Ухвала

від 04.01.2021 по справі 160/1561/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 січня 2021 року

м. Київ

справа № 160/1561/20

адміністративне провадження № К/9901/34793/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Блажівської Н.Є., Шишова О.О.,

перевіривши касаційну скаргу Криворізької міської ради на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі №160/1561/20 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження №6-р від 09.01.2020 року ,-

у с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження №6-р від 09.01.2020 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Криворізька міська рада звернулась із апеляційною скаргою, вказуючи, що не була стороною у справі, але вважає що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року порушено її права. Зазначає, що з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року ознайомилась 18 вересня 2020 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків вказавши інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року скаржником отримано 22 жовтня 2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

30 жовтня 2020 року до суду надійшло клопотання Криворізької міської ради про поновлення строку звернення до суду, в якому скаржник зазначає про те, що про оскаржуване рішення дізнався випадково, з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Криворізької міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року .

Вказана ухвала мотивована тим, що зазначені скаржником обставини не можуть бути поважними підставами для поновлення строку звернення до суду, оскільки вже визнавалися судом як неповажні, про що скаржнику було повідомлено ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду апеляційної інстанції Криворізька міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України .

Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення .

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження .

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством .

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом .

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається .

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначені скаржником обставини не можуть бути поважними підставами для поновлення строку звернення до суду, оскільки вже визнавалися судом як неповажні, про що скаржнику було повідомлено ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року . Оскільки інших поважних підстав для звернення з апеляційною скаргою скаржником вказано не було, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд дійшов обгрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.

Суд касаційної інстанції бере до уваги, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , зважаючи на положення постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12 березня 2020 року по 31 грудня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Одночасно Верховний Суд наголошує, що приписи пункту 3 Розділу II Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими суд за заявою особи продовжує процесуальний строку, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, не свідчать про наявність підстав для безумовного (автоматичного) продовження заявникові строку на усунення недоліків касаційної скарги, оскільки положення зазначеної норми пов`язують можливість продовження процесуального строку, встановленого судом для реалізації права чи виконання обов`язку, саме з наявністю об`єктивних перешкод, зумовлених безпосередньо тими заходами, які вживаються державою для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2.

З огляду на зазначене посилання скаржника на дію на території України карантину самі собою не можуть бути безумовною підставою для продовження процесуальних строків, оскільки слід аргументовувати, які карантинні заходи та в який саме спосіб завадили звернутися до суду протягом строку, встановленого законом, а суд своєю чергою має надати безпосередню оцінку поважності таких причин.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою .

Таким чином, подана скарга Криворізькою міською радою касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі .

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України ,-

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Криворізької міської ради на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі №160/1561/20 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження №6-р від 09.01.2020 року .

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає .

Суддя -доповідач І. В. Дашутін

Судді Н.Є. Блажівська

О. О. Шишов