Рішення

від 16.12.2020 по справі 916/467/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2020Справа № 916/467/20

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства "Білгород-Дністровське міське управління капітального будівництва" (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Кірова, буд. 12; ідентифікаційний код 34712336)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приморгруп" (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 51; ідентифікаційний код 39415797)

про стягнення 88 412, 40 грн,

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Одеської області звернулось Комунальне підприємство "Білгород-Дністровське міське управління капітального будівництва" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приморгруп", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача суму авансу за укладеним між сторонами договором підряду № 14 від 04.09.2017 у розмірі 88 412, 40 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області позовну заяву Комунального підприємства "Білгород-Дністровське міське управління капітального будівництва" передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2020 позовну заяву Комунального підприємства "Білгород-Дністровське міське управління капітального будівництва" залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду: уточненої позовної заяви із вірним зазначення адреси місцезнаходження позивача, ідентифікаційного коду відповідача та адресу його місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи та підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; доказів направлення (опис вкладення та фіскальний чек) уточненої позовної заяви Комунального підприємства "Білгород-Дністровське міське управління капітального будівництва" разом із доданими до неї документами на адресу місцезнаходження відповідача; доказів доплати судового збору (оригінал платіжного доручення) в розмірі 181, 00 грн.

08.05.2020 та 13.05.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла уточнена позовна заява та додаткові документи на виконання вимогу ухвали суду від 23.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку суд вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.09.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 підготовче засідання відкладено на 07.10.2020.

У зв`язку із перебуванням судді Баранова на лікарняному підготовче засідання 07.10.2020 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 розгляд справи призначено на 25.11.2020.

25.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про розгляд справи за відсутності представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 закрито підготовче провадження, розгляд справи призначено на 16.12.2020.

У судове засідання 16.12.2020 представники сторін не з`явилися, належним чином повідомлялися про місце, дату та час розгляду справи.

Так, відповідно до п. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.09.2017 між Комунальним підприємством "Білгород-Дністровське міське управління капітального будівництва" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приморгруп" (генпідрядник) укладено договір підряду № 14, відповідно до п. 1.1. якого генпідрядник зобов`язується виконати роботи з капітального ремонту ЗОШ № 11 із запровадженням енергоефективних заходів та нових дизайнерських рішень, зазначені в проектній документації, згідно умов даного договору, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Склад та обсяги робіт, виконання яких доручається генпідряднику визначаються на підставі проектної документації. Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті при внесенні змін до проектної документації (п.1.3. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору генпідрядник повинен виконати передбачені цим договором роботи, якість яких відповідає умовам договору та проектно-кошторисній документації по проекту.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що договірна ціна є динамічною та становить 13 223 000, 00 грн, у т.ч. 2 203 833, 33 грн, у тому числі на 2017 рік - 1 500 000, 00 грн.

Розрахунки за виконані роботи проводяться шляхом оплати замовником виконаних робіт після пред`явлення генпідрядником типових форм Кб-2В, Кб-3, (розрахованих за допомогою програмного комплексу АВК-5 або у програмному комплексі, який взаємодіє з ним в частині передачі кошторисної документації та розрахунків договірних цін), підписаних представниками сторін (п.4.2. договору).

Замовник узгоджує з генпідрядником план фінансування. Якщо замовник не забезпечить цієї вимоги, генпідрядник, попередивши попередньо замовника, може припинити виконання робіт на строк до одержання ним плану фінансування, а разі затримки його більше ніж на 30 днів - вимагати розірвання договору (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 4.5. замовник приймає на себе зобов`язання перерахувати генпідряднику аванс у розмірі 30 % від вартості договірної ціни на придбання та доставку матеріалів, конструкцій, виробів та для виконання робіт у сумі 450 000, 00 грн, у т.ч. ПДВ - 75 000,00 грн.

Генпідрядник зобов`язується використати одержаний аванс протягом трьох місяців після одержання авансу. Замовник здійснює попередню оплату лише тих робіт, що передбачається поставити і виконати протягом поточного бюджетного року (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117).

По закінченню тримісячного терміну з моменту отримання авансу, невикористані суми авансу повертаються до замовника. У разі невикористання і не повернення отриманих коштів авансу у зазначені терміни, генпідрядник сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невикористаного авансу. Погашення використаної суми авансу здійснюється за рахунок на оплату виконаних робіт.

Строк виконання робіт становить 31.10.2018 (п. 5.1. договору).

Місце виконання робіт: вул. Південна, 25, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., 67700 (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 10.1. договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного завершення капітального ремонт - 31.10.2018, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань сторонами по договору.

Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначає, що ним на виконання умов договору було перераховану відповідачу аванс у розмірі 88 412, 40 грн, однак, станом на дату звернення до суду з даним позовом роботи відповідачем на дану суму не виконано.

З метою досудового врегулювання спору позивач зазначає, що ним на адресу відповідача було направлено претензію № 242 від 28.08.2019 з вимогою повернути кошти, однак дану претензію відповідачем було проігноровано, а кошти відповідно не повернуто.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 14 від 04.09.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору було перераховану відповідачу аванс в розмірі 88 412, 40 грн згідно платіжного доручення № 11 від 29.05.2018 із зазначенням призначення платежу "0217321;3132; Аванс30 % Капіт рем ЗОШ № 11 із запро енер заход та нов дизріш; зг.д № 14 від 04.09.2017 рд/у4/25/05/18р.к.д. в тч ПДВ 14 735,40".

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не використано суму вказаного авансу для виконання будівельних робіт та не надано відповідні акти.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Суд вказує, що п. 4.5. договору закріплено, що авансові кошти повинні бути використані генпідрядником протягом трьох місяців після його одержання, а невикористані суми авансу повертаються замовнику.

Загальний строк виконання робіт договором встановлено у строк до 31.10.2018.

Пунктом 4.5. договору закріплено, що замовник приймає на себе зобов`язання перерахувати генпідряднику аванс у розмірі 30 % від вартості договірної ціни на придбання та доставку матеріалів, конструкцій, виробів та для виконання робіт у сумі 450 000, 00 грн, у т.ч. ПДВ -75000,00 грн.

Генпідрядник зобов`язується використати одержаний аванс протягом трьох місяців після одержання авансу. Замовник здійснює попередню оплату лише тих робіт , що передбачаються поставити і виконати протягом поточного бюджетного року (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117).

Водночас суд вказує, що матеріали справи містять докази перерахування позивачем відповідачу авансу в розмірі 88 412, 40 грн згідно платіжного доручення № 11 від 29.05.2018, що в свою чергу є сумою меншою ніж зазначено п. 4.5. договору (450 000,00 грн).

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем до суду не надано проектно-кошторисної документації, з якої б вбачалося, які саме обсяги роботи, відповідач повинен виконати та якою вартістю, тобто із зазначенням суми відповідного фінансування роботи відповідача (генпідрядника) у поточному (2018) році, за які відповідачем було сплачено аванс в розмірі 88 412, 40 грн. та від якої можна було ю відраховувати 30 % авансу.

Відповідно до пп. 6.1.1. договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи, якщо це не суперечить умовам договору.

Генпідрядник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконані роботи (пп. 6.4.1 договору).

Таким чином, з огляду на викладене вище, за висновком суду, позивачем не доведено факту забезпечення належного виконання умов договору в частині його фінансування та відповідно підстав для перерахування відповідачу авансу саме в розмірі 88 412, 40 грн, а не як передбачено п. 4.5. договору 450 000, 00 грн, а відтак, не доведено виникнення у відповідача обов`язку здійснювати використання таких коштів протягом трьох місяців та виконання відповідних робіт.

Крім того, з огляду на відсутність проектно-кошторисної документації у суду немає можливості встановити, які саме роботи по договору відповідачем не було виконано, що в свою чергу стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.

З огляду на невиконання відповідачем договірних робіт станом на дату звернення до суду з позовом, позивач просить суд повернути сплачений відповідачу в розмірі 88 412, 40 грн авансового платежу, при тому посилаючись на ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, як в позовній заяві так і в наданій до суду претензії № 242 від 28.08.2019.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач направляв на адресу відповідача претензію № 242 від 28.08.2019, в якій вимагав протягом 7 календарних днів, з дня отримання претензії, повернути грошові кошти в розмірі 88 412, 40 грн.

Суд вказує, що дана претензія не була отримана відповідачем та повернулася на адресу відправника неврученою із зазначенням причин : Інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Суд, проаналізувавши вказану вище норму зазначає, що у статті 849 Цивільного кодексу України не передбачено права замовника на повернення попередньої оплати за договором, а передбачено саме право замовника розірвати договір та вимагати від виконавця відшкодування збитків.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, суд вказує, що розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо у договорі та можуть бути узалежнені від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Суд зазначає, що між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт на підставі укладеного ними договору.

У статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

У статті 849 Цивільного кодексу України передбачено права замовника під час виконання роботи.

Так, згідно з частиною 1 зазначеної норми замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України (яку визначено як підставою позову) якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3 статті 849 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 4 статті 849 цього Кодексу замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Отже, у статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19.

Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі статті 849 Цивільного кодексу України є різними.

Законність відмови замовника від договору підряду на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України у разі недоведення порушень умов договору підряду з боку підрядника не може буде виправдена безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі частини 4 цієї норми (постанова Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18).

Суд дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї докази, дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач відмовився чи то розірвав договір підряду № 14 від 04.09.2017.

Також факту відмови чи то розірвання договору не вбачається із претензії позивача № 242 від 28.08.2019.

Таким чином, з огляду на викладене вище, враховуючи правову позицію Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, яка викладена у постанові від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19, суд вказує, що оскільки, позивачем не надано до матеріалів справи проектно-кошторисної документації, яка є погодженою сторонами та не суперечить п. 4.5. договору, останнім не доведено належними та допустимими доказами факту забезпечення відповідача належним фінансуванням для виконання ним робіт за договором.

Крім того суд відзначає, що з огляду на відсутність проектно-кошторисної документації судом також не вбачається за можливе встановити, які саме роботи (етапи робіт) не виконано відповідачем.

Водночас, суд звертає увагу, що наявна в матеріалах справи претензія № 242 від 28.08.2019 щодо невиконання умов договору підряду від 04.09.2017 № 14, не може бути прийнята судом в якості безумовної відмови пов`язаної із діями підрядника (своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим), як це визначено ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з огляду на відсутність відмови позивача від договору підряду або ж розірвання договору, у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача суми в розмірі 88 412, 40 грн в якості отриманого авансу, а відтак, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Також суд звертає увагу позивача на те, що повернення авансу, який було сплачено на виконання умов договору підряду, не передбачено ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, якою в свою чергу закріплено право замовник вимагати відшкодування збитків при наявності відмови від договору підряду, які в свою чергу містять іншу правова природу, підстави виникнення і доведення наявності підстав для їх стягнення.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Білгород-Дністровське міське управління капітального будівництва" (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Кірова, буд. 12; ідентифікаційний код 34712336) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приморгруп" (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 51; ідентифікаційний код 39415797) про стягнення 88 412, 40 грн - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 31.12.2020

Суддя Д.О. Баранов