Рішення

від 09.12.2020 по справі 911/2203/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2020 р. Справа № 911/2203/20

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АТОН-XXІ", м. Київ

до Малого підприємства "АВІ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка

про стягнення 299631,20 грн.

за участю секретаря судового засідання Рябоконь О.О.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АТОН-XXІ" (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Малого підприємства "АВІ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (відповідач) про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу ФЛО № 043 від 08.11.2019 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.08.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.09.2020 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.09.2020 р. продовжено строк підготовчого провадження, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 04.11.2020 р., викликано для участі в засіданні уповноваженого представника відповідача, розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у відповідності до частини четвертої ст. 122 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.11.2020 р. закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 09.12.2020 р.

07.12.2020 р. на офіційну електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі останнього.

У судове засідання 09.12.2020 р., уповноважені представники учасників у справі не з`явились, про причини неявки суд повідомив лише представник позивача клопотанням про розгляд справи без участі останнього.

Окрім наведеного, представник відповідача в жодне судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвали Господарського суду Київської області від 10.08.2020 р., 30.09.2020 р. та 04.11.2020 р. направлялись відповідачу з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, вказаній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо суб`єкта - Малого підприємства "АВІ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до правої позиції, викладеної в п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, з метою належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання судом, у відповідності до приписів ст. 122 ГПК України, розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України щодо виклику відповідача або його уповноваженого представника.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про місце, дату та час розгляду справи, без поважних причин, не є підставою для відкладення розгляду справи та не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до частини третьої ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

08.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія АТОН-ХХІ" (лізингодавець) та Малим підприємством "АВІ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу ФЛО № 043, відповідно до п. 1.1. якого лізингодавець зобов`язується набути у власність у ТОВ "Генерація тепла" (код ЄДРПОУ 40366015) Котел водогрійний димогарний Ardenz TM 1000, (типу Алекот 1000) зав. № 200020, 2020 року випуску з основними параметрами згідно Додатку № 4 (інші індивідуальні ознаки будуть визначені сторонами в акті приймання-передачі предмета лізингу) (предмет лізингу), відповідно до встановленої лізингоодержувачем у замовленні (додаток № 4) специфікації та передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачу на визначений строк за встановлену плату (лізингові платежі) визначену в додатку № 2 до договору. Продавець (постачальник) предмету лізингу (в т.ч. його окремих складових частин) (далі - продавець) визначається лізингоодержувачем у замовленні (додаток № 4) до цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору сторони визначають договір як договір фінансового лізингу. Операція, що здійснюється за договором, визначається сторонами, як фінансовий лізинг у відповідності до п.п. 14.1.97 ст. 14 Податкового кодексу України.

Згідно із п. 2.1. договору строк лізингу становить 12 (дванадцять) місяців з дня підписання акту приймання-передачі предмету лізингу (додаток № 3).

Відповідно до п. 3.1. договору сторони дійшли згоди, що місячний лізинговий платіж нараховується в розмірі, визначеному в додатку № 1 до договору, про що оформляються акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) в частині відшкодування вартості майна та в частині оплати винагороди лізингодавцю. Акти складаються останнім днем кожного місяця протягом дії договору.

Пунктом 3.2. договору погоджено, що загальна сума лізингових платежів, термін оплати (дата платежів) та порядок сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцеві встановлюється договором та в "Графіку сплати лізингових платежів" (додаток № 2), який є невід`ємною частиною договору. Сплата лізингових платежів здійснюється лізингоодержувачем не пізніше "дати платежу" шляхом перерахування належної суми на поточний рахунок лізингодавця.

Згідно із п. 3.5. договору протягом дії договору розмір лізингових платежів може змінюватися за згодою сторін.

Відповідно до п. 3.9. договору склад лізингових платежів погоджується сторонами самостійно, з урахуванням положень Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, чинних у редакції на дату підписання договору та включає в себе, зокрема: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно.

Пунктом 3.10. договору погоджено, що лізингоодержувач зобов`язується сплачувати лізингові платежі в обсязі та в строки, передбачені у додатку № 2 до цього договору.

Згідно із п. 4.4. договору сторони складають "Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів". Акт, що визначений цим пунктом підписується комісією у складі представників двох сторін - лізингодавця та лізингоодержувача.

Відповідно до п. 8.3.1. та п. 8.3.2. договору лізингоодержувач зобов`язаний: за вимогою лізингодавця протягом 5 "п`яти" робочих днів надавати інформацію про свій фінансово-економічний стан за формою, встановленою для подачі квартальної податкової звітності; на письмовий запит інформувати лізингодавця про технічний стан предмета лізингу.

Згідно із п. 10.2.1. договору у випадку прострочення термінів сплати лізингових (в тому числі авансового) платежів, передбачених пунктом 3.2. договору, та інших платежів, передбачених умовами договору, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної суми заборгованості за платежами за кожен день прострочки. В разі прострочення лізингоодержувачем строків оплати лізингових (в тому числі авансових) платежів (в тому числі сплата не в повному обсязі), лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф за кожен такий випадок у розмірі:

- 5% від вартості предмету лізингу в разі прострочення сплати лізингового (авансового) платежу на строк більше 10 днів з дати, що визначена в графіку сплати лізингових платежів (додаток № 2 до цього договору);

- 10% від вартості предмета лізингу в разі прострочення сплати лізингового (авансового) платежу на строк більше 20 днів з дати, що визначена в графіку сплати лізингових платежів (додаток № 2 до цього договору);

- 15% від вартості предмета лізингу в разі прострочення сплати лізингового (авансового) платежу на строк більше 30 днів з дати, що визначена в додатоку № 2 до цього договору.

Пунктом 10.2.4. договору погоджено, що за неподання інформації про стан предмета лізингу, недопущення до інспектування предмету лізингу на визначених договором умовах, ненадання у встановлений строк інформації про фінансово-економічний стан лізингоодержувача, порушення інших норм, встановлених розділом 8 цього договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф в розмірі 5 відсотків від вартості предмета лізингу, за кожний відповідний випадок.

Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій не обмежується строком визначеним п. 6 ст. 232 ГК України та становить три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (п. 10.2.5. договору).

Згідно із п. 10.3. договору під вартістю предмета лізингу, визначеної пунктом 10.2. мається на увазі вартість предмета лізингу (з ПДВ), визначена в графіку сплати лізингових платежів (додаток № 2 до цього договору).

Пунктом 15.2. договору сторони погодили, що договір діє протягом строку лізингу (п. 2.1. договору), але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору.

Відповідно до додатку № 1 та додатку № 2 до договору вартість предмету лізингу становить 683064,00 грн.

Крім того, у додатку № 2 до договору сторони погодили графік сплати лізингових платежів на загальну суму 814176,00 грн. (12 лізингових платежів).

Вказаний договір та додаткові угоди до нього підписано представниками сторін та скріплено відтисками печаток організацій.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за даним договором, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткової накладної № 6 від 18.03.2020 р. та акту приймання-передачі майна (обладнання) від 18.03.2020 р., однак відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за вказаним договором та всупереч встановленому графіку сплати, лізингові платежі здійснював невчасно та не в повному обсязі.

Крім того, в порушення умов договору, відповідачем не було надано відповідь на вимогу позивача надати інформацію про його фінансово-економічний стан та технічний стан предмета лізингу.

Виходячи з вищенаведених обставин, оскільки з боку відповідача не було оплачено залишок заборгованості по лізинговим платежам та не надано відповідь на вимогу позивача, останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором фінансового лізингу ФЛО № 043 від 08.11.2019 р. в розмірі 299631,20 грн., з яких: 94712,00 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 136612,80 грн. штрафних санкцій за прострочення сплати лізингових платежів та 68306,40 грн. штрафних санкцій за неподання інформацію про фінансово-економічний стан відповідача та технічний стан предмета лізингу.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, відзиву на позов не надіслав, належних та допустимих доказів, які б спростовували викладені позивачем обставини суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частиною першою ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частинами першою та другою ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до частини другої ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 3 частини другої ст. 11 Закону України Про фінансовий лізинг , лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно із частинами першою та другою ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг , сплата лізингових платежів здійснюється у порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із частиною першою ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини першої ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Судом встановлено, що на виконання умов договору фінансового лізингу ФЛО № 043 від 08.11.2019 р. позивач передав відповідачу предмет лізингу вартістю 683064,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі майна (обладнання) від 18.03.2020 р. та видатковою накладною № 6 від 18.03.2020 р. (копії долучено до матеріалів справи).

Відповідач всупереч встановленого графіку сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу ФЛО № 043 від 08.11.2019 р. прострочив сплату лізингових платежів, що підтверджується копіями долучених до матеріалів справи платіжних доручень.

Крім того, як заявляє позивач, лізингові платежі на суму 94712,00 грн. за період: дата платежу - 20.06.2020 р., загальна сума до сплати 47356,00 грн.; дата платежу - 20.07.2020 р., загальна сума до сплати 47356,00 грн. відповідачем сплачено не було.

У відповідності до пунктів 8.3.1. та 8.3.2. договору лізингу позивач направив відповідачу вимогу від 09.06.2020 № 09/06/2020-02, у якій вимагав, крім іншого, від відповідача:

- протягом 5 робочих днів надати інформацію про технічний стан предмета лізингу Котла водогрійного димогарного Ardenz TM 1000, (типу Алекот 1000) зав. № 200020, 2020 року випуску (в тому числі його поточний стан, відпрацьований ресурс, стан зносу, фактичне місцезнаходження, наявність необхідної кваліфікації у осіб, що його використовують, наявність дефектів та недоліків, виявлених під час експлуатації, здійснення технічного обслуговування, зазначити особу, що фактично використовує Предмет лізингу, тощо);

- протягом 5 робочих днів надати інформацію про свій фінансово-економічний стан за формою, встановленою для подачі квартальної податкової звітності (за останні 4 звітних квартали).

Вимога була направлена відповідачу за його місцезнаходженням 11.06.2020 р. рекомендованим листом (відправлення № 0407137459968), який було вручено відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, та цінним листом з описом вкладення (відправлення № 0407137418510), який було повернуто позивачу з відміткою за закінченням терміну зберігання (копії документів містяться в матеріалах справи).

Однак, відповіді на вимогу позивачем від відповідача не отримано, що відповідачем не спростовано.

Частиною першою ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (частина друга ст. 74 ГПК України).

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 94712,00 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані відповідачем, зокрема, відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу та доказів його оплати до суду не надав та не надіслав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується поданими позивачем доказами та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 94712,00 грн. боргу за договором фінансового лізингу ФЛО № 043 від 08.11.2019 р. є обґрунтованою і доведеною, а тому підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 136612,80 грн. штрафних санкцій за прострочення сплати лізингових платежів та 68306,40 грн. штрафних санкцій за неподання інформацію про фінансово-економічний стан відповідача та технічний стан предмета лізингу, суд зазначає наступне:

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною четвертою ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов`язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов`язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно із п. 10.2.1. договору у випадку прострочення термінів сплати лізингових (в тому числі авансового) платежів, передбачених пунктом 3.2. договору, та інших платежів, передбачених умовами договору, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної суми заборгованості за платежами за кожен день прострочки. В разі прострочення лізингоодержувачем строків оплати лізингових (в тому числі авансових) платежів (в тому числі сплата не в повному обсязі), лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф за кожен такий випадок у розмірі:

- 5% від вартості предмету лізингу в разі прострочення сплати лізингового (авансового) платежу на строк більше 10 днів з дати, що визначена в графіку сплати лізингових платежів (додаток № 2 до цього договору);

- 10% від вартості предмета лізингу в разі прострочення сплати лізингового (авансового) платежу на строк більше 20 днів з дати, що визначена в графіку сплати лізингових платежів (додаток № 2 до цього договору);

- 15% від вартості предмета лізингу в разі прострочення сплати лізингового (авансового) платежу на строк більше 30 днів з дати, що визначена в додатоку № 2 до цього договору.

Пунктом 10.2.4. договору погоджено, що за неподання інформації про стан предмета лізингу, недопущення до інспектування предмету лізингу на визначених договором умовах, ненадання у встановлений строк інформації про фінансово-економічний стан лізингоодержувача, порушення інших норм, встановлених розділом 8 цього договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф в розмірі 5 відсотків від вартості предмета лізингу, за кожний відповідний випадок.

Як вже зазначалось, відповідно до додатку № 1 та додатку № 2 до договору вартість предмету лізингу становить 683064,00 грн.

Оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем зі сплати лізингових платежів, на підставі п. 10.2.1. договору позивачем нараховано штраф у розмірі 136612,80 грн., з яких 34153,20 грн. за прострочення оплати періоду 2: дата платежу - 20.04.2020 р., загальна сума до сплати 62308,00 грн. на 10 днів (5%) та 102759,60 грн. за прострочення оплати періоду 4: дата платежу - 20.06.2020 р., загальна сума до сплати 47356,00 грн. на 34 дні (15%).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій за прострочення сплати лізингових платежів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем при обрахунку початку періоду прострочення оплати за період 2: дата платежу - 20.04.2020 р., загальна сума до сплати 62308,00 грн. не було враховано приписи статті 253 ЦК України, відповідно до якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події , з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення строку прострочення починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання мало бути виконано. Відповідно прострочення платежу у даному випадку починається з 21.04.2020 р. і, враховуючи здійснення сплати платежу 30.04.2020 р., період прострочення складає менше 10 днів, у зв`язку з чим, підстави, передбачені умовами договору, визначеними сторонами на власний розсуд, для нарахування штрафних санкцій у розмірі 5 % від вартості предмету лізингу відсутні.

Разом з тим, позивачем обґрунтовано заявлено вимогу про стягнення штрафу у розмірі 102759,60 грн. за прострочення оплати періоду 4: дата платежу - 20.06.2020 р., загальна сума до сплати 47356,00 грн. на 34 дні (15%), що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Крім того, враховуючи, що відповідач не надав інформацію про свій фінансово-економічний стан та інформацію про технічний стан предмета лізингу, штраф за неподання вказаної інформації відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу на суму 68306,40 грн., з яких: 34153,20 грн. штрафу за ненадання інформації про фінансово-економічний стан лізингоодержувача на підставі п. 8.3.1. договору у розмірі 5 відсотків від вартості предмета лізингу та 34153,20 грн. штрафу за ненадання інформації про технічний стан предмета лізингу на підставі п. 8.3.1. договору у розмірі 5 відсотків від вартості предмета лізингу є такою, що підлягає задоволенню судом.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 94712,00 грн. боргу зі сплати лізингових платежів та 170466,00 грн. штрафних санкцій є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано відповідачем і, відповідно, підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України , покладаються судом на сторін, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 237-238, 240 ГПК України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого підприємства "АВІ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 45, кв. 126; код ЄДРПОУ 19415270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АТОН-XXІ" (03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, офіс 19; код ЄДРПОУ 37441008)) 94712 (дев`яносто чотири тисячі сімсот дванадцять) гривень 00 копійок заборгованості, 170466 (сто сімдесят тисяч чотириста шістдесят шість) гривень 00 копійок штрафу та 3977 (три тисячі дев`ятсот сімдесят сім) гривень 67 копійок судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ.

Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата підпису 04.01.2021 р.

Суддя А.В. Лопатін