Рішення

від 29.12.2020 по справі 291/1315/20

РУЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 291/1315/20

2/291/438/20

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

29 грудня 2020 року

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Митюк О.В.,

за участю секретаря Підгорної А.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт Ружині, Житомирської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2

до Верхівнянської сільської ради Ружинського району Житомирської області

про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування ,

в с т а н о в и в:

Представник позивача, звернулася до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Верхівня Ружинського району Житомирської області померла мати позивача, ОСОБА_3 , який мала у власності земельну частку(пай) розміром 3.79 в умовних кадастрових гектара без визначення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, яка перебувала в колективній власності КСП ім.Калініна с.Верхівня, Ружинського району, Житомирської області, розташованій на території Верхівнянської сільської ради Ружинського району Житомирської області, та яку вона отримала після смерті свого батька, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийнявши спадщину, але не оформила спадкових прав на вищевказане майно. Після смерті ОСОБА_4 , спадщину також прийняла його дружина, ОСОБА_5 , фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном. Спадщину після смерті ОСОБА_3 позивач прийняв у встановленому законом порядку, проте нотаріус у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну частку(пай) йому відмовив, мотивуючи це відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа. Тому позивач вимушеней звертатись до суду та просити суд визнати за ним право власності на вказане спадкове майно.

В суд сторони не з`явились, подали заяви, в яких просять справу слухати у їх відсутність, позивач позовні вимоги підтримує, відповідач Верхівнянська сільська рада, Ружинського району, Житомирської області позовні вимоги визнає і не заперечує проти їх задоволення .

Суд, оглянувши матеріали справи, встановив, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач є спадкоємцем по закону майна, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Верхівня Ружинського району Житомирської області, що стверджується:

- паспортом серії НОМЕР_1 , виданим 22.10.1997 року Ружинським РВ УМВС України в Житомирській області (а.с.5);

- свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 09.03.2004 року Верхівнянською сільською радою Ружинського району Житомирської області (а.с.7);

- свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 23.03.1981 року Старокалужською сільською радою, Мариновського району , Целіноградської області (а.с.8);

-свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 24.11.1954 року Верхівнянською сільською радою, Вчорайшенського району , Житомирської області (а.с.9);

- свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 , виданим 19.10.1978 року Верхівнянською сільською радою Ружинського району Житомирської області (а.с.10);

-довідкою від 30.11.2020 року за №126, №128 виданною Верхівнянською сільською радою Ружинського району Житомирської області, про те, що ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті батька, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, обробляла присадибну ділянку, провидила ремонт будинку, користувалася належним померлому майном, на протязі 6-ти місяців після смерті. ОСОБА_4 до дня смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 разом з дочкою - ОСОБА_3 , та дружиною - ОСОБА_5 (а.с.8);

-експертиним висновком Українського бюро лінгвістичних експертиз №056/429 від 05.03.2018 року відповідно до якого прізвища ОСОБА_1 (а), ОСОБА_1 (а) є ідентичними (а.с.12); -рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 19.09.2018 року (а.с.13-14);

-повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00027850296 від 18.09.2020 року (а.с.17).

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов"язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно до роз`яснень, викладених у пункті 24Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7(Із змінами, внесеними згідно зпостановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ вбачається, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акту про право власності на землю (пункт 17 розділу Х Перехідні положення ЗК).

Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі КСП), включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 11Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30 травня 2008 року, вбачається, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акту про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року(561-12),Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям"та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно пункту г ч. 1ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3ст. 152 ЗК України. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч. 1ст. 1225 ЦК України.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акту на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1розділу X Перехідні положення Земельного Кодексу України.

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X Перехідні положення ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (п. 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-VI). Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок , до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Відповідно листа Відділу у Ружинському районі головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за №29-6-0.34-84/120-19 від 23.05.2019 року, ,сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0047562, був виданий на ім`я ОСОБА_4 відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації від 15.10.1996 року №320, бувшого реформованого КСП ім.Калініна с.Верхівня Верхівнянської сільської ради Ружинського району Житомирської області зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Ружинською райдержадміністрацією за №374 від 11.11.1996 року (а.с.15).

Як вбачається зі спадкової справи №102/2018р., заведеної 25.04.2018р. державним нотаріусом Ружинської державної нотаріальної контори відносно майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 спадщину по закону у встановлений законодавством строк прийняв її син, позивач по справі ОСОБА_1 , та частково оформила свої спадкові права, отимавши відповідні свідоцтва право на спадщину за законом (а.с.31-47).

Як вбачається з інформаційних довідок зі спадкового реєстру, спадкові справи після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 не заводились, та із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса ніхто не звертався.

Таким чином, судом встановлено, що до позивачки перейшло право спадкодавця ОСОБА_3 на спадкове майно, зокрема на зазначену земельну частку(пай).

Проте постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №1194/02-31 від 03.07.2020 року державним нотаріусом Ружинської державної нотаріальної контори, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну ділянку через відсутність у неї правовстановлюючого документа (а.с.18).

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що право позивачки на прийняття спадщини реалізоване, але мають місце труднощі здійснення процедури реєстрації успадкованого майна, що виникли не з її вини.

Перешкодою для оформлення спадкових прав у позивачки є неотримання спадкодавцем за свого життя правовстановлюючого документа, хоча право ОСОБА_3 на вказану земельну частку (пай) ніким не оспорюється, а тому зазначене не може бути підставою для позбавлення спадкоємців права на спадщину.

З врахуванням вказаного, а також того, що відповідач повністю визнає позовні вимоги, позов підлягає задоволенню.

Оскільки відповідачі по початку розгляду справи по суті визнали позовні вимоги повністю, тому суд, керуючись положенням ч.1 ст.142 ЦПК України, повертає позивачці з державного бюджету судовий збір у розмірі 50 відсотків , сплачених ним при подачі позову до суду.

В іншій частині судовий збір позивачка, як вбачається з її заяви, просить покласти на неї

.

Керуючись ст. ст. 141, 142, 258, 259, 264, 265, 351, 352, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 до Верхівнянської сільської ради Ружинського району Житомирської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцем с.Ковиленка, Мариновського району, Цілиноградської області, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_6 , в порядку спадкування за законом право власності на спадкове майно ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Верхівня Ружинського району Житомирської області, а саме на:

- на земельну частку (пай), розміром 3,79 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж земельної ділянки на місцевості (в натурі) по реформованому КСП ім.Калініна, с.Верхівня, Верхівнянської сільської ради, Ружинського району, Житомирської області, право на яку посвідчено сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0047562, видаого на ім`я ОСОБА_4 відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації від 15.10.1996 року №320, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Ружинською райдержадміністрацією за №374 від 11.11.1996 року .

Повернути, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцю с.Ковиленка, Мариновського району, Цілиноградської області, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_6 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову до суду відповідно до квитанції №0.0.1756587236.1 від 03.07.2020р., в сумі 587 грн.77 коп. (П`ятсот вісімдесят сім гривень 77 копійок).

Сторони по справі:

позивач - , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_6 ;

відповідач-Верхівнянська сільська рада Ружинського району Житомирської області, місцезнаходження: 13613, Житомирська область, Ружинський район, с.Верхівня, вул.Леніна, 1, код ЄДРПОУ 04344759;

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошеннябезпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається за правилами, що діяли відповідно до ЦПК України в в редакції чинній до 15.12.2017р.

Суддя О. В. Митюк.