Рішення

від 31.12.2020 по справі 297/1184/20

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/1184/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого Ільтьо І. І.,

при секретарі Гарані, О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кідьошської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, ОСОБА_2 та державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області Сіладі Олександри Олександрівни, про визнання незаконним та скасування рішенння, скасування запису про державну реєстрацію прав та скасування державної реєстрації земельної ділянки,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в Берегівський районний суд Закарпатської області із позовною заявою до Кідьошської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, ОСОБА_2 та державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Берегівської сільської ради Закарпатської області Сіладі Олександри Олександрівни, про визнання незаконним та скасування рішення Кідьошської сільської ради Берегівського району Закарпатської області №308 від 26 червня 2019 року, скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області Сіладі О. О., про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 30 липня 2019 року, індексний номер 480011341 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером: 2120483500:10:000:0167, площею 0, 18 га з цільовим призначенням "для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд", розташовану на території села Кідьош Берегівського району Закарпатської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1883262621204, скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 25 липня 2019 року №32608315 про право власності ОСОБА_2 на вищевказану земельну ділянку та скасування державної реєстрації такої.

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 11 грудня 2001 року, посвідченого державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори Закарпатської області і зареєстрованого в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 3-7141, отримав у подарунок від ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1678 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд , розташовану на території села Кідьош Берегівського району Закарпатської області, яка належала останньому на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК № 028773 від 28 жовтня 1999 року. У червні 2020 року позивач взнав, що належна йому на праві власності земельна ділянка була передана у приватну власність іншій особі - ОСОБА_2 на підставі рішення Кідьошської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 26 червня 2019 року № 308.

В зв`язку з вищенаведеним, ОСОБА_1 вважає, що рішення Кідьошської сільської ради Берегівського району від 26 червня 2019 року № 308, рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно від 30 липня 2019 року та запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 25 липня 2019 року № 32608315 про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку порушують право власності позивача на земельну ділянку, яка належить йому на підставі договору дарування від 11 грудня 2001 року реєстровий № 3-7141, тому такі підлягають скасуванню.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 27.07.2020 року по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачам було встановлено строк в п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.

У відповідності до ч. 1 ст. 278 ЦПК України відповідачі відзив щодо позову не подали, однак через канцелярію суду державний реєстратор прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області Сіладі О.О. подала заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає можливим постановити рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Перевіривши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 11 грудня 2001 року, посвідченого державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори Закарпатської області і зареєстрованого в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 3-7141, отримав у подарунок від ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1678 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд , розташовану на території села Кідьош Берегівського району Закарпатської області, яка належала останньому на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК № 028773 від 28 жовтня 1999 року.

Разом з тим, рішенням Кідьошської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 26 червня 2019 року № 308, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж спірної земельної ділянки площею 0.1800 га для будівництва і обслуговування будинку ОСОБА_2 та передано останній у власність зазначену земельну ділянку.

У червні 2020 року позивачу стало відомо, що належна йому на праві власності земельна ділянка була передана у приватну власність іншій особі - ОСОБА_2 на підставі рішення Кідьошської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 26 червня 2019 року № 308.

Так, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17 червня 2020 року № 212884577, встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки за кадастровим номером:2120483500:10:000:0167 площею 0,18 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд , розташованої на території села Кідьош Берегівського району, - на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області Сіладі Олександри Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 30 липня 2019 року індексний номер: 48011341.

Встановивши зазначені обставини і визначивши відповідно до них правовідносини, суд вважає, що вищевказане рішення Кідьошської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 26 червня 2019 року № 308 є незаконним, а рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області Сіладі О. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 30 липня 2019 року індексний номер: 48011341 та запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майновід 25 липня 2019 року № 32608315 про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером: 2120483500:10:000:0167 недійсним з наступних підстав.

Вирішуючи питання про застосування норм матеріального права, суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України 1990 року (в редакції від 12 липня 2000 року, яка діяла на час передачі позивачці у власність земельної ділянки, яка належить їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 033509 від 05 лютого 2001 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно з частиною першою статті 23 ЗК України 1990 року (в редакції від 12 липня 2000 року, яка діяла на час передачі позивачу у власність земельної ділянки, яка належить їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 033509 від 05 лютого 2001 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею є документами, що посвідчують право власності та право постійного користування й видаються на підставі відповідних рішень органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, тому в спорах, пов`язаних із правом власності на землю та правом постійного користування землею, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом або іншої, визначеної законом особи. Державна реєстрація таких земельних ділянок може бути здійснена також без подання заяв зазначених осіб центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. У разі відсутності у зазначеного органу документації із землеустрою з визначенням координат поворотних точок меж земельних ділянок цей орган забезпечує організацію проведення робіт з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок і здійснення державної реєстрації таких земельних ділянок.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав;відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;визнання угоди недійсною;визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;відшкодування заподіяних збитків;застосування інших, передбачених законом, способів (ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, який означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника (таку правову позицію сформував Верховний Суд України в постанові від 18 вересня 2013 року в справі № 6-92цс13).

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Стаття 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічні за змістом приписи містяться у частині третій статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , згідно з якою органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з частиною десятою статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 ЦК України).

Таким чином, оскільки оспорюване рішення Кідьошської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 26 червня 2019 року № 308 було прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про визнання такого незаконним та підлягає скасуванню.

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 ЗК України.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Згідно з частиною третьою статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За приписами частини четвертої статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (ч. 5 ст. 116 ЗК України).

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Так, відповідно до частини першої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (ч. 2 ст. 118 ЗК України).

Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Згідно з частиною дев`ятою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

За приписами частин десятої, одинадцятої статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до частини шостої статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною шістнадцятою статті 186 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії цих висновків є необмеженим.

Підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (ч. 17 ст. 186 ЗК України).

Судом встановлено, що на час передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки, яка на даний час належить позивачу на підставі договору дарування від 11 грудня 2001 року реєстровий № 3-7141, та видачі на неї державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК № 028773 від 28 жовтня 1999 року діяла Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затверджена наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43.

Так, відповідно до пункту 1.19. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43, технічна документація зі складання державних актів на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою розробляється у двох примірниках. Перший (з матеріалами польових вимірювань і обчислень) зберігається в районних (міських) відділах (управліннях) земельних ресурсів Держкомзему України, другий - у виконавця робіт.

Згідно з пунктом 4.2. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43, другий примірник державного акта або договору зберігається у вогнетривких шафах у приміщеннях відповідних рад чи державних адміністрацій або за їх дорученням - у приміщеннях районних (міських) відділів (управлінь) земельних ресурсів Держкомзему України.

Таким чином, враховуючи положення вищенаведених норм законодавства, суд приходить до переконання, що Кідьошській сільській раді Берегівського району при передачі ОСОБА_2 у власність спірної земельної ділянки було відомо, що така перебуває у власності позивача.

Отже, оскільки оспорюване рішення Кідьошської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 26 червня 2019 року № 308 є незаконним, то відповідно незаконним є і рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області Сіладі О. О. від 30 липня 2019 року індексний номер: 48011341 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером: 2120483500:10:000:0167.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, речові права на об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

За змістом частини другої статті 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до пункту 3 названого вище Порядку державна реєстрація прав та облік безхазяйного нерухомого майна проводяться з прийняттям рішень державним реєстратором, які формуються за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав в електронній формі з накладенням власного електронного цифрового підпису.

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації (п. 18 Порядку).

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав (п. 19 Порядку).

Державна реєстрація обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, державна реєстрація припинення іпотеки у зв`язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки, а також державна реєстрація прав на підставі рішень судів проводиться виключно державним реєстратором, визначеним законом, без подання заяви заявником (п. 35 Порядку).

Пунктом 40 Порядку передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та цим Порядком.

Статтею 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, виходячи з усього вищенаведеного, єдиною підставою для скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, про скасування рішення про державну реєстрацію такого права.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

З огляду на вищенаведене для відновлення порушених прав позивача, суд приходить до висновку про необхідність скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області Сіладі О. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 30 липня 2019 року індексний номер: 48011341 та запису Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 25 липня 2019 року № 32608315 про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером: 2120483500:10:000:0167.

Судові витрати по справі відповідно до ст.141 ЦПК слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 14, 19Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 5, 15 1 , 22, 116, 118, 121, 152, 155, 158 Земельного кодексу України, ст.ст. 15, 16, 21, 321, 376, 386, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 25 Закону України Про основи містобудування , ст.ст. 24, 26, 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст. 1, 15, 24, 25 Закону України Про Державний земельний кадастр , ст.ст. 2, 5, 12, 18, 26, 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , пунктів 1, 4, 5, 31, 60, 61, 67, 115 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, пунктів 3, 18, 40Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, ст.ст. 7, 8, 10, 12, 13,141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Визнати незаконним та скасувати рішення Кідьошської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 26червня2019 року № 308.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області Сіладі Олександри Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 30 липня 2019 року індексний номер: 48011341 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером: 2120483500:10:000:0167 площею 0,18 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд , розташовану на території села Кідьош, Берегівського району, Закарпатської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1883262621204).

Скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 25 липня 2019 року № 32608315 про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером: 2120483500:10:000:0167 площею 0,18 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд , розташовану на території села Кідьош, Берегівського району, Закарпатської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1883262621204).

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером: 2120483500:10:000:0167 площею 0,18 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд , розташованої на території села Кідьош, Берегівського району Закарпатської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1883262621204).

Стягнути пропорційно з Кідьошської сільської ради Берегівського району Закарпатської області та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 063 (три тисячі шістдесят три0 20 коп..

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з його проголошення.

Суддя Ільтьо І. І.