Рішення

від 24.12.2020 по справі 315/556/20

ГУЛЯЙПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 315/556/20

Номер провадження № 2/315/272/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

24 грудня 2020 року м. Гуляйполе

Гуляйпільський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Романько О.О.

за участю секретаря Браціло І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горова Я.О., про визнання договору встановлення емфітевзису недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень (право володіння та право цільового користування земельною ділянкою), -

ВСТАНОВИВ:

21.04.2020 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горова Я.О., про визнання договору встановлення емфітевзису недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень (право володіння та право цільового користування земельною ділянкою).

24.04.2020 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовче судове засідання.

15.10.2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, щопідставою звернення до суду стало порушення відповідачем ОСОБА_2 прав належного землекористувача - ОСОБА_1 щодо права користування на правах оренди земельною ділянкою площею 7,1673 га, кадастровий номер: 2321810100:27:006:0011 згідно договору оренди землі від 20.10.2012 року, укладеного між власником ОСОБА_2 (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар), та недотримання нею вимог договору оренди землі від 20.10.2012 року, так як в період дії вказаного договору оренди землі, строк оренди якого закінчується 20.10.2061 року (укладено на 49 років), ОСОБА_2 28.08.2019 року було укладено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) на вказану земельну ділянку із іншим відповідачем ОСОБА_3 , та 28.08.2019 року приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горовою Я.О. за зверненням ОСОБА_2 . Договір емфітевзису від 28.08.2019 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 48408205 від 28.08.2019 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на протиправності дій ОСОБА_2 та протиправності дій приватного нотаріуса Горової Я.О. як суб`єкта, наділеного Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, невиконанням приватним нотаріусом Горовою Я.О. обов`язку щодо перевірки поданих для державної реєстрації речового права документів та перевірки наявності у особи, яка звернулася за державною реєстрацією, вже зареєстрованих речових прав на нерухоме майно.

Предметом позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є визнання договору встановлення емфітевзису, укладеного 28.08.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період дії договору оренди землі від 20.10.2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень.

В квітні 2020 року, після отримання копії позовної заяви ОСОБА_2 по цивільній справі № 315/450/20, з реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_2 в період дії договору оренди землі від 20.10.2012 року, укладеного із ОСОБА_1 , 28.08.2019 року уклала договір емфітевзису на земельну ділянку площею 7,1673 га, кадастровий номер: 2321810100:27:006:0011, з іншим орендарем - ОСОБА_3 строком на 49 років.

Зазначає, що ОСОБА_2 в порушення вимог Договору оренди землі від 20.10.2012 року, Закону України Про оренду землі , Земельного кодексу України, ЦК України, в період дії договору оренди землі від 20.10.2012 року, у приватного нотаріуса Горової Я.О. незаконно уклала 28.08.2019 року договір емфітевзису на земельну ділянку із ОСОБА_3 , про що ОСОБА_2 не повідомила ОСОБА_1 .. Тобто, вказаними діями, ОСОБА_2 порушені права ОСОБА_1 як добросовісного орендаря земельної ділянки, так як в період дії договору оренди землі від 20.10.2012 року ОСОБА_2 28.08.2019 року уклала договір емфітевзису з іншою особою - ОСОБА_3 .

Будь-яких листів, вимог або претензій від ОСОБА_2 з приводу оренди земельної ділянки протягом 2012-2020 років ОСОБА_1 не отримував та ОСОБА_2 особисто із будь-якими вимогами та претензіями щодо умов виконання договору оренди землі протягом 2012-2020 років до ОСОБА_1 не зверталася. Також, із вимогами щодо розірвання договору оренди земельної ділянки ОСОБА_2 до ОСОБА_1 не зверталася. Про наміри ОСОБА_2 укласти договір емфітевзису із новим землекористувачем та про укладання нею договору емфітевзису із новим землекористувачем ОСОБА_3 остання позивача не повідомляла.

Незаконність дій власника земельної ділянки ОСОБА_2 , на думку позивача, полягає в наступному.

20.10.2012 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за взаємною згодою та волевиявленням було укладено договір оренди землі, площею 7,1673 га, кадастровий номер: 2321810100:27:006:0011, строком на 49 років. Зазначає, що відповідно до умов договору оренди землі, а саме пункту 8 договір оренди земельної ділянки закінчує свій строк дії через 49 років 20.10.2061 року.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як сторонами договору оренди землі, при його укладенні, у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, у тому числі строку на який укладається договір оренди землі, орендної плати та інших умов встановлених договором оренди землі. Державну реєстрацію договору оренди землі було проведено відділом Держкомзему у Гуляйпільському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.12.2012 року за № 232181014002300.

Факт Державної реєстрації договору оренди землі підтверджується відповідними документами, зокрема: записом про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки. 2. Державною реєстраційною справою договору оренди земельної ділянки, яка містить: Висновок відділу Держкомзему у Гуляйпільському районі Запорізької області по договору оренди земельної ділянки; Договір оренди землі від 20.10.2012 року; Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 власнику сертифікату на право на земельну частку (пай) колишнього КСП ім. Енгельса для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Гуляйпільської міської ради Гуляйпільського району Запорізької області, кадастровий номер: 2321810100:27:006:0011.

Тобто, ОСОБА_1 , як орендарем, були виконані всі вимоги законодавства України, які були встановлені станом на час укладання договору оренди землі, щодо укладання та проведення державної реєстрації Договору оренди землі між ОСОБА_2 та ним.

Також у позові зазначає, що 19.06.2010 року ОСОБА_2 видано довіреність на ім`я ОСОБА_1 , якою вона уповноважила останнього згідно усного договору здавати в оренду належну їй земельну ділянку, визначати на власний розсуд умови, ціну та строк договору оренди землі та отримувати належну останній орендну плату у грошовій, натуральній чи відробітковій формах у будь-яких сумах чи будь-яких розмірах, передбачених договором оренди землі. Вказана довіреність видана строком на 30 років, посвідчена вона державним нотаріусом Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області Горовою Я.О. Тобто, відповідно до цієї довіреності ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 в тому числі і на отримання орендної плати і на укладання договорів оренди на земельну ділянку.

Також, звертає увагу суду на те, що ОСОБА_2 перед укладанням договору емфітевзису на земельну ділянку з ОСОБА_3 було оформлено новий паспорт громадянина України - ID паспорт та виготовлено нові документи на право власності на земельну ділянку, право власності якої було зареєстровано 22.08.2019 року у державного реєстратора Більмацької районної державної адміністрації Запорізької області.

Тобто, вважають, що ОСОБА_2 , з метою ухилення від виконання договірних правовідносин визначених договором оренди землі від 20.10.2012 року, не повідомляючи орендаря земельної ділянки ОСОБА_1 , зареєструвала нове речове право на нерухоме майно - земельну ділянку, для того щоб унеможливити ОСОБА_1 довести наявність вже зареєстрованого речового права на вказану земельну ділянку згідно договору оренди землі від 20.10.2012 року.

В свою чергу ОСОБА_1 як орендар земельної ділянки позбавлений законного права на користування вказаною земельною ділянкою. У даному випадку має місце факт одностороннього розірвання ОСОБА_2 договору оренди землі від 20.10.2012 року, що перешкоджає ОСОБА_1 вільно користуватися орендованою земельною ділянкою, а тому вважають, що в силу статті 203 ЦК України правочин, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 28.08.2019 року, явно суперечить нормам та принципам цивільного законодавства та порушує законне право ОСОБА_1 щодо вільного користування на правах оренди земельною ділянкою.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що приватний нотаріус Горова Я.О., приймаючи вказане рішення, порушила вимоги чинного законодавства, зокрема Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно - земельну ділянку.

Приватний нотаріус Горова Я.О. своїми незаконними діями, які повинні прийматися в порядку, на підставі та у спосіб, визначені Законом, здійснила втручання в права ОСОБА_1 шляхом прийняття незаконного Рішення про державну реєстрацію речового права - договору емфітевзису від 28.08.2019 року, та здійснила державну реєстрацію договору емфітевзису від 28.08.2019 року без дотримання встановленої законом процедури. Тому, на думку позивача, є підстави вважати, що приватний нотаріус Горова Я.О. під час проведення державної реєстрації речового права - договору емфітевзису від 28.08.2019 року, зобов`язана була перевірити наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав на земельну ділянку, шляхом отримання інформації з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Приватним нотаріусом Горовою Я.О. всупереч вимогам ч.3 ст.10 та абз.2 ч.4 ст.18 Закону № 1952-ІУ, щодо направлення запитів до органів, які відповідно до чинного на момент оформлення речового права законодавства проводили таке оформлення, в тому числі і до органів Держгеокадастру, з метою отримання інформації про наявність або відсутність раніше зареєстрованих речових прав - договорів оренди землі на земельну ділянку у органів, що здійснювали таку реєстрацію речових прав, не було здійснено перевірку та отримання інформації щодо зареєстрованих речових прав на вказану земельну ділянку, у зв`язку з чим нею було прийнято незаконне рішення про державну реєстрацію речового права - договору емфітевзису від 28.08.2019 року.

Тобто, позивач вважає, що приватним нотаріусом Горовою Я.О. було здійснено державну реєстрацію договору емфітевзису від 28.08.2019 року, що призвело до одночасного існування двох зареєстрованих речових прав однієї і тієї ж земельної ділянки у двох суб`єктів господарювання та землекористувачів: договору оренди землі від 20.10.2012 року та договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 28.08.2019 року.

Зазначає, одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів ОСОБА_1 , за яким право оренди земельної ділянки зареєстроване первинно та не припинялося.

Оскільки договір встановлення емфітевзису був укладений під час дії договору оренди цієї ж земельної ділянки від 20.10.2012 року, тобто без вирішення питання про припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки, оспорюваним правочином порушене право оренди ОСОБА_1 , тому наявні підстави для визнання договору встановлення емфітевзису від 28.08.2012 року недійсним та повернення земельної ділянки у користування на правах оренди ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, прохає: 1) Визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 28 серпня 2019 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 7,1673 га, кадастровий номер: 2321810100:27:006:0011, посвідчений приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горовою Я.О.; 2) Скасувати рішення приватного нотаріуса Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горової Я.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 48408205 від 20.08.2019 року.

27.05.2020 року до суду звернулася третя особа: приватний нотаріус Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горова Я.О. з письмовими пояснення по справі, в яких посилалася на те, що дійсно 28.08.2019 року по реєстру за №1453 нею було посвідчено договір емфітевзису щодо земельної ділянки площею 7,1673 га, кадастровий номер 2321810100:27:006:0011, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При посвідченні договору керувалася ЦК України, ЗУ Про нотаріат та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та інформацією із електронних реєстрів. При посвідченні договору нею перевірявся факт наявності договору оренди земельної ділянки, сторонами надано витяг з ДЗК та надісланий запит до відділу у Гуляйпільському районі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області про надання інформації щодо наявності зареєстрованого права оренди щодо земельної ділянки. Відповідно до витягу з ДЗК щодо земельної ділянки НВ №2306203032019 від 12.08.2019 року, наданого спеціалістом Стрілецькою Д.О. відділу у Гуляйпільському районі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, право оренди відсутнє. Також начальником відділу наданий лист № 29-8-0.27-932/106-19 від 27.08.2019 року про відсутність інформації щодо реєстрації іншого речового права в книзі реєстрації договорів оренди землі. Факт відсутності попередньої оренди на земельну ділянку також підтверджується загальними відомостями про земельну ділянку, які отримані нею з реєстру ДЗК при реєстрації договору емфітевзису. Таким чином на момент укладення договору емфітевзису жодного належним чином укладеного та зареєстрованого договору оренди землі не було. Виходячи з вищевикладеного у позивача немає жодних підстав вважати, що договір емфітевзису укладений з порушення чинного законодавства. Договір емфітевзису посвідчений нею 28.08.2019 року та зареєстрований в державному реєстрі речових прав, номер запису 32981919. При посвідченні та реєстрації договору нею також перевірялася інформація стосовно земельної ділянки, відповідно до інформації з ДРРГП відомості про оренду ФОП ОСОБА_1 також були відсутні. Вважати, що договір оренди, укладений між ОСОБА_2 з ФОП ОСОБА_1 є дійсним, також немає підстав, оскільки вищезазначений договір підписаний ОСОБА_1 з обох сторін і за ОСОБА_2 , і за себе, що є порушенням норм ст.238 ЦК України (представник за довіреністю не може діяти в своїх інтересах). Вважати, що договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 , належним чином зареєстрований також немає підстав, оскільки в жодному електронному реєстрі (реєстрі ДРРП та ДЗК) відсутня реєстрація договору оренди і з листа начальника відділу Гулевської І.Л., від 27.08.2019 року, де зазначено, що ця реєстрація відсутня і в паперових книгах реєстрацій також. Прохала відмовити у визнанні договору емфітевзису недійсним та скасування державної реєстрації (а.с.62).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник: адвокат Атаманюк І.Л. не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, 24.12.2020 року представник надав письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності, заявлені вимоги підтримали, не заперечували проти заочного розгляду справи (а.с.143-144).

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті судової влади (а.с.140), про причини неявки суду не повідомила, заяву про розгляд справи у її відсутність не надала, відзив на позов не подала.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті судової влади (а.с.141), про причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи у його відсутність не надав, відзив на позов не подав.

В судове засідання представник відповідачів: адвокат Кобець К.В. не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, повідомлені останнім причини неявки у його заяві від 24.12.2020 року судом не можуть бути визнані поважними, оскільки не були підтверджені належними доказами.

В судове засідання третя особа: приватний нотаріус Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горова Я.О. не з`явилася, про час і місце його проведення була повідомлена належним чином, 13.10.2020 року надала заяву про розгляд справи без її участі, прохала врахувати подані нею письмові пояснення, не заперечувала проти заочного розгляду справи (а.с.112).

Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими для заочного розгляду.

Відповідно до положень ст.ст. 280-281 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу з ухваленням заочного рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Приписами ст.5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Відповідач - ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в Вознесенівка Російська Федерація, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 17.07.2019 року органом 2327 (а.с.125 зворот).

Позивач - ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Гуляйполе Запорізької області, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 08.04.1999 року Гуляйпільським РВ УМВС України в Запорізькій області (а.с.10).

Відповідачу ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка площею 7,1673 га, розташована на території Гуляйпільської міської ради Гуляйпільського району Запорізької області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 2321810100:27:006:0011, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №911844, виданого 21.05.2010 року Гуляйпільською районною державною адміністрацією Запорізької області, на підставі Розпорядження Голови №27 від 06.02.2009 року (а.с.14, 121).

20.06.2010 року державним нотаріусом Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області Горовою Я.О. посвідчено довіреність №2052, якою відповідач ОСОБА_2 уповноважила позивача ОСОБА_1 згідно усного договору між ними здавати в оренду належну їй на праві власності земельну ділянку площею 7,1673 га, що розташована на території Гуляйпільської міської ради, визначати на власний розсуд умови, ціну та строк договору оренди та отримувати належну їй орендну плату у грошовій, натуральній чи відробітковій формах у будь-яких сумах чи будь-яких розмірах. Передбачених договором оренди земельних ділянок (а.с.11).

20.10.2012 року між відповідачем ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка площею 7,1673 га, кадастровий номер: 2321810100:27:006:0011, строком на 49 років, орендна плата вносить орендарем в грошовій формі у розмірі 3% від нормативної оцінки земельної ділянки, державну реєстрацію договору оренди землі було проведено відділом Держкомзему у Гуляйпільському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.12.2012 року за № 232181014002300 та заведено державну реєстраційну справу (а.с.12-13, 16-20).

Відомостей про визнання зазначеного договору недійсним або ж того, що він був оспорений матеріали справи не містять. Учасниками справи доказів на підтвердження цього суду не надавалося.

Відповідно до Запису про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки: 1) відомості про земельну ділянку: кадастровий номер: 2321810100:27:006:0011; місце розташування: Запорізька область, м. Гуляйполе; загальна площа 7,1673 га; цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; форма власності: оренда; 2) Орендодавець: ОСОБА_2 ; 3) Орендар: ОСОБА_1 ; 4) Відомості про договір оренди землі: строк дії 49 років; 5) Відомості про державну реєстрацію договору оренди землі: дата державної реєстрації 13.12.2012 року, реєстраційний номер 232181014002300; 6) Реквізити довіреності №2052 від 20.06.2010 року ОСОБА_1 (а.с.15).

28.08.2019 року приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горовою Я.О. було посвідчено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), який укладено між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на земельну ділянку площею 7,1673 га, кадастровий номер: 2321810100:27:006:0011, та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 48408205 від 28.08.2019 року (а.с.22-23, 84).

На вимогу суду була надана копія реєстраційної справи щодо об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки 7,1673 га, кадастровий номер 232181091100:27:006:0011 (а.с.115-128), відповідно до якої встановлено, що реєстрація речового права на нерухоме майно проводилася за заявою уповноваженої особи ОСОБА_2 ОСОБА_5 від 16.08.2019 року державним реєстратором Більмацької райдержадміністрації Запорізької області Тіцькою Т.В. на підставі документів щодо виникнення права власності: копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 911844, виданого 21.05.2010 року Гуляйпільською міською радою, об`яви в газеті від 15.08.2019 року щодо втрати оригіналу зазначеного державного акту, витягу з Державного земельного кадастру серії НВ № 2306203032019, виданого 12.08.2019 року відділом у Гуляйпільському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Підставою внесення запису визначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 48351506 від 22.08.2019 року.

При вирішенні справи суд керується наступним.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.2 п. ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів зокрема може бути: визнання правочину недійсним.

Частиною 4 ст.124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Стаття 126 ЗК України передбачає, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Статтею 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 2 ст.158 ЗК України визначено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Приписами ч.2 ст.792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 9 ст.93 ЗК України також встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Отже, спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини, пов`язані із орендою землі є Закон України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладання, зміни, припинення і поновлення договору оренди.

Відповідно до ст.2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 ст.6 Закону України Про оренду землі встановлено, що Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Частиною 1 ст.15 Закону України Про оренду землі встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є в тому числі строк дії договору.

Статтею 16 Закону України Про оренду землі також визначено, що укладання договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Приписами ст.24 Закону України Про оренду землі встановлено, що Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Відповідно до ст.30 Закону України Про оренду землі зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Вимогами ст.31 Закону України Про оренду землі встановлено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Статтею 35 Закону України Про оренду землі визначено, що спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Пунктом 1 ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Пунктом 3 ч.1 ст.6 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Пунктом 2 ч.1 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державним реєстратором є нотаріус.

Пунктом 3 ч.3 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Частиною 1 ст.18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Абзацом 2 ч.4 ст.18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 1 січня 2013 року.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підставами для відмови в державній реєстрації прав є: 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Частиною 2 ст.29 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, похідних від права власності, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться з одночасною державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку, крім випадків, якщо право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1021 Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі встановлено, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється після державної реєстрації земельної ділянки. Державна реєстрація здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Книги записів (пункт 16-1).

Частиною 1 ст.407 ЦК України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Частиною 1 ст.408 ЦК України визначено, що строк про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором.

Відповідно до приписів ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом ст.215 ЦК України вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним можуть бути заявлені як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Судом встановлено, що до суду звернувся позивач ОСОБА_1 , як орендар земельної ділянки площею 7,1673 га, кадастровий номер: 2321810100:27:006:0011, згідно договору оренди землі від 20.10.2012 року, який укладено між відповідачем ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 на строк 49 років, державну реєстрацію якого проведено відділом Держкомзему у Гуляйпільському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.12.2012 року за № 232181014002300, з позовом до відповідачів: ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , між якими 28.08.2019 року укладено договір про право користування цією ж земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), посилаючись на те, що його право належного землекористувача за договором оренди порушується відповідачами, які в період дії договору оренди від 20.10.2012 року уклали новий договір емфітевзису від 28.08.2019 року, з вимогою про визнання договору емфітевзису недійсним та скасування рішення про його державну реєстрацію.

Частина 4 ст.263 ЦПК України передбачає, що суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Постановою Верховного Суду у справі № 379/672/16-ц від 23.05.2018 року викладено правову позицію, відповідно до якої посилання в касаційній скарзі на те, що договір емфітевзису укладено за волевиявленням учасників цього правочину є безпідставними, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства, так як укладений до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі...

Крім того, Постановою Верховного Суду у справі № 823/378/16 від 12.06.2018 року викладено правову позицію, відповідно до якої із системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора убачається, що одним із його обов`язків є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. І для перевірки цієї інформації з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби подання додаткових документів тощо. Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося.

У Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 638/2304/17 від 05.09.2019 року зроблено висновок, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Суд доходить висновку, що одночасне існування державної реєстрації прав за договором оренди та договором емфітевзису на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, що є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося, а тому єдиним способом захисту порушених цивільних прав та інтересів позивача є саме визнання договору емфітевзису недійсним та скасування рішення про його державну реєстрацію.

За таких обставин, суд вважає, що договір емфітевзису був укладений під час дії договору оренди цієї ж земельної ділянки, тобто без вирішення питання про припинення чи розірвання договору оренди земельної ділянки, або визнання його недійсним відповідно до діючого законодавства, оспорюваним правочином порушене право позивача на користування земельною ділянкою відповідно до умов договору оренди, а тому наявні підстави для визнання договору емфітевзису недійсним та скасування рішення про його державну реєстрацію.

За приписами частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З боку відповідачів на підтвердження своєї позиції не було надано будь-яких доказів. Пояснення третьої особи були спростовані дослідженими судом матеріалами справи.

А тому суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та доведеними, і такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачі не повідомили суду обставин, які мають значення для справи.

Щодо вимог позивача про стягнення на його користь витрат судового збору суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі, на підставі ст.141 ЦПК України, задоволенню підлягає вимога про стягнення судових витрат по сплаті судового збору з відповідачів, а саме:половину судових витрат у виді судового збору в сумі 840,80 грн . з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-83, 141, 206, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280-281, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горова Я.О., про визнання договору встановлення емфітевзису недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень (право володіння та право цільового користування земельною ділянкою) - задовольнити.

Визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 28 серпня 2019 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 7,1673 га, кадастровий номер: 2321810100:27:006:0011, посвідчений приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горовою Яною Олександрівною.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горової Яни Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 48408205 від 28.08.2019 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , половину судових витрат у виді судового збору в сумі 840,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , рнокпп НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , половину судових витрат у виді судового збору в сумі 840,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Загальний порядок передбачає, що апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Гуляйпільський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення буде складено 04.01.2021 року.

Суддя: О. О. Романько