Постанова

від 15.12.2020 по справі 904/1380/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2020 року м.Дніпро Справа № 904/1380/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Чус О.В.-доповідач

Судді: Кузнецова І.Л., Кощеєв І.М.,

Секретар судового засідання Ревкова Г.О.

Представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. У зв`язку з цим технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Груп" на рішення господарського суду Запорізької області від 08.09.2020р. , повне рішення складено 11.09.2020, суддя Бондарєв Е.М., у справі №904/1380/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цембудсервіс" (03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, буд. 34)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Груп" (49057, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, буд. 180)

про стягнення 203 276,00 грн. заборгованості за поставлену продукцію та надані послуги, 27 246,60 грн. інфляційних втрат, 14 425,59 грн. 3% річних

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Цембудсервіс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №б/н від 04.03.2020 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Груп" заборгованості на загальну суму 256 948,19 грн., з яких:

- 215 276,00 грн. заборгованість за поставлену продукцію та надані послуги;

- 27 246,60 грн. інфляційні втрати за загальний період з лютий 2018 року по березень 2020 року;

- 14 425,59 грн. 3% річних за загальний період з 21.02.2018 по 04.03.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №ЦБС-180016 від 12.02.2018 в частині своєчасної та повної оплати за отриману продукцію та надані послуги з поставки продукції на загальну суму 475 776,00 грн., з яких:

- 42 871,50 грн. за видатковою накладною №ЦБС-000067 від 13.02.2018 на суму 39 468,89 грн. та акт виконаних робіт №ЦБС-000067 від 13.02.2018 на суму 3 402,61 грн.;

- 41 580,00 грн. за видатковою накладною №ЦБС-000188 від 04.04.2018 на суму 38 279,89 грн. та акт виконаних робіт №ЦБС-000188 від 04.04.2018 на суму 3 300,11 грн.;

- 41 643,00 грн. за видатковою накладною №ЦБС-000253 від 12.04.2018 на суму 38 337,90 грн. та акт виконаних робіт №ЦБС-000253 від 12.04.2018 на суму 3 305,10 грн.;

- 42 556,50 грн. за видатковою накладною №ЦБС-000351 від 21.04.2018 на суму 39 178,90 грн. та акт виконаних робіт №ЦБС-000351 від 21.04.2018 на суму 3 377,60 грн.;

- 52 731,00 грн. за видатковою накладною №ЦБС-000414 від 26.04.2018 на суму 48 545,87 грн. та акт виконаних робіт №ЦБС-000414 від 26.04.2018 на суму 4 185,13 грн.;

- 44 919,00 грн. за видатковою накладною №ЦБС-000472 від 03.05.2018 на суму 41 353,88 грн. та акт виконаних робіт №ЦБС-000472 від 03.05.2018 на суму 3 565,12 грн.;

- 41 863,50 грн. за видатковою накладною №ЦБС-00624 від 14.05.2018 на суму 38 540,89 грн. та акт виконаних робіт №ЦБС-000624 від 14.05.2018 на суму 3 322,61 грн.;

- 42 556,50 грн. за видатковою накладною №ЦБС-000699 від 21.05.2018 на суму 39 178,90 грн. та акт виконаних робіт №ЦБС-000699 від 21.05.2018 на суму 3 377,60 грн.;

- 39 627,00 грн. за видатковою накладною №ЦБС-000776 від 26.05.2018 на суму 36 481,90 грн. та акт виконаних робіт №ЦБС-000776 від 26.05.2018 на суму 3 145,10 грн.;

- 42 304,50 грн. за видатковою накладною №ЦБС-000826 від 01.06.2018 на суму 38 946,89 грн. та акт виконаних робіт №ЦБС-000826 від 01.06.2018 на суму 3 357,61 грн.;

- 43 123,50 грн. за видатковою накладною №ЦБС-001213 від 10.07.2018 на суму 39 700,90 грн. та акт виконаних робіт №ЦБС-001213 від 10.07.2018 на суму 3 422,60 грн.

Також позивач просить суд судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 876,99 грн. та банківських довідок про надходження коштів в сумі 450,00 грн. покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2020 у справі №904/1380/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Цембудсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Груп" про стягнення 203 276,00 грн. заборгованості за поставлену продукцію та надані послуги, 27 246,60 грн. інфляційних втрат, 14 425,59 грн. 3% річних задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Груп" (49057, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, буд. 180, ідентифікаційний код 31371098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цембудсервіс" (03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, буд. 34, ідентифікаційний код 37857277) 203 276,00 грн. заборгованості за поставлену продукцію та надані послуги, 27 246,60 грн. інфляційних втрат, 14 425,59 грн. 3% річних та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 3 674,22 грн.

Рішення мотивовано тим, що матеріалами справи доведено факт невиконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій відповідно до вимог закону.

Доводи та вимоги апеляційної скарги.

Не погодившись рішеннями місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімер-Груп" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2020 у справі №904/1380/20, судові витрати покласти на ТОВ "Цембудсервіс".

Апеляційна скарга мотивована тим, що заборгованість по договору поставки ЦБС-180016 від 12.02.2018 р. становить 129 120,11 грн., а не 203 276,00 грн.

Так, відповідачем (ТОВ Полімер-Груп ) було сплачено на розрахунковий рахунок позивача за отриманий Товар суму 346 655,89 грн, що підтверджуеється випискою з банку АТ Райффайзен Банк Аваль за період з 01.01.2018 р. по 01.06.2020 р. по розрахунковому рахурку ТОВ Полімер-Груп про перерахування грошових коштів в адресу ТОВ ЦЕМБУДСЕРВІС .

Наступним документом, який підтверджує позицію відповідача є Акт звірки взаємних розрахунків станом на 04.02.2020 p.

Скаржник наголошує на тому, що ТОВ Цембудсервіс (Позивач по даній справі) склав та підписав Акт звірки взаємних розрахунків станом на 04.02.2020р. між ТОВ Цембудсервіс та ТОВ Полімер-Груп по договору поставки № ЦБС-180016 від 12.02.2018р. відтак, посилання суду щодо сум, які нібито відносяться до іншого договору поставки в період з 23.04.2018р. по 02.05.2018р. включно є безпідставними.

Звертає увагу на те, що відповідачем, протягом розгляду даної справи в суді першої інстанції, вживалися всі заходи, щодо врегуліовання спору по справі № 904/1380/20 та укладення в рамках даної справи мирової угоди з позивачем. Однак, позивач (ТОВ Цембудсервіс ) взагалі проігнорував зазначені обставини, мирову угоду не розглянув.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Так, позивач зазначає, судом першої інстанції було встановлено та не заперечується апелянтом, що у період з 13.02.2018 р. по 10.07.2018 р. позивачем було відвантажено продукції та надано послуг з поставки продукції відповідачеві на загальну суму 475 776 грн. 00 коп.

Враховуючи оплати здійснені відповідачем по договору поставки ЦБС-180016 від 12.02.2018 р., сума заборгованості становить 203 276,00 грн., що вірно було встановлено судом при винесенні рішення.

Акт звірки взаємних розрахунків станом на 04.02.2020р. не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгал терський облік операцій.

Для з`ясування загальної суми заборгованості відповідача по договору поставки №ЦБС-180016 від 12.02.2018 р. позивачем було замовлено банківські довідки, в яких відображено надходження коштів від відповідача з призначенням платежу: За цемент за. дог. №180016 від 12.08.2018 всього в розмірі 272 500,00 гри. Тому, судом було вірно визначена сума заборгованості 203 276,00 грн.

Щодо посилання апелянта наміру укласти мирову, позивач зазначає, що в запропонованій редакції мирової угоди, відповідачем було вказано не вірно суму боргу та визначено умови, які порушують права позивача мирова угода не була погоджена позивачем.

Незважаючи на часткове визнання свого боргу, відповідач ухиляється від виконання умов договору щодо погашення заборгованості з 2018 року, що є додатковим фінансовим навантаженням для позивача, оскільки цемент є поставленим та не оплаченим відповідачем.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Груп" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2020р., у справі №904/1380/20 та призначено розгляд скарги в судове засідання на 19.11.2020.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2020 розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 15.12.2020р.

У судовому засіданні 15.12.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

12 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цембудсервіс" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полімер-Груп" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки №ЦБС-180016 (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався передавати у власність покупця продукцію, а покупець приймати та своєчасно здійснювати її оплату.

Предметом продажу є така продукція: будівельні матеріали в асортименті (п.1.2 договору).

Згідно з п.1.3 договору ціна, кількість, асортимент продукції вказується в рахунках-фактурах, що виписуються постачальником до відвантаження продукції. При непогодженні покупця з ціною, кількістю та асортиментом продукції, він протягом дня повертає рахунок-фактуру постачальнику з пропозиціями щодо ціни, кількості, асортименту. вважається, що сторони узгодили кількість, ціну та асортимент продукції, якщо покупець протягом 1 (одного) дня з моменту отримання рахунку-фактури не заявить свої заперечення і не поверне її постачальнику.

Загальна сума договору складається з сумарної вартості усіх видаткових накладних та актів виконаних робіт (надання послуг), що оформляються сторонами під час дії договору (п.1.4 договору).

По факту відвантаження продукції постачальник складає видаткову накладну, де вказує дані довіреності покупця (п.3.3 договору).

При доставці продукції постачальник складає товаротранспортну накладну, яку підписує представник покупця при отриманні продукції (п.3.4 договору).

Остаточний розрахунок з постачальником здійснюється покупцем на протязі 5 банківських днів після складення видаткової накладної (п.3.5 договору).

Перехід права власності на продукцію від постачальника до покупця відбувається в момент передачі продукції по видатковим накладним (п.3.7 договору).

Відповідно до п.7.1 договору договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

На виконання умов договору позивачем поставлено продукцію та надані послуги з поставки продукції на загальну суму 475 776,00 грн., а саме:

- 42 871,50 грн. за видатковою накладною №ЦБС-000067 від 13.02.2018 на суму 39 468,89 грн. та акт виконаних робіт №ЦБС-000067 від 13.02.2018 на суму 3 402,61 грн.;

- 41 580,00 грн. за видатковою накладною №ЦБС-000188 від 04.04.2018 на суму 38 279,89 грн. та акт виконаних робіт №ЦБС-000188 від 04.04.2018 на суму 3 300,11 грн.;

- 41 643,00 грн. за видатковою накладною №ЦБС-000253 від 12.04.2018 на суму 38 337,90 грн. та акт виконаних робіт №ЦБС-000253 від 12.04.2018 на суму 3 305,10 грн.;

- 42 556,50 грн. за видатковою накладною №ЦБС-000351 від 21.04.2018 на суму 39 178,90 грн. та акт виконаних робіт №ЦБС-000351 від 21.04.2018 на суму 3 377,60 грн.;

- 52 731,00 грн. за видатковою накладною №ЦБС-000414 від 26.04.2018 на суму 48 545,87 грн. та акт виконаних робіт №ЦБС-000414 від 26.04.2018 на суму 4 185,13 грн.;

- 44 919,00 грн. за видатковою накладною №ЦБС-000472 від 03.05.2018 на суму 41 353,88 грн. та акт виконаних робіт №ЦБС-000472 від 03.05.2018 на суму 3 565,12 грн.;

- 41 863,50 грн. за видатковою накладною №ЦБС-00624 від 14.05.2018 на суму 38 540,89 грн. та акт виконаних робіт №ЦБС-000624 від 14.05.2018 на суму 3 322,61 грн.;

- 42 556,50 грн. за видатковою накладною №ЦБС-000699 від 21.05.2018 на суму 39 178,90 грн. та акт виконаних робіт №ЦБС-000699 від 21.05.2018 на суму 3 377,60 грн.;

- 39 627,00 грн. за видатковою накладною №ЦБС-000776 від 26.05.2018 на суму 36 481,90 грн. та акт виконаних робіт №ЦБС-000776 від 26.05.2018 на суму 3 145,10 грн.;

- 42 304,50 грн. за видатковою накладною №ЦБС-000826 від 01.06.2018 на суму 38 946,89 грн. та акт виконаних робіт №ЦБС-000826 від 01.06.2018 на суму 3 357,61 грн.;

- 43 123,50 грн. за видатковою накладною №ЦБС-001213 від 10.07.2018 на суму 39 700,90 грн. та акт виконаних робіт №ЦБС-001213 від 10.07.2018 на суму 3 422,60 грн.,

та виставлені рахунки-фактури:

- №ЦБС-000067 від 13.02.2018 на суму 42 871,50 грн. дійсний до сплати до 13.02.2019;

- №ЦБС-000188 від 04.04.2018 на суму 41 580,00 грн. дійсний до сплати до 04.04.2018;

- №ЦБС-000253 від 12.04.2018 на суму 41 643,00 грн. дійсний до сплати до 13.04.2018;

- №ЦБС-000351 від 21.04.2018 на суму 42 556,50 грн. дійсний до сплати до 21.04.2018;

- №ЦБС-000414 від 26.04.2018 на суму 52 731,00 грн. дійсний до сплати до 27.04.2018;

- №ЦБС-000472 від 03.05.2018 на суму 44 919,00 грн. дійсний до сплати до 04.05.2018;

- №ЦБС-000624 від 14.05.2018 на суму 41 863,50 грн. дійсний до сплати до 15.05.2018;

- №ЦБС-000699 від 21.05.2018 на суму 42 556,50 грн. дійсний до сплати до 21.05.2018;

- №ЦБС-000776 від 26.05.2018 на суму 39 627,00 грн. дійсний до сплати до 28.05.2018;

- №ЦБС-000826 від 01.06.2018 на суму 42 304,50 грн. дійсний до сплати до 02.06.2018;

- №ЦБС-001213 від 10.07.2018 на суму 43 123,50 грн. дійсний до сплати до 11.07.2018.

Вказані видаткові накладні та акти підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств.

Позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору в частині своєчасної та повної оплати поставленої продукції та наданих послуг, а саме відповідачем сплачено 272 500,00 грн., що і є причиною спору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, факт поставки та надання послуг, наявність/відсутність заборгованості, строк виконання зобов`язання з оплати, наявність прострочки його виконання.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положенням ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів констатує, що у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Наведений вище алгоритм розподілу коштів урегульований в статті 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:

- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов`язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо);

- у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону;

- і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22 та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Таким чином, судом першої інстанції було правомірно встановлено що у період з 13.02.2018 р. по 10.07.2018 р. позивачем було відвантажено продукції та надано послуг з поставки продукції відповідачеві на загальну суму 475 776 грн. 00 коп. Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Враховуючи оплати здійснені відповідачем по договору поставки ЦБС -180016 від 12.02.2018 р., сума заборгованості становить 203 276,00 грн., що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Отже, рішення суду про стягнення з відповідача 203 276,00 грн. заборгованості за поставлену продукцію та надані послуги є законним та обгрунтованим.

Крім основного боргу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 27 246,60 грн. інфляційних втрат за загальний період з лютий 2018 року по березень 2020 року та 14 425,59 грн. 3% річних за загальний період з 21.02.2018 по 04.03.2020.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином позивачем правильно розрахована сума 3% річних та інфляційних втрат, а судом обґрунтовано стягнуто 27 246,60 грн. інфляційних втрат за загальний період з лютий 2018 року по березень 2020 року та 14 425,59 грн. 3% річних за загальний період з 21.02.2018 по 04.03.2020.

Посилання скаржника на Акт звірки взаємних розрахунків станом на 04.02.2020 р. є безпідставним з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгал терський облік операцій.

Для з`ясування загальної суми заборгованості відповідача по договору поставки №ЦБС-180016 від 12.02.2018 р. позивачем було замовлено банківські довідки, в яких відображено надходження коштів від відповідача з призначенням платежу: За цемент за. дог. №180 016 від 12.08.2018 всього в розмірі 272 500,00 гри. Тому, судом було вірно визначена сума заборгованості 203 276,00 гри.(475 776, 00 грн. (основна сума заборгованості за поставлену продукцію та надані послуги) - 272 500,00 грн. (кошти, які надійшли від відповідача на виконання договору поставки №ЦВС-180016 від 12.02.2018 р.) =203 276,00 грн.).

Щодо посилання апелянта наміру укласти мирову угоду

Відповідно до 192 ГПК України, мирова угода укладається сторонами з мстою врегулювання спору па підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охорошованих законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Тобто, умови мирової угоди має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. Як зазначає позивач, в запропонованій редакції мирової угоди, відповідачем було вказано не вірно суму боргу та визначено умови, які порушують права позивача мирова угода не була погоджена позивачем.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, ухвалене рішення відповідно до норм чинного законодавства та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, а відтак передбачених законом підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статтею 277 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Груп" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2020 у справі №904/1380/20 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімер-Груп".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 05.01.2021.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М. Кощеєв