Постанова від 10.01.2021 по справі 912/480/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2021 року м.Дніпро Справа № 912/480/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Березкіної О.В. (доповідач)

суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 , м. Кропивницький

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.09.2020 року (суддя Кабакова В.Г.) у справі № 912/480/20

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт", 04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20

до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 а

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - гр. ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 .

про стягнення 12 790,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Український страховий стандарт" звернувся до Військової частини НОМЕР_2 із позовом про стягнення грошових коштів в розмірі 12 790,17 грн.

Відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 03.07.2019 року № Д-322/1/4 дск з 28.12.2019 року введено в дію штат № 37/014, відповідно до якого військова частина НОМЕР_2 змінила умовне найменування на НОМЕР_1 , без зміни юридичної особи.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.09.2020 року у справі №912/480/20 позов задоволено.

Суд стягнув з Військової частини НОМЕР_1 , м. Кропивницький на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт", м. Київ заборгованість у розмірі 12 790, 17 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач Військова частина НОМЕР_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.09.2020 року у справі № 912/480/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, неповністю досліджені докази по справі, не враховані норми чинного законодавства України та обставини.

Зокрема, апелянт посилається на те, що винна у ДТП особа є учасником бойових дій, звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, а тому потерпілі особи мають право на відшкодування збитків за рахунок коштів МТСБУ із фонду захисту потерпілих, а не за рахунок військової частини, якій належить транспортний засіб.

Зважаючи на вказане апелянт не вбачає правових підстав для виплати витрат, понесених Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Український страховий стандарт" при виплаті матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля RAVON номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 , у зв`язку із тим, що водій ОСОБА_1 є учасником бойових дій та звільнений відобов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності на території України.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ( уточнення до апеляційної скарги).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 , м. Кропивницький на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.09.2020 року (суддя Кабакова В.Г.) у справі №912/480/20 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, колегією суддів у складі: головуючого судді Березкіної О.В., суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову складає 12790,17 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, даний спір розглядається у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 29.09.2017 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Український страховий стандарт" та ОСОБА_2 було укладено Договір № 0103-1002-0004 добровільного страхування транспортного засобу, що є предметом застави (далі - договір страхування), відповідно до якого позивачем застраховано транспортний засіб Страхувальника - автомобіль RAVON державний номер НОМЕР_3 (далі - застрахований автомобіль).

Відповідно до п.4.2. вказаного Договору, Страхувальник зобов`язується сплатити страховий платіж, а Страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку, передбаченого цим Договором виплатити Страхувальнику або іншій особі, визначеній Страхувальником у п.3 цього Договору, страхове відшкодування у межах страхової суми та умовах цього Договору.

У п.6 Договору, визначено осіб яких допущено до керування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Страхова сума за п.7 Договору становить 223 500,00 грн.

Згідно п.15 Договору, страховий платіж за транспортний засіб становить 15 622,65 грн.

Загальний строк дії Договору встановлено у п.20, саме з 30 вересня 2017 року по 29 вересня 2024 року (а.с.12).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

08.05.2018 року о 12 годині 41 хвилині в м. Кропивницький, на перехресті вул. Братів Ельворті та вул. Є. Чикаленка, ОСОБА_1 керував транспортним засобом HyndaiSantafe д.н.з. НОМЕР_4 , не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, в результаті чого здійснив бокове зіткнення з автомобілем RAVON, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Таким чином, ОСОБА_1 порушив п.13.1. Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність ст. 124 КУпАП. (а.с.8-9)

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда у справі №405/3046/18 провадження № 3/405/707/18 від 04.06.2018 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Уповноваженим представником позивача, директором Максютою С.С. складено протокол (акт) огляду транспортного засобу, шляхом проведення зовнішнього огляду та встановлено відповідні пошкодження переднього бампера, передньої правої фари та переднього правого крила. (а.с.14-17)

Страхувальник 08.05.2018 звернувся до позивача із повідомленням про настання випадку, який має ознаки страхового, де повідомлено дату, час та місце події, обставини та учасників події, стан транспортного засобу після події та міститься її графічне зображення (а.с.18-19).

18.05.2018 Страхувальник звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування, у якій вказав реквізити для проведення виплати рахунку Підприємтсву з іноземними інвестиціями "Автомобільне товариство АвтоІнвестрстрой - Кропивницький" (а.с.20).

Підприємством з іноземними інвестиціями "Автомобільне товариство АвтоІнвестрстрой - Кропивницький" 10.05.2018 надано Страхувальнику рахунок-фактуру №L8100009055 від 10.05.2018 на суму разом з ПДВ 12 790,17 грн (а.с.13).

Згідно страхового акту № 9125 від 19.10.2018 (а.с.10) позивачем здійснено розрахунок суми страхового відшкодування від 30.05.2018 (а.с.11), відповідно до якого всього сума страхового відшкодування становить 12 790,17 грн.

Позивачем на підтвердження виплати страхового відшкодування надано платіжне доручення № 30741 від 19.10.2018 року (а.с.21).

13.09.2019 року позивач надіслав відповідачу вимогу про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу, до якої, за твердженнями останнього, були додані всі документи, передбачені пунктом 35.2. статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Однак, відповідач на вимогу позивача не відреагував, збитки в порядку регресу не відшкодував (а.с.23-24).

Звертаючись до Військової частини НОМЕР_2 із позовом про стягнення грошових коштів в розмірі 12790,17 грн., позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Український страховий стандарт" посилався на те, що позивачем, виплативши на користь власника автомобіля "RAVON" ОСОБА_2 страхове відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) за участю автомобіля НYUNDAY, що належить Військовій частині НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована, набуло право регресної вимоги у розмірі виплаченої суми.

Правовими підставами вимоги зазначено ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. ст. 993, 1188 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, господарський суд першої інстанції виходив з того, що Страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв`язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання матеріальної (моральної) шкоди особі, інші юридичні факти.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно визначення статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон).

Відповідно до п. 1.5. ст. 1 Закону, наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.

Згідно зі ст. 3 Закону, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Законом закріплено обов`язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 21 Закону, з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 6 Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Як встановлено Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда у справі №405/3046/18 провадження № 3/405/707/18 від 04.06.2018 ОСОБА_1 порушив п.13.1. Правил дорожнього руху України та його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставина щодо скоєння ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди не потребує доказування та вважається встановленою. Разом з тим, враховуючи вищезазначені положення, також вважається встановленою судом обставина щодо настання страхового випадку, оскільки в матеріалах справи наявний Договір № 0103-1002-0004 добровільного страхування транспортного засобу RAVON державний номер НОМЕР_3 від 29.09.2017 року та Повідомлення про настання випадку, який має ознаки страхового.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб НYUNDAY 9548Р5, належить Військовій частині НОМЕР_2 ( а.с. 100), а керував ним ОСОБА_4 згідно відомостей дорожнього листа (а.с. 99).

Виходячи із наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується останнім, а не безпосередньо винним водієм.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №355/1394/16-ц. Схожі за змістом висновки зроблені і у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі №910/14685/17.

ОСОБА_1 на момент дорожньо - транспортної пригоди виконував свої службові обов`язки особисто, керував наданим йому в управління автомобілем HyndaiSantafe д.н.з. НОМЕР_4 (а.с. 99, 100).

Згідно із ч.1 ст.3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління.

Як вбачається з приписів ч. 1 ст. 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб`єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Відповідно до ст.22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За ст.28 Закону, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Статтею 29 Закону визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За п.35.1 ст. 35 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п. 41.3. Закону, МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. В таких випадках МТСБУ відшкодовується частина шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування.

Згідно п. 36.4 ст. 36 Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на підставі заяви Страхувальника на виплату страхового відшкодування від 18.05.2018 р., здійснено розрахунок суми страхового відшкодування від 30.05.2018, відповідно до якого всього сума страхового відшкодування становить 12 790,17 грн.

Разом з тим страховий акт № 9125 від 19.10.2018 містить відмітку про сплату позивачем на користь Страхувальника 12 790,17 грн із зазначенням платіжного доручення № 30741 від 19.10.2018 року та призначенням платежу "Опл. відшкод.ТЗ RAVON д.№ НОМЕР_3 зг. Акту №9125 від 19.10.18 до дог. № 0103-1002-0004 від 29.09.17 Стр. Ільницький А.В. без ПДВ" . Вказану оплату проведено на рахунок Підприємства з іноземними інвестиціями "Автомобільне товариство АвтоІнвестрстрой - Кропивницький" зазначений Страхувальником у заяві про виплату страхового відшкодування, який наданий вказаним підприємством у рахунку-фактурі №L8100009055 від 10.05.2018 на суму разом з ПДВ 12 790,17 грн.

Цивільно-правова відповідальність відповідача станом на момент вчинення ДТП застрахована не була.

Належність транспортного засобу HyundaiSantafe д.н.з. НОМЕР_4 військовій частині НОМЕР_2 (на дату прийняття рішення А2077), встановлено у Довідці про дорожньо-транспорту пригоду № 3018128572417275 та постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.06.2018 у справі №405/3046/18, також підтверджується технічним талоном (а.с. 100).

При цьому, доводи відповідача про те, що він не може бути відповідальним за заподіяну шкоду, є неспроможними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 13.1. ст. 13 Закону 1961-VI учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю І групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

Тобто, законодавець, надавши відповідну пільгу, яка є виключно особистою пільгою особи, а не її роботодавця-власника транспортного засобу, визначив, що якщо особа правомірно експлуатує свій транспортний засіб, то вона звільнена від обов`язкового страхування і в такому випадку гарантом відшкодування шкоди виступає МТСБУ - позивач. Водночас, відповідна пільга не розповсюджується на юридичних осіб - власників транспортних засобів, що спростовує доводи апелянта.

Інші доводи апелянта є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, господарський суд Кіровоградської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта Військову частину НОМЕР_1 , м. Кропивницький.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 , м. Кропивницький залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.09.2020 року (суддя Кабакова В.Г.) у справі № 912/480/20 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Військову частину НОМЕР_1 , м.Кропивницький.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.01.2021року.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.Г.Іванов

У зв`язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному господарському суді, про що складений акт від 23.11.2020, копії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2021 у справі №912/480/20 поштою не надсилаються.

Надіслати копії цієї постанови на електронну адресу: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт", Військової частини НОМЕР_1 , гр. ОСОБА_1