Рішення

від 28.12.2020 по справі 906/951/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/951/20

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Віктрейдинг"

до Підприємства "КРАСНО" заснованого Житомирською обласною радою Українського фонду "Реабілітація інвалідів"

про стягнення 369728 грн.45 коп.

Процесуальні дії по справі.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Віктрейдинг" подано позов до суду про стягнення з Підприємства "КРАСНО" засноване Житомирською обласною радою Українського фонду "Реабілітація інвалідів" 369728,45 грн.

Ухвалою від 10.08.2020р. суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 29.09.2020р.

Ухвалою господарського суду від 29.09.2020р. суд відклав підготовче засідання на 20.10.2020р.

У зв`язку з перебуванням судді Сікорської Н.А. з 20.10.2020р. на лікарняному, підготовче судове засідання 20.10.2020р. не відбулось.

Ухвалою господарського суду від 02.11.2020р. суд призначив підготовче судове засідання на 17.11.2020р.

Ухвалою від 17.11.2020р. суд закрив підготовче провадження. Призначив розгляд справи по суті на 15.12.2020р.

Ухвалою суду від 15.12.2020р. розгляд справи відкладено на 28.12.2020р.

У судовому засіданні 28.12.2020р., відповідно до ст.240 ГПК України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

На виконання умов укладеного сторонами договору №ВІК-36/18 від 23.05.2018р., позивач поставив відповідачу будівельні матеріали на загальну суму 409481,46 грн., згідно видаткових накладних від 10.12.2018р. на суму 322718,66 грн., від 03.04.2019р. на суму 33000,00 грн., від 10.06.2019р. на суму 25600,00 грн., від 27.06.2019р. на суму 28162,80 грн.

Відповідно до п.3.3 договору відповідач зобов`язувався провести оплату поставленого товару протягом 14 календарних днів з дати, вказаної у видатковій накладній.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару не виконав вчасно та в повному обсязі, сплативши позивачу лише 100000,00 грн.

Вказуючи на порушення умов договору №ВІК-36/18 від 23.05.2018р. в частині сплати вартості отриманого товару, позивач просить стягнути з відповідача 309481,46 грн. заборгованості за отримані будівельні матеріали.

За порушення строків проведення розрахунків, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 30948,14 грн. штрафу.

За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі ч.2 ст.625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 15811,43 грн. інфляційних та 13487,42 грн. 3% річних.

Відповідач, в порядку ст.ст. 165, 251 ГПК України, не скористався правом подачі письмового відзиву на позовну заяву, доводи позивача не спростував.

Представник позивача в клопотанні від 15.12.2020р. просив суд розглядати справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с.70).

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.74) ухвала суду від 15.12.2020р. отримана позивачем 22.12.2020р.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 15.12.2020р. на електронні адреси сторін (а.с.73).

Згідно ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з судовими рішеннями по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що відповідач не повідомляв суд про іншу адресу, відмінну від адреси місцезнаходження, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою повідомлення його про розгляд справи судом.

Оскільки явка сторін не визнавалась обов`язковою, сторони належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В ході розгляду справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, сторонам було створено всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

23.05.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віктрейдинг" (постачальник) та Підприємством "КРАСНО" заснованим Житомирською обласною радою Українського фонду "Реабілітація інвалідів" (покупець) було укладено договір №ВІК-36/18 постачання товарів, згідно п.1.1 якого постачальник зобов`язується впродовж дії цього договору передавати у власність покупцю товари в асортименті (надалі - товар), кількості та за ціною, зазначеними в рахунках-фактурах постачальника, а покупець зобов`язується приймати та своєчасно здійснювати оплату отриманого товару на умовах даного договору (а.с.9-11).

Відповідно до п.1.2 договору асортимент, ціна та кількість товару узгоджується сторонами при складанні заявки і зазначається у рахунках-фактурах та видаткових накладних постачальника.

Згідно п.1.3 договору загальна сума цього договору складається з вартості товару, що буде поставлений впродовж строку дії даного договору.

Пунктом 3.2 договору визначено, що ціна за одиницю товару та загальна вартість товару узгоджуються сторонами при його замовленні та зазначається у видаткових накладних постачальника та його рахунках-фактурах.

Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що оплата отриманого товару проводиться покупцем впродовж 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати вказаної у видатковій накладній постачальника.

Згідно п.6.2 договору за порушення строків оплати вказаних в п.3.3 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє покупця від інших зобов`язань за цим договором. При порушенні покупцем строків оплати вказаних в п.3.3 даного договору на термін понад 30 календарних днів, останній, крім пені передбаченої п.6.2 договору, сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. Також постачальник залишає за собою право призупинити відпуск товару до повної оплати попередніх партій.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 409481,46 грн. за наступними видатковими накладними:

- №ВІК04373 від 10.12.2018р. на суму 322718,66 грн. (а.с.12);

- №ВІК00841 від 03.04.2019р. на суму 33000,00 грн. (а.с.13);

- №ВІК01719 від 10.06.2019р. на суму 25600,00 грн. (а.с.14);

- №ВІК02014/2 від 27.06.2019р. на суму 28162,80 грн. (а.с.15).

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача 09.01.2019р. - 80000,00 грн., 13.03.2019р. - 20000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку ТОВ "Віктрейдинг" (а.с.16-20).

У зв`язку з несплатою відповідачем повної вартості поставленого товару, ТОВ "Віктрейдинг" звернулося до суду з позовом стягнення з Підприємства "КРАСНО" заснованого Житомирською обласною радою Українського фонду "Реабілітація інвалідів" 309481,46 грн. основного боргу, 30948,14 грн. штрафу, 15811,43 грн. інфляційних втрат та 13487,42 грн. 3% річних, всього - 369728,45 грн.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а також відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За нормами ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли з договору №ВІК-36/18 постачання товарів від 23.05.2018р.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено факт виконання зобов`язань з боку позивача щодо поставки відповідачу товару на загальну суму 409481,46 грн.

Факт виконання позивачем свого зобов`язання щодо поставки товару вказує на необхідність виконання відповідачем обов`язку щодо оплати товару.

Судом встановлено, що 09.01.2019р. відповідачем було сплачено 80000,00 грн., а 13.03.2019р. - 20000,00 грн., всього - 100000,00 грн. (а.с.16-20).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті отриманого товару на суму 309481,46 грн.

За вказаних обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 309481,46 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 13487,42 грн. 3% річних та 15811,43 грн. інфляційних.

Судом встановлено, що інфляційні та 3% річних нараховані позивачем за кожною видатковою накладною окремо наступним чином:

- видаткова накладна №ВІК04373 від 10.12.2018р.:

інфляційні за період січень 2019р. -лютий 2020р. на суму боргу 242718,65 грн. нараховано в розмірі 3640,78 грн., за період березень 2019р.- червень 2020р. на суму боргу 222718,65 грн. - 10022,34 грн., всього - 13663,12 грн.;

3% річних за період з 10.01.2019р. по 12.03.2019р. на суму боргу 242718,65 грн. нараховано в розмірі 1236,87 грн., за період з 14.03.2019р. по 31.07.2020р. на суму боргу 222718,65 грн. - 9237,35 грн.;

- видаткова накладна №ВІК00841 від 03.04.2019р.:

інфляційні за період з травня 2019р. по червень 2020р. на суму боргу 33000,00грн. нараховано в розмірі 858,00 грн.;

3% річних за період з 17.04.2019р. по 31.07.2020р. нараховано в розмірі 1276,72грн.;

- видаткова накладна №ВІК01719 від 10.06.2019р.:

інфляційні за період з липня 2019р. по червень 2020р. на суму боргу 25600,00 грн. нараховано в розмірі 614,40 грн.;

3% річних за період з 24.06.2019р. по 31.07.2020р. на суму боргу 25600,00 грн. нараховано в розмірі 847,74 грн.;

- видаткова накладна №ВІК02014/2 від 27.06.2019р.:

інфляційні за період з липня 2019р. по червень 2020р. на суму боргу 28162,80 грн. нараховано в розмірі 675,91 грн.;

3% річних за період з 13.07.2019р. по 31.07.2020р. на суму боргу 28162,80 грн. нараховано в розмірі 888,74 грн.

Здійснюючи перевірку нарахування 3% річних, суд встановив, що позивачем при здійсненні обрахунку не враховано приписи ст.ст.253, 255 ЦК України, в зв`язку з чим невірно визначено початок виникнення прострочення за кожною з накладних.

Так, враховуючи строк передбачений п.3.3 договору, право на нарахування річних виникло в позивача на 15 день після дати поставки товару, тоді як позивачем здійснено обрахунки з 14 дня від дати поставки.

Згідно ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.1 ст.255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Враховуючи вказані правові норми, а також вихідні дані позивача, суд здійснив власний розрахунок інфляційних та 3% річних.

Щодо інфляційних нарахувань, то суд зазначає, що зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Враховуючи факт здійснення відповідачем часткової оплати поставленого товару 09.01.2019р. на суму 80000,00 грн. та 13.03.2019р. - 20000,00 грн., позивачем правомірно визначено наступні періоди нарахування інфляційних:

січень-березень 2019 року на суму боргу 242718,66 грн.;

березень-червень 2019 року на суму боргу 222718,66 грн.

Судом встановлено, що загальна сума інфляційних втрат за вказані періоди становитиме 13839,57 грн.

Однак, позивачем заявлено до стягнення за даною видатковою накладною інфляційні втрати у меншому розмірі -13663,12 грн., а тому саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Нарахування 3% річних за видатковою накладною №ВІК04373 від 10.12.2018р. позивач здійснив з 10.01.2019р. на суму боргу 242718,66 грн., а після проведення оплати 13.03.2019р. нарахування на зменшену суму боргу 222718,66 грн. здійснено з 14.03.2019р., а тому суд обраховує 3% річні саме з врахування вказаних періодів та наступним чином:

з 10.01.2019р. по 12.03.2019р. на суму боргу 242718,66 грн. 3% річних становлять 1236,87 грн.;

з 14.03.2019р. по 31.07.2020р. на суму боргу 222718,66 грн. 3% річних становлять 9252,00 грн.

Всього - 10488,87 грн.

Позивачем за вказані періоди заявлено до стягнення за даною видатковою накладною 10474,22 грн. 3% річних, що є меншим ніж визначена судом сума, а тому 3% річних підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

За видатковою накладною №ВІК00841 від 03.04.2019р. правомірним є нарахування 3% річних з 18.04.2019р., тоді як позивачем таке нарахування здійснено з 17.04.2019р.

Здійснивши розрахунок 3% річних, суд встановив, що обґрунтованим буде нарахування 3% річних за період з 18.04.2019р. по 31.07.2020р. на суму боргу 33000,00 грн. і їх розмір становитиме 1275,93 грн.

За вказаних обставин, саме ця сума підлягає стягненню, а в стягненні 0,79 грн. 3% річних за вказаною видатковою накладною слід відмовити як безпідставно нарахованих.

Перевіривши нарахування інфляційних за період з травня 2019р. по червень 2020р. на суму боргу 33000,00 грн., суд встановив, що розмір інфляційних за вказаний період становить 862,00 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 858,00 грн., тобто в меншому розмірі, а тому до стягнення підлягає заявлена позивачем сума.

За видатковою накладною №ВІК01719 від 10.06.2019р. прострочення заборгованості виникає з 25.06.2019р. і саме з цієї дати слід обраховувати 3% річних, а не з 24.06.2019р., як вказано позивачем у розрахунку.

З огляду на викладене, розмір 3% річних за період з 25.06.2019р. по 31.07.2020р. на суму боргу 25600,00 грн. становитиме 846,73 грн. і саме ця сума підлягає задоволенню, а у стягненні 1,01 грн. 3% річних слід відмовити як безпідставно нарахованих.

Перевіривши нарахування інфляційних за період з липня 2019р. по червень 2020р. на суму боргу 25600,00 грн., суд встановив, що їх розмір становитиме 617,89 грн., однак, позивачем заявлено до стягнення інфляційні за вказаний період в меншому розмірі - 614,40 грн., а тому саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.

За видатковою накладною №ВІК02014/2 від 27.06.2019р. право на нарахування 3% річних виникає з 12.07.2019р., однак позивач здійснив обрахунок 3% річних з 13.07.2019р., що є його правом.

Розмір 3% річних за період з 13.07.2019р. по 31.07.2020р. на суму боргу 28162,80 грн. становитиме 889,83 грн., проте позивачем заявлено до стягнення 3% річних у меншому розмірі - 888,74 грн., тому саме ця сума підлягає задоволенню.

За розрахунком суду, розмір інфляційних втрат за період з липня 2019р. по червень 2020р. на суму боргу 28162,80 грн. складатиме 679,74 грн., але позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 675,91 грн., що є його правом, а тому саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.

За вказаних обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 15811,43 грн. інфляційних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 13485,62 грн., в стягненні 1,80 грн. 3% річних суд відмовляє.

Позивач також просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 30948,14 грн., нарахованого на підставі п.6.2 договору.

Як встановлено п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як вже зазначалося, умовами п.6.2 договору сторони погодили, що при порушенні покупцем строків оплати вказаних в п.3.3 даного договору на термін понад 30 календарних днів, останній, крім пені передбаченої п.6.2 договору, сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача 30948,14 грн. 10% штрафу, нарахованого на суму заборгованості 309481,46 грн.

Перевіривши вказаний розрахунок, суд дійшов висновку, що він виконаний відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 30948,14 грн. штрафу підлягають задоволенню в повному обсязі.

За вказаних обставин, позовні вимоги ТОВ "Віктрейдинг" підлягають частковому задоволенню в таких сумах: 309481,46 грн. основного боргу; 30948,14 грн. штрафу; 15811,43 грн. інфляційних; 13485,62 грн. 3% річних.

В стягненні 1,80 грн. 3% річних судом відмовлено.

Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України , зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст.81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати за результатами розгляду справи

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, в порядку ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір в сумі 5545,90 грн. за розгляд позовних вимог в розмірі 369726,66 грн., які задоволені судом, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства "КРАСНО" заснованого Житомирською обласною радою Українського фонду "Реабілітація інвалідів" (10030, м.Житомир, вул.Київська, 74, код ЄДРПОУ 35611242)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю" Віктрейдинг" (10003, м.Житомир, вул.Покровська, 54, код ЄДРПОУ 39460635):

- 309481,46 грн. - боргу;

- 30948,15 грн. - штрафу;

- 15811,43 грн. - інфляційних;

- 13485,62 грн. - 3% річних;

- 5545,90 грн. - судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 11.01.21

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам (рек. з пов.)