Рішення

від 11.01.2021 по справі 925/1396/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року справа № 925/1396/20

м. Черкаси

Господарський суд Черкаської області у складі судді Дорошенка М.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу №925/1396/20 за позовом приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" в особі відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Інвест Ко" про стягнення 54047,04 грн.,

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно" в особі відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ" (далі також - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Інвест Ко" (далі також - відповідач) про стягнення 54047,04 грн. заборгованості за укладеним між сторонами договором на постачання теплової енергії від 22.01.2015 №1062, у тому числі: 50198,10 грн. боргу за теплову енергію та 3848,94 грн. пені.

Також позивач у позовній заяві просить господарський суд стягнути з відповідача на користь позивача 2102,00 грн. витрат на сплату судового збору.

В обґрунтування позову позивач вказав на неналежне невиконання відповідачем грошових зобов`язань за укладеним між сторонами договором на постачання теплової енергії від 22.01.2015 №1062 щодо оплати за встановленими тарифами теплової енергії, поставленої йому позивачем у листопаді, грудні 2018 року та у січні-березні 2020 року.

Ухвалою від 03.11.2020 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву позивача до розгляду, відкрив провадження у справі №925/1396/20, вирішив розглядати її у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін і встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

30 листопада 2020 року до Господарського суду Черкаської області надійшов відзив відповідача із запереченнями проти позову, в обґрунтування яких відповідача вказав на таке:

- відповідач за платіжними дорученнями від 13.12.2018 №451 і від 18.01.2019 №457 на підставі виставлених позивачем рахунків повністю оплатив поставлену позивачем у листопаді, грудні 2018 року теплову енергію в кількості 32,68 Гкал за чинними на той час тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №404 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП";

- позивач в лютому 2020 року в порушення умов договору на постачання теплової енергії від 22.01.2015 №1062 на виконання вимог постанови НКРЕКП від 17.12.2019 №2884 безпідставно донарахував відповідачу плату за спожиту ним у листопаді, грудні 2018 року теплову енергію за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП". Враховуючи, що у період з 28.10.2018 по 31.12.2018 одночасно діяли як постанова НКРЕКП від 27.02.2018 №239, так і постанова НКРЕКП від 14.06.2018 №404, то за теплову енергію, поставлену у вказаний період слід застосовувати тарифи, встановлені пізніше прийнятою в часі постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №404, за якими відповідач і провів розрахунки з позивачем за теплову енергію, поставлену в листопаді, грудні 2018 року;

- теплову енергію, поставлену позивачем у січні-березні 2020 року, відповідач повністю оплатив за платіжними дорученнями від 19.03.2020 №668, від 04.05.2020 №557 і від 04.11.2020 №863.

07 грудня 2020 року до Господарського суду Черкаської області надійшла відповідь на відзив, якою представник позивача відхилив заперечення відповідача проти позову в частині його твердження про безпідставне донарахування позивачем відповідачу плати за спожиту останнім у листопаді, грудні 2018 року теплову енергію за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239. За твердженням представника позивача на поставлену в період з 28.10.2018 по 31.12.2018 теплову енергію підлягають застосуванню тарифи, встановлені саме постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239 через те, що ця постанова набрала чинності після набрання чинності постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №404.

Інші заяви і клопотання сторін до Господарського суду Черкаської області не надходили.

Дослідивши наявні у справі №925/1396/20 матеріали, господарський суд зауважує таке.

22 січня 2015 року позивач як теплопостачальна організація і відповідач як споживач уклали між собою договір на постачання теплової енергії №1062 (далі також - договір від 22.01.2015 №1062), згідно з яким теплопостачальна організація зобов`язалася постачати споживачеві теплову енергію на його об`єкти за адресою: бульвар Шевченка, 336а та проспект Хіміків, 54 у м. Черкаси, а споживач зобов`язався своєчасно оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами на умовах, передбачених цим договором.

У п. 1.3 договору від 22.01.2015 №1062 його сторони передбачили, що тарифи на теплову енергію встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та не є предметом узгодження між сторонами цього договору ф можуть змінюватись протягом дії цього договору.

- для потреб гарячого водопостачання - протягом року.

Згідно з пунктами 4.2.1 та 4.2.2 договору від 22.01.2015 №1062 споживач зобов`язався своєчасно та у повному обсязі оплачувати, отриману на межі продажу, теплову енергію за тарифами в строки, встановлені цим договором, а уразі несвоєчасної оплати коштів за використану теплову енергію - оплачувати пеню у встановленому договором розмірі.

Відповідно до п. 6.1. договору від 22.01.2015 №1062 облік та визначення кількості спожитої теплової енергії виконується: приладним способом, розрахунковим способом.

Згідно з п. 8.9 договору від 22.01.2015 №1062 споживач зобов`язався до 25 числа поточного місяця у відповідності до рахунку - фактури сплачувати теплопостальній організації попередню оплату за теплову енергію поточного місяця та несплачену вартість (чи її частку) фактично спожитої теплової енергії у попередньому звітному періоді.

Пунктом 9.3.1 договору від 22.01.2015 №1062 передбачено, що за несвоєчасну сплату за теплову енергію за умовами договору - споживачу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення виконання грошового зобов`язання споживачем.

Відповідно до п. 12.1.1 договору від 22.01.2015 №1062 останній діє до 31 грудня 2015 року включно, набирає чинності з дня його підписання сторонами та вважається щорічно пролонгованим з дня збігу попереднього строку його дії на наступний річний строк, якщо протягом останнього місяця дії договору від жодної сторони не надійшло до іншої сторони заяви про відмову від нього.

В порядку, встановленому п. 12.1.1 договору від 22.01.2015 №1062, термін його дії щорічно продовжувався і наразі він є чинним.

За рахунком-фактурою від 31.01.2020 №271 позивач нарахував відповідачу до сплати 28933,77 грн. плати за поставлену в січні 2020 року теплову енергію.

За рахунком-фактурою від 29.02.2020 №1334 позивач нарахував відповідачу до сплати 22560,86 грн. плати за поставлену у лютому 2020 року теплову енергію та донарахував 21276,25 грн. плати за теплову енергію, поставлену у листопаді, грудні 2018 року, виходячи із тарифу 1590,88 грн. за 1 Гкал, встановленого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 29.12.2015 №3225 зі змінами, внесеними постановою цієї комісії від 27.02.2018 №239. При цьому загальна вартість поставленої в листопаді, грудні 2018 року теплової енергії в кількості 32,68 Гкал за цим тарифом склала 62387,95 грн. з урахуванням ПДВ.

За рахунком-фактурою від 31.03.2020 №1887 позивач нарахував відповідачу до сплати 8850,54 грн. плати за поставлену в березні 2020 року теплову енергію.

Відповідач у відзиві на позов не заперечив кількість поставленої йому позивачем за договором від 22.01.2015 №1062 в листопаді, грудні 2018 року та у січні - березні 2020 року теплової енергії.

Відповідно до умов п. 8.9 договору від 22.01.2015 №1062 рахунок-фактуру позивача від 31.01.2020 №271 на суму 28933,77 грн. відповідач мав оплатити до 25.02.2020, рахунок - фактуру від 29.02.2020 №1334 на суму 43837,11 грн. - до 25.03.2020, а рахунок - фактуру від 31.03.2020 №1887 на суму 8850,54 грн. - до 25.04.2020.

Станом на 29.10.2020 - день подання позивачем позову, що розглядається у справі №925/1396/20, відповідач сплатив позивачу:

- за платіжним дорученням від 13.12.2018 №451 - 10982,40 грн. плати за теплову енергію поставлену в листопаді 2018 року згідно з рахунком від 30.11.2018 №4315;

- за платіжними дорученням від 18 січня 2019 року №457 - 30141,88 грн. плати за теплову енергію, поставлену в грудні 2018 року згідно з рахунком від 31.12.2018 №5131;

- за платіжним дорученням від 19.03.2020 №668 - 22560,86 грн. плати за теплову енергію, поставлену в лютому 2020 року;

- за платіжним дорученням від 04.05.2020 №587 - 8850,54 грн. плати за теплову енергію, поставлену в березні 2020 року згідно з рахунком від 31.03.2020 №1887.

За розрахунком позивача станом на 29.10.2020 борг відповідача перед позивачем за теплову енергію, поставлену у листопаді, грудні 2018 року і у січні - березні 2020 року становив 50198,10 грн., у тому числі: 21276,25 грн. боргу за теплову енергію, поставлену у листопаді, грудні 2018 року, і 28921,85 грн. боргу за теплову енергію, поставлену в січні 2020 року.

За порушення встановленого п. 8.9 договору від 22.01.2015 №1062 строку оплати вартості спожитої у листопаді, грудні 2018 року за вказаними вище рахунками позивача останній нарахував відповідачу до сплати 3848,94 грн. передбаченої п. 9.3.1 договору від 22.01.2015 №1062 пені, у тому числі:

- 2280,99 грн. пені за прострочення оплати теплової енергії поставленої в січні 2020 року згідно з рахунком-фактурою позивача від 31.01.2020 №271 за період прострочення з 25.02.2020 по 24.08.2020;

- 1537,00 грн. пені за прострочення оплати теплової енергії поставленої в листопаді, грудні 2018 року та лютому 2020 року згідно з рахунком-фактурою позивача від 29.02.2020 №1334 за період прострочення з 25.03.2020 по 24.09.2020;

- 30,95 грн. пені за прострочення оплати теплової енергії поставленої в березні 2020 року згідно з рахунком-фактурою позивача від 31.03.2020 №1887 за період прострочення з 25.04.2020 по 03.05.2020.

Відповідач в досудовому порядку нараховані позивачем суму боргу в розмірі 50198,10 грн. і пеню в сумі 3848,94 грн. не сплатив, що й спричинило даний спір.

Після подання позивачем позову і відкриття господарським судом провадження у цій справі відповідач за платіжним дорученням від 04.11.2020 №863 сплатив позивачу 28921,85 грн. боргу за теплову енергію, поставлену в січні 2020 року згідно з рахунком-фактурою позивача від 31.01.2020 №271, що позивач не заперечив у відповіді на відзив.

Сплата відповідачем 28921,85 грн. боргу за поставлену позивачем у січні 2020 року теплову енергію означає про відсутність наразі предмету спору за вимогою про стягнення цієї суми боргу, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України є підставою для закриття провадження у цій справі в частині цієї позовної вимоги.

Таким чином, наразі спірними у справі №925/1396/20 є донарахований позивачем відповідачу за рахунком-фактурою від 29.02.2020 №1334 борг за теплову енергію, поставлену в листопаді, грудні 2018 року, і нарахована позивачем відповідачу пеня в сумі 3848,94 грн. за прострочення сплати нарахованої позивачем за рахунками - фактурами від 31.01.2020 №271, від 29.02.2020 №1334 і від 31.03.2020 №1887 плати за теплову енергію, поставлену в листопаді, грудні 2018 року та в січні - березні 2020 року.

Частиною 1 ст. 632 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 3 ст. 189 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Частинами 1 та 2 ст. 190 Господарського кодексу України передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення".

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання, зокрема, фіксованих цін.

Позивач є суб`єктом природних монополій з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, інформація про що занесена до Зведеного переліку суб`єктів природних монополій, розміщеного на офіційному сайті Антимонопольного комітету України в мережі Інтернет за адресою: https://amcu.gov.ua/zvedenij-perelik-subyektiv-prirodnih-monopolij.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Згідно з до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб`єктам природних монополій та суб`єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

Частиною 7 ст. 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" в редакції, чинній у 2018 році, було встановлено, що рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, а також рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур`єр", якщо більш пізній строк набрання ними чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня офіційного опублікування рішення.

27 лютого 2018 року НКРЕКП прийняла постанову №239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП". Згідно з цією постановою позивачу був установлений тариф на теплову енергію для інших споживачів, до яких відноситься і відповідач, в розмірі 1590,88 грн. за 1 Гкал без ПДВ.

Постанова НКРЕКП від 27.02.2018 №239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" була опублікована газеті "Урядовий кур`єр" за 27.10.2018 №202 і відповідно до вимог ч. 7 ст. 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" в редакції, чинній у 2018 році, набрала чинності з 28.10.2018.

14 червня 2018 року НКРЕКП прийняла постанову №404 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП". Згідно з цією постановою позивачу був установлений тариф на теплову енергію для інших споживачів, до яких відноситься і відповідач, в розмірі 1048,34 грн. за 1 Гкал без ПДВ.

Постанова НКРЕКП від 14.06.2018 №404 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" була опублікована газеті "Урядовий кур`єр" за 15.08.2018 №152 і відповідно до вимог ч. 7 ст. 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" в редакції, чинній у 2018 році, набрала чинності з 16.08.2018.

Отож у листопаді та грудні 2018 року одночасно були чинними Постанови НКРЕКП від 27.02.2018 №239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" і від 14.06.2018 №404 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП", яким для позивача були встановлені різні тарифи на теплову енергію для інших споживачів.

У рішенні від 03.10.97 № 4-зп Конституційний Суд України надав роз`яснення стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. У цьому рішення суд зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - "наступний закон скасовує попередній".

З цього рішення Конституційного Суду України убачається, що з прийняттям нового акта, якщо ним не передбачено інше, автоматично скасовується діючий у часі раніше прийнятий однопредметний акт.

У даному випадку на час прийняття НКРЕКП постанови від 14.06.2018 №404 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" раніше прийнята НКРЕКП постанова від 27.02.2018 №239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" не діяла, оскільки не набрала чинності, тому автоматично вона не була скасована.

Навпаки, після набрання чинності постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП", а саме з 28.10.2018, постанова НКРЕКП від 14.06.2018 №404 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" була автоматично скасована.

Отож з 28.10.2018 року сторони за договором від 22.01.2015 №1062 мали застосовувати в обов`язковому порядку регульований тариф на теплову енергію, встановлений згідно з постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" в розмірі 1590,88 грн. за 1 Гкал без ПДВ, тому позивач на законних підставах донарахував відповідачу за рахунком-фактурою від 29.02.2020 №1334 - 21276,25 грн. плати за теплову енергію, поставлену у листопаді, грудні 2018 року, виходячи із тарифу 1590,88 грн. за 1 Гкал, яку (плату) відповідач мав оплатити до 25.03.2020 року, але не зробив цього.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що cуб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачає право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства, господарський суд дійшов до таких висновків.

Відповідач, як зобов`язана за договором від 22.01.2015 №1062 особа, не виконав грошові зобов`язання щодо оплати за регульованим тарифом поставленої йому позивачем в листопаді, грудні 2018 року теплової енергії на суму 21276,25 грн. і виконав не належним чином (не в установлений цим договором строк) грошові зобов`язання щодо оплати поставленої йому позивачем в січні-березні 2020 року теплової енергії, чим порушив права позивача на своєчасне і повне одержання плати за поставлену теплову енергію.

Отож, позивач в порядку захисту свого порушених прав вправі вимагати примусового виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором від 22.01.2015 №1062 в натурі шляхом стягнення з відповідача на свою користь боргу в сумі 21276,25 грн., а також передбаченої цим договором пені.

Заявлена до стягнення сума пені нарахована позивачем відповідно до умов договору від 22.01.2015 №1062, фактичних обставин його виконання/невиконання сторонами та вимог чинного законодавства, тобто нарахована правильно.

За таких обставин позов підлягає задоволенню лише в частині стягнення 21276,25 грн. боргу та 3848,94 грн. пені.

Позивач за платіжним дорученням від 23.10.2020 №127 сплатив за подання позову 2102,00 грн. судового збору, який відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтею 129, п. 2 ч. 1 статті 231, статтями 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Інвест Ко" (бул. Шевченка, 336а, м. Черкаси, 18005, код ЄДРПОУ 39254413) на користь приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" в особі відокремленого підрозділу "Черкаська ТЕЦ" (проспект Хіміків, 76, м. Черкаси, 18036, код ЄДРПОУ 00204033) - 21276,25 грн. (двадцять одна тисяча двісті сімдесят шість гривень 25 коп.) боргу, 3848,94 грн. (три тисячі вісімсот сорок вісім гривень 94 коп.) пені та 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні) судового збору.

Закрити провадження у справі №925/1396/20 в частині вимоги про стягнення 28921,85 грн. боргу.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Це рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його ухвалення.

СУДДЯ М.В. Дорошенко