Рішення

від 04.01.2021 по справі 420/3388/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3388/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автобус 365" до Одеської митниці ДФС, Одеської митниці Держмитслужби про скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA500060//2019/000236/2 від 11 листопада 2019 року за митною декларацією № UA500060/2019/036534 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Державної фіскальної служби № UA50060/2019/00775.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що незважаючи на надання відповідачу для митного оформлення імпортованого товару усіх документів, що передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ, детального обґрунтування митної вартості товару, за відсутності у поданих документах недостовірних числових даних, які б не підтверджували митну вартість товару за ціною контракту, відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів. Водночас, твердження відповідача про наявність розбіжностей та відсутність відомостей суперечить наданих позивачем повідомленням поясненням та раніше наданим документам, та не є підставою для коригування митної вартості товару. Винесене митним органом рішення не містить інформації щодо затребуваних органом доходів та зборів документів та пояснень з приводу обставин, які можуть бути підтвердженні даними документами. Доводи органу доходів та зборів про розбіжності, які містять подані декларантом документи не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що міститься у документах, оскільки твердження про відмінність коду товару у декларації країни відправлення та у поданій ЕМД також є необґрунтованими, оскільки код товару в експортній декларації вказується експортером. З боку позивача в МД було вказано код товару 8702901900, і даний код є вірним. Також, в поданому інвойсі було допущено писку в номері інвойсу, але вірно зазначено номер контракту та інші реквізити, що говорить про належність поданого інвойсу та платіжних доручень. Подані платіжні доручення відповідають умовам розрахунку зазначеним в інвойсі, оскільки підтверджують 100 % оплату. Витребувані відповідачем документи, перелік яких наведений в оскаржуваному рішенні, незрозуміло яким чином і які саме розбіжності/відомості щодо ціни товару мали довести, а питання щодо визначення митної вартості не було розглянуто органом доходів та зборів всебічно та сукупно, не було враховано той факт, що основним видом діяльності позивача є надання в оренду транспортних засобів, інших машин, устаткування та товарів. Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для коригування митної вартості товарів. Відповідачем не спростовано та не надано жодних належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу, що свідчить про неправомірність та незаконність прийнятих рішень.

Представником Одеської митниці Держмитслужби до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих для підтвердження митної вартості товарів було встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а також надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни товарів, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Визначені розбіжності не були усунуті, а декларантом не надано документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МКУ, що виключило можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості та обумовили необхідність запитувати додаткові документи/відомості. За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі ЄАІС АСМО Інспектор встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, у максимально наближений час є більшим, ніж заявлено декларантом, а тому було прийнято рішення про коригування митної вартості, у якому наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також визначені джерела інформації які використовувались для визначення митної вартості.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, у якій представник позивача, з посиланням на правові висновки Верховного Суду, просить суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Ухвалою суду від 15 липня 2020 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 30 липня 2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 24 вересня 2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, залучено в якості співвідповідача - Одеську митницю Держмитслужби.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2020 року зупинено провадження по справі.

Ухвалою суду від 22 грудня 2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, поновлено провадження по справі.

Представником позивача до суду надано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

05 липня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю АВТОБУС 365 (покупець) та компанією AUTOBUS AND PARTNER, в особі ASMIR DENJAGIC (продавець) укладено контракт № 6/5674, відповідно до якого продавець продає передає у власність покупця пасажирський автобус, який був у використанні (далі по тексту контракту - Товар), а покупець приймає товар та зобов`язується його оплатити в строк та у порядку, передбаченому у цьому контракті (а.с. 224-227 т. 1).

09 листопада 2019 року декларантом позивача подано до митного оформлення митну декларацію № UA500060/2019/036534, щодо митного оформлення автобусу, що був у використанні - 1 шт, марки MAN, модель NL273 LPG, календарний рік виготовлення - 2009 року, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 (а.с. 213-214 т. 1).

11 листопада 2019 року декларантом отримано повідомлення від митного органу щодо надання документів, на яке 11 листопада 2019 року декларантом позивача подано відповідь на запит митного органу (а.с. 231 т. 1).

11 листопада 2019 року за результатами опрацювання поданої ЕМД митним органом винесена картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500060/2019/00775 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2019/000236/2, у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують число значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме 1) у п. 4.2 зовнішньоекономічного контракту від 05.07.2019 року № 6/5674 вказано, що поставка товару здійснюється до моменту поставки, на умовах 100 % передоплати відповідно до виставленого рахунку (інвойсу) в строк до 01 серпня 2019 року. До митного оформлення надано банківські платіжні документи від 07.08.2019 № 6 на суму 2250 грн. та від 18.10.2019 № 6. Тобто, документи, що підтверджують оплату на умовах 100 % передоплати відповідно до виставленого рахунку (інвойсу) в строк до 01 серпня 2019 року відсутні. Слід зазначити, що в вищезазначених банківських платіжних документах, взагалі, зазначено реквізити рахунку-фактури (інвойсу), відмінного від того, який наданий до митного оформлення; 2) у поданій до митного оформлення копії декларації країни відправлення від 21.10.2019 року № 19SK5264EX91646100 вказано код товару відмінний від даних зазначених у поданій ЕМД. Враховуючи те, що у поданих документах мітяться розбіжності, відповідно до п. 3 ст. 53 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2 ) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробнику товару; 11.11.19 декларантом СПД ОСОБА_1 було надіслано повідомлення, в якому зазначено, що додаткові документи надати не мають можливості та просять здійснити митне оформлення на підстав поданих документів. Додатково декларантом було надіслано лист ТОВ "Автобус 365" від 11.11.19 № 352/1, в якому не було надано вагомих роз`яснень стосовно всіх питань, вказаних в повідомленні митниці. Таким чином, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ. За результатами проведеної консультації шляхом обміну електронними повідомленнями між органом доходів та зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості по товару № 1, було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний. Відповідно до п. 2 ст. 58 МКУ у випадку якщо використані декларантом відомості не підтвердженні документально, відповідно до п. 3 ст. 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. В органу ДФС відсутня інформація щодо вартості операцій за ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до ст. 59,60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до ст. 62,63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в органі ДФС відсутня інформація щодо обчислення вартості наданої виробником товарів. Відповідно до п. 1 ст. 64 МКУ у разі якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ митна вартість оцінюваних товарів буде визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, а саме резервний метод. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що по товару № 1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим 20636 Євро за од. (МД від 03.09.2019 № UA403030/2019/015859), ніж заявлено декларантом 4500 Євро за од. (а.с. 232-234 т. 1).

Відповідно до ст. 543 МК України безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи, відповідно до ст. 7 МК України, відносяться, зокрема, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Відповідно до п. 23, 24 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законівта інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень МК України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є, відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7 ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі; 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.09.2019 року по справі № 815/6780/15, від 06.09.2019 року по справі № 803/1212/14.

Як вбачається з матеріалів справи, у рішенні про коригування митної вартості № UA500060/2019/000236/2 від 11 листопада 2019 року зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують число значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме 1) у п. 4.2 зовнішньоекономічного контракту від 05.07.2019 року № 6/5674 вказано, що поставка товару здійснюється до моменту поставки, на умовах 100 % передоплати відповідно до виставленого рахунку (інвойсу) в строк до 01 серпня 2019 року. До митного оформлення надано банківські платіжні документи від 07.08.2019 № 6 на суму 2250 грн. та від 18.10.2019 № 6. Тобто, документи, що підтверджують оплату на умовах 100 % передоплати відповідно до виставленого рахунку (інвойсу) в строк до 01 серпня 2019 року відсутні. Слід зазначити, що в вищезазначених банківських платіжних документах, взагалі, зазначено реквізити рахунку-фактури (інвойсу), відмінного від того, який наданий до митного оформлення; 2) у поданій до митного оформлення копії декларації країни відправлення від 21.10.2019 року № 19SK5264EX91646100 вказано код товару відмінний від даних зазначених у поданій ЕМД.

В то же час, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 05 липня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю АВТОБУС 365 (покупець) та компанією AUTOBUS AND PARTNER, в особі ASMIR DENJAGIC (продавець) укладено контракт № 6/5674, відповідно до якого продавець продає передає у власність покупця пасажирський автобус, який був у використанні (далі по тексту контракту - Товар), а покупець приймає товар та зобов`язується його оплатити в строк та у порядку, передбаченому у цьому контракті (а.с. 224-227 т. 1).

Відповідно до п. 1.1, 2.2 контракту № 6/5674 від 05.07.2019 року товар автомобіль марки MAN, номер НОМЕР_2 , 2009 року випуску з номером шасі (VIN) НОМЕР_1 . Вартість товару за 1 автобус становить 4500,00 євро.

Згідно п. 4.1, 4.2 контракту № 6/5674 від 05.07.2019 року покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів, прямим банківським перерахуванням на валютний рахунок продавця, вказаний у контакті. Валюта платежу - євро. Платіж здійснюється до моменту поставки 100 % предоплати, на підстав виставленого рахунку (інвойсу) у термін до 01 серпня 2019 року.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву, декларантом позивача разом із митною декларацією подано інвойс від 06.07.2019 року № 172019 та платіжні доручення № 6 від 07.08.2019 року на суму 2250,00 грн. та № 6 від 18.10.2019 року на суму 2250,00 грн. (221, 228-229 т. 1).

Зі змісту платіжних доручень № 6 від 07.08.2019 року, № 6 від 18.10.2019 року вбачається, що кошти в сумі 4500,00 євро сплачені ТОВ АВТОБУС 365 за автобус марки MAN, номер НОМЕР_2 , згідно контракту № 6/5674 від 05.07.2019 року та на рахунок, зазначений у вказаному контракті. В той же час, сплата коштів за поставляємий товар після 01 серпня 2019 року не свідчить про відсутні сплати, оскільки вказані кошти сплачені до моменту поставки у розмірі 100 % предоплати, як то визначено умовами контракту.

Також, суд вважає неспроможними посилання відповідача на розбіжності в банківських платіжних документах у реквізитах рахунку-фактури (інвойсу), оскільки як вбачається з матеріалів справи, митним декларантом позивача під час митного оформлення товарів до митного органу надавались експортна декларація, контракт, інвойс, з яких вбачається, що поставляємий товар є ідентичним по опису - автомобіль марки MAN, номер НОМЕР_2 , 2009 року випуску з номером шасі (VIN) НОМЕР_1 . При цьому, номер контаркту, який зазначений в платіжних документах та інвойсі збігається. Таким чином, зазначені відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Посилання відповідача на те, що у поданій до митного оформлення копії декларації країни відправлення від 21.10.2019 року № 19SK5264EX91646100 вказано код товару відмінний від даних зазначених у поданій КМД, суд вважає неспроможними, оскільки в митній декларації від 09 листопада 2019 року № UA500060/2019/036534 декларантом позивача в графі 33 визначено код товару 87029019, відповідно до приписів ЗУ Про митний тариф України .

В той же час, зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не вбачається, яким саме чином, відмінність коду товару, який зазначений в митній декларації та в декларації країни відправлення вплинуло на достовірність визначення ТОВ "Автобус 365" задекларованої митної вартості.

Крім того, декларація країни-відправника (експортна декларація) не міститься у переліку документів, які декларант повинен подавати митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраного методу її визначення, але відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ може бути витребувана митним органом у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару. Відповідачем не надано до суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Тобто, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

За таких підстав, зазначені відповідачем в оскаржуваних рішеннях обставини жодним чином не можливо вважати як наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.

Відповідно до ст. 189, 190 Господарського кодексу України, ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Отже, зазначені відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Згідно ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом, шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів як: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

За результатами проведеного аналізу баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів товару № 1 у максимально наближеній до митного оформлення час і є більшим.

В даному випадку митним органом використано МД від 03.09.2019 № UA403030/2019/015859 (а.с. 232-233 т. 1)

На виконання ухвали суду відповідачем до суду надано належним чином завірену копію митної декларації від 03.09.2019 № UA403030/2019/015859, з якої вбачається, що вказана декларація стосуються товару з іншими характеристиками та іншими умовами поставки, що виключає можливість порівняння заявленої позивачем митної вартості із митною вартістю товару, яка зазначена в інші декларації (а.с. 237 т. 1).

При цьому, різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 року по справі № 805/2713/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 5, 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не підтверджено належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та, як наслідок, не доведено правомірності коригування митної вартості товарів за резервним методом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості № UA500060//2019/000236/2 від 11 листопада 2019 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Державної фіскальної служби № UA50060/2019/00775 від 11 листопада 2019 року , підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених фактів, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8673, 30 грн., відповідно до платіжних доручень № 00080199 від 19.06.2020 року, № 00078026 від 25.05.2020 року (а.с. 46-47 т. 1).

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автобус 365" слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8673, 30 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Так, ч. 1, 3 ст. 134 КАС України встановлено, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою суд враховує, що на підтвердження понесених витрат до суду надано копію договору про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ "Автобус 365" та АО Мітракс Юг (а.с. 48-51 т. 1), копію замовлення (а.с. 52 т. 1), копію розрахунку гонорару (а.с. 53 т. 1), копію додаткової угоди до договору (а.с. 100 т. 1), копію рахунку на оплату (а.с. 101 т. 1), копію платіжного доручення (а.с. 155 т. 1).

Також, адвокат АО Мітракс Юг Гончарук І.В. подавала заяви по суті справи, адвокат АО Мітракс Юг Легенченко О.А. приймала участь у підготовчому засіданні - 30.07.2020 року, 24.09.2020 року.

При цьому, відповідно до замовлення на надання правничої допомоги від 24.04.2020 року слідує, що надання правничої допомоги АО Мітракс Юг включає в себе надання правової допомоги як в Одеському окружному адміністративному суді так і в Пятому апеляційногому адміністративному суді (а.с. 52 т. 1).

В постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір був обґрунтованим. Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу пропорційності та співмірності, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автобус 365" слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8, 9, 77, 90, 132, 139, ч. 9 ст. 205, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Автобус 365" (код ЄДРПОУ 42855926, адреса місцезнаходження: 67512, Одеська область, Лиманський район, с. Курісове, вул. Старокиївська, 3) до Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717, адреса місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-а), Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, адреса місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-а) про скасування рішення та картки відмови, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості № UA500060//2019/000236/2 від 11 листопада 2019 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA50060/2019/00775 від 11 листопада 2019 року.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, адреса місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-а) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автобус 365" (код ЄДРПОУ 42855926, адреса місцезнаходження: 67512, Одеська область, Лиманський район, с. Курісове, вул. Старокиївська, 3) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8673, 30 грн. (вісім тисяч шістсот сімдесят три гривні 30 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Суддя О.А. Левчук

.