Рішення

від 17.12.2020 по справі 911/1538/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1538/20

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Мірошніченко В.В. розглянув у судовому засіданні

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Омокс , с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області

до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошиснького району Київської області, с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошиснького району Київської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю МТМ-К , с.Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області

про визнання незаконним і скасування рішення

У судовому засіданні брали участь представники:

позивача: Годзула В.Ф. (посвідчення адвоката від 25.10.2008 №3552, договір від 04.02.2020);

відповідача: не з`явився;

третьої особи: Неведомський В.О. (посвідчення адвоката від 29.11.2007 №3117, довіреність від 19.10.2020)

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)

1.1. 22.05.2020 засобами поштового зв`язку до Господарського суду Київської області (далі - суд) звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Омокс (далі - позивач, ТОВ Омокс ) із позовною заявою №99/05 від 21.05.2020 (вх. №1546/20 від 25.05.2020) до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - відповідач, Сільська рада), в якій просить суд визнати незаконним та скасувати рішення 23 сесії VII скликання Сільської ради №50 від 19.12.2019 Про розірвання договору суперфіція від 22.07.2008, укладеного між відповідачем, позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю МТМ-К . Крім того, позивач просить стягнути судовий збір відповідно до вимог діючого законодавства України.

Позовну заяву обґрунтовує ст.ст. 19, 144 Конституції України, ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 6 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та вказує на те, що Сільською радою без достатніх правових підстав прийнято оскаржуване рішення, оскільки розірвання в односторонньому порядку відповідного договору його умовами не передбачено. Посилання у відповідному рішенні, зокрема, на ст. 416 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та п. 5.6 договору суперфіцію є безпідставним, оскільки зазначені положення регулюють припинення договору, а не його розірвання. Висновок відповідача про те, що позивачем не проводяться будівельні роботи протягом 3-ох років на відповідній земельній ділянці не підтверджено жодними доказами. Крім того, зазначає, що відповідними містобудівними умовами, виданими Сільською радою, передбачено будування на земельній ділянці об`єкт нерухомого майна - пункт охорони з відкритою автостоянкою. За таких обставин, просить суд позов задовольнити.

1.2. Відповідач правом, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не скористався та відзиву на позовну заяву не надав.

1.3. Товариство з обмеженою відповідальністю МТМ-К (далі - ТОВ МТМ-К , третя особа) скористалось правом передбаченим ст. 168 ГПК України та подало письмові пояснення б/н від 10.11.2020 (вх. №24908/20 від 11.11.2020), які підписані директором ТОВ МТМ-К Кобрильовим Ю.О. , та який відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.11.2020 є керівником юридичної особи. Зазначає, що рішення Сільської ради є протиправним, незаконним та таким, що направлене на порушення законом охоронюваних прав та інтересів позивача. Вказує на те, що посилання у відповідному рішенні на те, що ТОВ Омокс протягом 3-ох років не ведуться будівельні роботи не підтверджено жодним доказом, а норми права на які посилається відповідач у мотивувальній частині рішенні та п. 5.6 Договору суперфіція є безпідставними. За таких обставин, просить суд позов задовольнити.

1.4. Під час судового засідання представники ТОВ Омокс та ТОВ МТМ-К у вступному слові учасників справи підтримали позовну заяву та надали пояснення аналогічні викладеним у позові та письмових поясненнях.

1.5. Представник Сільської ради у підготовчі та судові засідання не з`являвся, про час та місце вказаних засідань повідомлявся належним чином та своєчасно (т. 1 а.с. 50, 60, 90, 98, 154, 210, 226, 231), явка судом обов`язковою не визнавалась, а тому, ураховуючи положення ст.ст. 42, 242 ГПК України, судом проводились зазначені засідання без участі представника відповідача.

2. Процесуальні дії у справі

2.1. Ухвалою суду від 29.05.2020, зокрема, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22.06.2020, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ МТМ-К , та запропоновано учасникам справи подати до суду заяви по суті справи, визначені ст. 161 ГПК України.

На підставі ст. 183 ГПК України та ч. 4 розділу Х Прикінцеві положення ГПК України, у зв`язку із введенням на території України постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19 карантину у підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 13.07.2020 та до 10.08.2020.

2.2. За результатами підготовчого засідання, ухвалою суду від 10.08.2020, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 07.09.2020.

На підставі ст. 216 ГПК України у судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва. Чергове засідання призначено на 17.12.2020.

Під час судового засідання судом в порядку ст.210 ГПК України досліджено оригінали документів, доданих учасниками справи до заяв по суті та оглянуто відповідний детальний план та картосхеми.

2.3. На підставі ст. 233 ГПК України у судовому засіданні 17.12.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази

22.07.2008 між Сільською радою (суперфіціар), ТОВ Омокс (суперфіціарій) та ТОВ МТМ-К (орендар) укладено Договір суперфіція (далі - Договір) відповідно до п.1.1 якого, згідно з рішенням 13 сесії V скликання Сільської ради від 20.06.2008 за №31 суперфіціар надає, а суперфіціарій приймає в безстрокове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер: 3222485903:02:008:0140, яка розташована в Київській області, Києво-Святошинському районі, с. Чайки, в межах населеного пункту (т. 1 а.с. 6-8).

В користування передається земельна ділянка загальною площею 2,00га (п.1.5 Договору).

Метою надання в користування земельної ділянки є здійснення суперфіціарієм будівництва та подальшої експлуатації об`єктів архітектури, об`єктів нерухомості, інших господарських споруд, необхідних для їх обслуговування, згідно затвердженого проекту будівництва, з дотриманням цільового призначення наданої в користування земельної ділянки. Цільове призначення земельної ділянки, що передається у користування - під будівництво багатоповерхової житлової забудови, а також об`єктів соціально-побутового та торгівельного призначення (п.1.6, п.1.7 Договору).

Передача земельної ділянки в користування суперфіціарію здійснюється у 5-ти денний строк після підписання цього договору. Факт передачі земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки (п. 5.2 Договору).

Право користування земельною ділянкою згідно цього Договору передано суперфіціарію на невизначених строк до моменту припинення користування земельною згідно умов цього Договору (п.3.1 Договору).

Відповідно до п.5.6 Договору право користування за цим договором припиняється у випадках, передбачених ст. 416 ЦК України.

У розділі 8 Зміна умов договору та припинення його дії Договору сторони обумовили, що дія цього договору припиняється у разі: поєднання в одній особі суперфіціара та суперфіціарія; поєднання в одній особі орендаря та суперфіціарія; відмови суперфіціарія від права користування земельною ділянкою; розірвання договору. Договір може бути достроково розірваний: за взаємною згодою сторін; у разі виявлення не обумовлених суперфіціаром у договорі недоліків земельної ділянки, які істотно перешкоджають суперфіціарію використовувати земельну ділянку; за рішенням суду.

Розірвання цього договору в односторонньому порядку не допускається окрім випадків, визначених цим Договором (п. 8.4 Договору).

На виконання п. 5.2 Договору між сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого, суперфіціар передав, а суперфіціарій прийняв у своє володіння і користування земельну ділянку за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, в межах населеного пункту, кадастровий номер: 3222485903:02:008:0140 (т. 1 а.с. 9).

26.10.2016 Сільською радою видано ТОВ Омокс містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок №45/2016 на нове будівництво житлового комплексу Чайка-2 що прилягає до вул. Лобановського Валерія, вул. Печерської та вул. Дачної в с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області, зокрема, щодо земельної ділянки із кадастровим номером 3222485903:02:008:0140. Із змісту зазначених умов вбачається, що до ІІ черви будівництва відноситься, зокрема, пусковий комплекс - пункт охорони з відкритою автостоянкою №3.7а за ГП по вул. Чайки Валентини, 14а (т. 1 а.с. 14-19).

28.02.2018 державним реєстратором виконавчого комітету Броварської міської ради Крупкою О.Г. проведено державну реєстрацію права забудови земельної ділянки (суперфіцій) за кадастровим 3222485903:02:008:0140, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрація іншого речового права, станом на 03.03.2018 (т. 1 а.с. 10).

Крім того, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, станом на 11.04.2020, вбачається, що ТОВ Омокс зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, пункт охорони з відкритою автостоянкою для зберігання транспортних засобів, який розміщений, зокрема, на земельній ділянці із кадастровим номером 3222485903:02:008:0140 за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Чайки Валентини, буд. 14а (т. 1 а.с. 12).

19.12.2019 Сільською радою прийнято рішення 23-тьої сесії VІІ-го скликання №50 Про розірвання договору суперфіція від 22.07.2008, укладеного між Сільською радою, ТОВ Омокс та ТОВ МТМ-К (далі - Рішення №50). Із змісту вказаного рішення вбачається, що підставою для його прийняття є п. 5.6 Договору, ст. 416 ЦК України, ст. 188 ГК України та висновок постійної комісії з питань використання земельних та водних ресурсів і охорони навколишнього середовища Сільської ради щодо порушення ТОВ Омокс норм чинного законодавства та умов Договору, а саме - протягом 3-ох років на земельній ділянці (кадастровий номер 3222485903:02:008:0140) не ведуться будівельні роботи, а сама земельна ділянка використовується не за цільовим призначення, оскільки на ній частково розміщені паркомісця для автомобілів, будь-яка житлова багатоквартирна забудова чи об`єкти соціально-побутового та торгівельного призначення на зазначеній ділянці - відсутні (т. 1 а.с. 11).

4. Щодо порушеного права

Ураховуючи те, що Сільська рада, на думку позивача, прийняла Рішення №50 безпідставно, ТОВ Омокс звернувся із даним позовом до суду.

5. Висновки суду із посиланням на норми права, які застосовано

5.1. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 140 Конституції України, зокрема, встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 3 ст.24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст. 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , зокрема, встановлено, що виключною компетенцією сільських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з ч.ч. 1, 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №905/1661/18).

Як встановлено судом, 19.12.2019 Сільською радою прийнято Рішення №50, із змісту якого вбачається, що підставами для розірвання Договору є п. 5.6 останнього, ст.416 ЦК України, ст. 188 ГК України та висновок постійної комісії з питань використання земельних та водних ресурсів і охорони навколишнього середовища Сільської ради щодо порушення ТОВ Омокс норм чинного законодавства та умов Договору (використання не за цільовим призначенням).

5.2. Проаналізувавши такі підстави для прийняття оскаржуваного Рішення №50 як п.5.6 Договору, ст. 416 ЦК України та ст. 188 ГК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.6 Договору право користування за цим договором припиняється у випадках, передбачених ст. 416 ЦК України.

Статтею 416 ЦК України встановлено, що право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 2) спливу строку права користування; 3) відмови землекористувача від права користування; 4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. Право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Аналогічна за змістом норма міститься у ст.102-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), у відповідності до якої право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі, зокрема, невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років.

Отже, вказані статті передбачають автоматичне (в силу закону) припинення права землекористування у випадку невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд, тоді як, розірвання договору є окремою підставою для припинення договору.

Водночас, ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Водночас, ч. 1 ст. 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором .

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом . У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом , договір є відповідно розірваним або зміненим (ст. 651 ЦК України).

Як встановлено судом, у розділі 8 Зміна умов договору та припинення його дії сторони обумовили, що розірвання Договору в односторонньому порядку не допускається окрім випадків, визначених цим Договором. При цьому, п.п. 8.3, 8.4 Договору (викладені у розділі 8 Договору) містять у собі виключні підстави для розірвання Договору або його припинення, які не передбачають відмову від правочину однією із сторін.

Проаналізувавши інші положення Договору, судом не встановлено умов щодо випадків (у тому числі п. 5.6 Договору), в яких даний Договір може бути розірваний в односторонньому порядку, зокрема, за ініціативою власника. Доказів протилежного учасниками справи суду надано не було.

Отже, розірвання договору може відбуватися як у добровільному порядку за згодою сторін, за їх волевиявленням, так і у встановлених договором або ж законодавством випадках на вимогу однієї з сторін за рішенням суду незалежно від волевиявлення іншої сторони.

Водночас, проаналізувавши положення ст. 416 та ст. 651 ЦК України у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що поняття припинення договору за своїм змістом не є тотожним розірванню договору, оскільки ст. 416 ЦК України регулює автоматичне припинення право землекористування у разі наявності обставин визначених у ч. 1 означеної статті, тоді як ст. 651 ЦК України встановлює порядок розірвання договору саме за згодою сторін, або ж встановлення інших обставин за рішенням суду.

Ураховуючи те, що спірне Рішення №50 вирішує питання щодо саме розірвання Договору , а сам Договір не містить у собі права та підстав для розірвання в односторонньому порядку, саме для суперфіціара (Сільської ради), та останнім не надано жодного доказу дотримання порядку, визначеного ст. 188 ГК України, то одночасне посилання відповідача на положення ст.416 ЦК України, ст.188 ГК України та п.5.6 Договору є помилковим.

5 .3.Також, підставою для прийняття Рішення №50 є висновок постійної комісії з питань використання земельних та водних ресурсів і охорони навколишнього середовища Сільської ради щодо порушення ТОВ Омокс норм чинного законодавства та умов Договору, а саме протягом 3-ох років на земельній ділянці (кадастровий номер 3222485903:02:008:0140) не ведуться будівельні роботи, а сама земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням. З цього приводу суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, п.4 ч.1 ст.416 ЦК України визначено, що право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. Зазначена обставина є підставою для автоматичного припинення договору.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (у редакції від 04.08.2016, далі-Закон) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Частиною 2 ст. 29 Закону фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про архітектурну діяльність (у редакції станом на 04.08.2016) до уповноважених органів містобудування та архітектури належать: виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.

Так, із змісту містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок на нове будівництво житлового комплексу Чайка-2 №45/2016, які підписанні Головою Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради 26.10.2016 вбачається, що: забудовником значиться - ТОВ Омокс ; назва об`єкта будівництва - житловий комплекс Чайка-2 ; документи, що підтверджують право власності або користування земельними ділянками, є, зокрема, договір суперфіція від 22.07.2008 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222485903:02:008:0140; будівництво ведеться у 4 черги; зокрема, ІІ чергою будівництва передбачено - пусковий комплекс - пункт охорони з відкритою автостоянкою №3.7а за ГП по вул. Чайки Валентини, 14а.

Із змісту витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 11.04.2020 вбачається, що на зазначеній земельній ділянці за адресою с. Чайки, вул. Чайки Валентини, 14а розміщений пункт охорони з відкритою автостоянкою для зберігання транспортних засобів, який з належить ТОВ Омокс на праві власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3 ст.75 ГПК України).

Відповідач своїм право не скористався та відповідних доказів, які б спростовували встановлені судом обставини, під час розгляду даного спору не надав, а тому підстав вважати, що Договір є припиненим відповідно до п.4 ч.1 ст.416 ЦК України у зв`язку із невикористанням земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд у суду підстав не має.

До того ж суд вважає, що правило п.4 ч.1 цієї статті охоплює ситуації, коли землекористувач, отримавши земельну ділянку, не приступає до будівництва три роки поспіль або, розпочавши будівництво, не веде ніяких робіт по його продовженню та завершенню зазначений період часу поспіль.

5.4. Щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, то суд зазначає наступне.

Так, правовідносини користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) визначені Главою 34 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.413 ЦК України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Власник земельної ділянки має право володіти, користуватися нею в обсязі, встановленому договором із землекористувачем (ч.2 ст.414 ЦК України).

Землекористувач зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення (ч.5 ст.415 ЦК України).

Як зазначалось вище, підставою для автоматичного припинення зазначеного виду договорів (суперфіцій) визначені у ч.1 ст.416 ЦК України, які, у свою чергу, мають вичерпний перелік. Проте, ч.2 встановлено, що право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що у разі встановлення факту використання земельної ділянки не за її цільовим призначенням у власника наявна підстава для припинення відповідного права у порядку, визначеному ч.2 ст. 416 ЦК України.

До того ж, нецільове використання земельної ділянки суперфіціарієм згідно з ЦК не дає права її власнику вимагати припинення суперфіцію.

Крім того, судом береться до уваги те, що ст.1 Закону України Про землеустрій визначено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання. Поділ земельного фонду країни на категорії передбачено ЗК України.

Відповідно до ст.19 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови ; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Тобто, усі землі у межах України мають своє цільове використання, як це передбачено ст.19 ЗК України, цільове використання земельних ділянок є одним із принципів земельного законодавства.

Цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель визначається на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов`язковим дотриманням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Єдина умова, яку встановлюють положення ч.5 ст. 20 ЗК України при самостійному визначені виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою.

Правовий режим земель громадської та житлової забудови визначено у ст.38 ЗК України, згідно з якою до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктах, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель та споруд, інших об`єктів загального користування.

Порядок використання зазначеної категорії земель регламентовано ст.39 ЗК України, відповідно до якої використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Як зазначено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2020 у справі №916/1998/19, поняття використання земельної ділянки не за цільовим призначенням стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.

Отже, нецільовим використанням земельної ділянки з категорії земель житлової та громадської забудови є її використання за іншим призначенням, всупереч генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України (аналогічна правова позиція викладена у постанові від 04.02.2020 Касаційного господарського суду у складі Верховний Суд у справі № 915/47/17).

Так, із змісту містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок на нове будівництво житлового комплексу Чайка-2 , Договору та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права станом на 03.03.2018 вбачається, що цільове призначення земельної ділянки - під будівництво багатоповерхової житлової забудови, а також об`єктів соціально-побутового та торгівельного призначення.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 секція В Землі житлової та громадської забудови включає у себе Для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови (код 02.09).

Отже, у цьому разі мала місце зміна виду використання земельної ділянки її користувачем в межах однієї категорії земель, а саме земель житлової та громадської забудови, а не використання її відповідачем спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням. Доказів протилежного учасниками справи суду надано не було.

5.5. Узагальнюючи зазначене, судом не встановлено передбачених законом підстав одностороннього розірвання Договору з підстав, заявлених Сільською радою у спірному Рішенні №50.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для прийняття відповідачем Рішення №50, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ Омокс підлягає задоволенню, а спірне рішення скасуванню.

6. Докази відхилені судом

Інші наявні у матеріалах справи докази (документи) не беруться судом до уваги, оскільки останні суттєво не впливають на встановлення тих чи інших обставин у даній справі (т. 1 а.с. 20-23, 159-181).

7. Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 20, 42, 73-74, 77-80, 86, 123, 129, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення 23-тьої сесії VІІ-го скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошиснького району Київської області №50 від 19.12.2019 Про розірвання договору суперфіція від 22 липня 2008 року, укладеного між Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошиснького району Київської області, ТОВ Омокс та ТОВ МТМ-К .

3. Стягнути з Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Ярослава Мудрого, буд. 1-а, ідентифікаційний код 04362489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Омокс (08135, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Лобановського Валерія, буд. 21, корп. 1, прим. 25, ідентифікаційний код 23154102) 2 102,00грн (дві тисячі сто дві грн 00 коп.) витрат на оплату судового збору.

4. Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.01.2021.

Станом на 05.01.2021 рішення законної сили не набрало.

Суддя О.С. Янюк