Рішення

від 31.12.2020 по справі 910/14345/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.12.2020Справа № 910/14345/20

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "Глобус-Транс" (43020, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Захарова, буд. 7В; ідентифікаційний код 38527379)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіліс-Логістик" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код 40052726)

про стягнення 76 069, 58 грн

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Приватне підприємство "Глобус-Транс" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіліс-Логістик", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 22/01/2020-3 про надання послуг щодо оренди вантажних автомобілів з водієм від 22.01.2020 в розмірі 76 069, 58 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 позовну заяву Приватного підприємства "Глобус-Транс" залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду уточненої позовної заяви із приведеною у відповідність прохальною частиною позову (із зазначенням окремо сум: основного боргу та пені).

05.10.2020 та 09.10.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли уточнення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 позовну прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

У запропонований в ухвалі від 29.10.2020 п`ятнадцятиденний строк відзиву від відповідача до суду не надійшло.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Приписами ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіліс-Логістик" є адреса: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63.

Суд зазначає, що відповідач належним чином повідомлявся ухвалою суду про відкриття провадження у справі поштовим повідомленням № 0105476350855, однак конверт повернувся на адресу суду не врученим із зазначенням причин: "адресат не знайдено".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, суд зазначає, що станом на дату винесення рішення відповідачем не подано до суду заяви про продовження процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії (подання відзиву на позовну заяву), встановленого судом як це передбачено п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 17.07.2020.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.01.2020 між Приватним підприємством "Глобус-Транс" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мобіліс-Логістик" (замовник) укладено договір № 22/01/2020-3 про надання послуг щодо оренди вантажних автомобілів з водієм, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати замовникові послуги.

Відповідно до п. 2.1. договору послуги надаються виконавцем на підставі погодженої заявки замовника. В заявці, яка подається замовником зазначається найменування вантажу, його кількість, вага, габарити (розміри), умови та терміни перевезення, маршрут перевезення, вартість послуги, місце та час завантаження та розвантаження (адреси) та інші необхідні умови.

Нормативний термін завантаження/розвантаження становить: при внутрішньому перевезення - 24 години; при міжнародному перевезені - 48 годин (п. 2.2 договору).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що вартість послуг визначається за домовленістю сторін по кожному конкретному випадку та зазначається в заявці.

Оплата за надані послуги здійснюється на підставі акту наданих послуг виконавцем, протягом 1-2 банківських днів з моменту отримання оригіналів, товаротранспортної накладної, підписання замовником акта приймання-передачі наданих послуг (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 5.3. договору у разі прострочення терміну оплати послуг виконавця, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочення платежу.

Договір набирає чинності з моменту його підписання. Термін дії договору встановлюється до 30 грудня 2020 року (п. 8.1. договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним на виконання умов договору, на підставі підписаної між сторонами заявки № 2101/-5 від 22.01.2020 було надано відповідачу протягом 27.01.2020 - 08.02.2020 послуги перевезення вантажу за маршрутом: Niedemeisen (Республіка Німеччина) - м. Одеса (Україна), що підтверджується відмітками в CMR.

Позивач зазначає, що відповідач повинен був оплатити вартість наданих йому послуг - 2 800 євро, по курсу НБУ на день розмитнення автомобіля - 07.02.2020р., що становить 75 722, 00 грн. протягом семи днів з моменту отримання оригіналів документів, що були надіслані 20.08.2020.

Однак, позивач зазначає, що відповідачем всупереч умовам договору та з огляду на відсутність претензій щодо якості наданих послуг, станом на дату звернення до суду з позовом не здійснено оплату за послуги перевезення, у зв`язку з чим у відповідача існує заборгованість в розмірі 76 069, 00 грн, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 22/01/2020-3 від 22.01.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором перевезення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Вказане вище також кореспондується із приписами статті 307 Господарського кодексу України.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконання умов договору між сторонами було підписано транспорту заявку № 2101/-5 від 22.01.2020, відповідно до умов якої позивач зобов`язався здійснити перевезення вантажу - шини, за маршрутом Niedemeisen (Республіка Німеччина) - м. Одеса (Україна).

У вказаній заявці сторонами також погоджено: дату завантаження - 27.01.2020; суму франхту - 2 800 євро за авто (згідно курсу НБУ на дату розмитнення); умови оплати - безготівковим шляхом протягом 7-10 днів з дня отримання документів; марка авто та державний номер - НОМЕР_1 .

Суд вказує, що дана заявка підписана представниками сторін, чиї підписи скріплено печатками.

Частиною 1 ст. 919 Цивільного кодексу України закріплено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).

Суд вказує, що згідно наявної в матеріалах справи міжнародної товарно-транспортної накладної - CMR № 033395 вантаж було отримано одержувачем 08.02.2020, про що свідчить підпис представника останнього в п. 24.

Таким чином, враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача щодо наданих позивачем послуг перевезення вантажу, та з огляду на відсутність заперечень щодо якості даних послуг, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано умови договору № 22/01/2020-3 від 22.01.2020 та транспортної заявки № 2101/-5 від 22.01.2020, а саме здійснено перевезення вантажу одержувачу до погодженої адреси розвантаження, а тому у відповідача виник обов`язок здійснити оплату вартості такого перевезення.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що вартість послуг визначається за домовленістю сторін по кожному конкретному випадку та зазначається в заявці.

Оплата за надані послуги здійснюється на підставі акту наданих послуг виконавцем, протягом 1-2 банківських днів з моменту отримання оригіналів, товаротранспортної накладної, підписання замовником акта приймання-передачі наданих послуг. (п. 4.3. договору).

Водночас, як зазначалося вже судом, сторонами заявкою № 2101/-5 від 22.01.2020 також було погоджено, що відповідач зобов`язується здійснити оплату в розмірі 2 800 євро за авто згідно курсу НБУ на дату розмитнення, безготівковим шляхом протягом 7-10 днів з моменту отримання оригіналів документів.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було виставлено відповідачу рахунок фактуру № 224 від 08.02.2020 на суму 75 722, 00 грн, акт наданих послуг № 224 від 08.02.2020 та податкову накладну № 3 від 08.02.2020.

Згідно наданої позивачем поштової накладної № 4302001429659 від 20.08.2020 та опису вкладенні в цінний лист з відбитком поштового штемпеля від 20.08.2020 вищезазначені документи були направлені на адресу відповідача.

Судом встановлено, що згідно інформації із сайту Укрпошта поштове повідомлення № 4302001429659 було повернуто на адресу позивача 09.09.2020 неврученим адресату.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, з огляду на положення пункту 4.3. договору, умови заявки № 2101/-5 від 22.01.2020 та положення ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи те, що позивачем було направлено необхідні документи на адресу відповідача належним чином у передбачений сторонами спосіб, суд погоджується з доводами позивача, що вартість послуг перевезення повинні були б бути сплачені відповідачем станом на 01.09.2020.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача, що неотримання ним поштової кореспонденції є виключно його суб`єктивною поведінкою, а відтак не впливає в даному випадку на здійснення ним своєчасної оплати послуг позивача враховуючи те, що позивачем було вчинено всі залежні від нього дії для належного виконання умов договору.

Відтак, з огляду на викладене вище, враховуючи те, що позивачем належним чином було надано послуги перевезення вантажу, а відповідачем не спростовано заявлених позовних вимог та не надано доказів належної оплати отриманих послуг на суму 75 722, 00 грн (2 800 євро по курсу 27, 0435 станом на 07.02.2020) суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору, умови заявки № 2101/-5 від 22.01.2020 в частині здійснення оплати перевезення, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості з основного боргу в розмірі 75 722, 00 грн підлягають задоволенню.

Крім того, суд вказує, що за неналежне виконання відповідачем свої зобов`язань за договором, позивачем було нараховано відповідачу за період з 01.09.2020 по 14.09.2020 пеню в розмірі 347, 58 грн на підставі п. 5.3. договору.

Відповідно до п. 5.3. договору у разі прострочення терміну оплати послуг виконавця, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочення платежу.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені зазначає, що такі розрахунки є правомірними та обґрунтованими, а відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 347, 58 грн підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Глобус-Транс" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіліс-Логістик" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код 40052726) на користь Приватного підприємства "Глобус-Транс" (43020, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Захарова, буд. 7В; ідентифікаційний код 38527379) суму основного боргу в розмірі 75 722 (сімдесят п`ять тисяч сімсот двадцять дві) грн 00 коп, пеню в розмірі 347 (триста сорок сім) грн 58 коп та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 31.12.2020

Суддя Д.О. Баранов