Рішення

від 04.01.2021 по справі 910/16721/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.01.2021Справа № 910/16721/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Скаймол Плюс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" про стягнення 261 444,50 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Скаймол Плюс" (далі - ТОВ "Скаймол Плюс") звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов укладеного між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (далі - ТОВ "Гіппо") договору поставки від 18 грудня 2018 року № 181218-05/1г, позивач поставив відповідачу передбачений цією угодою товар. Оскільки ТОВ "Гіппо" оплату поставленого товару здійснило лише частково, заборгувавши таким чином ТОВ "Скаймол Плюс" 233 230,94 грн., позивач, посилаючись на статті 11, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та статті 173, 175, 230, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача на його користь вищевказану суму боргу, а також 15 521,44 грн. пені, 5 393,38 грн. - інфляційних втрат та 7 325,74 грн. трьох процентів річних, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3 листопада 2020 року вищенаведену позовну заяву ТОВ "Скаймол Плюс" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/16721/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 3 листопада 2020 року про відкриття провадження у справі № 910/16721/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 01042, місто Київ, провулок Новопечерський, будинок 19/3, корпус 2, кабінет 33.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами пункту 3 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 3 листопада 2020 року була отримана уповноваженим представником відповідача 9 листопада 2020 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення цього судового відправлення.

Проте ТОВ "Гіппо" у встановлений строк відзиву на позов не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що ТОВ "Гіппо" належним чином було повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2018 року між ТОВ "Гіппо" та ТОВ "Скаймол Плюс" був укладений договір поставки № 181218-05/1Г, за умовами якого останнє взяло на себе обов`язок передати відповідачу у власність товар згідно з його замовленнями, а останній - прийняти і своєчасно оплатити цей товар на умовах даного правочину.

Зазначений договір підписаний уповноваженим представниками його сторін, а також скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.2 цієї угоди поставка товару здійснюється на підставі накладних згідно з замовленням покупця, які є невід`ємною частиною договору.

Загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії даного договору (пункт 1.3 договору).

Згідно з пунктом 3.1 цієї угоди асортимент та кількість товару погоджуються сторонами в замовленні і зазначаються в накладних відповідно до погодженого сторонами замовлення. Постачальник зобов`язався дотримуватися відповідності позицій товару у накладній позиціям у замовленні. Кожне замовлення повинно бути оформлено окремою накладною.

Пунктом 4.3 договору визначено, що передача товару постачальником і приймання покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюються на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності до замовлень покупця.

Постачальник зобов`язується поставляти (передавати у власність покупця) товари за цінами, зазначеними у специфікації, затвердженій сторонами. Ціна товару в специфікації повинна вказуватись як з ПДВ, так і без ПДВ, а також зазначатися у гривнях та включати не більше 2-х знаків після коми (пункт 5.1 договору).

Оплата за поставлений товар ТМ "Данон" (молочка) здійснюється покупцем у гривнях в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника кожні 7 календарних днів з дати поставки даного товару (пункт 5.4 договору).

Згідно з пунктом 5.5 договору сторони погодили, що заборгованість покупця за поставлений постачальником товар, яка зберігається за покупцем без застосування до нього відповідальності за невиконання зобов`язань по договору та складає суму (ліміт заборгованості) в розмірі - (-) грн. у т.ч. ПДВ. Вказаний ліміт заборгованості повинен бути погашений (сплачений) у випадку розірвання або закінчення терміну дії цієї угоди після підписання акта звірки.

Пунктом 5.4.2 даного правочину, у редакції договору про внесення змін від 27 червня 2019 року № 2 до спірного договору, сторони визначили, що оплата за поставлений товар ТМ "Данон" сум у розмірах, понад ліміт, встановлений пунктом 5.5 даного договору, здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 12 календарних днів за дати поставки товару.

Відповідно до пункту 9.1 даного правочину він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на 1 рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів письмового повідомлення будь-якою стороною договору про його розірвання в порядку, передбаченому пунктом 9.1 договору, суд дійшов висновку, що договір поставки від 18 грудня 2018 року № 181218-05/1г був чинним у спірний період.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач згідно з накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, поставив відповідачу товар, що був частково оплачений останнім.

З огляду на зазначене, сума боргу за поставлений товар, з урахуванням вартості поверненого позивачу товару та часткових оплат, здійснених ТОВ "Гіппо", становить 221 647,66 грн.

Крім того, позивачем на адресу відповідача направлялася претензія про погашення вищезазначеної заборгованості, яка залишилася не оплаченою.

Проте всупереч положенням вищенаведеного правочину відповідач взятий на себе обов`язок по оплаті вартості поставленого йому товару належним чином не виконав, заборгувавши таким чином ТОВ "Скаймол Плюс" 221 647,66 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за поставлений йому товар за видатковими накладними, яка складає 221 647,66 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до ТОВ "Гіппо" в частині стягнення з останнього вказаної суми основного боргу.

Крім того, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Товариство посилалося на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті товару, зокрема, поставленого йому за видатковими накладними: від 5 серпня 2019 року № 12289 на суму 3 360,81 грн., від 9 серпня 2019 року № 12719 на суму 2 849,53 грн., від 10 вересня 2019 року № 14658 на суму 5 345,94 грн.

У той же час при дослідженні вказаних документів судом було встановлено, що останні не містять відомостей про отримання ТОВ "Гіппо" товару, який поставлявся за цими накладними, а також власноручного підпису особи, уповноваженої відповідачем на отримання зазначеного товару.

Інші докази, які свідчать про отримання ТОВ "Гіппо" товару, поставленого йому за вищевказаними видатковими накладними, також відсутні у матеріалах даної справи.

Зважаючи на те, що ТОВ "Скаймол Плюс" не довело суду належними і допустимими доказами поставки відповідачу та отримання останнім товару за видатковими накладними: від 5 серпня 2019 року № 12289 на суму 3 360,81 грн., від 9 серпня 2019 року № 12719 на суму 2 849,53 грн., від 10 вересня 2019 року № 14658 на суму 5 345,94 грн., а відтак і наявності у ТОВ "Гіппо" заборгованості за вказаними товаро-розпорядчими документами, суд дійшов висновку про необґрунтованість даного позову в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 11 556,66 грн., у зв`язку з чим у задоволенні вимог ТОВ "Скаймол Плюс" у цій частині слід відмовити.

Враховуючи наведені обставини, позовна вимога ТОВ "Скаймол Плюс" про стягнення з відповідача заявленої суми основного боргу підлягає частковому задоволенню.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки, позивач просив суд стягнути з відповідача 15 521,44 грн. пені, нарахованої на суму основного боргу в розмірі 233 203,94 грн. у період з 20 квітня 2020 року по 20 жовтня 2020 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2.1 договору передбачено, що за порушення термінів розрахунків, передбачених пунктом 5.4 даного правочину, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням вищевказаних норм чинного законодавства та встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою наведеної штрафної санкції, яка підлягає стягненню з ТОВ "Гіппо" на користь позивача, є пеня в загальному розмірі 14 752,29 грн., нарахована на суму основного боргу у розмірі 221 647,66 грн. за період з 20 квітня 2020 року по 20 жовтня 2020 року.

Разом із тим, у задоволенні вимог ТОВ "Скаймол Плюс" про стягнення з відповідача пені у розмірі 769,15 грн. слід відмовити.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого йому товару, позивач також просив суд стягнути з ТОВ "Гіппо" 7 325,74 грн. трьох процентів річних та 5 393,38 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу в розмірі 233 203,94 грн. у період з 4 жовтня 2019 року по 20 жовтня 2020 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас при досліджені матеріалів справи судом було встановлено, що при здійсненні позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум компенсаційних виплат останнім було допущено арифметичні помилки, а також необґрунтовано було включено до цього розрахунку суму видаткових накладних від 5 серпня 2019 року № 12289, від 9 серпня 2019 року № 12719 та від 10 вересня 2019 року № 14658, які не були підписані ТОВ "Гіппо".

Здійснивши перерахунок цих компенсаційних виплат, суд дійшов висновку, що стягненню з ТОВ" Гіппо" на користь ТОВ "Скаймол Плюс" підлягає сума трьох процентів річних у розмірі 6 962,71 грн. У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 363,03 грн. трьох процентів річних слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Водночас оскільки заявлений ТОВ "Скаймол Плюс" до стягнення розмір інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача суми цієї компенсаційної виплати підлягає задоволенню в межах заявленого позивачем розміру.

За приписами частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин вимоги ТОВ "Скаймол Плюс" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, у своїй позовній заяві ТОВ "Скаймол Плюс" просило суд стягнути з відповідача суму понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До матеріалів справи відповідачем долучено: копію договору про надання правової допомоги від 12 жовтня 2020 року; ордер від 18 листопада 2020 року серії ВК № 1012958, виданий Бюро на ім`я адвоката Самардак Катерини Володимирівни, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю вказаної особи від 8 жовтня 2013 року № 1073; копію акта приймання-передачі наданої правової допомоги від 22 жовтня 2020 року; копію платіжного доручення від 4 листопада 2020 року № 1954.

Відповідно до умов вищезазначеного договору адвокатське бюро "Катерини Самардак" (далі - Бюро) зобов`язалося надати ТОВ "Скаймол Плюс" правову допомогу та юридичні послуги у судовій справі за позовом ТОВ "Скаймол Плюс" до ТОВ "Гіппо" про стягнення заборгованості за договором поставки № 181218-05/1г, а клієнт зобов`язався оплатити винагороду за вищевказані послуги та відшкодувати витрати, необхідні для виконання цієї угоди.

За умовами пункту 2.1 даного договору за надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити Бюро гонорар та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання договору в обсязі та на умовах, визначених згідно актів наданих послуг з розрахунку: 500,00 грн. - вартість однієї години роботи адвоката Бюро при наданні правової інформації, усних консультацій, роз`яснень з правових питань, участі у робочих зустрічах, переговорах, формуванні додатків до позовної заяви; 750,00 грн. - за 1 годину роботи адвоката по підготовці процесуальних документів та їх аналізу, підготовці проектів договорів та надання письмових консультацій для клієнта; 2 500,00 грн. - за одне судове засідання.

Сплата гонорару та оплата фактичних витрат для виконання договору здійснюється в готівковому або безготівковому порядку відповідно до чинного законодавства України (пункт 2.3 цієї угоди).

22 жовтня 2020 року між ТОВ "Скаймол Плюс" та Бюро було підписано акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому сторони визначили, що загальна вартість наданих адвокатом послуг за вказаним правочином у цій справі становить 9 000,00 грн.

Судом встановлено, що ТОВ "Скаймол Плюс" сплатило на рахунок Бюро 9 000,00 грн. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення від 4 листопада 2020 року № 1954.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачем підтверджені надані послуги на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн., а також беручи до уваги часткове задоволення пред`явлених ТОВ "Скаймол Плюс" позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про покладення на ТОВ "Гіппо" 8 563,21 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (01042, місто Київ, провулок Новопечерський, будинок 19/3, корпус 2, кабінет 33; ідентифікаційний код 32650231) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Скаймол Плюс" (33001, місто Рівне, вулиця Біла, будинок 7; ідентифікаційний код 42511967) 221 647 (двісті двадцять одну тисячу шістсот сорок сім) грн. 44 коп. основного боргу, 14 752 (чотирнадцять тисяч сімсот п`ятдесят дві) грн. 29 коп. пені, 5 393 (п`ять тисяч триста дев`яносто три) грн. 38 коп. інфляційних втрат, 6 962 (шість тисяч дев`ятсот шістдесят дві) грн. 71 коп. трьох процентів річних, 3 731 (три тисячі сімсот тридцять одну) грн. 34 коп. судового збору, а також 8 563 (вісім тисяч п`ятсот шістдесят три) грн. 21 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 4 січня 2021 року.

Суддя Є.В. Павленко