Рішення

від 22.12.2020 по справі 910/14089/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.12.2020Справа № 910/14089/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Лаврова В.О. розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БІ-ПРО.ЮА

до Фізичної особи-підприємця Карпова Сергія Олександровича

про визнання недійсними пунктів договору та повернення гарантійного платежу

за участі представників:

від позивача - Пісоцька О.А. (уповноважений представник);

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю БІ-ПРО.ЮА звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Карпова Сергія Олександровича про визнання недійсними пунктів договору та повернення гарантійного платежу.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що п. 4.6.3 укладеного між позивачем та відповідачем Договору оренди нежитлового приміщення №10Л-Д9 від 27.02.2020 суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки передбачає повторне застосування санкції за дострокове розірвання договору з ініціативи орендаря, у зв`язку з чим, позивач просить визнати вказаний пункт недійсним з моменту його укладення. Окрім того, як застосування наслідку недійсності положення частини договору, позивач просить стягнути з відповідача суму гарантійного платежу у розмірі 142000 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №910/14089/20 за правилами загального позовного провадження. Визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 16.10.2020.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі №910/14089/20 від 22.09.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01001, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 2-4/7, кв. 64.

Однак, станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт №0105474930188 із відміткою про повернення у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідач, протягом усього часу розгляду справи відзиву на позов не подав, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов. Додатково вказав, що при укладенні спірного договору оренди орендодавцем було вказано, що необхідною умовою використання системи кондиціонування приміщення є укладення додаткової угоди та внесення додаткового гарантійного платежу в розмірі 10000 грн. Влітку, у звязку з високою темпертаурою повітря перебування в орендованому приміщенні стало неможливим, а система кондиціонування приміщення не працювала, що змусило позивача звернутись до орендодаця з вимогою увімкнути вказану систему кондиціонування повітря. Проте відповідачем було вказано на необхідність укладення додаткової угоди на використання системи кондиціонування повіиря та необхідність сплати гарантійного внеску в сумі 142000 грн. Вважаючи такі умови неприйнятними позивачем направлено відповідачу лист про дострокове розірвання договору у звязку неможливістю використання приміщення за призначенням. При розірванні договору відповідачем, відповідно до умов договору було утримано суму гарантійного внеску та отримано від позивача суму неустоки за дострокове розірвання договору. Позивач вважає, що положення договору, які передбачають утримання гарантійного внеску є несправдливими і є повторною санкцією за дострокове розірвання договору.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.02.2020 між Фізичною особою-підприємцем Карповим Сергієм Олександровичем (орендодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю БІ-ПРО.ЮА (орендар, позивач) укладено Договір оренди нежитлового приміщення №10Л-Д9, відповідно до умов яого орендодавець зобов`язується передати орендарю в тимчасове платне користування (оренда) частину нежилих приміщень з 1 по 14 та з 16 по 19, з виключенням з оренди приміщення 15, яке залишається за орендодавцем, групи приміщень №41-офіс, іменовані далі - приміщення (п. 1.1.1. договору).

Відповідно до п. 1.1.3. договору, приміщення розташоване в торгівельно-офісному центрі Будинок Техніки (надалі - Офісний центр ), який знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, вул. Митрополита Андрея Шептицького (колишня вул. Луначарського), 4.

Згідно з п/ 1.2.3. договору, разом з приміщенням орендодавець передає орендарю в тимчасове користування на весь строк оренди матеріальні цінності, що знаходяться в приміщенні, відповідно до опису приміщення. Технічне обслуговування, поточний ремонт обланднання та інженерних мереж, заміну витратних матеріалів здійснює орендодавець, а орендар зобов`язаний компенсувати вартість витратних матеріалів та комлектуючих, а також послуг сторонніх організацій, залучених для виконання цих робіт. Плата за користування наданими орендарю матеріальними цінностями включена в орендну плату за користування приміщенням.

Відповідно до п. 1.4.1. договору, приміщення передається орендареві у справному стані, придатному до використання за цільовим призначенням, опис оздоблення приміщення, його матеріально-технічна укомплектованість, дані про наявність системи забезпечення, їх опис і характеристика викладаються торонами у додатку №2 до цього договору (додаток №2, надалі іменується опис приміщення ).

Пунктом 1.4.2. договору визначено, що 1.4 приміщення передається орендарю на підставі Акту прийому-передачі з фотофіксацією стану приміщення. Датою фактичної передачі приміщення в оренду є дата підписання сторонами Акту прийому-передачі приміщення (надалі за текстом - дата початку ). В Акті прийому-передачі приміщення сторони відображають та фіксують стан переданого приміщення, площу приміщення згідно з технічним паспортом Київського міського БТІ, його відповідність опису приміщення, показники лічильників обліку електроенергії та водопостачання, які будуть вважатись початковими для цілей визначення обсягів споживання цих ресурсів орендарем.

Відповідно до п. 2.1.7.договору орендар має право, здійснювати будь-які поліпшення у приміщенні тільки за письмовою згодою орендодавця.

Пунктом 2.3.2. договору визначено, що орендодавець зобов`язується розглядати у встановлений законодавством строк претензії та скарги орендаря.

Відповідно до пунктів 2.4.1., 2.4.6., 2.4.8., 2.4.20. договору, орендар зобов`язується у строки і у порядку, передбачені договором, оплачувати виставлені рахунки на сплату орендних платежів, передбачених даним Договором; відшкодувати будь-які збитки, заподіяні орендодавцю внаслідок використання приміщення із порушенням правил користування приміщенням, дозволеного використання, порушення правил техніки безпеки (у тому числі протипожежної), санітарних норм, а також самовільномго переобладнання та перепланування приміщення, неправомірних дій або бездіяльності орендаря, його працівників та відвідувачів; нести відповідальність за все встановлене орендарем обладнання та здійснені поліпшення приміщення, зокрема за їх розлади, відшкодовувати збитки орендодавця, спричинені внаслідок монтажу, демонтажу та функціонування такого обладнання (поліпшень), компенсувати вартість витратних матеріалів та комплектуючих, а також послуги сторонніх організацій, залучених для виконання робіт по технічному обслуговуванню та поточному ремонту обладнання, внутрішньобудинкових мереж (які також можуть бути іменовані системи забезпечення або інженерні системи ), їх устаткування та обладнання, визначених пунктом 1.2.3. даного Договору, та матеріальних цінностей, зазначених в Описі устаткування та обладнання внутрішньобудинкових мереж.

У пунктах 3.1.1., 3.1.2. договору визначено, що строк оренди приміщення відповідно до цього договору становить 12 календарних місяців. Строк оренди починає перебіг з дати підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення, але у будь-якому випадку не пізніше 01.03.2020 року, і закінчується з дати підписання сторонами акту прийому-передачі при поверненні приміщення.

Пунктом 4.4.6. договору визначено, що у випадку дострокового припинення договору сплачена авансом орендна плата коригується у розрахунку за відповідний місяць пропорційно кількості календарних днів днів у такому місяці, протягом яких орендар фактично користувався приміщенням та на підставі листа-заяви орендаря про повернення коштів повертається орендарю в розмірі його невикористаної частини.

Відповідно до п. 4.6.1. договору, протягом 2 банківських днів від дати підписання даного договору орендар зобов`язується перерахувати на рахунок орендодавця гарантійний платіж у розмірі місячної орендної плати, який виступає гарантією належного виконання зобов`язань Орендаря за договором. Рахунок на здійснення гарантійного платежу орендодавець надає орендарю під час підписання даного договору. Сума гарантійного платежу збільшується у разі заяви орендаря про використання у приміщенні системи мікроклімату з включенням кондиціонеру в серверной кімнаті та/або централізованої системи приточно-витяжної вентиляції В-6, К-б та/або системи холодопостачання з використанням змонтованих фанкойлів (доводчиків) DAIKIN . Право користування вказаними додатковими інженерними системами та сума додаткового гарантійного платежа визначаються сторонами шляхом укладання окремої додаткової угоди до договору. Рахунки на суму збільшення гарантійного платежу надаються орендодавцем під час підписання відповідної додаткової угоди до договору.

Згідно з п. 6.2. договору, при належному виконанні орендарем зобов`язань за цим договором після припинення його її гарантійний платіж на підставі листа-заяви орендаря про повернення коштів підлягає поверненню не пізніше останнього дня календарного місяця, наступного за місяцем, в якому приміщення було повернуто орендодавцеві, за винятком випадків, передбачених п. 7.4.8. та 7.5.17. цього договору. В разі, якщо орендар не виконує або неналежним чином виконує зобов`язання, взяті на себе за цим вором, орендодавець має право на використання коштів гарантійного платежа для покриття заподіяної шкоди (у т.ч. шкоди, завданої приміщенню, заборгованості з орендних платежів тощо).

Пунктом 4.6.3. договору визначено, що у випадку дострокового розірвання даного договору за згодою сторін з ініціативи орендаря кошти перераховані ним в рахунок сплати гарантійного платежу, не повертаються. Вартість послуг зі здійснення робіт з відновлення приміщення до стану, не гіршого ніж на момент його передачі в орендареві (ремонту та прибирання), відшкодовується Орендарем окремим платежем.

Згідно з п. 6.1.1. договору, у випадку якщо в супереч умовам розділу 1.5. орендар допустить будь-які порушення дозволеного використання приміщення без узгодження з орендодавцем, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю штраф у порядку, визначеному пп. 6.1.6. даного договору у розмірі 500 грн за кожний день порушення умов цього пункту, протягом всього періоду порушення цього зобов`язання від дати складання акту порушення умов використання приміщення.

Відповідно до п. 6.1.4. договору, у випадку дострокового розірвання данного договору в порядку, визначеному пп. 7.4.4. даного договору, з ініціативи будь-якої сторони, сторона-ініціатор зобов`язана сплатити на користь іншої сторони неустойку в розмірі орендної плати за один повний календарний місяць оренди приміщення, за ставкою орендної плати, що діє на момент такого розірвання договору.

Згідно з п. 7.1.1. договору, даний договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками орін та діє до закінчення строку оренди. Закінчення строку оренди не звільняє сторони від повного виконання всіх своїх зобов`язань за договором.

Пунктом 7.1.5. договору визначено, що сторони підтверджують і заявляють, що на дату підписання договору ними досягнуті мовленості з усіх істотних умов.

29.02.2020 відповідно до Акта прийому-передачі в оренду частини нежилих приміщень (з 1 по 14 та 16 по 19 з виключенням з оренди приміщення 15, яке залишається за орендодавцем) №41 офіс по вул. Митрополіта Андрея Шептицького, 4 в м. Києві, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв приміщення, окрім того складено детальний опис технічного стану приміщення.

Як зазначає позивач, у відповідності до умов договору, зокрема, п. 4.5.1. та п. 4.6.1. договору, ним було здійснено перерахунок грошових коштів у розмірі 284000 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень №290 від 28.02.2020 на суму 142000 грн, із призначенням платежу, оплата гарнтійного платежу згідно рахунку №Д-9-2 віл 27.02.2020 та №291 від 28.02.2020 на суму 142000 грн - оплата за оренду групи приміщень згідно рахунку №Д-9-1 віл 27.02.2020.

Позивач зазначає, що впродовж дії вищезазначеного договору позивачем належним чином виконувались зобов`язання визначені у ньому, проте, з підвищенням температурного режиму, позивач виявив, що встановлена в приміщенні система кондиціювання є несправною.

У зв`язку з вищезазначеним, позивач листом №20/06/01 від 26.06.2020 повідомив відповідача, про несправність системи холодопостачання та кондиціонування повітря у приміщенні та просив відповідача привести умови надання послуг до заявлених в договорі, зокрема: налагодити роботу всього обладнання, яке забезпечить охолодження приміщення, вентиляції і кондиціювання повітря та розглянути можливість відшкодування завданих збитків.

Проте, відповідач листом від 01.07.2020 повідомив позивача, що відповідно до умов договору усунення недоліків визначених у вищезазначеному листі можливе шляхом укладання додаткової угоди до договору, яка має бути забезпечена гарантійним платежем. У зв`язку з тим, що між сторонами не узгоджено порядок використання обладнання, зазначеного п. 4.6.1. та Додатку 2 до Договору, та призначеного для створення мікроклімату, відповідач зазначив зазначені позивачем пропозиції усунення недоліків не відносяться до обов`язків орендодавця.

Листом №1 від 09.07.2020 позивач повідомив відповідача про розірвання договору, зазначивши що останнім днем строку оренди слід вважати 31.07.2020, а відповідач в свою чергу повідомив позивача листом від 16.07.2020 про те що надає згоду на дострокове розірвання Договору оренди за умови сплати позивачем всієї суми заборгованості та неустойки.

Відповідно до Акта прийому-передачі в оренду частини нежилих приміщень (з 1 по 14 та 16 по 19з виключенням з оренди приміщення 15, яке залишається за орендодавцем, групи приміщень №41 офіс по вул. Митрополіта Андрея Шептицького, 4 в м. Києві від 31.07.2020, позивач передав а відповідач прийняв об`єкт оренди, жодних зауважень у відповідача до позивача стосовно технічного стану приміщення не заявлялось, приміщення прийнято без зауважень.

Окрім того, відповідачем виставлено для оплату неустойки відповідно до п. 6.1.4. договору рахунок-фактуру №10Л-Д9-11 від 15.07.2020 на суму 156371 грн, проте позивач не погоджується з даними діями відповідача щодо стягнення неустойки та утримання гарантійного платежу, у зв`язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За приписами ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст.180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України внормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Як встановлено судом, сторонами при укладенні договору оренди було погоджено всі умови вказаного договору, зокрема і спірний пункт.

Позивач був ознайомлений з усіма положеннями договору, зокрема і пунктами 4.6.1-4.6.3 якими передбачено необхідність внесення гарантійного платежу, який виступає гарантією належного виконання позивачем зобов`язань за договором протягом всього часу дії вказаного договору та неповернення гарантійного платежу у зв`язку з достроковим розірванням договору з ініціативи орендаря.

Також сторони передбачили, що у випадку дострокового розірвання договору оренди орендар сплачує на користь орендодавця неустойку в розмірі орендної плати за місяць. Вказана неустойка має компенсувати відповідачу негативні наслідки від розірвання договору оренди за ініціативою орендаря і є окремим видом забезпечення виконання зобов`язання.

Крім того, суд зазначає, що позивач при укладенні спірного договору оренди був обізнаний і погодився щодо необхідності укладення додаткового договору та внесення окремого гарантійного платежу для можливості використання системи кондиціонування повітря, при цьому не надав суду доказів звернення до відповідача з пропозицією укласти вказаний договір, як не надав доказів встановлення гарантійного внеску за користування системою кондиціонування у розмірах, вказаних позивачем.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1-3, 5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин є чинним за умови дотримання його сторонами наступних вимог: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст.4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

З огляду на викладене, зокрема обізнаність та погодження сторін з умовами укладеного договору а також те, що нормами чинного законодавства не заборонено застосування одночасно декількох заходів забезпечення виконання сторонами своїх зобов`язань, суд приходить до висновку, що спірний пункт 4.6.3. Договору не суперечить вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим підстави для визнання його недійсним відсутні, а відтак вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення вимоги про визнання недійсним пункту договору, також відсутні і підстави для задоволення похідної вимоги про повернення суми гарантійного платежу у розмірі 142000 грн.

У зв`язку з вищезазначеним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 04.01.2021.

Суддя Я.В. Маринченко