Рішення

від 05.01.2021 по справі 520/18111/2020

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

05.01.2021 р. справа №520/18111/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб`єкт, адміністративний орган, Управління) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Матеріали позову з недоліками одержані судом 15.12.2020р. Рішення про прийняття справи до розгляду було 16.12.2020р. після усунення заявником недоліків позову. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 04.01.2021р.

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив, з урахуванням уточнень, вимоги про: 1) визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії з 01.04.2019; 2) скасувати рішення, викладене у формі листа від 03.12.2020 №2000-0203-8/99335 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії з 01.04.2019; 3) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІ1, статті 9 Закону 2011-XII та з врахуванням положень Постанови №704, згідно оновленої довідки від 21.09.2020 № 250.

Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що штучно створені владним суб`єктом перешкоди призвели до отримання пенсії не у повному обсязі.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, з поданим позовом не погодився, аргументуючи незгоду тим, що пенсія виплачувались відповідно до вимог діючого на той час законодавства, також наголошував, що адвокатський запит не є заявою про перерахунок пенсії.

Відзив на позов надійшов до суду 31.12.2020 р.

За таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію за вислугу років у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яку виплачує ГУ ПФУ в Харківській області.

На виконання вимог п.п.1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 пенсійним органом за документом про розмір та структуру грошового забезпечення діючого військовослужбовця станом на 01.03.2018р. у розрізі компонентів: оклад за посадою, оклад за званням, надбавка за вислугу років, з 01.01.2018р. було проведено перерахунок пенсії заявника.

30.11.2020р. представник заявника звернувся до пенсійного органу із адвокатським запитом щодо перерахунку пенсії заявника на підставі наданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України довідки №11/3169 від 18.11.2020р. для перерахунку пенсії, за нормами чинними станом на 05.03.2019 року у відповідності з Постановою КМУ від 30.08.2017 року № 704, за посадою начальника управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області, яку обіймав позивач при звільненні, з зазначенням таких складових грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за службу в умовах режимних обмежень, надбавка за особливості проходження служби, надбавка за почесне звання та премія.

За згаданим зверненням 03.12.2020 р. за №2000-0203-8/99335 пенсійним органом вчинено відмову у вигляді листа.

Не погодившись із відповідністю закону управлінського волевиявлення пенсійного органу з приводу перерахунку пенсії, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Право громадян на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, а п.6 ч.1 ст.92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України і з 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".

У силу дії норми ст. 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Отже, порядок соціального захисту у формі пенсійного забезпечення військовослужбовців, звільнених зі служби у відставку, унормовано, насамперед, приписами Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі за текстом - Закон № 2262-XII).

Так, положення названого закону запроваджують дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії особи, а саме: 1) за ст.43 згаданого закону у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 згаданого закону у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.

При цьому, ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено порядок обчислення розміру пенсії у разі її призначення вперше і саме у цій процедурі базовою розрахунковою величиною є виплати (як винагорода за працю), одержані особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення самого працівника (службовця) - власна винагорода особи за працю).

Натомість, ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено порядок обчислення розміру вже призначеної пенсії шляхом її перерахунку у залежності від тих виплат (як винагорода за працю), котрі одержані третьою сторонньою особою - іншим працівником, який обіймає цю ж саму чи прирівняну посаду (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення іншого працівника - діючого службовця за аналогічною (прирівняною) посадою - винагорода третьої сторонньої особи за працю).

У силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. по зразковій справі №240/5401/18 процедури призначення пенсії (ст.43 Закону №2262-XII) та перерахунку пенсії (ст.63 Закону №2262-XII) є різними як за змістом, так і за механізмом проведення.

Відтак, суд не знаходить підстав для поєднання цих процедур за будь-якими компонентами.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що згідно з ч.4 ст.63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) передано законодавцем у відання Уряду України і деталізовано, зокрема, у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).

Згідно з п.1 Порядку №45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Отже, приводом для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення загального характеру, виданого суб`єктом владних повноважень, наділеним правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

30.08.2017р. КМУ було прийнято постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", за якою відбулось збільшення розміру грошового забезпечення військовослужбовців (далі за текстом - Постанова КМУ №704) та яка набрала чинності з 01.03.2018р.

Саме з 01.03.2018р. громадянин категорії - військовослужбовець у відставці набув суб`єктивне право на перерахунок розміру раніше призначеної пенсії з урахуванням приписів Порядку №45 та постанови КМУ №704.

Проте, 21.02.2018р. КМУ було прийнято постанову №103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (далі - Постанова КМУ №103), п.п.1 і 2 якою установлено правило перерахунку пенсії виходячи з таких складових як: оклад за посадою, оклад за військовим (спеціальним) званням, відсоткова надбавка за вислугу років, а датою перерахунку було визначено 01.01.2018р.

Тобто положеннями п.п. 1 і 2 Постанови КМУ №103 була надана ретроспективна дія у часі приписам Постанови КМУ №704.

Одночасно Постановою КМУ №103 були внесені зміни і до п.5 Порядку №45, унаслідок чого під час перерахунку пенсій мали використовуватись такі види грошового забезпечення, як: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років.

За правилами ч.2 ст.265 та ч.1 ст.325 КАС України пункти 1 і 2 Постанови КМУ №103 діяли у період часу з 28.02.2018р. та до 05.03.2019р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/3858/18) і були обов`язковими до виконання усіма суб`єктами права як чинне рішення Уряду України нормативного характеру.

Тому, до 05.03.2019р. пенсійний орган цілком правомірно виконував нормативні приписи діючого рішення Уряду України.

Утрата чинності пунктами 1 і 2 Постанови КМУ №103 з 05.03.2019р. у силу ст.ст.255, 265, 325 КАС України означає, що саме з указаної календарної дати відбулись зміни у правовому регулюванні правовідносин з приводу перерахунку раніше призначеної пенсії військовослужбовцям у відставці.

Викладене узгоджується з останньою у часі правовою позицією постанови Верховного Суду від 17.06.2020р. у справі №2540/2873/18.

Оскільки первісний перерахунок пенсії заявника було проведено з урахуванням запроваджених пунктами 1 і 2 Постанови КМУ №103 обмежень, то утрата чинності нормативно-правовим актом у цій частині зумовлює припинення існування перепон (перешкод) у перерахунку пенсії за усіма складовими грошового забезпечення, котрі реально отримує діючий на відповідній військовій посаді військовослужбовець.

Таким чином, з 05.03.2019р. - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18 відпали підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням лише розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років без взяття до обрахунку додаткових видів грошового забезпечення.

Критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого волевиявлення з приводу відмови у перерахунку розміру раніше призначеної пенсії за усіма складовими компонентами грошового забезпечення, яке реально отримує діючий військовослужбовець, що проходить військову службу на тій же самій (аналогічній чи прирівняній) військовій посаді, звідки заявник був звільнений у відставку.

Окремо суд зважає, що за приписами ст.63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб у спорі з приводу перерахунку пенсії військовослужбовця у відставці до предмету доказування входять обставини: 1) обіймання заявником певної посади у штаті органу (установи, організації, частини тощо) перед звільненням зі служби; 2) продовження існування цієї ж самої або створення аналогічної чи прирівняної посади у штаті; 3) прийняття компетентним суб`єктом права рішення загального характеру про підвищення винагороди за службу усім військовослужбовцям; 4) співставності умов проходження служби; 5) реального отримання діючим військовослужбовцем підвищеної винагороди за службу у межах конкретного календарного місяця; 6) видачі довідки про грошове забезпечення тим органом, якого відбулось звільнення або у якому заявник знаходився на фінансовому утриманні чи який видає довідки у силу спеціального повноваження.

У спірних правовідносинах пенсійний орган жодних заперечень з приводу змісту довідки про розмір та структуру грошового забезпечення не висловив.

Отже, факт порушення права заявника на перерахунок пенсії за усіма регулярними та реально виплаченими складовими грошового забезпечення діючого військовослужбовця у спірних правовідносинах слід визнати підтвердженим.

Суд бере до уваги, що відповідно до ч.2 ст.2 КАС України предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства є рішення та діяння (дія чи бездіяльність) владних суб`єктів.

Зміст рішення владного суб`єкта розтлумачено законодавцем у положеннях п.п. 18 і 19 ч.1 ст.4 КАС України.

Визначення ж змісту діяння (дії чи бездіяльності) владного суб`єкта норми КАС України не містять.

Разом із тим, у силу ч.6 ст.7 КАС України суд вважає за можливе застосувати загальні визначення рішення, дії, бездіяльності, наведені у п.п.1, 2 і 3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України, згідно з якими рішення владного суб`єкта - це письмовий акт, дія владного суб`єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб`єкта, бездіяльність владного суб`єкта - це невиконання обов`язку.

При цьому, суд зважає, що відмова владного суб`єкта як різновид форми реалізації адміністративного волевиявлення (управлінської функції) може бути втілена як у рішенні владного суб`єкта, так і в дії владного суб`єкта, котра має певну документальну фіксацію.

Тому, належним і ефективним способом захисту є як вимога про визнання неправомірної дії владного суб`єкта з приводу відмови, так і вимога про визнання протиправною відмови, оформленої відповідним письмовим документом, зокрема, і листом.

У спірних правовідносинах відмова адміністративного органу оформлена листом, існування якого свідчить про закінчення процедури розгляду і вирішення звернення заявника та є перешкодою для вчинення за цим зверненням будь-яких волевиявлень управлінського характеру.

Тому суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову адміністративного органу у перерахунку пенсії. При цьому, задоволення вказаної вимоги охоплює і поглинає також і діяння пенсійного органу, вчинені щодо відмови.

Визнавши підтвердженим факт порушення суб`єктивного права заявника на отримання пенсії у належному розмірі, суд вважає за необхідне обтяжити адміністративний орган обов`язком провести перерахунок пенсії заявника з 01.04.2019 р. на підставі відповідної довідки.

При цьому, підстав для проведення перерахунку на підставі довідки №250 від 21.09.2020 р. судом з матеріалів справи не встановлено, натомість перерахунок слід провести на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/3169 від 18.11.2020р.

Стосовно обов`язку пенсійного органу провести виплату компенсації втрати частини доходів пенсіонера одночасно з виплатою боргу (проведенням платежу по недоплаті у вигляді різниці між правильно обчисленою сумою пенсії та реально виплаченою сумою пенсії) суд зазначає, що з урахуванням правових висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020р. у справі №815/1226/18 та постанови Верховного Суду від 30.07.2020р. у справі №461/5775/16-а положення ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" у силу ч.5 ст.242 КАС України слід тлумачити як відсутність будь-яких правових перепон для цього.

Факт отримання позивачем виплат за пенсією (як регулярного щомісячного платежу) не у повному обсязі саме унаслідок вчинення протиправного волевиявлення владного суб`єкта зумовлює відсутність правових підстав для звільнення органу системи ПФУ від виконання обов`язку за ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" безвідносно до події виплати боргу.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

У тексті позову заявник посилається на існування довідки від 21.09.2020 № 250.

Між тим, до матеріалів позову самим же заявником приєднана копія довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/3169 від 18.11.2020р.

Доказів існування довідки від 21.09.2020 № 250 матеріали справи не містять.

Відтак, відсутні правові підстави для спонукання адміністративного органу до вчинення управлінського волевиявлення на підставі неіснуючого письмового документа.

Водночас із цим, у дійсності існує довідка Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/3169 від 18.11.2020р.

Тому з огляду на ч.2 ст.9 КАС України суду належить вийти за межі позову і обтяжити владного суб`єкта обов`язком вчинення управлінської дії на підставі реально існуючого письмового документа.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Вийти за межі позову.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оформлену листом від 03.12.2020р. №2000-0203-8/99335.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) провести з 01.04.2019р. перерахунок пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/3169 від 18.11.2020р. із врахуванням розміру щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, провівши виплату боргу однією сумою, з проведенням нарахування компенсації втрати частини доходу у порядку статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя Сліденко А.В.