Постанова

від 24.12.2020 по справі 908/2993/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2020 року м. Дніпро Справа № 908/2993/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Кузнецова В.О.

при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теріс Плюс"

на ухвалу Господарського суду Запорізької області (суддя Ніколаєнко Р.А.) від 15.09.2020 року (дата складення повного тексту ухвали - 21.09.2020р.) у справі № 908/2993/19

за заявою розпорядника майна арбітражного керуючого Гладія О.В. про визнання недійсним договору поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Сошників" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теріс Плюс", в межах справи № 908/2993/19

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Сошників" (69044 м. Запоріжжя майдан Профспілок, 5, к.-572; код з ЄДР: 31598616), -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020 у справі № 908/2993/19:

- заяву розпорядника майна - арбітражного керуючого Гладія Олександра Васильовича про визнання недійсним договору поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019, укладеного між ТОВ "Агрофірма "Сошників" та ТОВ "Теріс Плюс" задоволено;

- визнано недійсним договір поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Сошників" (69044, м.Запоріжжя майдан Профспілок, 5, к.-572; код ЄДРПОУ 31598616) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теріс Плюс" (69063 м.Запоріжжя вул.Чекістів, 5; код ЄДРПОУ 39277048);

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Сошників" (69044 м. Запоріжжя майдан Профспілок, 5, к.-572; код ЄДРПОУ 31598616) на користь арбітражного керуючого Гладія Олександра Васильовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 203 від 28.02.2013, поштова адреса: 49000, м. Дніпро, а/с 189, ідент.№ НОМЕР_1 ) 2102 /дві тисячі сто дві/ грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теріс Плюс" (69063, м. Запоріжжя вул. Чекістів, 5; адреса для листування: 70600, м. Пологи Запорізької області, вул. Зарічна, 55-А; код ЄДРПОУ 39277048) на користь арбітражного керуючого Гладія Олександра Васильовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 203 від 28.02.2013, поштова адреса: 49000, м. Дніпро а/с 189, ідент.№ НОМЕР_1 ) 2102 /дві тисячі сто дві/ грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись із вказаною ухвалою господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Теріс Плюс" із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених в ухвалі, обставинам справи, нправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020 у справі № 908/2993/19 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви розпорядника майна - арбітражного керуючого Гладія Олександра Васильовича про визнання недійсним договору поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019 відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує наступне:

- в суду першої інстанції були відсутні підстави для визнання недійсним спірного договору поставки за ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки укладення спірного договору ніяким чином не вплинуло на платоспроможність боржника та не призвело до заподіяння йому збитків;

- відповідно до умов спірного договору поставки боржник не брав на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони договору, адже договір передбачав обов`язок продавця поставити боржнику товар після одержання передоплати, що не суперечить законодавству України та свідчить про існування зустрічних зобов`язань сторін;

- наявність в обох сторін спірного договору наміру його реального виконання підтверджується наявними у справі доказами, зокрема щодо придбання ТОВ "Теріс Плюс" в ТОВ Полетехніка техніки, яку він мав поставити боржнику, а висновки суду щодо відсутності таких намірів сторін грунтуються на припущеннях;

- розпорядником майна не доведено фіктивності спірного договору поставки, зокрема наявності в обох сторін умислу на його укладення без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювалися, а судом не враховано, що заборгованість за спірним договором була стягнута з боржника рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.01.2019р. у справі № 908/469/19, яке не оскаржувалося та набуло законної сили;

- судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не надано належної оцінки доводам ТОВ "Теріс Плюс" та не наведено належного обгрунтування підстав визнання недійсним спірного договору.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.10.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Теріс Плюс" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020 року у справі № 908/2993/19, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 03.12.2020р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2020р. в судовому засіданні оголошено перерву до 24.12.2020р.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.

Розпорядник майна у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану ухвалу законною та обгрунтованою, прийнятою з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу безпідставною, посилаючись при цьому на те, що укладаючи спірний договір поставки боржник прийняв на себе фінансові зобов`язання без реальної можливості їх виконання, що призвело до його неплатоспроможності та звернення ініціюючого кредитора з заявою до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, відтак є підстави для визнання недійсним спірного договору, який є фіктивним, у відповідності до ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Розпорядник майна та інші учасники справи не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку повноважних представників, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені апеляційним судом, що підтверджується відповідними матеріалами справи.

Розпорядником майна направлено до апеляційного суду електронною поштою клопотання про проведення судового засідання у справі за його відсутності.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що апеляційним судом не визнавалася явка представників учасників справі в судове засідання обов`язковою, а неявка розпорядника майна та представників інших учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників інших учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.11.2019 відкрито провадження у справі № 908/2993/19 про банкрутство ТОВ "Агрофірма "Сошників", визнані грошові вимоги ТОВ "Теріс Плюс" до боржника - ТОВ "Агрофірма "Сошників" в розмірі - 1 416 692,88 грн., введені мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедура розпорядження майном боржника, призначено розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Гладія О.В., на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет оприлюднене повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрофірма "Сошників".

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.01.2020 визнані кредиторські вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Сошників" у розмірі - 462 100,40 грн. з другою чергою задоволення, 3 842 грн. судового збору з першою чергою задоволення.

11.02.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява розпорядника майна арбітражного керуючого Гладія О.В. про визнання недійсним договору поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019, укладеного ініціюючим кредитором - ТОВ "Теріс Плюс" та боржником - ТОВ "Агрофірма "Сошників", яка була подана в порядку статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.02.2020 заяву розпорядника майна було прийнято до розгляду в межах справи про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020 у справі № 908/2993/19: заяву розпорядника майна - арбітражного керуючого Гладія Олександра Васильовича про визнання недійсним договору поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019, укладеного між ТОВ "Агрофірма "Сошників" та ТОВ "Теріс Плюс" задоволено; визнано недійсним договір поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Сошників" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теріс Плюс"; розподілено судові витрати.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020р., яка і є предметом апеляційного оскарження, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон).

На час відкриття провадження у даній справі про банкрутство набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).

Разом з цим, згідно з правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду щодо застосування до спірних правовідносин положень ст. 58 Конституції України та ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, викладеним у постанові від 12.11.2020р. у справі № 911/956/17, оскільки Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено надання зворотньої дії в часі положенням статті 42 цього Кодексу, як і будь-яким іншим положенням Кодексу, то до договорів, які укладені до моменту набрання чинності Кодексром України з процедур банкрутства застосовуються загальні чи спеціальні норми матеріального права, які визначають підстави недійсності цих договорів та існували на момент укладення договору (вчинення правочину).

Спірний договір поставки № КП-001/2019 укладено сторонами 02.01.2019, тобто під час дії Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 20 зазначеного Закону, правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору: погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов`язання боржником у натурі після закриття провадження у справі про банкрутство.

За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або конкурсного кредитора про визнання недійсним правочину (договору) або спростування майнових дій боржника господарський суд виносить ухвалу.

Звертаючись до господарського суду з заявою про визнання недійсним договору поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019, укладеного ініціюючим кредитором - ТОВ "Теріс Плюс" та боржником - ТОВ "Агрофірма "Сошників", розпорядник майна арбітражний керуючий Гладій О.В. навів наступні підстави для визнання недійсним цього договору, які передбачені як ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так і ч.ч. 1, 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме: боржник взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним; боржник взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони.

Також, розпорядник майна, в якості підстав для визнання недійсним спірного договору посилався на загальні норми матеріального права, зокрема ч. 5 ст. 203, ст.ст. 215, 234 ЦК України, якими встановлені підстави недійсності правочину, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлюються.

Задовольняючи заяву розпорядника майна - арбітражного керуючого Гладія О.В. про визнання недійсним договору поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019 місцевий господарський суд виходив з наявності для цього підстав, передбачених як ч.ч. 1, 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, так і ст. 234 ЦК України.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції безпідставними, неправомірними та помилковими.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2019 ТОВ "Теріс Плюс", як продавцем, та ТОВ "Агрофірма "Сошників" - покупцем, укладений договір поставки № КП-001/2019 (Договір поставки, Договір).

Пунктом 1.1 Договору поставки визначено, що цим Договором регулюються відносини сторін з поставки сільськогосподарської техніки, насіння для сівби, засобів захисту рослин (за текстом договору - товар). Найменування, ціна (вартість), кількість, строки, порядок оплати та поставки товару, розмір товарного кредиту визначаються сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору, вартість Договору становить загальна вартість поставленого Товару.

Відповідно до п. 3.1 Договору, покупець оплачує товар на підставі рахунку продавця, перерахуванням грошових коштів в гривні на поточний рахунок продавця у строк та в порядку, зазначеному в специфікації. Якщо оплата буде здійснена без рахунку-фактури, продавець самостійно здійснює зарахування отриманих грошових коштів. Платіж є здійсненим з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Розрахунки можуть здійснюватись в інший спосіб визначений специфікацією.

Пунктом 4.2 Договору сторони узгодили, що датою поставки є дата підписання акту приймання-передачі товару, а пунктом 4.5 Договору передбачили, що в разі якщо фактична дата поставки товару не відповідає строку поставки, який сторони погодили в Договорі, то дата поставки товару за актом та/або видатковою накладною є новою датою поставки товару за цим договором.

Пунктом 6.2 Договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує продавцю штраф у розмірі десять процентів від суми заборгованості.

Згідно з п. 6.3 Договору, у разі порушення покупцем умов Договору продавець має право в односторонньому порядку шляхом направлення відповідної заяви: вимагати оплати 100% вартості товару до дати поставки цього товару, та/або змінити строк поставки товару та/або відмовитися повністю або частково від Договору та вимагати повернути вже поставлений Товар, вимагати тимчасового повернення Товару та утримувати Товар у себе до повного виконання грошових зобов`язань Покупцем.

Пунктами 7.1, 7.2 Договору встановлено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє один календарний рік, але в будь-якому разі до повного виконання Договору. Продавець має право в односторонньому порядку відмовитися від Договору повністю або частково у разі: порушення покупцем строків оплати за товар, невиконання інших умов цього Договору, у випадку загрози невиконання Договору, про що продавець повідомляє покупця.

Специфікацією № 001 від 02.01.2019 до Договору поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019 - Додатком до Договору (Специфікація) визначені назва товару (жниварка зернова, жниварка для прибирання соняшника, дискова борона), кількість (по одній одиниці товару), ціна за одиницю товару, вартість товарів. Загальна вартість товарів склала 1405100,00 грн з урахуванням ПДВ (п. 1 Специфікації).

Пунктом 2 Специфікації визначено порядок оплати: 1-й платіж -1405100,00 грн, в т.ч ПДВ, що складає 100% вартості товару, протягом 3 робочих днів з моменту укладання договору.

Пунктом 3 Специфікації визначено строк поставки - протягом 15 календарних днів з дати отримання продавцем 100% вартості товару.

Як слідує з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, ТОВ "Агрофірма "Сошників" не здійснило оплату товару згідно з умовами, визначеними у Специфікації.

У зв`язку з цим ТОВ "Теріс Плюс" подало до Господарського суду Запорізької області позовну заяву (вих. № 01/6 від 11.02.2019) про стягнення з ТОВ "Агрофірма "Сошників" 1405100,00 грн основного боргу за Договором поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019 та 140510, 00 грн штрафу згідно з п. 6.2 цього Договору, за якою господарським судом відкрито провадження у справі № 908/469/19.

Поданим в межах зазначеної справи відзивом на позовну заяву (вих.№ 2 від 08.04.2019) ТОВ "Агрофірма "Сошників" повідомило, що заперечень проти позову не має, ТОВ "Агрофірма "Сошників" дійсно не виконало зобов`язання за договором поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019, укладеного з позивачем, а саме: не здійснило розрахунки за договором на умовах 100% попередньої оплати у сумі 1405100,00 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.05.2019 у справі № 908/469/19 позов ТОВ "Теріс Плюс" задоволено повністю та стягнуто з ТОВ "Агрофірма "Сошників" на користь ТОВ "Теріс Плюс" 1405100,00 грн основного боргу, 140510,00 грн штрафу, а також 11592,08 грн судового збору, на примусове стягнення 16.07.2019 видано наказ, який ТОВ "Теріс Плюс" було пред`явлено для виконання до Вознесенівського ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, яким постановою від 19.07.2019 було відкрито виконавче провадження № 59595500.

25.10.2020 Господарським судом Запорізької області отримано заяву ТОВ "Теріс Плюс" (вих. № 01/30-1 від 21.10.2019) про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрофірма "Сошників", у підставу якої покладено рішення Господарського суду Запорізької області від 23.05.2019 у справі № 908/469/19, постанову державного виконавця від 19.07.2019 про відкриття виконавчого провадження № 59595500 за наказом господарського суду від 16.07.2019 по справі № 908/469/19 та факт невиконання боржником грошового зобов`язання у загальному розмірі 1557202,88 грн.

Отже, дійсно підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрофірма "Сошників" було рішення Господарського суду Запорізької області від 23.05.2019 у справі № 908/469/19, за яким з боржника стягнуто на користь кредитора заборгованість за договором поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019р.

Втім, матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів укладення ТОВ "Агрофірма "Сошників" та ТОВ "Теріс Плюс" спірного договору без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювалися, що і є підставою для визнання недійсним правочину за ч. 5 ст. 203, ст. 234 ЦК України.

Так, згідно з ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

При цьому, апеляційний суд враховує, що фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише не вчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності.

Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін, тобто ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Також, як слідує з правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду по справі № 910/4088/17 від 27.02.2018, основними ознаками фіктивного правочину є: 1) введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; 2) свідомий намір невиконання зобов`язань договору; 3) приховування справжніх намірів учасників правочину. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.ч. 1 та 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

Таким чином, Верховний Суд визначив три самостійних одна від одної обставини за наявності яких договір є фіктивним, а саме: введення в оману, свідомий намір не виконати зобов`язання та приховування справжніх намірів, чого судом першої інстанції під час розгляду справи достеменно не встановлено, як і відповідного умислу обох сторін спірного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Агрофірма "Сошників" та ТОВ "Теріс Плюс" заперечують укладення спірного договору без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювалися та наполягають на реальності своїх намірів.

ТОВ "Теріс Плюс" також подано до матеріалів справи (у копіях) договір поставки № КП-001/2018-Т від 26.12.2018, укладений між ТОВ "Теріс Плюс" та ТОВ "Бізон-Імпорт" (колишня назва ТОВ "Полетехніка"), специфікацію до цього договору, де вказані ті ж самі найменування товару, що й в специфікації до спірного договору, акт прийому-передачі, видаткову накладну від 28.12.2018, банківську виписку як на підтвердження надходження 27.12.2018 поворотної фінансової допомоги від ТОВ "Бізон-Імпорт" в розмірі 1 124 080,00 грн.

ТОВ "Полетехніка" на ухвалу суду надані докази щодо виконання договору поставки № КП-001/2018-Т від 26.12.2018 між ТОВ "Теріс Плюс" та ТОВ "Бізон-Імпорт" (у копіях) - акт прийому-передачі, видаткову накладну від 28.12.2018, довіреність, видану ОСОБА_1 на укладення та підписання угод, банківську виписку на підтвердження отримання 27.12.2018 від ТОВ "Теріс Плюс" 1 124 080,0 грн. в рахунок оплати техніки згідно з договором № КП-001/2018-Т від 26.12.2018.

Отже, у ТОВ "Теріс Плюс", на час укладення спірного договору поставки, був в наявності товар, що є предметом поставки, що свідчить про реальну можливість та наміри виконати договір поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019р., умовами якого було передбачено здійснення поставки товару після одержання передоплати за нього від покупця, що відповідає вимогам 509, 526, 530, 538, 627, 663, 692, 693, 712 ЦК України, тому не може бути підтвердженням як укладення сторонами спірного договору без наміру створення відповідних правових наслідків, так і прийняття ТОВ "Агрофірма "Сошників" на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, адже такі дії були передбачені договором, але відтерміновані у часі та обумовлені вчиненням певних дій боржником.

З огляду на предмет доказування у справі, не може свідчити про наявність у сторін умислу на укладення спірного договору без наміру створення правових наслідків і не виконання сторонами спірного договору, не повідомлення покупцем продавця про неможливість виконання свого зобов`язання за договором та обрання останнім такого способу захисту порушеного права як примусове виконання обов`язку в натурі шляхом стягнення в судовому порядку заборгованості за договором, а не відмова від договору чи його розірвання.

Не свідчать про наявність у сторін умислу на укладення спірного договору без наміру створення правових наслідків також наведені судом першої інстанції обставини укладення договору поставки № КП-001/2018-Т від 26.12.2018 між ТОВ "Теріс Плюс" та ТОВ "Бізон-Імпорт".

Натомість, дійсні наміри укласти та виконати спірний договір поставки підтверджуються поданими кредитором та боржником до справи доказами щодо проведення сторонами відповідних перемовин, зокрема 17.12.2018, в ході яких директор ТОВ "Агрофірма "Сошників" повідомив, що для оплати за товар по Договору поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019 ТОВ "Агрофірма "Сошників" має отримати поворотну фінансову допомогу, та що домовленість з контрагентом досягнута, дату договору визначено. Директор ТОВ "Теріс Плюс", в свою чергу, повідомив, що для придбання необхідного товару має намір отримати позику від ТОВ "Полетехніка" (колишня назва - ТОВ "Бізон-Імпорт"). 27.12.2018 ТОВ "Теріс Плюс" отримало від ТОВ "Полетехніка" поворотну фінансову допомогу в розмірі 1124080,00 грн та для того, щоб мати можливість виконати зобов`язання з поставки перед ТОВ "Агрофірма "Сошників", ТОВ "Теріс Плюс" придбало товар у ТОВ "Полетехніка" за договором поставки № КП-001/2018-Т від 26.12.2018.

Також правовим наслідком не виконання ТОВ "Агрофірма "Сошників" свого зобов`язання з оплати товару за спірним договором було звернення ТОВ "Теріс Плюс" з відповідним позовом до господарського суду, яким ухвалено рішення про стягнення боргу та штрафних санкцій, яке набуло законної сили, що спростовує доводи розпорядника майна про відсутність у сторін наміру створити правові наслідки, укладенням спірного договору.

Підтверджується матеріалами справи і звернення ТОВ "Теріс Плюс" до державої виконавчої служби з наказом Господарського суду Запорізької області від 16.07.2019 по справі № 908/469/19 про стягнення з ТОВ "Агрофірма "Сошників" грошових коштів, який не було виконано у примусовому порядку, що і було підставою для звернення ТОВ "Теріс Плюс" до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрофірма "Сошників".

Звернення з такою заявою є правом особи, передбаченим Кодексом України з процедур банкрутства та виходячи з вищенаведеного не може підтверджувати укладення сторонами спірного договору без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, а виключно з метою утворення штучної заборгованості та з метою ініціювання справи про банкрутство ТОВ "Агрофірма "Сошників", як стверджує розпорядник майна.

З матеріалів справи також вбачається, що ТОВ "Агрофірма "Сошників" припинило свою господарську діяльність у 2016р., а до звернення ТОВ "Теріс Плюс" до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрофірма "Сошників" на підставі судового рішення у справі № 908/469/19, останнє вже було неплатоспроможним, оскільки з 2018р. мало кредиторську заборгованість перед ГУ ПФУ в Запорізькій області в розмірі 393 800,00грн. та не мало будь-яких активів для її погашення.

Відтак, відсутня і така підстава для визнання недійсним спірного договору, яка передбачені ч. 1 ст. 20 Закону та ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, як взяття боржником до порушення справи про банкрутство зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним.

Апеляційний суд також враховує, що внаслідок укладення спірного договору майновий стан боржника не змінився, виконання умов спірного договору зі сторони боржника, тобто витрачання його майна не відбулось, як і заподіяння реальних збитків боржнику або кредиторам, що виключає застосування, у даному випадку, ч. 2 ст. 20 Закону та ч. 3 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, якими передбачено повернення в ліквідаційну масу майна боржника у випадку визнання недійсним правочину, укладеного боржником, та додатково свідчить про відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору за з ч. 1 ст. 20 Закону, ч.ч. 1, 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

За наведених вище обставин відсутні і достатні правові підстави для визнання недійсним спірного договору за ч. 5 ст. 203 та ст. 234 ЦК України, а тому заява розпорядника майна - арбітражного керуючого Гладія О.В. про визнання недійсним договору поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019, укладеного між ТОВ "Теріс Плюс" та ТОВ "Агрофірма "Сошників" є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Окрім цього, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з приписів ст. 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства та підстав подання заяв про визнання недійсними правочинів, укладених боржником, а саме загальних чи спеціальних норм матеріального права, які визначають підстави недійсності правочинів, розгляд цих заяв має відбуватися у різних провадженнях в межах справи про банкрутство, оскільки за результатом розгляду таких заяв мають ухвалюватися різні за своєю формою судові рішення.

З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим господарським судом з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених в ухвалі, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що в силу ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги апелянта, скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви розпорядника майна про визнання недійсним спірного договору.

Виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги та приписів ст. 129 ГПК України, судові витрати, сплачені за подання заяви про визнання недійсним договору та апеляційної скарги, слід покласти на розпорядника майна.

В силу ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, дана постанова апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теріс Плюс" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020р. у справі № 908/2993/19 - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020р. у справі № 908/2993/19 - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні заяви розпорядника майна - арбітражного керуючого Гладія О.В. про визнання недійсним договору поставки № КП-001/2019 від 02.01.2019, укладеного між ТОВ "Теріс Плюс" та ТОВ "Агрофірма "Сошників" - відмовити.

Судові витрати, сплачені за подання заяви про визнання недійсним договору, покласти на розпорядника майна - арбітражного керуючого Гладія О.В.

Стягнути з розпорядника майна - арбітражного керуючого Гладія О.В. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теріс Плюс" судові витрати, сплачені за подання апеляційної скарги, у сумі 6 306,00грн.

Видачу наказу згідно зі ст. 327 ГПК України доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повна постанова складена та підписана 06.01.2021 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.О. Кузнецов