

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення .

Разом з тим, податковий орган, при поданні апеляційної скарги не вказав підстав для поновлення строку апеляційного оскарження та не надав доказів, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям, а в межах встановленого у подальшому судом апеляційної інстанції строку, обґрунтованого клопотання (заяви) про поновлення строку на апеляційне оскарження не подано.

Щодо доводів скаржника про те, що сплата судових витрат є перешкодою в доступі до правосуддя, то колегія суддів уважає їх безпідставними, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін .

При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що відсутність належного фінансування, довготривала процедура погодження та сплати судового збору не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та не є такою, що пов`язана з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи, та як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення .

Зважаючи на викладене, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку обґрунтовано визнані судом неповажними .

Таким чином, подана Головним управлінням ДПС у Київській області касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі .

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України ,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі №320/2301/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СКЛАД ЩАСЛИВЕ до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення .

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає .

Суддя -доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко