Рішення

від 29.12.2020 по справі 927/846/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

29 грудня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/846/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О. М.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Масани-15",

код ЄДРПОУ 43321365, проспект Перемоги, 39, м. Чернігів, 14017

Відповідач: Дочірнє підприємство Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія",

код ЄДРПОУ 01431535, вул. Шевченка, 15, м. Чернігів, 14000

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Чернігівська обласна державна адміністрація,

код ЄДРПОУ 00022674, вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про визнання права користування земельною ділянкою припиненим,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Титаренко Т. Г., адвокат;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: Сокирко Н.В., головний спеціаліст,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Масани-15" звернулось до суду з позовом до Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія", у якому позивач просить визнати припиненим право постійного користування Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" земельною ділянкою площею 0,1492 га, кадастровий номер 7410100000:01:032:0697, місцезнаходження: Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Ринкова (колишня Примакова), 9.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою суду від 21.09.2020 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 13.10.2020 на 10:00 та залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Чернігівську обласну державну адміністрацію.

Також ухвалою суду від 21.09.2020 встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позовну заяву, а третій особі - п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи письмових пояснень щодо позову та триденний строк з дня отримання відзиву на позов для подання до суду та іншим учасникам справи письмових пояснень щодо відзиву.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копії вказаної вище ухвали суду учасникам справи в паперовій формі засобами поштового зв`язку не направлялись.

Копія ухвали суду від 21.09.2020 отримана представником позивача особисто у приміщенні Господарського суду Чернігівської області 22.09.2020, а представником відповідача - 23.09.2020.

Третій особі копія ухвали від 21.09.2020 була направлена 22.09.2020 на його електронну адресу post@regadm.gov.ua, зазначену у позовній заяві, та згідно з електронним листом від 25.09.2020 була отримана нею.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 08.10.2020.

У встановлений судом строк від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позову з доданими до них документами, у тому числі доказами їх направлення іншим учасникам справи.

У зв`язку з перебуванням судді Шморгуна В. В. у відпустці, підготовче засідання, призначене на 13.10.2020 на 10:00, не відбулось.

Ухвалою суду від 21.10.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та призначено підготовче засідання на 17.11.2020 о 10:00.

Відповідач та третя особа були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, але у підготовче засідання 17.11.2020 не з`явились, про причини неявки не повідомили.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, підготовче засідання 17.11.2020 проводилось за відсутності відповідача та третьої особи (їх представників).

У підготовчому засіданні 17.11.2020 суд долучив до матеріалів справи письмові пояснення третьої особи з доданими до них документами, як такі, що подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

Оскільки відповідач не подав відзиву на позов, суд у підготовчому засіданні 17.11.2020 не встановлював строки для подання відповіді на відзив та заперечень.

У підготовчому засіданні 17.11.2020 суд постановив ухвалу, якою встановив позивачу та відповідачу п`ятиденний строк з моменту проголошення цієї ухвали для подання відповіді на пояснення третьої особи.

У підготовчому засіданні 17.11.2020 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 10.12.2020 об 11:00.

Ухвалою суду від 17.11.2020 повідомлено учасників справи про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 10.12.2020.

20.11.2020 позивач направив до суду письмові пояснення - відповідь на пояснення третьої особи, до яких додав докази направлення їх іншим учасникам справи.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, але у судове засідання з розгляду справи по суті 10.12.2020 не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання з розгляду справи по суті 10.12.2020 проводилось за відсутності відповідача (його представника).

У судовому засіданні 10.12.2020 суд долучив до матеріалів справи письмові пояснення позивача, як такі, що подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

Суд у судовому засіданні 10.12.2020 оголосив перерву до 29.12.2020 до 10:30.

Ухвалою суду від 10.12.2020 повідомлено відповідача про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 29.12.2020.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, але у судове засідання з розгляду справи по суті 29.12.2020 не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання з розгляду справи по суті 29.12.2020 проводилось за відсутності відповідача (його представника).

У судовому засіданні 29.12.2020 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами електронних торгів (аукціонів) з продажу нерухомого майна (нежитлові будівлі) та на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель та споруд від 28.05.2020 позивачем було придбано нерухоме майно, що знаходиться за адресою: вул. Ринкова, 9-а, м. Чернігів та розміщене на земельній ділянці площею 0,1492 га, кадастровий номер 7410100000:01:032:0697. Право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1492 га (кадастровий номер 7410100000:01:032:0697) зареєстровано за відповідачем, який відмовляється звернутись до Чернігівської обласної державної адміністрації з метою припинення права постійного користування на цю земельну ділянку.

Відзиву на позов у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Третя особа у поданих нею письмових поясненнях, посилаючись на норми ст. 142, 116 Земельного кодексу України, зазначає, що право постійного користування земельною ділянкою припиняється у разі добровільної відмови землекористувача за його заявою до власника земельної ділянки; земельні ділянки, які перебувають у користуванні юридичних осіб, передаються у власність/користування рішенням уповноважених органів лише після припинення права користування у порядку, визначеному законом.

У наданій відповіді на письмові пояснення третьої особи позивач зазначає, набуття ним права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, яка належить відповідачу на праві постійного користування, відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України є підставою для припинення такого права користування у відповідача. Позивач зазначає, що відсутність добровільної відмови відповідача від права постійного користування спірною земельною ділянкою, чинити перешкоди позивачу в оформленні права користування цією земельною ділянкою.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

На виконання постанов Кабінету Міністрів України від 17.08.2000 №1273 Питання Національної акціонерної компанії Надра України , від 24.01.2001 №43 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2000 №1273 та рішення Вищого арбітражного суду України від 19.12.2000 у справі №6/102 Міністерством екології та природних ресурсів України 08.05.2001 та Національною акціонерною компанією Надра України 13.05.2001 видано спільний наказ (а.с. 29), яким:

- затверджено висновок експерта про вартість оцінюваного майна, передавальний баланс на дату оцінки 31.12.2000 та акт передавання-приймання ДГП Чернігівнафтогазгеологія до складу НАК Надра України як цілісного майнового комплексу з об`єктами житлосоцпобуту, усіма вимогами та зобов`язаннями, у тому числі із заробітної плати, включаючи заборгованість та нарахування на неї (п. 1);

- вважати ДГП Чернігівнафтогазгеологія з дня затвердження актів передавання-приймання підприємства до складу НАК Надра України та його майна до статутного фонду цієї Компанії виключеним із сфери управління Мінекоресурсів України та включеним до складу НАК Надра України (п. 4).

Державну реєстрацію права власності на майно за ПрАТ Національна акціонерна компанія Надра України в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назаренко К. В., право власності зареєстровано 28.10.2016 за №17198754, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1071403274101, про що зазначено у п. 1.2 договору купівлі-продажу нежитлових будівель та споруд від 28.05.2020.

Крім того, Чернігівський окружний адміністративний суд розглядав справу № 825/636/14 за позовом ПАТ Національна акціонерна компанія Надра України до ДПІ у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними дії щодо складення актів опису майна у податкову заставу від 29.07.2013 № 3 та від 23.01.2014 № 17/15, що знаходяться у користуванні Дочірнього підприємства НАК Надра України Чернігівнафтогазгеологія , зобов`язання ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області звільнити майно ПАТ Національна акціонерна компанія Надра України , що знаходиться у користуванні Дочірнього підприємства НАК Надра України Чернігівнафтогазгеологія , з податкової застави та вчинення дії щодо виключення майна з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, за результатами розгляду якої судом 25.02.2014 прийнято постанову про задоволення адміністративного позову.

Вказана постанова переглядалась в апеляційному та касаційному порядках.

Постановою Верховного Суду від 09.07.2019 у справі 825/636/14 постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.02.2014 залишена без змін.

Як встановлено судом у цій справі, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2000 № 1273 Міністерство екології та природних ресурсів України прийняло наказ № 176 від 08.05.01, а НАК Надра України - від 15.05.01 № 21 Про передачу Державного геологічного підприємства Чернігівнафтогазгеологія до складу НАК Надра України та його майна до статутного фонду компанії . Передача всього майна Державного геологічного підприємств Чернігівнафтогазгеологія як цілісного майнового комплексу до статутного фонд Компанії підтверджена актом передавання-приймання № 1.

Відповідно до акта приймання-передачі майна від 05.09.2007 НАК Надра України внесло до статутного фонду Дочірнього підприємства НАК Надра України Чернігівнафтогазгеологія право користування майном.

Згідно з підпунктами 5.2, 5.3 статуту ДП НАК Надра України Чернігівнафтогазгеологія майно, право користування яким передане дочірньому підприємству як внесок до його статутного фонду, та майно, набуте дочірнім підприємством в результаті його господарської діяльності, є власністю засновника - Національної акціонерної компанії Надра України , яка має право це майно вилучити.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що у справі №825/636/14 та у цій справі беруть участь особи, щодо яких встановлено певні обставини, факти, які встановлені постановою Верховного Суду від 09.07.2019 у справі №825/636/14 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.

Отже, придбане позивачем майно належало ПрАТ Національна акціонерна компанія Надра України на праві власності та перебувало у користуванні відповідача.

Розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації від 16.12.2014 №766:

- затверджено Дочірньому підприємству Національної акціонерної компанії Надра України Чернігівнафтогазгеологія технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1492 га (кадастровий номер 7410100000:01:032:0697) забудованих земель промисловості, яка розташована за адресою: м. Чернігів, вул. Примакова, 9, в адміністративних межах Чернігівської міської ради;

- передано Дочірньому підприємству Національної акціонерної компанії Надра України Чернігівнафтогазгеологія земельну ділянку площею 0,1492 га кадастровий номер 7410100000:01:032:0697) забудованих земель промисловості в постійне користування для виробничих потреб (а.с. 25).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23.12.2014 здійснено державну реєстрацію права постійного користування Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України Чернігівнафтогазгеологія земельною ділянкою площею 0,1492 га, кадастровий номер 7410100000:01:032:0697, державної форми власності, яка знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Примакова, 9, для виробничих потреб. Щодо вказаної земельної ділянки внесені також такі відомості: вид обмеження - Охоронна зона навколо інженерних комунікацій, площа земельної ділянки, на яку поширюється обтяження - 0,0213 га, 0,0056 га, 0,0041 га; підстава виникнення обмеження у використанні земельної ділянки - закон; строк дії обмеження - безстроково (а.с. 26-27).

Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради прийнято рішення від 01.09.2016 №393, відповідно до якого присвоєно поштові адреси комплексу будівель, що відповідно до матеріалів технічної інвентаризації складаються з будинку лабораторії Б-1, загальною площею 103,3 кв. м, будинку лабораторії Г-1, загальною площею 174,7 кв. м, будинку лабораторії Д-1, загальною площею 128,1 кв.м, будівлі гаража на два бокси З-1, загальною площею 34,4 кв.м, Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України Чернігівнафтогазгеологія по вулиці Ринковій, 9 (колишня вулиця Примакова, 9) - вулиця Ринкова, будинок 9а (а.с. 28).

28.05.2020 між Приватним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Надра України (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Масани-15 (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель та споруд (далі - Договір) (а.с. 13-14).

Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору за цим договором Продавець передає, а Покупець приймає у власність наступне нерухоме майно (нежитлові будівлі) - Будинок лабораторії Д-1, загальною площею 128,1 кв.м, Будинок лабораторії Г-1, загальною площею 174,7 кв. м, Будинок лабораторії Б-1, загальною площею 103,3 кв. м, Гараж на два бокси З-1, загальною площею 34,4 кв.м, що знаходяться за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Ринкова, буд. 9-А (далі -Майно). Вказане Майно належить Продавцю на праві приватної власності.

Згідно з п. 1.3 Договору зазначені нежитлові будівлі знаходяться на земельній ділянці площею 0,1492 га, кадастровий номер 7410100000:01:032:0697, місцезнаходження: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Ринкова (раніше - вул. Примакова), 9. Реєстраційний номер нерухомого майна: 543781174101.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-7417622592020, створеного 22.05.2020 за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, власником земельною ділянки є Держава в особі Чернігівської обласної державної адміністрації, зазначена земельна ділянка на праві постійного користування належить Дочірньому підприємству ПрАТ НАК Надра України Чернігівнафтогазгеологія .

Вид обмеження у використанні земельної ділянки - Охоронна зона навколо інженерних комунікацій, площа земельної ділянки (її частини), на яку поширюється дія обмеження - 0,0213 га, 0,0056 га, 0,0041 га; строк дії обмеження: безстроково.

Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клішиним Д. А. та зареєстрований у реєстрі за №487.

На підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, який є Додатком №1 до Договору, Покупець передав, а Продавець прийняв об`єкти нерухомого майна: Будинок лабораторії Д-1, загальною площею 128,1 кв.м, Будинок лабораторії Г-1, загальною площею 174,7 кв. м, Будинок лабораторії Б-1, загальною площею 103,3 кв. м, Гараж на два бокси З-1, загальною площею 34,4 кв.м, що знаходяться за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Ринкова, буд. 9-А (а.с. 15).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно комплекс будівель, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Ринкова, буд. 9-А, а саме: Б-1 будинок лабораторії, загальною площею 103,3 кв. м, Г-1 будинок лабораторії, загальною площею 174,7 кв. м, Д-1 будинок лабораторії, загальною площею 128,1 кв.м, З-1 гараж на два бокси, загальною площею 34,4 кв.м, на праві власності належать ТОВ Масани-15 , дата державної реєстрації - 28.05.2020, підстава - договір купівлі-продажу від 28.05.2020 (а.с. 16).

У зв`язку з набуттям права власності на нежитлові приміщення, ТОВ Масани-15 звернулось до Чернігівської обласної державної адміністрації з листом від 17.06.2020 №10 (а.с. 32), у якому просило:

- припинити ДП ПрАТ НАК Надра України Чернігівнафтогазгеологія право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1492 га, кадастровий номер 7410100000:01:032:0697, по вул. Ринкова, 9 у м. Чернігові;

- надати ТОВ Масани-15 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1492 га, кадастровий номер 7410100000:01:032:0697, з подальшою передачею в оренду зі зміною цільового призначення з для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (код 11.01) на для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (код 02.10).

Чернігівська обласна державна адміністрація розглянула зазначене клопотання ТОВ Масани-15 та у листі від 27.07.2020 №07.02-06/2450 повідомила про відсутність підстав для його задоволення з посиланням на ст. 142 Земельного кодексу України, відповідно до якої припинення права постійного користування земельною ділянкою здійснюється у разі добровільної відмови землекористувача за його заявою до власника земельної ділянки (а.с. 36).

ТОВ Масани-15 направило ДП ДП ПрАТ НАК Надра України Чернігівнафтогазгеологія лист від 02.06.2020 №7, у якому, у зв`язку з набуттям права власності на нежитлові приміщення, просило відповідача звернутись до Чернігівської обласної державної адміністрації з клопотанням про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,1492 га, кадастровий номер 7410100000:01:032:0697, з цільовим призначенням - для виробничих потреб (а.с. 30).

У відповідь на цей лист відповідач у листі від 04.06.2020 №19/216/486 повідомив позивача про те, що окрім придбаних ТОВ Масани-15 об`єктів нерухомості, на спірній земельній ділянці знаходиться інше нерухоме майно, а саме: асфальтна площадка, загальною площею 221 кв. м (інвентарний номер 44539); мережа водопостачання і водовідведення, загальною площею 96 кв. м (інвентарний номер 44541); мережа теплопостачання, загальною довжиною 54 м (інвентарний номер 44548); мережа електрозабезпечення об`єктів колишнього навчально-курсового комбінату ДП Чернігівнафтогазгеологія (інвентарний номер 44551). Також відповідач зазначив, що позивачем не було придбано будівлю погребу (літ. Ж-1 згідно з технічним паспортом). У зв`язку з вищевикладеним, відповідач запропонував позивачу здійснити викуп майна підприємства, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Ринкова, 9-а, або здійснити пропорційний поділ земельної ділянки площею 0,1492 га, кадастровий номер 7410100000:01:032:0697 (а.с. 35).

На замовлення позивача ТОВ Трудовий колектив Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації виготовив технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: м. Чернігів, вул. Ринкова, 9-А, а саме на: Будинок лабораторії Д-1, загальною площею 128,1 кв.м, Будинок лабораторії Г-1, загальною площею 174,7 кв. м, Будинок лабораторії Б-1, загальною площею 103,3 кв. м, Гараж на два бокси З-1, загальною площею 34,4 кв.м (а.с. 17-24).

Позивач у листі від 22.06.2020 №11 запропонував відповідачу, у разі надання документів, які підтверджують право власності на спірне майно, укласти договір відповідального зберігання майна (а.с. 33).

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Одним із різновидів права користування землею є право постійного користування земельною ділянкою.

За змістом ч. 1, 2 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

е) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі.

Частинами 1, 2 ст. 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтями 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені Українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Частинами 1, 5 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ч. 1 ст. 117 ЗК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Підстави припинення і набуття права на земельну ділянку у разі переходу права на об`єкт нерухомості, що розташований на такій земельній ділянці, регулюються нормами ст. 120 Земельного кодексу України, яка є спеціальною порівняно з нормами ст. 116, 122 Земельного кодексу України, з урахуванням специфіки цього виду земельних правовідносин.

При цьому ст. 120 Земельного кодексу України встановлюється імперативність припинення права на земельну ділянку у попереднього власника майна, що не потребує прийняття будь-якого додаткового відповідного рішення, тобто припинення такого права відбувається автоматично в силу закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство також імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.

Однак передбачений законодавцем принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди не знаходить належного втілення у нормах, які регулюють перехід прав на земельну ділянку при переході права власності на споруду, яка на ній розташована, коли такий об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного користування.

Як встановив суд, позивач на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель та споруд від 28.05.2020 придбав об`єкти нерухомості, які належали ПрАТ НАК Надра України на праві власності та знаходились в користуванні у відповідача. Придбані позивачем об`єкти розташовані на земельній ділянці, яка перебуває на праві постійного користування у відповідача.

У зв`язку з набуттям права власності на нежитлові приміщення, ТОВ Масани-15 звернулось до Чернігівської обласної державної адміністрації з листом від 17.06.2020 №10 (а.с. 32), у якому просило:

- припинити ДП ПрАТ НАК Надра України Чернігівнафтогазгеологія право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1492 га, кадастровий номер 7410100000:01:032:0697, по вул. Ринкова, 9 у м. Чернігові;

- надати ТОВ Масани-15 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1492 га, кадастровий номер 7410100000:01:032:0697, з подальшою передачею в оренду зі зміною цільового призначення з для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (код 11.01) на для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (код 02.10).

Чернігівська обласна державна адміністрація розглянула зазначене клопотання ТОВ Масани-15 та у листі від 27.07.2020 №07.02-06/2450 повідомила про відсутність підстав для його задоволення з посиланням на ст. 142 Земельного кодексу України, відповідно до якої припинення права постійного користування земельною ділянкою здійснюється у разі добровільної відмови землекористувача за його заявою до власника земельної ділянки.

Тобто підставою для відмови позивачу слугувала відсутність добровільної відмови відповідача від права користування спірною земельною ділянкою.

За приписами ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Частиною 3 ст. 142 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Отже, стаття 92 Земельного кодексу України обмежує коло осіб, які можуть бути постійними користувачами земельних ділянок, а статті 141 та 142 Земельного кодексу України не містять відповідних підстав та механізму переходу прав на земельну ділянку поза волевиявленням попереднього власника чи користувача земельної ділянки.

Якщо віддати перевагу приписам статей 92, 140, 141 142 Земельного кодексу України перед загальними правилами про перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівель і споруд, то при переході будівлі чи споруди до власника - юридичної особи приватного права чи фізичної особи, право на таку земельну ділянку до нового власника не перейде. Водночас уповноважений у відповідних правовідносинах орган буде позбавлений можливості оформити право на земельну ділянку новому власнику об`єкта нерухомості, якщо права на цю ділянку належать попередньому власнику чи постійному землекористувачу, без їх відмови від земельної ділянки, чим порушується принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та об`єктів нерухомості, які на ній розміщені.

Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

Наведені вище земельно-правові та цивільно-правові норми встановлюють, що перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

Таким чином, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

Набуття юридичними особами приватного права чи фізичними особами у визначеному законодавством порядку права приватної власності на будівлі, які належали Національній акціонерній компанії, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України саме в силу правочину з придбання цього майна та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Цим зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою незалежно від отримання відмови уповноваженої особи від вказаних земель.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.

Таким чином, право на земельну ділянку, на якій знаходяться спірні об`єкти нерухомості, до позивача перейшло в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою, а у відповідача таке право припинилось.

Оскільки позивач не є суб`єктом, який може набути право постійного користування земельною ділянкою, до нього відповідно до ст. 120 ЗК України перейшло право користування - на підставі договору оренди.

Відмова органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є прямою перешкодою у прийнятті позитивного рішення про надання її у користування особі.

Відповідно до ч. 15 ст. 123 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, належним та ефективним способом захисту прав позивача у цьому випадку буде оскарження дій або бездіяльності облдержадміністрації, що створюють перешкоди в оформлені орендних відносин на земельну ділянку.

Позивач, отримавши відмову Чернігівської облдержадміністрації, не оскаржив її до суду, натомість звернувся до суду із позовом про припинення права постійного користування відповідача спірною земельною ділянкою.

Щодо примусового припинення права на земельну ділянку.

Відповідно до пункту "е" статті 141 Земельного кодексу України, на яку послалася позивач в обґрунтування позовних вимог, однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Разом з тим, відповідно до ст. 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Однак з положень статті 143 Земельного кодексу України вбачається, що перелік підстав примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку є вичерпним, а набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці не включена до цього переліку.

Позбавлення права постійного землекористування земельної ділянки поза межами підстав, визначених статтею 143 Земельного кодексу України, є порушенням чинного законодавства.

Аналогічні по суті висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.04.2020 у справі №924/689/17.

За наведених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання припиненим права постійного користування відповідача спірною земельною ділянкою.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат.

Оскільки у позові відмовлено, понесені позивачем судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повне рішення складено 05.01.2021.

Суддя В. В. Шморгун