Рішення

від 04.01.2021 по справі 320/10815/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2021 року справа №320/10815/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до Акціонерного товариства "Завод "Точмаш" про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної податкової служби України у Київській області (далі - ГУ ДПС України в Київській області, позивач) з позовом до Акціонерного товариства "Завод "Точмаш" (далі - АТ "Завод "Точмаш", відповідач), в якому просить суд стягнути з рахунків у банках, що обслуговують АТ "Завод Точмаш" (код ЄДРПОУ 19277566) - 213 797, 23 грн. в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб.

Позов мотивовано тим, що у відповідача наявні узгоджені податкові зобов`язання, які виникли на підставі:

- податкової вимоги від 25.09.2014р № 2940-25, яка була належним чином вручена відповідачу, в адміністративному та судовому порядках не оскаржувались, а відтак є узгодженими;

- поданих відповідачем податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2019 рік та за 2020 рік;

- пені в розмірі 56 077, 06 грн.

З тих підстав, що податковий борг не сплачений АТ "Завод Точмаш" у встановлений законодавством строк у добровільному порядку, позивач просить суд стягнути податковий борг на загальну суму 213 797, 23 грн. у примусовому порядку.

Ухвалою суду від 09 листопада 2020 року відкрито спрощене провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано учасникам справи подати до суду заяви по суті справи.

Відповідач подав до суду відзив на позов, у якому не визнав позовні вимоги позивача з посиланням на те, що заборгованість по сплаті податкових зобов`язань за податковою вимогою від 25.09.2014р № 2940-25 вже була предметом судового спору та стягнуто постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року у справі №810/4422/15, яка набрала законної сили, відтак податковий борг у товариства відсутній, оскільки відповідачем у повній мірі сплачено орендну плату з юридичних осіб за вказаною вимогою. Також зазначає, що за періоди 2019 року податкові зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб товариством сплачено 245 342,58 грн, за період з 01 січня по 27 жовтня 2020 року сплачено за 11 місяців, мінус місяць податкових канікул (березень 2020р) - 157 720, 23грн.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимог підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, АТ "Завод Точмаш" є юридичною особою, що зареєстрована та знаходиться за адресою: 08401, Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вулиця Петропавлівська, будинок 34.

Відповідач є платником податків та зборів і знаходиться за основним місцем обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області.

Переяслав-Хмельницькою ОДПІ 25.09.2014 було направлено відповідачу засобами поштового зв`язку податкову вимогу форми "Ю" від 25 вересня 2014 року № 2940-25 (а.с. 17).

Судом встановлено, що відповідачем було подано податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності):

- за 2019 рік з річною сумою зобов`язання - 210293,58 грн (а.с.15-16);

- за 2020 рік з річною сумою зобов`язання - 210293,58 грн (а.с. 13-14).

Згідно розрахунку податкового боргу станом на 22 червня 2020 року (з 30 вересня 2019 року по 22 червня 2020 року) за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати податку у сумі 157 720, 17 грн, пені у сумі 56077, 06 грн. (а.с. 9-10).

Станом на 31 травня 2020року за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати податку у загальній сумі 1625149, 92 грн, підтверджується витягом з інтегрованої картки платника та розрахунку боргу (а.с. 19 зворот).

З тих підстав, що сума податкового зобов`язання, яка виникла і наявна у відповідача, залишається непогашеною, Головне управління ДПС у Київській області звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

На підтвердження відсутності, на думку відповідача, заборгованості АТ "Завод "Точмаш" по сплаті податкових зобов`язань за податковими деклараціями з плати за землю за 2018-2019 роки, суду надано платіжні доручення від 01 лютого 2019 року № 2 на 17524,47 грн., від 01 березня 2019 року № 25 на 17524,47 грн., від 29 березня 2019 року № 43 на 35048,94 грн., від 26 квітня 2019 року № 68 на 17524,47 грн., від 07 червня 2019 року № 93 на 17524,47 грн., від 27 червня 2019 року № 114 на 17524,47 грн., від 30 липня 2019 року № 140 на 17524,47 грн., від 30 серпня 2019 року № 160 на 17524,47 грн., від 30 вересня 2019 року № 180 на 17524,47 грн., від 25 жовтня 2019 року № 200 на 17524,47 грн., від 29 листопада 2019 року № 221 на 17524,47 грн., від 27 грудня 2019 року № 242 на 17524,47 грн., від 30 січня 2020 № 265 на 17524,47 грн., від 28 лютого 2020 року № 287 на 17524,47 грн., від 29 квітня 2020 року № 331 на 17524,47 грн., від 29 травня 2020 року № 354, від 30 червня 2020 року № 370 на 17524,47 грн., від 30 липня 2020 року № 401 на 17524,47 грн., від 28 серпня 2020 року № 428 на 17524,47 грн., від 28 жовтня 2020 року № 484 на 17524,47 грн., від 30 листопада 2020 року № 513 на 17524,47 грн., відповідно до яких відповідач сплатив орендну плату з юридичних осіб (призначення платежів).

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та нормами ПК України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У відповідності до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Податковий період, порядок обчислення плати за землю, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 ПК України.

Статтею 285 ПК України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Статтею 49 ПК України визначено порядок подання податкової декларації до податкового органу.

Так, пунктом 49.2 статті 49 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

У відповідності до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 56.11 статті 56 ПК України визначено, що самостійно визначене платником податків податкове зобов`язання оскарженню не підлягає.

Таким чином, податкове зобов`язання, визначене АТ "Завод "Точмаш" у податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2019-2020 роки вважається узгодженим та оскарженню не підлягає.

Строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як встановлено в абзаці 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, податкове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судом встановлено, що податкова вимога від 25.09.2014р № 2940-25 відповідачем не оскаржувалась у встановленому законом порядку.

При цьому, суд не погоджується з доводами відповідача про відсутність у АТ "Завод "Точмаш" заборгованості по сплаті податкових зобов`язань за податковими деклараціями з плати за землю за 2019-2020 роки з огляду на те, що у товариства станом на 31 травня 2020 року був наявний податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у загальній сумі 1625149, 92 грн., а тому сплачені відповідачем кошти за платіжними дорученнями, зарахування яких відображенні також й у документах, наданих позивачем суду, зараховані контролюючим органом в порядку пункту 87.9 статті 87 ПК України в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктами 59.1, 59.5 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Положеннями статті 60 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

25 вересня 2014 року Переяслав-Хмельницькою ОДПІ, у зв`язку з тим, що відповідач у добровільному порядку узгоджені податкові зобов`язання у повному обсязі не виконував, було прийнято податкову вимогу № 2940-25, яку направлено відповідачу засобами поштового зв`язку.

Щодо посилань відповідача, що податковий орган виніс податкову вимогу за інший період оплати податку, яка вже була предметом судового спору, за результатами вирішення якого вже стягнуто податковий борг, суд зазначає наступне.

Правовий механізм формування та форма податкової вимоги врегульовані Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за №902/30770).

Зокрема, згідно положень розд. ІІІ зазначеного Порядку податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що право на формування податкової вимоги виникає у контролюючого органу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому, така податкова вимога формується автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів, зокрема, даних відповідних інтегрованих карток.

Суд зазначає, що математичний розрахунок щодо наведених у позовній заяві показників податкового боргу, крім власне доводів про неправомірність застосування прийнятої ще у 2014 році податкової вимоги, відповідачем до суду не надано, як не надано належних та допустимих доказів на підтвердження, що податковий борг за спірний період ним сплачений у повному обсязі.

Таким чином посилання відповідача щодо недійсності означеної податкової вимоги суд відхиляє з посиланням на те, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов`язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною в розумінні підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 818/1117/16.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було погашено у повній мірі суми податкового боргу за податковою вимогою від 25 вересня 2014 року № 2940-25, а тому вона є діючою.

Окрім того, положеннями ПК України не передбачено направлення податкової вимоги на кожну нову суму податкового боргу. Виставлення нової податкової вимоги на нову суму податкового боргу можливе лише після відкликання попередньої податкової вимоги за наявності підстав, передбачених статтею 60 ПК України.

Відповідач помилково ототожнює поняття стягнення в судовому порядку податкового боргу за податковою вимогою та відкликання податкової вимоги.

Щодо нарахування пені за користування режимом розстрочки суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Згідно з підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України після закінчення встановлених Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Приписами пункту 32.1 статті 32 ПК України визначено, що зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

Пунктом 32.2 статті 32 ПК України передбачено, що зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки, розстрочки.

Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку (пункт 32.3 статті 32 ПК України).

У відповідності до пункту 100.1 статті 100 ПК України розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу. Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

Отже, при розстроченні (відстроченні) грошових зобов`язань (податкового боргу) відповідно до статті 100 Кодексу нараховуються проценти за користування таким розстроченням (відстроченням), тобто розстрочення (відстрочення) податкового боргу здійснюється виключно на платній основі, а плата (проценти) дорівнює саме розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

З аналізу вказаних правових норм суд приходить до висновку, що, оскільки розстрочення сплати податкового боргу є платним, то за розстрочення, що передбачено статтею 100 Податкового кодексу України, платою є проценти, що дорівнюють розміру пені, розмір якої визначено пунктом 129.4 статті 129 Податкового кодексу України, а за розстрочення сплати податкового боргу за судовим рішенням - пеня, розмір якої визначено пунктом 129.4 статті 129 Податкового кодексу України.

Судове рішення про розстрочення сплати податкового боргу не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді пені, а така пеня фактично і є платою за таке розстрочення, а тому контролюючий орган має право нараховувати пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань по графіку розстрочки згідно ухвали Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року по справі № 810/4422/15.

Висновок суду узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 805/4622/16-а.

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Під час розгляду справи судом встановлено наявність у відповідача податкового боргу у загальній сумі 1625149, 92 грн., у той час як доказів сплати у добровільному порядку сум узгоджених грошових зобов`язань відповідачем суду не надано.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 ПК України.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Відповідно до абзацу 1 пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд, вирішуючи питання про погашення за рахунок платника податків податкового боргу, яке здійснюється шляхом стягнення коштів з рахунків у банку або за рахунок готівки, приймає рішення про стягнення з боржника коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Аналізуючи у сукупності вищевикладене та враховуючи підтвердження матеріалами справи наявності податкового боргу відповідача та дотримання податковим органом законодавчо встановленої процедури стягнення податкового боргу, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Акціонерне товариство "Завод "Точмаш" (код ЄДРПОУ 19277566), на користь Державного бюджету України податковий борг у розмірі 213 797 (двісті тринадцять тисяч сімсот дев`яносто сім) грн. 23 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.