Рішення

від 04.01.2021 по справі 340/3464/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/3464/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Казанчук Г.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

В И К Л А Д О Б С Т А В И Н:

ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ляшенко О.В., звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення у формі наказу Головною управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою від 12.08.2020 року № 11-10623/14-20-СГ яким відмовлено ОСОБА_1 у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Пурпурівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), із цільовим призначенням - для ведення фермерською господарства;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 від 13 травня 2020 року про надання дозволу па розроблення проект) землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю), за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3523886500:02:000:9024, розташованої на території Пурпурівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, яке перебуває у користуванні Фермерського господарства Юрчак , згідно договору оренди землі, укладеного між Фермерським господарством Юрчак та Новомирогородською районною державною адміністрацією Новомирюродського району Кіровоградської області від 14 квітня 2003 року, зареєстрованому Новомиргородському відділі КРФ ДП ЦДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис віл 13.05.2008 року за № 04.08.377.00009 та додаткової угоди до договору оренди серія, номер: б/н, видана 01.03.2018 року, зареєстрована державним реєстратором Новомиргородської РДА Кіровоградської області, номер запису про інше речове право: 25360371 від 20.03.2018 року, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.03.2019 року по справі № 912/3341/18, видане 14.03.2019 року, Витяг з Державною реєстру речових прав па нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 200630398 від 18.02.2020 року, та прийняти законне та обґрунтоване рішення, яким надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру. у Кіровоградській області подати звіт про виконання судового рішення протягом ЗО днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача наголошує, що маючи намір отримати земельну ділянку у власність, звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої у власність для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю), за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3523886500:02:000:9024, розташованої на території Пурпурівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, проте наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області прийнято №11-10623/14-20-СГ від 12.08.2020 року відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою через відсутність даних щодо членства у ФГ. Вважаючи такий наказ протиправним, представник позивача звернулася до суду з позовними вимогами щодо скасування цього наказу.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року відкрите провадження у відповідній адміністративній справі, справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, сторонам встановлено процесуальні строки на подання заяв по суті справи (а.с.28-29).

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-10623/14-20-СГ від 12.08.2020 року позивачу правомірно відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 32 Земельного кодексу України та статті 13 Закону України "Про фермерське господарство". Представник відповідача зазначив, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не може бути наданий, оскільки земельна ділянка, яку позивач має намір отримати у власність, входить до складу земельної ділянки площею 3,5005 га, яка сформована та має кадастровий номер 3523886500:02:000:9024. Відповідач вказує, що формування нової земельної ділянки, яка є частиною раніше сформованої земельної ділянки, відповідно до статті 79-1 ЗК України має здійснюватися за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, а не за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Крім того, відповідач зазначив, що позивач не надала документів, які підтверджують наявність у неї досвіду роботи в сільському господарстві, що є обов`язковою умовою для отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Доводячи правомірність спірного наказу, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник позивачки подала відповідь на відзив, в якій наголосила, що позивач звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з метою отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства в межах норм безоплатної приватизації, а не як член фермерського господарства. До своєї заяви позивач додала усі необхідні документи, тож відмова відповідача у задоволенні цієї заяви суперечить вимогам частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 3523886500:02:000:9024, площа 3,5005 га, форма власності державна, вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки, строк дії 7 років, орендар ФГ Юрчак (а.с.62-63).

Керівник ФГ Юрчак ОСОБА_2 як землекористувач цієї земельної ділянки 13.05.2020 року надав заяву (погодження) на її вилучення на користь ОСОБА_1 (а.с. 20).

ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою (клопотанням) від 13.05.2020 року, в якій просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю), за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 3523886500:02:000:9024, розташованої на території Пурпурівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, яка перебуває у користуванні ФГ Юрчак . Вказана заява з додатками 19.05.2020 року зареєстрована ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області за №С-8229/0/16-20 (а.с. 40-47).

За наслідками розгляду цієї заяви начальник ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області видав наказ №11-10623/14-20-СГ від 12.08.2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" (надалі спірне рішення, а.с.26).

Отже правомірність та законність винесення спірного рішення є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 81 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 ЗК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пункту "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом "а" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до частини 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.

Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.

Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).

Відтак, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

Судом установлено, що позивач звернувся до відповідача за отриманням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, маючи намір у подальшому отримати її у приватну власність для ведення фермерського господарства в порядку безоплатної приватизації.

Розглянувши заяву позивача, відповідач видав наказ №11-10623/14-20-СГ від 12.08.2020 року, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства з тих підстав, що за результатами розгляду поданих документів встановлено відсутність інформації, що підтверджує її членство у фермерському господарстві відповідно до статті 32 ЗК України, статті 13 Закону України "Про фермерське господарство".

Перевіряючи такі доводи відповідача, суд виходить з того, що згідно зі статтею 31 ЗК України ("Землі фермерського господарства") землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частин 1, 2 статті 32 ЗК України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Такі ж норми містяться у статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" ("Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств").

Суд зазначає, що позивач звернувся до відповідача із заявою (клопотанням), бажаючи скористатися правом громадянина на одержання у приватну власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель державної власності в межах норм безоплатної приватизації відповідно до пункту "б" частини 1 статті 81, пункту "в" частини 3 статті 116, пункту "а" частини 1 статті 121 ЗК України, а не в порядку приватизації земельної ділянки членами фермерського господарства, який регламентований статтею 32 ЗК України та статтею 13 Закону України "Про фермерське господарство".

Суд також наголошує, що частина 6 статті 118 ЗК України містить вичерпний перелік документів, які повинні подавати громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, серед яких: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. При цьому вказана норма прямо передбачає заборону органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 118 ЗК України.

Всупереч цьому відмова ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, оформлена спірним наказом, мотивована тим, що позивач до свого клопотання не додала інформацію, що підтверджує її членство у фермерському господарстві. Між тим, вимоги щодо обов`язкового членства у фермерському господарстві громадянина, який бажає отримати земельну ділянку для ведення фермерського господарства в порядку безоплатної приватизації, передбаченому статтею 118 ЗК України, чинне земельне законодавство не висуває.

ФГ Юрчак , у користуванні якого перебуває земельна ділянка державної власності, надав погодження на вилучення у нього цієї земельної ділянки, як це передбачено частиною 6 статті 118 ЗК України.

При цьому суд зауважує, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. А відтак, набуття відповідачем права розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває у користуванні на підставі договору оренди, виникає лише після фактичного повернення земельної ділянки державної власності до ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області, оскільки до повернення земельної ділянки в розпорядження відповідача право такого розпорядження у нього відсутнє.

У ході судового розгляду справи суд установив, що спірний наказ №11-10623/14-20-СГ від 12.08.2020 року не містить підстав, передбачених абзацом 1 частини 7 статті 118 ЗК України, для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, а наведені у ньому мотиви є незаконними. Відтак, цей наказ не відповідає принципам управлінської діяльності, закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України, позаяк винесений відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, недобросовісно, всупереч повноваженням відповідача та вимогам чинного законодавства. Отже, такий наказ є протиправним та підлягає скасуванню, а позов у цій частині вимог слід задовольнити.

Крім того, суд зазначає про порушення відповідачем 30 деного строку розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Заява позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою зареєстрована відповідачем 19.05.2020 року №С-82290/16-20, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції, при цьому спірний наказ виданий 29 липня 2020 року, отже з порушенням строку, визначеного на розгляд та вирішення питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустсрою.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву (клопотання) позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства та прийняти рішення, яким надати такий дозвіл, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Судом установлено, що позивач має намір отримати у приватну власність в порядку безоплатної приватизації частину земельної ділянки для ведення фермерського господарства за рахунок раніше сформованої земельної ділянки за кадастровим номером 3523886500:02:000:9024, яка належить до земель державної власності сільськогосподарського призначення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Частинами 1- 5 статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Суд зазначає, що процедура набуття громадянами права власності на землю державної та комунальної власності в порядку безоплатної приватизації, у тому числі для ведення фермерського господарства, передбачає проведення робіт із землеустрою, які виконуються на підставі відповідної документації: проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки (за відсутності на даній частині земної поверхні раніше сформованих та зареєстрованих земельних ділянок) та за технічною документацією із землеустрою щодо поділу раніше сформованої земельної ділянки або об`єднання раніше сформованих земельних ділянок (у разі якщо не відбувається зміна їх цільового призначення). Підставою для розроблення такої документації є відповідний дозвіл (згода) органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка за кадастровим номером 3523886500:02:000:9024 загальною площею 3,5005 га.

Тож суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача прийняти рішення саме про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, про що він просить у позові, та відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Суд вважає, що з огляду на визнання протиправним наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-10623/14-20-СГ від 12.08.2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", прийнятого за заявою позивача, належним способом захисту порушеного права позивача на отримання обґрунтованого та мотивованого рішення за її заявою є зобов`язання відповідача повторно розглянути цю заяву та вирішити питання, щодо якого звернулася позивач, відповідно до вимог земельного законодавства та з урахуванням висновків суду.

Щодо клопотання представника позивачки про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд дійшов до таких висновків.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановленому законом.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина 4 статті 372 КАС України).

Відповідно до частин 1, 8 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

З огляду на з`ясовані у даній справі обставини та визначений судом спосіб захисту прав позивачки, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю під час ухвалення судового рішення.

Разом з тим, суд вважає за доцільне на підставі частини 6 статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду в зобов`язальній частині - не пізніше 30 днів з дня набрання ним законної сили.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн. (а.с. 10). Зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору, пропорційно до задоволеної частини вимог(2/3), у сумі 560, 53 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-10623/14-20-СГ від 12.08.2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше 30 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 травня 2020 року (зареєстрована 19.05.2020 року за №С-8229/0/16-20) та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору в сумі 560,53 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, буд. 26, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25030; код в ЄДРПОУ 39767636).

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук