Рішення

від 24.12.2020 по справі 649/1063/20

ВЕЛИКОЛЕПЕТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 649/1063/20

Провадження № 2/649/252/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2020 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого Мамаєва В.А.

за участю секретаря судового засідання Шишки Н.М.

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду смт. Велика Лепетиха цивільну справу за позовом фермерського господарства "Ганіч О.А." до державного реєстратора Великолепетиської селищної ради Херсонської області Погорілого Миколи Олександровича (надалі відповідач 1) та ОСОБА_1 (відповідач 2) про визнання права постійного користування земельною ділянкою

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права постійного користування земельною ділянкою, мотивуючи свої вимоги наступним. Фермерське господарство ГАНІЧ О.А. засноване ОСОБА_2 17 грудня 1993 року на земельній ділянці площею 44,5 га. на території Славненської сільської ради Горностаївського району Херсонської області, наданій ОСОБА_2 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства згідно Державного акту на право постійного користування землею ХС-ІХ, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійно користування землею за № 168 від 27 грудня 1993 року. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до статуту Фермерського господарства ГАНІЧ О.А. до складу земель фермерського господарства входить земельна ділянка площею 44,4994 га., кадастровий номер 6522684000:02:001:0222, яка розташована на території Славненської сільської ради Горностаївського району Херсонської області. Після смерті ОСОБА_2 (12 грудня 2016 року) Фермерське господарство ГАНІЧ О. А. здійснювало використання за призначенням - для ведення фермерського господарства вищевказану земельну ділянку площею 44,4994 га, сплачувало податки та подавало до контролюючих органів відповідну звітність. Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Позивач просить суд: визнати за Фермерським господарством ГАШЧ О.А. право постійного користування земельною ділянкою площею 44,4994 га, кадастровий номер 6522684000:02:001:0222, для ведення фермерського господарства в межах згідно з планом, розташованою на території Славненської сільської ради Горностаївського району Херсонської області, яка була надана в постійне користування ОСОБА_2 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 27 грудня 1993 року серії ХС-ІХ на підставі рішення Горностаївської районної ради народних депутатів Херсонської області від 17 грудня 1993 року №186; визнати відмову Державного реєстратора Великолепетиської селищної ради Херсонської області Погорілого Миколи Олександровича незаконною та скасувати рішення у сфері державної реєстрації номер 42259340 від 27 липня 2018 року про реєстрацію права постійного користування за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 44,4994 га, кадастровий номер 6522684000:02:001:0222.

У підготовче засідання представник ФГ "Ганіч О.А." не з"явився, але надав до суду заяву у якій зазначив, що позов підтримує у повному обсязі та просить суд розглянути справу у його відсутність.

Відповідач - державний реєстратор Великолепетиської селищної ради Херсонської області Погорілий М.О. у судове засідання не з`явився, але надав заяву, в якій позов визнав у повному обсязі та просить розглядати справу у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, але надала заяву, в якій позов визнала у повному обсязі та просить розглядати справу у її відсутність.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Фермерське господарство ГАНІЧ О.А. засноване ОСОБА_2 17 грудня 1993 року на земельній ділянці площею 44,5 га. на території Славненської сільської ради Горностаївського району Херсонської області, наданій ОСОБА_2 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства згідно Державного акту на право постійного користування землею ХС-ІХ, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійно користування землею за № 168 від 27 грудня 1993 року. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до п. 5.2 статуту Фермерського господарства ГАНІЧ О.А. фермерське господарство ОСОБА_2 створене відповідно до законодавства України на виділеній голові господарства ОСОБА_2 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельній ділянці, загальною площею 44,5 га., згідно рішення Горностаївської районної Ради народних депутатів Горностаївського району Херсонської області від 17 грудня 1993 року № 186. Право на користування землею посвідчено Державним актом на право постійного користування землею, виданого 27 грудня 1993 року, серії ХС-ІХ, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 168.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 20 жовтня 1993 року, на момент створення Фермерського господарства ГАНІЧ О.А. ) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 20 жовтня 1993 року, на момент створення Фермерського господарства ГАНІЧ О.А. ) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 20 жовтня 1993 року, на момент створення Фермерського господарства ГАНІЧ О.А. ) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009- XII Про селянське (фермерське) господарство (у редакції Закону від 23 липня 1993 року № 3312-XII, на момент створення Фермерського господарства ГАНІЧ О.А. втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство ) після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Законодавством, чинним на момент створення Фермерського господарства ГАНІЧ О.А. , було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України № 937-IV Про фермерське господарство (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України Про селянське (фермерське) господарство № 2009-ХП визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону № 937-1V вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 червня 2020 року у справі №922/989/18.

Конституційний Суд України Рішенням N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 червня 2020 року у справі №922/989/18.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України та ч. 6 ст. 13 закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до постанови від 19.08.2020р. у справі №922/804/19 Верховний Суд дійшов наступного висновку - 42. Також Велика Палата Верховного Суду відступила від правової позиції у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 922/2103/17 та у постановах Верховного Суду України від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц, від 23.11.2016 року у справі № 6-3113цс15, від 05.10.2016 у справі № 6-2329цс16 про те, що зі смертю особи припиняється і не входить до складу спадщини право користування особи, що виникло на підставі державного акта. У цій частині Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Успадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

44. Отже, після отримання громадянином - засновником Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, останнім засновано СФГ "Поле-С", яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації СФГ воно набуло права та обов`язки землекористувача (близький за змістом правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 13.06.2018 у справі № 474/100/16-ц (провадження № 14-161цс18), від 12.12.2018 у справі № 704/26 1 7-ц (провадження № 14-495цс18), від 13.02.2019 у справі №666/1188/16-ц (провадження № 14-629цс18) .

Після смерті ОСОБА_2 (12 грудня 2016 року) Фермерське господарство ГАНІЧ О. А. здійснювало використання за призначенням - для ведення фермерського господарства вищевказану земельну ділянку площею 44,4994 га, сплачувало податки та подавало до контролюючих органів відповідну звітність.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї, з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини, зі створенням передумов для зменшення заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України та абзацу другого частини другої статті 20 ГК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання наявності чи відсутності права.

Згідно приписів статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Таким чином, цілком правомірним є застосування при вирішенні даної справи такого способу захисту як визнання за Фермерським господарством ГАНІЧ О.А. права постійного користування земельною ділянкою площею 44,4994 га, кадастровий номер 6522684000:02:001:0222, для ведення селянського (фермерського) господарства в межах згідно з планом, розташованою на території Славненської сільської ради Горностаївського району Херсонської області, яка була надана в постійне користування ОСОБА_2 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 27 грудня 1993 року серії ХС-ІХ на підставі рішення Горностаївської районної ради народних депутатів Херсонської області від 17 грудня 1993 року №186.

У статті 126 Земельного кодексу України зазначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до абзацу сьомого пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягає право постійного користування земельною ділянкою.

Зважаючи на вищевказані правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права та визначення фермерського господарства право користувачем земельної ділянки, позивач звернувся до відповідача-1 для реєстрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права постійного користування Фермерського господарства ГАНІЧ О.А. на земельну ділянку площею 44,4994 га, кадастровий номер 6522684000:02:001.0222.

Відповідач-1 відмовив позивачу та зазначив, що для реєстрації права постійного користування на земельну ділянку для ведення фермерського господарства на Фермерське господарство ГАНІЧ О. А. має бути видано відповідний правовстановлюючий документ, бо Державний акт на право постійного користування землею від 27 грудня 1993 року серії ХС-ІХ видавався ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також повідомив позивачу про те, що у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право користувачем земельної ділянки площею 44,4994 га, кадастровий номер 6522684000:02:001:0222 зазначено ОСОБА_1 , на підставі рішення номер 42259340 від 27 липня 2018 року.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

У постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №910/10963/19 Верховний Суд дійшов наступного висновку - У розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судових рішень у даній справі), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

75.8. Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України № 1952.

75.9. Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020у справі № 916/2464/19 .

Таким чином, ефективний захист порушених прав Фермерського господарства ГАНІЧ О.А. має обов`язково супроводжуватися одночасним скасуванням рішення у сфері державної реєстрації та визнанням права на постійне користування земельною ділянкою.

Так, приписи норм права, які визначають зміст постійного користування землі, обумовили законні очікування позивача на те, що земельна ділянка, яка була надана в постійне користування з метою створення фермерського господарства та здійснення ним господарської діяльності, буде використовуватися саме для цієї мети увесь час існування фермерського господарства.

У своєму рішенні у справі Pine Valley Developments Ltd. and others v. Ireland Європейський суд визнав компанію-заявника, яка купила земельну ділянку, отримавши дозвіл на будівництво, такою, що має законні очікування розвивати спірну територію, а відповідний дозвіл на здійснення господарської діяльності на земельній ділянці був визнаний "складовою частиною власності заявника" в розумінні ст. 1 Протоколу № 1.

Таким чином умовою наявності законного очікування (legitimate expectations) в розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави (sufficient legal basis) в національному праві або усталена практика публічної адміністрації. Тобто, законне очікування - це очікування можливості здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями відповідного права.

У даному спорі законні очікування позивача мають ще більш очевидний характер, аніж в наведеній справі ЄСПЛ, оскільки законодавцем встановлене спеціальне призначення спірної земельної ділянки - для ведення фермерського господарства; використання позивачем земельної ділянки на підставі Закону носить тривалий характер; право позивача на використання спірної ділянки визнано державними фіскальними органами.

Право позивача на використання земельної ділянки, яка була надана для створення і здійснення господарської діяльності Фермерського господарства ГАНІЧ О.А. , є законними очікуваннями (legitimate expectations), і в якості таких вони підлягають захисту як майно в розумінні ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції.

За таких умов спірна відмова відповідача-1, порушує приписи статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, внаслідок чого підлягає визнанню протиправною.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведені положення частини другої статті 19 Конституції України означають, що органи державної влади та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами прийнятими у межах компетенції.

Згідно пункту г частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Враховуючи вищевикладене суд, відповідно ст.ст. 16, 392, 396 ЦК України, ст. 19 Конституції України, ст. 152 ЗК України, ст. 26 закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 263 ЦПК України, ч. 6 ст. 13 закону України "Про судоустрій і статус суддів" вважає необхідним визнати за Фермерським господарством ГАНІЧ О.А. право постійного користування земельною ділянкою площею 44,4994 га, кадастровий номер 6522684000:02:001:0222, для ведення фермерського господарства в межах згідно з планом, розташованою на території Славненської сільської ради Горностаївського району Херсонської області, яка була надана в постійне користування ОСОБА_2 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 27 грудня 1993 року серії ХС-ІХ та визнати відмову Державного реєстратора Великолепетиської селищної ради Херсонської області Погорілого Миколи Олександровича незаконною та скасувати рішення у сфері державної реєстрації номер 42259340 від 27 липня 2018 року про реєстрацію права постійного користування за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 44,4994 га, кадастровий номер 6522684000:02:001:0222, а тому позов ФГ "ГАНІЧ О.А." підлягає задоволенню.

На підставі ст. 19 Конституції України, ст. 16, 392, 396 ЦК України, ст. 152 ЗК України, ст. 26 закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", керуючись ст.ст. 12, 81, 263, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов фермерського господарства "Ганіч О.А." до державного реєстратора Великолепетиської селищної ради Херсонської області Погорілого Миколи Олександровича та ОСОБА_1 про визнання права постійного користування земельною ділянкою задовольнити.

Визнати за Фермерським господарством ГАНІЧ О.А. право постійного користування земельною ділянкою площею 44,4994 га, кадастровий номер 6522684000:02:001:0222, для ведення фермерського господарства в межах згідно з планом, розташованою на території Славненської сільської ради Горностаївського району Херсонської області, яка була надана в постійне користування ОСОБА_2 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 27 грудня 1993 року серії ХС-ІХ на підставі рішення Горностаївської районної ради народних депутатів Херсонської області від 17 грудня 1993 року №186.

Визнати відмову Державного реєстратора Великолепетиської селищної ради Херсонської області Погорілого Миколи Олександровича незаконною та скасувати рішення у сфері державної реєстрації номер 42259340 від 27 липня 2018 року про реєстрацію права постійного користування за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 44,4994 га, кадастровий номер 6522684000:02:001:0222.

Позивач - Фермерське господарство "Ганіч О.А.", ідентифікаційний код 21287684, адреса місцезнаходження: Херсонська область, Горностаївський район, с. Славне, вул. Зоряна, 17.

Відповідач - державний реєстратор Великолепетиської селищної ради Херсонської області Погорілий Микола Олександрович, адреса місцезнаходження (Херсонська область, смт. Велика Лепетиха, вул. Соборна, 2)

Відповідач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий підпис