Рішення

від 28.12.2020 по справі 916/1823/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" грудня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1823/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

за позовом Заступника прокуратура Одеської області; (вул.Пушкінська,3,Одеса,Одеська область,65026) в особі, якою є Одеська обласна державна адміністрація (пр-т Шевченка,4, Одеса, 65032); в особі, якою є Головне управління Держгеокадастру в Одеській області ( вул. Канатна, 83, Одеса, 65107) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАРИБГОСП" (вул. Миру, 113,с. Яськи,Біляївський район, Одеська область,67642) за участтю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Миколаївко-Новоросійську сільську раду Саратського району Одеської області, (68244, Одеська область, Саратський р-н, с. Миколаївка-Новоросійська, вул. Миру, буд. 27), Успенівську сільську раду Саратського району Одеської області, (68242, Одеська обл., Саратський р-н, с. Успенівка, вул. Кишинівська, буд. 73) та Кривобалківську сільську раду Саратського району Одеської області, (68243, Одеська обл., Саратський р-н, с. Крива Балка, вул. Шкільна, буд. 94) про скасування акту та запису

за участю представників:

від прокуратури: не з`явились;

від ГУ Держгеокадастру в Одеській області: Ярошенко Г.Ю, довіреність

від Одеська обласна державна адміністрація: не з`явились

від відповідача: не з`явились;

від 3-їх осіб: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокуратура Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеська обласна державна адміністрація та в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАРИБГОСП", в якому просить господарський суд: про припинення права постійного користування, скасування акту та запису, зобов`язання вчинити певні дії .

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на безпідставне фактичне користування відповідачем земельної ділянкою площею 560га розташованої на території Саратського району Одеської області.

Ухвалою суду від 30.06.2020 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1823/20 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 27.07.2020р. залучено до справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Миколаївко-Новоросійську сільську раду Саратського району Одеської області, Успенівську сільську раду Саратського району Одеської області та Кривобалківську сільську раду Саратського району Одеської області та продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.09.2020 р. провадження у справі №916/1823/20 за позовом Заступника прокуратура Одеської області в особі, якою є Одеська обласна державна адміністрація в особі, якою є Головне управління Держгеокадастру в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАРИБГОСП" за участтю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Миколаївко-Новоросійської сільської ради Саратського району Одеської області, Успенівської сільської ради Саратського району Одеської області та Кривобалківської сільської ради Саратського району Одеської області в частині припинення права постійного користування, закрито.

19.10.2020 р. до канцелярії Господарського суду Одеської області надійшла апеляційна скарга Заступника прокуратура Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.09.2020р. про закриття проваження у справі в частині припинення права постійного користування.

Ухвалою суду від 20.10.2020р. провадження у справі №916/1823/20 зупинено до розгляду апеляційної скарги Заступника прокуратура Одеської області.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2020р. ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.09.2020 року у справі №916/1823/20 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Справа повернута до Господарського суду Одеської області 08.12.2020р.

Ухвалою суду від 18.12.2020р. провадження у справі №916/1823/20 поновлено. Розгляд справи по суті призначено в засідання суду на "28" грудня 2020 р.

07.12.2020р. за вх.№32649/20 від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження по справі в частині позовних вимог, у зв`язку з відсутністтю предмету спору в частині зобов`язання ТОВ "ОДЕСАРИБГОСП" (код ЄДРПОУ: 36973902) повернути земельну ділянку, загальною площею 560 га, що фактично використовується Товариством, до земель державної власності в особі Одеської обласної державної адміністрації шляхом складання акту прийому-передачі.

Ухвалою суду від 28.12.2020р. провадження у справі №916/1823/20 за позовом Заступника прокуратура Одеської області в особі, якою є Одеська обласна державна адміністрація в особі, якою є Головне управління Держгеокадастру в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАРИБГОСП" за участтю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Миколаївко-Новоросійської сільської ради Саратського району Одеської області, Успенівської сільської ради Саратського району Одеської області та Кривобалківської сільської ради Саратського району Одеської області в частині зобов`язання ТОВ "ОДЕСАРИБГОСП" (код ЄДРПОУ 36973902) повернути земельну ділянку, загальною площею 560 га, що фактично використовується Товариством, до земель державної власності в особі Одеської обласної державної адміністрації шляхом складання акту прийому-передачі, закрито.

Отже, судом розглядається справа в частині скасування акту та запису.

Представник Головного управління Держгеокадастру в Одеській області підтримав позовні вимоги прокурора та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача та третіх осіб в судове засідання не з`явились, про причини свого нез`явлення суд не повідомив.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується понтовими повідомленнями.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 28.12.2020р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Прокуратурою Одеської області під час опрацювання стану додержання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок на території Одеської області установлено, що ТОВ ОДЕСАРИБГОСП на території Саратського району Одеської області використовує земельну ділянку площею 560,00 га на підставі державного акту на право постійного користування землею.

Встановлено, що рішенням Саратської районної ради народних депутатів від 20.11.1996 № 79-ХХІІ у постійне користування Одеському обласному виробничому рибокомбінату видано державний акт на право постійного користування землею на земельну ділянку площею 560,0 га, що знаходиться на території Саратського району Одеської області, а саме на території Миколаївко- Новоросійської сільської ради народних депутатів - 124 га, Успенівської сільської ради народних депутатів - 245,0 га, Кривобалківської сільської ради народних депутатів-191 га.

На підставі вказаного рішення 20.12.1996 Одеському обласному виробничому рибокомбінату для риборозведення видано Державний акт на право постійного користування землею серії ОД-22-002, яким посвідчено право користування земельною ділянкою площею 560,0 га, розташовану на території Саратського району Одеської області. Акт зареєстровано в Книзі записів актів на право постійного користування землею за № 4.

Одеський обласний виробничий рибокомбінат (код 00476731) 10.01.1996 був перейменований у Одеське обласне державне виробниче сільськогосподарсько - рибоводне підприємство (скорочено Одесарибгосп ), яке 17.09.1998 було перетворено у ВАТ Одесарибгосп , яке 02.04.1999 було перереєстровано у ЗАТ Одесарибгосп (код 00476731).

При цьому, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що на підставі рішення засновників ЗАТ Одесарибгосп 26.03.2009 проведено державну реєстрацію припинення даної юридичної особи в результаті реорганізації (шляхом перетворення).

В якості правонаступника ЗАТ Одесарибгосп у Єдиному державному реєстрі зазначено ТОВ Одесрибгосп (код ЄДРПОУ: 00476731), державна реєстрація якого проведена 27.03.2009 та яку 09.09.2011 припинено в результаті ліквідації.

Разом з тим, 28.01.2010 проведена державна реєстрація нової юридичної особи - ТОВ ОДЕСАРИБГОСП (код ЄДРПОУ: 36973902), що утворена шляхом виділу з ТОВ Одесрибгосп (код ЄДРПОУ: 00476731).

При цьому, відповідно до Статуту ТОВ ОДЕСАРИБГОСП (код ЄДРПОУ: 36973902) державну реєстрацію якого проведено 28.01.2010 вбачається, що останнє засноване відповідно до рішення зборів засновників шляхом виділу ТОВ ОДЕСАРИБГОСП із ТОВ Одесрибгосп та є правонаступником останнього згідно Розподільчого балансу.

При цьому, у розділі II Статуту зазначено, що Товариство є частковим правонаступником прав та обов`язків ТОВ Одесрибгосп , які перейшли до останнього на підставі Розподільчого балансу, зокрема, є правонаступником на державний акт на право постійного користування землею, площею 560 га, виданий Одеському обласному виробничому рибокомбінату Саратською районною радою народних депутатів 20.12.1996.

Аналогічні відомості зазначено і у Розподільчому балансі, затвердженому зборами Засновників ТОВ Одесрибгосп 26.01.2010.

Таким чином, з огляду на положення чинного законодавства, право постійного користування земельною ділянкою припиняється у разі припинення юридичної особи.

Отже, ураховуючи норми діючого законодавства, зважаючи на припинення правонаступника ЗАТ Одесарибгосп - ТОВ Одесрибгосп (код ЄДРПОУ: 00476731), яке відбулось 09.09.2011 шляхом ліквідації, право постійного користування земельною ділянкою площею 560 га фактично припинилось.

При цьому, вказаною земельною ділянкою на теперішній час, за відсутності оформленого у встановленому законом порядку права на землю, фактично користується ТОВ ОДЕСАРИБГОСП , яке вважає себе правонаступником на земельну ділянку, що перебувала у постійному користуванні ЗАТ Одесарибгосп на підставі на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ОД-22-002 від 20.12.1996 та сплачує за користування вказаною ділянкою земельний податок.

У зв`язку з вищевикладеним, Заступник прокуратура Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області із відповідним позовом в інтересах держави в особі Одеська обласна державна адміністрація та в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАРИБГОСП" за захистом порушених прав та інтересів про скасування акту та запису.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

При вирішенні спору у справі господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи з системного аналізу ст. ст. 15 , 16 Цивільного кодексу України , ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України , застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 р . (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Верховний Суд України у Аналізі практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України вказав наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України , права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України , юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 Цивільного кодексу України ).

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України , визначено способи захисту порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. (абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України ).

До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст. 16 ЦК України , що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов`язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Як встановлено судом, рішенням Саратської районної ради народних депутатів від 20.11.1996 № 79-ХХІІ у постійне користування Одеському обласному виробничому рибокомбінату видано державний акт на право постійного користування землею на земельну ділянку площею 560,0 га, що знаходиться на території Саратського району Одеської області, а саме на території Миколаївко- Новоросійської сільської ради народних депутатів - 124 га, Успенівської сільської ради народних депутатів - 245,0 га, Кривобалківської сільської ради народних депутатів-191 га.

На підставі вказаного рішення 20.12.1996 Одеському обласному виробничому рибокомбінату для риборозведення видано Державний акт на право постійного користування землею серії ОД-22-002, яким посвідчено право користування земельною ділянкою площею 560,0 га, розташовану на території Саратського району Одеської області. Акт зареєстровано в Книзі записів актів на право постійного користування землею за № 4.

Згідно ч.І ст. 23 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), право постійного користування або право власності посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Частиною 1 ст. 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 ст. 91 Цивільного кодексу України визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 109 Цивільного кодексу України визначено, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Пунктом в ч.І ст. 141 Земельного Кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Аналогічні положення щодо припинення права постійного користування містилися також у ст. 27 Земельного Кодексу України в редакції від 18.12.1990, відповідно до яких, право постійного користування припинялось у випадку припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою лише посвідчує факт надання такого права конкретній юридичній особі, в той час, як порядок отримання, виникнення та оформлення такого права визначений нормами Земельного кодексу України.

ТОВ ОДЕСАРИБГОСП не є підприємством державної або комунальної власності, а тому на нього не поширюється дія статті 92 ЗК України щодо права постійного користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за наслідками перегляду справи № 916/1776/17 за касаційною скаргою Заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ТОВ ОДЕСАРИБГОСП .

З огляду на викладене, зважаючи, що вказаним судовим рішенням установлено обставини щодо відсутності правонаступництва ТОВ ОДЕСАРИБГОСП прав на земельні ділянки, що перебували у постійному користуванні ЗАТ Одесарибгосп , то вказані обставини, відповідно до ст. 75 ГПК України є преюдиційними та не підлягають доказуванню.

Таким чином, приймаючи до уваги положення чинного законодавства, державний акт на право постійного користування землею серії ОД-22-002, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 4, підлягає скасуванню.

Враховуючи припинення ЗАТ "ОДЕСАРИБГОСП" та припинення його правонаступника ТОВ "ОДЕСРИБГОСП" без зазначення наступних правонаступників державний акт на право постійного користування землею серії ОД-22-002, виданий 20.12.1996 Одеському обласному виробничому рибокомбінату підлягає скасуванню.

Враховуючи, що вимоги про скасування запису про реєстрацію Державного акту на право постійного користування землею серії ОД-22-002, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 4 є похідними від скасування Державного акту на право постійного користування землею серії ОД-22-002, виданий 20.12.1996 Одеському обласному виробничому рибокомбінату, вимоги про скасування запису про реєстрацію Державного акту на право постійного користування землею серії ОД-22-002, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 4 також підлягають задоволенню.

Порушення інтересів держави полягає у порушенні відповідачем встановленого чинним законодавством порядку одержання права на користування землею.

Звернення прокурора до суду з позовом, спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання як користування земельними ділянками та їх повернення з неправомірного користування, що підриває матеріальну і фінансову основу органів місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам територіальної громади.

Згідно ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Таким чином, регулювання земельних відносин в порушення законодавства України спричиняє державі економічні збитки, в тому числі у вигляді ненадходження орендних платежів, перешкоджає здійсненню передбаченого Конституцією України права власності на землю, призводить до нераціонального використання земель.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно положень ст. 122 Земельного кодексу України, органами, уповноваженими здійснювати функції держави у виниклих спірних правовідносинах, є Одеська обласна державна адміністрація.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14 січня 2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до п.3 вказаного Положення, основними завданнями Держгеокадастру є, зокрема, реалізація державної політики у сфері державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно пп. а п.25-1 ч.4 Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Державним органом, що здійснює функцію контролю за додержанням земельного законодавства, у тому числі за дотриманням органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю є Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.

Відповідно до ч.3 ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено обов`язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року за № 3-рп\99, інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор або його заступник у кожному випадку самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави в конкретних правовідносинах, які підлягають вирішенню в судовому порядку.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інш.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Згідно з ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

При цьому використання земельних ділянок в порушення законодавства України спричиняє державі економічні збитки, в тому числі у вигляді ненадходження орендних платежів, перешкоджає здійсненню передбаченого Конституцією України права власності на землю, призводить до нераціонального використання земель.

У зв`язку із встановленням вищезазначених порушень Земельного Кодексу України, прокуратурою Одеської області на адресу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надіслано лист №05/1-996вих-20 від 22.05.2020.

Листом від 27.05.2020 № 10-15-0.83-5620/2 - 20 Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повідомило прокуратуру, що рішення про припинення права постійного користування ТОВ ОДЕСАРИБГОСП у тому числі у судовому порядку, не приймалось.

Аналогічну інформацію надано Одеською обласною державною адміністрацією.

Так, з листа Одеської обласної державної адміністрації від 10.06.2020 № 4895/1/01-46/4192/2-20 вбачається, що питання припинення права постійного користування земельною ділянкою ТОВ ОДЕСАРИБГОСП на території Саратського району Одеської області Одеською обласною державною адміністрацією, у тому числі у судовому порядку, не вирішувалось.

Наведене свідчить про те, що органами, що здійснюють відповідні функції у спірних правовідносинах, незважаючи на наявність очевидних порушень Земельного кодексу України не вжито достатніх заходів до їх усунення з метою захисту інтересів держави, що свідчить про нездійснення захисту.

Нездійснення захисту інтересів держави має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Відсутність претензійно-позовної роботи з відповідачами у справі свідчить про нездійснення уповноваженими державними органами покладеного на них законом обов`язку із захисту державних інтересів.

На підставі викладеного, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Вказане свідчить про нездійснення суб`єктами що виконують відповідні функції у спірних правовідносинах захисту законних інтересів держави та відповідно до статті 23 Закону України Про прокуратуру є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру та пред`явлення відповідного позову, ураховуючи, що інтереси держави на цей час залишаються незахищеними, а відповідні органи фактично бездіють.

Відповідне обґрунтування підстав представництва прокурором інтересів держави узгоджується із судовою практикою, що склалась за позовами органів прокуратури.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що Одеською обласною державною адміністрацією та Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, як відповідними органами, уповноваженими здійснювати функції держави у виниклих спірних правовідносинах, не вжито жодних заходів, направлених на захист інтересів держави в сфері земельних відносин, вбачаються підстави для вжиття органами прокуратури заходів представницького характеру.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Заступника прокуратура Одеської області в особі, якою є Одеська обласна державна адміністрація в особі, якою є Головне управління Держгеокадастру в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАРИБГОСП" за участтю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Миколаївко-Новоросійської сільської ради Саратського району Одеської області, Успенівської сільської ради Саратського району Одеської області та Кривобалківської сільської ради Саратського району Одеської області в частині скасування акту та запису - задовольнити повністю.

2. Скасувати державний акт на право постійного користування землею серії ОД-22-002, виданий 20.12.1996 Одеському обласному виробничому рибокомбінату;

3. Скасувати запис про реєстрацію Державного акту на право постійного користування землею серії ОД-22-002, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 4.

4. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАРИБГОСП" (вул. Миру, 113,с. Яськи,Біляївський район, Одеська область,67642, код 36973902) на користь прокуратури Одеської області за наступними реквізитами: отримувач коштів - прокуратура Одеської області (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3); код отримувача (код за ЄДРПОУ): 03528552; рахунок отримувача: UА808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101 судовий збір у розмірі 4204грн

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст складено 11 січня 2021 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов