Рішення

від 23.12.2020 по справі 379/45/20

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 379/45/20

Провадження № 2/379/176/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання Гопкало О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Таращі в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Таращанської районної державної адміністрації Київської області, Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа: приватний нотаріус Федкевич Наталія Миколаївна про визнання права на земельну частку (пай),

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що за життя його матері ОСОБА_2 належало право на дві земельні частки (паї) у землі, яка перебувала у колективній власності колективного пайового селянського підприємства Прогрес Великоберезянська сільська рада Таращанського району Київської області, розміром 2,5 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) кожна . На одну вона мала право на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0207201, виданого 05.11.1996 Таращанською РДА на підставі рішення №351 від 23.10.1996 та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку пай за № 201, а на другу на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованому в реєстрі за № 599 від 21 листопада 2002 року, виданого державним нотаріусом Таращанської державної нотаріальної контори Бойко Л.В., виданого на підставі належного її чоловікові Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0207573, виданого 05.11.1996 Таращанською РДА на підставі рішення № 351 від 23.10.1996 та зареєстрованого у Книзі реєстрацій сертифікатів на право на земельну частку пай за № 989.

У 2008 році мати позивача ОСОБА_2 реалізувала своє право власності, ставши власницею земельної ділянки з кадастровим номером 3224480500:02:006:0012 розміром 4.3356 га, розташованої в Таращанському районі, Великоберезянська сільська рада, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства (далі - земельна ділянка 4.3356 га № 3224480500:02:006:0012), що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 948315, виданим Таращанською РДА і зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 27 червня 2008 року за номером № 0108333000124 (далі - Державний акт ЯД № 948315 від 27.06.2008).

04.12.2012 власником вищезазначеної земельної ділянки 4.3356 га № 3224480500:02:006:0012 став позивач в порядку спадкування за заповітом після матері, на підставі Державного акту ЯД № 948315 від 27.06.2008 та Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за № 1637 від 04 грудня 2012 року, виданого приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Федкевич Н.М.

Проте, у жовтні 2019 року позивач дізнався про порушення відповідачами 1 та 2 законних майнових прав спочатку його спадкодавця, а з моменту прийняття спадщини ним, і його законних майнових прав на згадану успадковану ним земельну ділянку. А саме, лише з отриманням копії розпорядження Таращанської РДА від 26.02.2007 № 60 йому стало відомо, що по-факту його мати ОСОБА_2 отримала у власність земельну ділянку площею не 4.3356 га, а 2,1678 га і на підставі тільки одного із двох вищевказаних сертифікатів .

Позивач не міг дізнатися про порушення своїх майнових прав раніше тому, що і правовстановлюючий документ - Державний акт ЯД № 948315 і інформація, яка була розміщена в Державному реєстрі земель, станом на 08.11.2012, свідчили, що площа земельної ділянки з кадастровим номером 3224480500:02:006:0012 складала 4,3356 га, що може дорівнювати розміру визначеному на підставі двох сертифікатів на земельну частку (пай) серії КВ № 0207201 та серії КВ № 0207573, виданих 05.11.1996 Таращанською РДА .

Натомість, фактично обсяг спадкового майна, який мав отримати у власність позивач мав складатися із земельної ділянки кадастровий номер 3224480500:02:006:0012 площею 2,1678 га та не використаного сертифіката на земельну частку (пай) серії КВ № 0207201 або серії КВ № 0207573, виданих 05.11.1996 Таращанською РДА.

Позивач, вважаючи, що порушено його право власності на земельну ділянку площею 4,3356 га, яку він формально успадкував у 2012 році, проте фактичний розмір якої, враховуючи розпорядження Таращанської РДА від 26.02.2007 № 60, становить значно менший розмір, так як до спадкового майна не увійшов нереалізований сертифікат на другу земельну частку (пай) (невитребувану), звернувся до суду з даним позовом. А, оскільки, земельні ділянки по землях колективної власності КСП Прогрес - відсутні, позивач просить визнати за ним право на невитребувану земельну частку (пай) розміром 2,5 в умовних кадастрових гектарах із резервного фонду земель села Велика Березянка Таращанського району Київської області, переданих у державну власність при розпаюванні КСП Прогрес села Велика Березянка Таращанського району Київської області та яке належало ОСОБА_2 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0207573, виданого 05.11.1996 Таращанською РДА на підставі рішення № 351 від 23.10.1996 та зареєстрованого у Книзі реєстрацій сертифікатів на право на земельну частку пай за № 989 та стягнути з Таращанської районної державної адміністрації на його користь сплачений ним судовий збір.

Представником відповідача Головного управління Держгеокадастру у Київській області подано відзив на позов, останній, вважаючи, що позивачем обрано невідповідний спосіб захисту порушеного права, до неналежного відповідача (Головного управління), а тому правові підстави для задоволення позову відсутні. Головним управління права позивача не порушені. А тому просить у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.139-141).

Позивачем відповіді на відзив не подано.

Позивач та його представник адвокат Дахно І.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, за обставин викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Таращанської районної державної адміністрації Київської області Гунченко І.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, не заперечує проти визнання за позивачем права на невитребувану земельну частку (пай) розміром 2,5 в умовних кадастрових гектарах із резервного фонду земель села Велика Березянка Таращанського району Київської області, переданих у державну власність при розпаюванні КСП Прогрес села Велика Березянка Таращанського району Київської області та яке належало ОСОБА_2 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0207573, виданого 05.11.1996 Таращанською РДА на підставі рішення № 351 від 23.10.1996 та зареєстрованого у Книзі реєстрацій сертифікатів на право на земельну частку пай за № 989. Заперечує проти стягнення з Таращанської районної державної адміністрації Київської області судового збору на користь позивача.

Представник відповідача Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, подав заяву з проханням розглядати справу без участі представника. Позов сільська рада визнає в повному обсязі. Клопотання про відкладення розгляду справу не надходило.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Київській області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справу не подав.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належно, про причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справу не подала.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи та, перевіривши їх наданими доказами, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, за життя матері позивача - ОСОБА_2 належало право на дві земельні частки (паї) у землі, яка перебувала у колективній власності колективного пайового селянського підприємства Прогрес Великоберезянська сільська рада Таращанського району Київської області, розміром 2,5 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) кожна . На одну вона мала право на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0207201, виданого 05.11.1996 Таращанською РДА на підставі рішення №351 від 23.10.1996 та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку пай за № 201. Право на другу земельну частку (пай) ОСОБА_2 було передано на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ВАВ №971110, виданого державним нотаріусом Таращанської державної нотаріальної контори Бойко Л.В. 21 листопада 2002 року на підставі належного її померлому чоловікові - ОСОБА_3 на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0207573, виданого 05.11.1996 Таращанською РДА на підставі рішення № 351 від 23.10.1996 та зареєстрованого у Книзі реєстрацій сертифікатів на право на земельну частку пай за № 989 (а.с.25-28, 31-32).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 948315, виданого Таращанською РДА і зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 27 червня 2008 року за номером № 0108333000124, мати позивача - ОСОБА_2 стала власницею земельної ділянки з кадастровим номером 3224480500:02:006:0012, розміром 4.3356 га, розташованої в Таращанському районі, Великоберезянська сільська рада, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (а.с.29).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 (а.с.197) і позивач, в порядку спадкування за заповітом 04.12.2012 став власником вищезазначеної приватизованої земельної ділянки, площею 4.3356 га, кадастровий номер № 3224480500:02:006:0012, яка належала померлій матері його - ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 948315 від 27.06.2008, про що і було видано позивачу приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Федкевич Н.М. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 1637 від 04 грудня 2012 року (а.с. 33)

Разом з тим, під час оформлення спадщини у 2012 році приватним нотаріусом Федкевич Н.М. було перевірено правовстановлюючі документи на земельну ділянку 4.3356 га № 3224480500:02:006:0012, а також зроблено витяги з відповідних реєстрів, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 69/2012. Так, з матеріалів спадкової справи встановлено, що до маси спадщини ввійшла в тому числі і земельна ділянка кадастровий номер 3224480500:02:006:0012, площа якої складає саме 4,3356 га . Таким чином приватний нотаріус Федкевич Н.М. діяла відповідно до законодавства та не мала підстав не видавати Свідоцтво № 1637 від 04.12.2012 (а.с. 195-215).

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно зі ст.202 ЗК України (в редакції до 01.01.2013) державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель, який складався з двох частин: 1) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; 2) поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Так, право власності позивача на вказану земельну ділянку, кадастровий номер № 3224480500:02:006:0012 зареєстроване було також і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 860238032244; номер запису про право власності: 13440510; дата та час державної реєстрації: 22.02.2016 09:46:53; підстава виникнення права власності: державний акт ЯД № 948315 від 27.06.2008, видавник: Таращанська РДА Київської області та свідоцтво № 1637 від 04.06.2012; площа землі: 4.3356 га , підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28455394 від 25.02.2016 18:53:00, Калітенко Людмила Броніславівна, Рокитнянська районна державна нотаріальна контора, Рокитнянський районний нотаріальний округ, Київська обл. (а.с.35).

Крім того, і згідно витягу з Державного реєстру земель поземельна книга, номер витягу ВТ-002800004552012 від 08.11.2012 земельна ділянка з кадастровим номером № 3224480500:02:006:0012, яка розташована в Київській області, Таращанський район, Великоберезянська сільська рада та належала на праві власності матері позивача - ОСОБА_2 та яку успадкував позивач має площу також: 4,3356 га , документ, що посвідчує право: розпорядження Таращанської РДА від 26.02.2007 № 60 та державний акт на право власності на земельну ділянку ЯД № 948315, орган, який зареєстрував: КОФ Центр ДЗК , дата реєстрації: 27.06.2008 (а.с.34).

При цьому, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-3216219092019 від 15.08.2019 земельна ділянка з кадастровим номером № 3224480500:02:006:0012, яка розташована в Київській області, Таращанський район, Великоберезянська сільська рада, має площу: 2,1678 га , цільове призначення: для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки: пай, форма власності: приватна, орган який зареєстрував земельну ділянку : відділ Держгеокадастру у Таращанському районі Київської області, дата державної реєстрації земельної ділянки: 31.05.2016 (а.с.36-37).

Так, Державний акт ЯД № 948315 від 27.06.2008 виданий на підставі розпорядження Таращанської РДА від 26.02.2007 № 60 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки 236 власникам земельних часток (пав) для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області . Згідно з п.п. 2 вказаного розпорядження, передано у власність земельні ділянки в розмірі земельної частки (пай) для ведення особистого селянського господарства 236 громадянам, загальною площею 590.1342 га, згідно списку, що додається та доручено ДП Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою виготовити державні акти на право власності на земельну ділянку. (а.с.41).

Відповідно до Списку громадян-власників сертифікатів на право на земельну частку (пай), яким надаються у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області, що є додатком до розпорядження Таращанської РДА від 26.02.2007 № 60, матері позивача - ОСОБА_2 було надано у власність лише одну земельну ділянку площею 2,1678 га під номером НОМЕР_2 згідно схеми поділу (а.с.42-45).

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками регулює Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (далі - Закон № 899-ІУ).

Статтею 2 Закону № 899-ІУ визначено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай) , виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Враховуючи вимоги закону, оскільки на момент формування вищезазначеного списку матір позивача - ОСОБА_2 , була власником двох сертифікатів на земельну частку (пай), кожен по 2,5 га, а тому і щодо по кожному їй би мала бути виділена земельна ділянка. Натомість вона була внесена до списку лише щодо одного сертифіката та на виділення на підставі його лише однієї земельної ділянки.

Так, з листа-відповіді Таращанської РДА Київської області вбачається, що інших земельних ділянок згідно зазначеного розпорядження ОСОБА_2 у власність не передавалося. Розпоряджень про надання дозволу на розробку технічної документації чи її затвердження на ім`я ОСОБА_2 райдержадміністрацією не видавалось (а.с.46).

Таким чином, список містить помилку, оскільки матері позивача - ОСОБА_2 , мали бути виділені 2 земельні ділянки, площа кожної з яких мала б бути співмірною площі розміром 2,5 га в умовних кадастрових гектарах: 1) одна земельна ділянка - на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0207201 від 05.11.1996, що був виданий Таращанською РДА на її ім`я; 2) інша земельна ділянка - на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0207573 від 05.11.1996, що був виданий Таращанською РДА її чоловікові ОСОБА_3 та успадкований нею на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом зареєстрованому в реєстрі за № 599 від 21.11.2002, виданого державним нотаріусом Таращанської державної нотаріальної контори Бойко Л.В.

Внаслідок таких розбіжностей порушено і право позивача як спадкоємця земельної ділянки площею 4,3356 га, яку він формально успадкував у 2012 році, проте фактичний розмір якої, враховуючи розпорядження Таращанської РДА від 26.02.2007 № 60, становить значно менший розмір, так як до спадкового майна не увійшов нереалізований сертифікат на другу земельну частку (пай) (невитребувану) .

З матеріалів справи вбачається, що розмір земельної частки (паю) - 2,5 га та розрахунок вартості земельної частки (паю) по КСП Прогрес с. В.Березянка - 11949 грн було встановлено розпорядженням голови Таращанської РДА № 351 від 23.10.1996, згідно розрахунку проведеного відповідною комісією у відповідності до Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (а.с.49-51).

Згідно повідомлення Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області №446/02-25 від 18.11.2019 наданого на заяву позивача остання не володіє інформацією щодо виділення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки 4,3356 га № 3224480500:02:006:0012 - не відомо. Окрім того, за даними публічної кадастрової карти вільні земельні ділянки по землях колективної власності колишнього КСП Прогрес - відсутні. В адміністративних межах Великоберезянської сільської ради є вільні земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності (а.с. 62).

З відповіді ж ГУ Держгеокадастру у Київській області від 05.12.2019 слідує, що відповідно до державної статистичної звітності з кількісного обліку земель станом на 01.01.2016 площа земель сільськогосподарського призначення комунальної власності в межах Великоберезянськоїх сільської ради становить 410,9 га, запас -70,6 га, а площа земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах Великоберезянськоїх сільської ради становить 3336,8 га, запас -334,0 га (а.с.64).

Згідно листа-відповіді Таращанської РДА київської області від 20.12.2019 № 07-22/23, станом на 20.12.2019 вільні землі КСП Прогрес , які при паюванні були передані до колективної власності - відсутні (а.с.69).

Позивач, вважаючи, що порушено його право власності на земельну ділянку площею 4,3356 га, яку він формально успадкував у 2012 році, та, враховуючи, що земельні ділянки по землях колективної власності КСП Прогрес - відсутні, звернувся до суду з даним позовом та просить визнати за ним право на невитребувану земельну частку (пай) розміром 2,5 в умовних кадастрових гектарах із резервного фонду земель села Велика Березянка Таращанського району Київської області, переданих у державну власність при розпаюванні КСП Прогрес села Велика Березянка Таращанського району Київської області та яке належало ОСОБА_2 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай).

Дані обставини встановлено з матеріалів справи.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в статті 16 ЦК України. У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Згідно з частиною третьою статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Пунктом 8 Перехідних Положень ЗК України визначено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 25 ЗК України, при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Згідно з частиною 5 статті 25 ЗК України, особи, зазначені у частині 1 цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що однією з підстав набуття громадянами права власності на земельну ділянку є виділення в натурі (на місцевості) належної земельної частки (паю). Дане право гарантоване Конституцією та законами України.

Окрім того, відповідно до ст.ст. 5, 6 Земельного Кодексу України в редакції 1992 року, п. 2 Указу Президента Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 8 серпня 1995 року №720/95, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, які працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників.

Пунктом 7 цього Указу установлено, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Відтак, відповідно до законодавства, яке діяло на час розпаювання земель та отримання Колективним сільськогосподарським підприємством Прогрес державного акта на право колективної власності на землю передача земельних ділянок здійснювалася відповідно до встановленого порядку паювання земельних ділянок із встановленням права кожного члена суб`єктів сільськогосподарського виробництва на частку земельної ділянки у колективній власності і юридичного посвідчення їх правового статусу через видачу сертифіката на право на земельну частку (пай).

Отже, член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набував право на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Із змісту даної норми вищезазначеного Указу випливає, що право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства, отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; включення особи до списку, доданого до цього акта.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками регулює Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (далі - Закон № 899-ІУ).

Статтею 2 Закону № 899-ІУ визначено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай) , виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно з частиною 1 та 2 статті 3 Закону № 899-ІУ підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Відповідно до статті 5 Закону № 899-ІУ, в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин, що є предметом позову, сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету: сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку; приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв). Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

В зв`язку з тим, що друга земельна ділянка не була виділена в натурі (на місцевості) спадкодавцю позивача, що підтверджується розпорядженням Таращанської РДА від 26.02.2007 № 60, відповідно до якого ОСОБА_2 виділену лише одну земельну ділянку площею 2,1678 га, тому така земельна частка (пай) згідно зі ст. 13 Закону № 899-ІУ (у редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні від 10 липня 2018 року № 2498-УІІІ) є невитребуваною .

Таким чином, невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі та мала сертифікат на земельну частку (пай), не може позбавити її права на земельну частку.

Окрім того, згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб ( спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як роз`яснено в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за № 7 Про судову практику у справах про спадкування , право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцям з часу її відкриття.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ йдеться про те, що член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

У відповідності до частини 3 статті 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено судом.

Згідно ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає прямо із закону або не законність набуття права власності не встановлено судом.

За викладених обставин, позивач як єдиний спадкоємець своєї матері за заповітом має право на земельну частку (пай), яка належала його матері - ОСОБА_2 на підставі сертифіката серії КВ № 0207573, виданого 05.11.1996 Таращанською РДА Київської області на підставі рішення №351 від 23.10.1996 та зареєстрованого у Книзі реєстрацій сертифікатів на право на земельну частку пай за № 989, проте яка не була виділена фактично їй за життя в порядку передбаченому ч.1 ст.3 та ст. 5 ЗУ № 899-ІУ (відсутнє рішення відповідного органу). Крім того, враховуючи що вільних земель сільгосппризначення колишнього колективного сільськогосподарського підприємства Прогрес , право на пай в колективній власності якого мала на підставі сертифіката мати позивача - ОСОБА_2 , а в порядку спадкування і сам позивач, - немає, останній має право на отримання земельної ділянки за рахунок земель резерву (запасу).

Відповідно до ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення суду, що набрало законної сили є однією з підстав для реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що спадкодавцю позивача на момент розпаювання земель колективної власності членів КСП Прогрес с. В.Березянка Таращанського району Київської області, відповідно до п. 2 Указу Президента Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям мала право на земельну частку (пай) розміром 2,5 умовних кадастрових гектара, позивач як спадкоємець за заповітом після смерті матері фактично успадкував все належне їй на момент смерті майно, і відповідно до ст. 392 ЦК України як власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржується або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, суд вважає за необхідне задовольнити даний позов.

Керуючись статтями 3, 4, 12, 13, 19, 81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 20, 21 Закону України Про власність , Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 5 червня 2003 року № 899-IV, Указом Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , статтями 182, 392, 1216, 1218, 1223, 1268, 1270, 1297 ЦК України, ст.ст. 25, 125 ЗК суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Таращанської районної державної адміністрації Київської області, Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа: приватний нотаріус Федкевич Наталія Миколаївна про визнання права на земельну частку (пай) - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , право на земельну частку (пай) в розмірі 2,5 умовних кадастрових гектара із резервного фонду земель села Велика Березянка Таращанського району Київської області, переданих у державну власність при розпаюванні КСП Прогрес с. Велика Березянка Таращанського району Київської області та яке належало ОСОБА_2 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0207573, виданого 05.11.1996 Таращанською РДА Київської області на підставі рішення №351 від 23.10.1996 та зареєстрованого у Книзі реєстрацій сертифікатів на право на земельну частку пай за № 989.

Повне рішення складено 31.12.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.

Головуючий:В. І. Зінкін