Рішення

від 09.11.2020 по справі 495/5231/20

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

Справа № 495/5231/20

Номер провадження 2/495/2470/2020

09 листопада 2020 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Боярського О.О.,

за участі секретаря судового засідання Акопян М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства ДНЕСТР в особі керівника ОСОБА_2 про визнання відступного договору дійсним та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПП ДНЕСТР в особі керівника ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у розмірі 70 000,00 гривень за договором позики від 01.02.2019 року. При цьому ОСОБА_1 посилався на те, що 01.02.2019 року він уклав з ПП ДНЕСТР , від імені та в інтересах якого діяв ОСОБА_2 , договір позики за яким останній позичив 70 000,00 гривень та зобов`язався повернути їх до 01 лютого 2020 року.

В подальшому, 09.09.2020 року ОСОБА_1 подав до суду уточнену позовну заяву з проханням визнати дійсним договір про припинення зобов`язання Приватного підприємства ДНЕСТР по сплаті 70 000,00 гривень шляхом передачі відступного: об`єкту незавершеного житлового будинку АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на вказаний об`єкт. При цьому ОСОБА_1 зазначає, що між ним та відповідачем Приватним підприємством ДНЕСТР , в особі керівника ОСОБА_2, було укладено додаткову угоду до договору позики від 01 лютого 2020 року відповідно до умов якої досягнуто згоди щодо припинення зобов`язання переданням відступного, відповідно до якого позивач ОСОБА_1 погодився на передачу йому Приватним підприємством ДНЕСТР , в особі керівника ОСОБА_2 об`єкту незавершеного житлового будинку АДРЕСА_1 взамін сплати 70000,00 (сімдесяти тисяч) гривень за договором позики від 01 лютого 2019 року. В свою чергу на даний час відповідач Приватне підприємство ДНЕСТР , в особі керівника ОСОБА_2 ухиляється від нотаріального посвідчення вказаного договору, посилаючись на відсутність грошових коштів у підприємства на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку під будинком, у зв`язку з тим, що нотаріусом було відповідачу роз`яснено, що йому потрібно спочатку присвоїти кадастровий номер земельної ділянки під житловим будинком, а потім здійснювати відчуження об`єкту незавершеного будівництва житлового будинку. Отже на даний час позивач ОСОБА_1 позбавлений можливості реалізувати своє право власності.

Ухвалою суду від 04.09.2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк позивачу для усунення недоліків.

09.09.2020 року до канцелярії суду надійшла заява про усунення недоліків та з проханням долучити до матеріалів справи уточнену позовну заяву з додатками.

Ухвалою суду від 14.09.2020 року було відкрито провадження по справі та визначено спрощений порядок її розгляду.

Ухвалою суду від 28.09.2020 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання.

07.10.2020 року позивач подав до канцелярії суду технічний паспорт на вказаний об`єкт з заявою про приєднання його до матеріалів справи.

09.11.2020 року до канцелярії суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Царенко О.О. з проханням справу розглянути без їх участі в судовому засіданні, позовні вимоги підтримують та не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання 09.11.2020 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2019 року між сторонами був укладений Договір позики згідно з яким позивач позичив ПП ДНЕСТР в особі ОСОБА_2 (на підставі Статуту, зареєстрованого 29.08.2007 року, номер запису 1530105000) грошові кошти у розмірі 70 000 гривень строком на один рік, тобто до 01 лютого 2020 року. ОСОБА_2 , як керівник ПП ДНЕСТР склав розписку про отримання грошових коштів.

27.01.2020 року між сторонами була укладена Додаткова угода до договору позики від 01.02.2019 року за умовами якої ОСОБА_1 погодився на передачу боржником незавершеного будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 , що належить ПП ДНЕСТР , взамін сплати 70 000 гривень за договором позики від 01.02.2019 року (п.1).

Згідно з Довідкою виконкому Шабівської сільської ради № 264 від 04.05.2020 року, згідно запису по господарській книзі № 14 (2016-2020 роки) по селу Бритівка особовий рахунок 01-2179-3 власником незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 є ПП ДНЕСТР , рік початку побудови до 05.08.1992 року. Другою Довідкою виконкому Шабівської сільської ради № 263 від 04.05.2020 року встановлено, що незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 , забудовником якого є ПП Днестр , відповідає первинній адресі АДРЕСА_1 .

Згідно з технічним паспортом на об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовлений КП Білгород-Дністровське БТІ 29.09.2020 року, інвентаризаційна справа № 1488, вказаний об`єкт побудований в 1992 році та складається з літ. А загальною площею 140,2 кв.м.

Сторонами умови Додаткової вимоги виконані частково, а саме фактично передано в користування та володіння позивача вказаний незавершений будівництвом житловий будинок, однак нотаріально не посвідчений договір відчуження.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 600 ЦК України, зобов`язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом № 11 передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Зазначені принципи сформульовано і в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Спорронг і Лоннрот проти Швеції (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід`ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно із постановою Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-92цс13, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Вiдповiдно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослiдженнi наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність i взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Таким чином, суд надавши оцінку всім доказам, наявним в матеріалах справи, враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, приходить до висновку про можливість задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 200, 259, 263 264, 265, 268, 272, 273, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства ДНЕСТР в особі керівника ОСОБА_2 про визнання відступного договору дійсним та визнання права власності - задовольнити.

Визнати дійсним договір про припинення зобов`язання Приватного підприємства ДНЕСТР (код ЄДРПОУ 13915924) по сплаті 70 000,00 гривень на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом передачі відступного: об`єкт незавершеного будівництва (готовністю 20%) житловий будинок АДРЕСА_1 , який складається з літ. А загальною площею 140,2 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на об`єкт незавершеного будівництва (готовністю 20%) житловий будинок АДРЕСА_1 , який складається з літ. А загальною площею 140,2 кв.м.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.О. Боярський