Рішення

від 28.12.2020 по справі 911/2785/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2785/20

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю Рівер Торг (65020, місто Одеса, вулиця Розкидайлівська, будинок 18, кімната 2, код 38450170)

до

товариства з обмеженою відповідальністю Астерс Груп (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, будинок 6-Г, код 35995595)

про стягнення 317060,35 гривень

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

23.09.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Рівер Торг (надалі по тексту - ТОВ Рівер Торг /позивач) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Астерс Груп (надалі по тексту - ТОВ Астерс Груп /відповідач) заборгованості за поставлений товар в розмірі 317060,35 гривень.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на підставі замовлення відповідача позивач згідно видаткових накладних від 04.05.2017 № 30 та від 27.05.2017 № 40 здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 317060,35 гривень, проте відповідач зобов`язань щодо оплати за отриманий товар не виконав, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості у розмірі 317060,35 гривень.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2785/20, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 21.10.2020.

Підготовче засідання у справі судом неодноразово відкладалося та ухвалою суду від 16.11.2020 підготовче провадження закрито та, з урахуванням ухвали від 19.11.2020, призначено розгляд справи по суті на 09.12.2020.

Ухвалою суду від 09.12.2020 розгляд справи відкладено на 28.12.2020.

24.12.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява, в якій останній підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника.

В судове засідання 28.12.2020 представники позивача та відповідача не з`явились. Поряд із цим, ухвалою суду від 09.12.2020 явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву не скористався, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал за адресою, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Отримання відповідачем відповідних судових рішень підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень з відмітками про їх отримання.

Приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно наявних у матеріалах справи замовлень на поставку товару від 03.05.2017 № 4513919215 та від 22.05.2017 № 4513979513 ТОВ Астерс Груп , як покупець, здійснило у ТОВ Рівер Торг , як продавця, замовлення на поставку товару, а саме - вугілля деревне.

ТОВ Рівер Торг , на виконання досягнутої із ТОВ Астерс Груп домовленості щодо поставки товару, було поставлено покупцю товар, а саме: вугілля деревне Фуршет на загальну суму 317060,35 гривень.

Вказана обставина підтверджується долученими до матеріалів справи копіями підписаних обома сторонами видаткових накладних від 04.05.2017 № 30 на суму 156062,59 гривень та від 27.05.2017 № 40 на суму 160997,76 гривень.

Підставою звернення до суду із розглядуваним позовом, як вказує позивач, стало неналежне виконання з боку відповідача обов`язку щодо оплати за отриманий товар згідно наведених вище видаткових накладних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З аналізу правовідносин, які виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що сторонами фактично було укладено договір поставки, відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 181 Господарського кодексу України, у спрощений спосіб, шляхом передачі позивачем відповідачу обумовленого товару та прийняття його відповідачем.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Підписання відповідачем та скріплення печаткою видаткових накладних від 04.05.2017 № 30 та від 27.05.2017 № 40, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та Положень про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги, що строк оплати отриманого товару по вищевказаних видаткових накладних сторонами визначено не було і такі є первинними обліковими документами, які є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, а тому, у відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, перебіг строку виконання грошового зобов`язання згідно підписаних відповідачем видаткових накладних починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості не спростував, доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за отриманий товар не надав, заперечень щодо факту отримання товару не висловив.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 317060,35 гривень, а вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З урахуванням встановлених судом обставин, та оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та доведення матеріалами справи наявності у ТОВ Астерс Груп заборгованості перед ТОВ Рівер Торг за поставлений та неоплачений товар у розмірі 317060,35 гривень, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача облікованої заборгованості підлягають задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Астерс Груп на користь товариства з обмеженою відповідальністю Рівер Торг 317060,35 гривень боргу.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 4755,91 гривень, суд у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відносить на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Рівер Торг задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Астерс Груп (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, будинок 6-Г, код 35995595) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Рівер Торг (65020, місто Одеса, вулиця Розкидайлівська, будинок 18, кімната 2, код 38450170) 317060,35 гривень боргу та 4755,91 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення .

Повний текст рішення складено та підписано 11.01.2021.

Суддя Р.М. Колесник