Рішення

від 29.10.2020 по справі 640/2411/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2020 року м. Київ № 640/2411/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Рябого І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства "Пегас-Пріор" до про Головного управління ДПС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

від позивача - Книгиницька Х.І.;

від відповідача - Диба Ю.Д.

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Пегас-Пріор" (далі - ДП "Пегас-Пріор") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві:

від 18.11.2019 № 0057050603 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку з доходу нерезидента в частині визначення розміру податкового зобов`язання в сумі 271663,00 грн та 135831,50 грн штрафної санкції;

від 22.01.2020 № 00000770502 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 6243520,00 грн, у тому числі: 4162346,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 2081174,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що посадові особи відповідача помилково зробили висновок про нереальність господарських операцій з ТОВ "ФК "Лакі Фінанс" з підстав неподання контрагентом позивача податкової звітності та відсутності у останнього матеріальних та трудових ресурсів. Позивач вважає, що відповідачем проігноровано принцип індивідуальної відповідальності платника податків. Звертає увагу, що позивачем як під час перевірки, так і під час адміністративного оскарження було обґрунтовано суть, економічну доцільність та предмет замовлених та спожитих послуг, проте відповідачем не надано правової оцінки первинним документам. Також позивач не погоджується з висновком відповідача в частині обов`язку сплатити до бюджету визначену суму грошового зобов`язання з податку з доходів нерезидента в сумі 407494,50 грн. Пояснює, що операція зі збільшення суми позики за рахунок капіталізованих процентів не передбачає отримання доходів нерезидентом - компанією Трекгрейд Лімітед та сплати підприємством будь-яких процентів, що свідчить про відсутність доходу з джерелом походження з України.

Ухвалою суду від 10.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/2411/20 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 19.03.2020.

03.03.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що під час проведення перевірки відповідачем було проаналізовано надані до перевірки первинні документи, дані бухгалтерського обліку по відображенню операцій ДП "Пегас-Пріор" з ТОВ "ФК "Лакі Фінанс", дані податкової та фінансової звітності та наявну у відповідача інформацію по вказаному контрагенту, та встановлено, що на ТОВ "ФК "Лакі Фінанс" було перераховано лише один платіж в сумі 97000,00 грн. Зазначив, що до перевірки не надано звіту про надання консультаційних послуг з деталізацією їх виду та сфери надання. Крім того, проведеним аналізом податкової інформації по ТОВ "ФК "Лакі Фінанс" встановлено здійснення операцій, які фактично не здійснюються, а супроводжуються лише документальним оформленням. Враховуючи, що операція з капіталізації процентів до суми позики, шляхом збільшення розміру позики, призвела до зростання капіталу компанії Трекгрейд Лімітед та те, що Податковий кодекс України та наказ Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 "Про національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку" не містять застережень щодо форми отримання нерезидентом доходу та форми сплати процентів, оподаткування таких доходів здійснюється відповідно до положень статті 141 Податкового кодексу України.

12.03.2020 представником позивача Войціцьким Г.Є. подано до суду відповідь на відзив, за змістом якої просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

17.03.2020 до суду від представника відповідача Диби Ю.Д. надійшло клопотання про оголошення перерви у справі.

Зважаючи на перебування судді Катющенка В.П. на лікарняному, 19.03.2020 адміністративну справу № 640/2411/20 знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 09.04.2020.

02.04.2020 до суду від представника відповідача Диби Ю.Д. надійшло клопотання про оголошення перерви у справі.

Зважаючи на перебування судді Катющенка В.П. у відрядженні, 09.04.2020 адміністративну справу № 640/2411/20 знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 21.05.2020.

18.05.2020 до суду від представника відповідача Диби Ю.Д. надійшло клопотання про оголошення перерви у справі.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у підготовчому судовому засіданні 21.05.2020, відкладено розгляд справи на 02.07.2020.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у підготовчому судовому засіданні 02.07.2020, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у судове засідання на 30.07.2020.

У судовому засіданні 30.07.2020 оголошено перерву до 01.10.2020.

20.08.2020 до суду від представника позивача Журавської Т.М. надійшли додаткові пояснення щодо окремих питань, у яких остання просить суд задовольнити позовні вимоги.

У зв`язку з розглядом судом адміністративної справи № 640/23180/20, 01.10.2020 адміністративну справу № 640/2411/20 знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 29.10.2020.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечувала проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 29.10.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 23.09.2019 по 11.10.2019 посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ДП "Пегас-Пріор", за результатами якої складено акт від 21.10.2019 № 91/26-15-05-02-04/24575567 (том 1 а.с. 31-61).

Актом перевірки з питань, що оскаржуються позивачем, зафіксовано порушення ДП "Пегас-Пріор":

п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4594672,00 грн, в тому числі: за 2016 рік на суму 1924741,00 грн, за 2017 рік на суму 2416347,00 грн та за 2018 рік на суму 253583,00 грн;

пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, а саме: заниження податку з доходу нерезидента за ставкою 2 % в розмірі 606784,00 грн, в тому числі: за 2018 рік на суму 335121,00 грн, за 2019 рік на суму 271663,00 грн.

На підставі виявлених порушень 18.11.2019 контролюючим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0057050603 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку з доходів нерезидента на 826395,75 грн, у тому числі: за податковими зобов`язаннями в сумі 606784,00 грн та 219611,75 грн штрафної санкції (том 1 а.с. 25);

№ 00003220502 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 6623894,00 грн, у тому числі: 4415929,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 2207965,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 29).

Не погодившись з рішеннями контролюючого органу, позивач розпочав їх процедуру адміністративного оскарження (том 1 а.с. 78-92).

Рішенням Державної податкової служби України від 17.01.2020 № 2095/6/99-00-08-05-01-06 частково задоволено скаргу ТОВ "Пегас-Пріор": скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 18.11.2019 № 00003220502 в частині збільшення податкових зобов`язань з податку на прибуток за 2018 рік на 253583,00 грн та у відповідній частині застосовані штрафні санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 18.11.2019 № 0057050603 - залишено без змін (том 1 а.с. 93-99).

22.01.2020 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000770502 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 6243520,00 грн, у тому числі: 4162346,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 2081174,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 27).

Не погодившись з рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 18.11.2019 № 0057050603 в оскаржуваній частині, на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Підставою для прийняття спірного рішення став висновок відповідача про заниження позивачем податку з доходу нерезидента за ставкою 2 % в розмірі 606784,00 грн, в тому числі за 2018 рік на суму 335121,00 грн, за перше півріччя 2019 року на суму 271663,00 грн.

Так, у ході проведення перевірки встановлено, здійснення виплат нерезидентам доходу джерелом походження з України, а саме: на підставі договору позики від 01.08.2012 № 01/0812-01 ДП "Пегас-Пріор" перераховано компанії "Trackgrade Limited" (Кіпр) дохід (проценти) у 2018 році на загальну суму 600000,00 доларів США (еквівалент 16756040,40 грн) за користування позикою.

Крім того, у перевіряємому періоді компанія "Trackgrade Limited" (Кіпр) отримала дохід (проценти) за договорами позики від 01.08.2012 № 01/0812-01 на суму 399925,02 доларів США (еквівалент 10800972,58 грн), від 01.08.2013 № 01/0813-01 на суму 103014,24 доларів США (еквівалент 2782156,47 грн), шляхом капіталізації нарахованих процентів у розмірі 399925,02 доларів США, 103014,24 доларів США до сум позик, шляхом збільшення розмірів позик згідно додаткових угод від 13.02.2019 до вказаних договорів позик.

Позивач частково не погоджується з висновком контролюючого органу та наголошує на тому, що капіталізація нарахованих процентів не є виплатою таких процентів нерезиденту, відповідно, у позивача не було правових підcтав утримувати та сплачувати податок.

Надаючи правову оцінку доводам учасників справи, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та компанією "Trackgrade Limited" укладено договори позик від 01.08.2012 № 01/0812-01, від 01.08.2013 № 01/0813-01 та ряд додаткових угод до них (том 1 а.с. 101-113).

Згідно пункту 1.1 додаткової угоди від 12.02.2019 до договору позики № 01/0812-01 Сторони домовились, що сума процентів у загальному розмірі 399925,02 доларів США нарахованих, але не сплачених у строки, встановлені чинними положеннями договору позики, капіталізується до суми позики шляхом збільшення розміру позики на відповідну суму у вигляді нового траншу (том 1 а.с. 114-117).

Відповідно до пункту 1.1 додаткової угоди від 12.02.2019 до договору позики № 01/0813-01 Сторони домовились, що сума процентів у загальному розмірі 103014,24 доларів США нарахованих, але не сплачених у строки, встановлені чинними положеннями договору позики, капіталізується на дату 01.01.2019 до суми позики шляхом збільшення розміру позики на відповідну суму у вигляді нового траншу (том 1 а.с. 118-122).

За визначенням підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Відповідно до підпунктів 141.4.1, 141.4.2 ПК України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є:

а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом;

б) дивіденди, які сплачуються резидентом;

в) роялті;

г) фрахт та доходи від інжинірингу;

ґ) лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди;

д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента;

е) прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав, визначений відповідно до цього розділу;

є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;

ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України;

з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;

и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;

і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення лотереї);

ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертвувань на користь нерезидентів;

й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення, а також крім субсидій для повернення частини кваліфікованих витрат, передбачених Законом України "Про державну підтримку кінематографії в Україні".

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Таким чином, утриманню податку з доходу нерезидента передує виплата резидентом доходу з джерелом його походження з України на користь нерезидента.

Враховуючи, що позивачем не було виплачено компанії "Trackgrade Limited" нараховані проценти за договорами позик від 01.08.2012 № 01/0812-01, від 01.08.2013 № 01/0813-01, а лише капіталізовано останні, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів контролюючого органу про заниження позивачем податку з доходу нерезидента.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 18.11.2019 № 0057050603 в оскаржуваній частині не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22.01.2020 № 00000770502 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Однією з підстав для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про відсутність у позивача підстав для бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій з ТОВ " ФК "Лакі Фінанс".

Наведений висновок відповідача ґрунтується на наступному:

- до перевірки не надано звіт про надання консультаційних послуг з деталізацією їх виду та сфери надання;

- відсутня інформація щодо працівників ТОВ "ФК "Лакі Фінанс";

- ТОВ "ФК "Лакі Фінанс" не подано декларації з податку на прибуток підприємства за 2016-2018 роки та фінансову звітність;

- ТОВ "ФК "Лакі Фінанс" не являється платником податку на додану вартість;

- ТОВ "ФК "Лакі Фінанс" не подано жодного звіту 1-ДФ, що свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності з наявними у ТОВ "ФК "Лакі Фінанс" трудовими та виробничими ресурсами.

За наслідками проведеного аналізу по ТОВ "ФК "Лакі Фінанс" відповідачем встановлено здійснення транзитних операцій або операцій, які фактично не здійснюються, а супроводжуються лише документальним оформленням.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Таким чином, податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України), а звітним періодом для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (пункт 137.4 статті 137 ПК України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У свою чергу, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон N 996-XIV).

Відповідно до частини другої статті 3, частини першої статті 11 Закону N 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. На підставі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов`язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Частинами першою - четвертою статті 9 Закону N 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Згідно з частиною п`ятою вказаної статті Закону N 996-XIV господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Частиною другою статті 6 Закону N 996-XIV передбачено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Так, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N 318 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248 (далі - НП(С)БО № 16).

Відповідно до пунктів 5 - 9 НП(С)БО № 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

З аналізу наведених правових норм ПК України, Закону N 996-XIV та НП (С)БО № 16 вбачається, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Перевіряючи обставини, що були підставою для включення до складу витрат сум, сплачених в ціні придбаних у ТОВ "ФК "Лакі Фінанс" послуг, судом встановлено наступне.

Так, 01.10.2016 між ТОВ "ФК "Лакі Фінанс" (Виконавець) та ДП "Пегас Пріор" (Замовник) укладено договір про надання послуг № 10/16, за умовами якого Замовник доручає Виконавцеві надання консультаційних послуг з комерційної діяльності, що описані в додатку А до цього договору, та які є необхідними для організації та здійснення господарської діяльності Замовника, а Виконавець погоджується надавати Замовникові послуги згідно з умовами цього договору. Замовник розуміє та погоджується, що Виконавець не надаватиме Замовнику будь-яких послуг, окрім тих, які чітко визначені в цьому договорі, за винятком випадків, коли такі додаткові послуги були затребувані та погоджені у письмовій формі. Замовник письмово повідомляє Виконавцеві прізвища і посади своїх посадових осіб, директорів або співробітників, уповноважених надавати Виконавцеві інструкції та замовлення на послуги (том 1 а.с. 211-213).

Згідно додатку А до договору про надання послуг від 01.10.2016 № 10/16 сторони погодили обсяг та опис послуг, а саме: консультації з питань комерційної діяльності Замовника, сучасних, ефективних методів управління бізнесом (менеджменту), у тому числі рекомендації з планування, організації та забезпечення ефективності роботи його підприємства, втілення систем контролю та оцінки якості; рекомендації та поради Замовнику щодо форм і методів маркетингу, маркетингових стратегій, використання маркетингових баз даних, навичок та технологій продажу і просування орендних послуг на ринку нерухомості, та інші послуги, пов`язані з вищенаведеними, які є необхідними для господарської діяльності Замовника (том 1 а.с. 214).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем додано до матеріалів справи наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

від 31.10.2016 № 78, згідно якого ТОВ "ФК "Лакі Фінанс" за жовтень 2016 року надано ДП "Пегас Пріор" послуги, а саме: консультації, рекомендації та поради Замовнику щодо ефективних методів організації та управління сучасним комерційним підприємством, схем і методів аналізу та контролю за фінансовою діяльністю підприємства, які є необхідними для господарської діяльності Замовника, вартістю 3200000,00 грн (том 1 а.с. 215);

від 30.11.2016 № 89, згідно якого ТОВ "ФК "Лакі Фінанс" за листопад 2016 року надано ДП "Пегас Пріор" послуги, а саме: консультації, рекомендації та поради Замовнику щодо ефективних методів організації та управління сучасним комерційним підприємством, схем і методів аналізу та контролю за фінансовою діяльністю підприємства, які є необхідними для господарської діяльності Замовника, вартістю 3300000,00 грн (том 1 а.с. 216);

від 31.12.2016 № 55, згідно якого ТОВ "ФК "Лакі Фінанс" за грудень 2016 року надано ДП "Пегас Пріор" послуги, а саме: консультації, рекомендації та поради Замовнику щодо ефективних методів організації та управління сучасним комерційним підприємством, схем і методів аналізу та контролю за фінансовою діяльністю підприємства, які є необхідними для господарської діяльності Замовника, вартістю 3200000,00 грн (том 1 а.с. 217).

03.01.2017 між ТОВ "ФК "Лакі Фінанс" (Виконавець) та ДП "Пегас Пріор" (Замовник) укладено договір про надання послуг № 113ВП, за умовами якого Замовник доручає Виконавцеві надання консультаційних послуг з комерційної діяльності, що описані в додатку А до цього договору, та які є необхідними для організації та здійснення господарської діяльності Замовника, а Виконавець погоджується надавати Замовникові послуги згідно з умовами цього договору. Замовник розуміє та погоджується, що Виконавець не надаватиме Замовнику будь-яких послуг, окрім тих, які чітко визначені в цьому договорі, за винятком випадків, коли такі додаткові послуги були затребувані та погоджені у письмовій формі. Замовник письмово повідомляє Виконавцеві прізвища і посади своїх посадових осіб, директорів або співробітників, уповноважених надавати Виконавцеві інструкції та замовлення на послуги (том 1 а.с. 218-220).

Згідно додатку А до договору про надання послуг від 03.01.2017 сторони погодили обсяг та опис послуг, а саме: консультації з питань комерційної діяльності та контроль за фінансовою діяльністю Замовника, сучасних, ефективних методів управління бізнесом (менеджменту), надання інформації щодо досвіду менеджменту у сферах міжнародної оренди офісних будівель, офісних приміщень та нерухомого майна, методів ціноутворення і знижок, розповсюдження рекламних матеріалів та проведення ринкових досліджень стосовно міжнародних компаній як потенційних Замовників Замовника та інші послуги, пов`язані з вищенаведеними, які є необхідними для господарської діяльності Замовника (том 1 а.с. 221).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем додано до матеріалів справи акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2017 № ВП-113/0117, згідно якого ТОВ "ФК "Лакі Фінанс" за січень - березень 2017 року надано ДП "Пегас Пріор" послуги, а саме: консультації з питань комерційної діяльності та контроль за фінансовою діяльністю Замовника, сучасних, ефективних методів управління бізнесом (менеджменту), надання інформації щодо досвіду менеджменту у сферах міжнародної оренди офісних будівель, офісних приміщень та нерухомого майна, методів ціноутворення і знижок, розповсюдження рекламних матеріалів та проведення ринкових досліджень стосовно міжнародних компаній як потенційних Замовників, вартістю 14120000,00 грн (том 1 а.с. 222).

Надаючи правову оцінку переліченим актам здачі-прийняття робіт (надання послуг), суд звертає увагу, що за визначенням статті 1 Закону N 996-XIV:

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно з положеннями статті 3 Закону N 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою вказаної статті Закону N 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за N 168/704 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення N 88).

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.16 Положення № 88 у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Суд звертає увагу, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

На переконання позивача, надані ним первинні документи повністю підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ "ФК "Лакі Фінанс".

Поряд з цим, дослідивши надані позивачем первинні документи, суд констатує, що зі змісту останніх неможливо дослідити зміст фактично наданих послуг контрагентом позивача, порядок їх виконання, встановити обсяг трудових та інших ресурсів, які залучалися до їх виконання тощо.

Зазначені обставини у сукупності не дають суду змогу ідентифікувати реальний зміст наданих послуг та виконаних робіт ТОВ "ФК "Лакі Фінанс".

Також, суд звертає увагу, що жоден наданий позивачем документ не містить ідентифікуючих даних осіб, які підписали акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не можуть бути враховані як юридично значимі документи на підтвердження виконання спірних операцій та, відповідно, для цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податковому обліку, а отже і для цілей формування спірних сум витрат перевіреного періоду.

Також, суд звертає увагу, що позивачем не надано суду жодного доказу, які б свідчили про доцільність придбання таких послуг та використання їх у межах власної господарської діяльності, як і не надано доказів економічного впливу таких послуг на господарську діяльність ДП "Пріор Пегас".

Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що у даному випадку висновки контролюючого органу є правомірними.

Також, підставою для прийняття спірного рішення став висновок контролюючого органу про:

- заниження позивачем задекларованого показника доходу за 4 квартал 2016 року на загальну суму 993011,00 грн;

- завищення позивачем задекларованого показника витрат за 2017 рік на загальну суму 712940,00 грн.

Згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2016 року ДП "Пегас-Пріор" задекларовано суму доходу в розмірі 13794500,00 грн, у той час як обороти по рахунках 70, 71 складають 14787511,00 грн.

У ході співставлення даних бухгалтерського обліку, а саме оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерським рахункам 90 "Собівартість реалізації", 92 "Адміністративні витрати", 94 "Інші витрати операційної діяльності", 95 "Фінансові витрати", 97 "Інші витрати" та даних, які відображені в звіті про фінансові результати, встановлено завищення витрат за 2017 рік у сумі 712940,00 грн.

Позивач вказану розбіжність пояснює тим, що під час друку "Картки рахунку 945 за 2017 рік" виникли технічні проблеми, що стали причиною видалення двох записів по "Операції 27" на загальну суму 709841,05 грн, яка стосувалась відображення курсової різниці за монетарною статтею балансу, внаслідок перерахування заборгованості підприємства компанії "Trackgrade Limited".

За змістом пункту 44.4 статті 44 ПК України якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Відповідно до абзацу другого пункту 44.6 статті 44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Так, під час подання заперечень на акт перевірки від 21.10.2019 № 91/26-15-05-02-04/24575567 ДП "Пегас-Пріор" подано контролюючому органу картку рахунку 945 за 2017 рік, яка сформована станом на 29.10.2019.

Поряд з цим, матеріали справи не містять жодного доказу, що на момент проведення перевірки дані податкової звітності відповідали даним бухгалтерського обліку.

Згідно з частинами першою-третьою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що висновок відповідача у цій частині є правомірним та не спростований позивачем.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу, що мали наслідком правомірного прийняття Головним управлінням ДПС у м. Києві податкового повідомлення-рішення від 22.01.2020 № 00000770502.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Пегас-Пріор" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 4, ідентифікаційний код 24575567) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267) № 0057050603 від 18.11.2019 за формою "Д" щодо заниження підприємством сум грошового зобов`язання з податку з доходу нерезидента в частині податкового зобов`язання у розмірі 271663 грн та штрафної санкції у розмірі 135831,50 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267) на користь Дочірнього підприємства "Пегас-Пріор" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 4, ідентифікаційний код 24575567) 6112,42 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко

Повний текст рішення складено та підписано 04 січня 2021 року.