Рішення

від 27.08.2020 по справі 925/1322/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2020 року

м. Черкаси справа № 925/1322/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довганя К.І., з секретарем судового засідання Дяченко Т.В. за участю представників: позивача (за первісним позовом) - не з`явився, відповідача (за первісним позовом) - не з`явився, позивача (за зустрічним позовом) - не з`явився, відповідача (за зустрічним позовом) - не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БІОХІМЕКСІМ" до підприємства "ФАВОРИТ-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" про стягнення 178 533 грн. 36 коп.

та за зустрічним позовом підприємства "ФАВОРИТ-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" до товариства з обмеженою відповідальністю "БІОХІМЕКСІМ" про стягнення 75582,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "БІОХІМЕКСІМ" (далі - первісний позивач) заявлено позов стягнення з Підприємства "ФАВОРИТ-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" (далі - відповідач за первісним позовом) збитків в сумі 178 533 грн. 36 коп. за договором №ВС-084 на переробку давальницької сировини від 03.03.2014.

Позов обґрунтований тим, що згідно умов вказаного договору позивачем відповідачу була передана давальницька сировина для її обробки та переробки, але відповідачем не було вчинено жодних дій щодо подальшого виконання умов цього договору. Через відсутність у відповідача сертифікатів якості сировини, які мав надати позивач, оформив її на відповідальне зберігання. Внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов`язань по зазначеному договору, позивач втратив до нього інтерес, також давальницька сировина, передана відповідачу, втратила всі свої якісні характеристики і була непридатна для використання і подальшої переробки.

Позивач вважає, що збитками від порушення умов договору є вартість давальницької сировини, переданої відповідачу для переробки в розмірі 178533,36 грн. з ПДВ, яку необхідно стягнути в судовому порядку.

Відповідач подав до суду письмове заперечення на позовну заяву, в якому заявлені позивачем не визнав повністю вважаючи їх безпідставними посилаючись на те, що:

- подані до позову позивачем бухгалтерські документи відображають господарські правовідносини між позивачем і третіми юридичними особами та не містять жодного ні юридичного, ні фактичного відношення до відповідача та його господарської діяльності;

- заявлена позивачем сума збитків на підтверджується відповідними бухгалтерськими документами;

- інша грошова відповідальність (відшкодування збитків) сторонами в договорі не передбачена;

- направлені позивачем електронні листи є лише проханням виготовити рахунки на переробку сировини і не мають ніякого відношення до умов п.4.2 Додатку № 1 до Договору від 03.03.2014;

- Актами прийому-передачі підтверджується те, що відповідачем було отримано давальницьку сировину для переробки в кількості 17857,00 кг; позивачем було отримано мильну стружку в кількості 1920,00 кг, а послуги по переробці давальницької сировини позивачем було отримано з переробленої сировини готову продукцію в загальній кількості 9733,50 кг.

Відповідач зазначив, що ним всього було отримано від позивача 17857,00 кг сировини, 11653,50 кг повернуто позивачу, і орієнтовний залишок на складі відповідача станом на 31.12.2014 склав 6203,50 кг.

Відповідач зауважив, що позивач не виконав умови, передбачені п.3 Додатку №1 до договору № ВС-084 від 03.03.2014, і в подальшому своїм листом від 07.07.2015 № 111 повідомив позивача про свою готовність повернути йому залишки давальницької сировини, яка перебувала на відповідальному зберіганні відповідно п.1.1, п.3.5 цього договору.

Ухвалою суду від 03.04.2018 прийнято до розгляду зустрічний позов Підприємства "ФАВОРИТ-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" (далі - позивач за зустрічним позовом) до товариства з обмеженою відповідальністю "БІОХІМЕКСІМ" (далі - відповідач за зустрічним позовом), в якому він просив стягнути 75582,30 грн. за надані послуги по переробці давальницької сировини по договору №ВС від 03.03.2014.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що відповідно до Актів прийому-передачі первісного позивача за період з 09.10.2014 по 16.02.2015 надано та передано готової продукції (мильної стружки) вагою 1920 кг. Додатком до договору від 03.03.2014 була встановлена вартість переробки Стружки мильної за 1 кг в сумі 2 грн. 50 коп. Розрахунок суми боргу первісного позивача 4800 грн. (1920 кг х 2,50 грн).

Позивач за зустрічним позовом зазначив, що згідно Акту здачі-прийняття від 20.10.2014 № ОУ-0000005 ним було надано відповідачу за зустрічним позовом послуги по переробці давальницької сировини на суму 70 782,30 грн., але ці послуги залишились не оплачені. Тому у первісного позивача виникла заборгованість за надані послуги по переробці давальницької сировини до зазначеному договору в сумі 75 582,30 грн (4800 грн. + 70 782,30 грн.).

24.04.2018 позивач за зустрічним позовом подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з первісного позивача 699351,52 грн. заборгованості за надані послуги по договору від 03.03.2014. Заява обґрунтована тим, що внаслідок неналежного виконання первісним позивачем виникла заборгованість в розмірі 622549,22 грн., що підтверджується видатковими і товарно-транспортними накладними за період з 18.03.2014 по 22.12.2014.

Первісний позивач подав до суду відзив на зустрічний позов, в якому заявлені вимоги не визнав вважаючи їх необґрунтованими. У відзиві на зустрічний позов також заперечував проти заявлених відповідачем збільшених позовних вимог посилаючись на те, що вказані первинні документи відносяться до договору №ДГ-03-03-14 від 03.03.2014, і це зазначено у всіх поданих відповідачем видаткових накладних, що містяться у матеріалах справи.

Відповідач за зустрічним позовом вважає, що вказані докази не відносяться до предмету даного судового розгляду та не мають відношення до Договору № ВС-084 від 03.03.2014 та зустрічного позову, що заявлявся відповідачем (за первісним позовом), а тому ця заява не може бути задоволена.

Справа розглядається в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.12.2018 розгляд справи повернуто до стадії підготовчого провадження у справі для призначення судової експертизи.

Ухвалою від 09.01.2019 провадження у справі було зупинено у зв`язку з призначенням бухгалтерської експертизи, яку було доручено провести Черкаському відділенню КНДІСЕ.

09.01.2020 до суду від судового експерта надійшли матеріали справи, з повідомленням про залишення ухвали про призначення експертизи без виконання у зв`язку з несплатою рахунка №3998 від 23.10.2019 за проведення судової експертизи.

Ухвалою суду від 18.02.2020 провадження у справі було поновлено та призначено підготовче засідання у справі на 10 березня 2020 р.

Ухвалою від 10.03.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у засіданні суду на 31 березня 2020 року.

Враховуючи вимоги Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19" та з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID- 19, ухвалою суду від 31.03.2020 судове засідання було відкладено до скасування карантину.

У зв`язку із послабленням протиепідемічних заходів ухвалою суду від 13.07.2020 призначено судове засідання у справі на 10:30 год. 27 серпня 2020 р.

Представник первісного позивача в судове засідання не з`явився, про причини нез`явлення суд не повідомлений.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання не з`явився, про причини нез`явлення суд не повідомлений.

Про час, дату та місце розгляду справи сторони повідомлялись належним чином через засоби електронної пошти.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними матеріалами в порядку ст. 202 ГПК України.

Суд, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне.

Предметом спору за первісним позовом є стягнення з відповідача на користь позивача збитків за неналежне виконання договірних зобов`язань по договору на переробку давальницької сировини.

Предметом спору за зустрічним позовом є стягнення заборгованості за надані послуги відповідно до умов договору на переробку давальницької сировини.

З матеріалів справи вбачається, що 03.03.2014 між сторонами був укладений договір на переробку давальницької сировини № ВС-084, відповідно до умов якого Замовник (первісний позивач) доручив, а Виконавець (відповідач за первісним позовом) зобов`язався виконати відповідно до умов цього Договору роботи з обробки та переробки давальницької сировини в готову продукцію, а Замовник зобов`язався прийняти готову продукцію і оплатити вартість робіт Виконавця (далі - Договір). Давальницька сировина є власністю Замовника. Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження давальницької сировини, дотримання технології його переробки та наднормативні втрати.

Розділом 2 цього договору визначено, що якість переданих за цим договором сировини і матеріалів має відповідати ДСТУ 4537:2006, і підтверджуватися сертифікатами. Разом з кожною партією готової продукції Виконавець повинен надати Замовнику документи, щ посвідчують якість продукції: Сертифікат якості, Сертифікат відповідності.

За умовами п.3.1 Договору результатом виконаних робіт за цим договором є готова продукція - мила ДСТУ 4537:2006 в асортименті, право власності на яку належить Замовнику.

Згідно п.3.3 цього Договору здача-приймання готової продукції здійснюється сторонами по мірі виготовлення готової продукції та відвантажується Замовнику, що підтверджується накладною на передачу з промислової переробки.

Відповідно до п.4.1 і п.4.4 Договору прийняття від Замовника сировини і матеріалів відбувається по Акту приймання-передачі давальницької сировини .

Виготовлення і передача Замовнику продукції з укладенням здійснюється на підставі Актів прийому-передачі виконаних робіт.

П.6.1 Договору сторони передбачили те, що Замовник оплачує Виконавцю вартість переробки давальницької сировини виходячи з розрахунку, визначеного додатком до цього договору. Вказану суму Замовник перераховує Виконавцю протягом 5 днів після підписання двостороннього акта виконаних робіт.

У Додатку №1 до Договору містяться тарифи та коефіцієнти на переробку сировини.

П.3 цього Додатку №1 сторони узгодили іншу редакцію пунктів 4.2 та п.6.1 Договору та виклали в такій редакції:

- виготовити продукцію в кількості і асортименті згідно письмовою Заявою Замовника в строк 10 календарних днів з дати отримання заявки Виконавцем на відповідну електронну адресу. В заявці обов`язково вказуються всі параметри вихідного продукту, щодо пакування, вмісту готової продукції, ваги та ін. (п.4.2);

- Замовник оплачує Виконавцю вартість переробки давальницької сировини виходячи з розрахунку, визначеного Додатком №1 до цього Договору, на підставі рахунку-фактури, який виписує Виконавець згідно заявки Замовника. Суму, вказану у рахунку-фактурі Замовник сплачує таким чином: 50% від суми рахунку протягом 16 днів з дати його виписки Виконавцем; 50% від суми рахунку протягом 5 днів після підписання двостороннього акту виконаних робіт (п.6.1).

На підставі Актів приймання - передачі давальницької сировини від 30.04.2014 №1 та від 25.11.2014 №4 позивач за первісним позовом передав, а відповідач прийняв відповідну давальницьку сировину.

За період з 24.04.2014 по 25.07.2014 первісним позивачем відповідачу направлялися листи через засоби електронної пошти із проханням виписати рахунок на переробку сировини.

24.06.2015 первісним позивачем відповідачу направлялась претензія за № 06-535, в якій позивач просив відповідача або повернути продукцію протягом 10 днів, або сплатити грошові кошти в кількості 497070,00 грн. з урахуванням переоцінки ринкової вартості сировини на рахунок позивача.

07.07.2015 відповідач за первісним позовом направив відповідь на претензію позивача із поясненням щодо передачі на умовах самовивозу сировини мильної стружки згідно актів прийому-передачі.

24.07.2015 первісний позивач направив відповідачу листа з вимогою повернути грошві кошти у розмірі 70782,30 грн. на рахунок позивача.

В ході розгляду справи по суті, при дослідженні поданих учасниками справи доказів (бухгалтерських документів), суд дійшов висновку про необхідність призначення у справі судової бухгалтерської експертизи для встановлення об`ємів господарських відносин, що склались між сторонами та розрахунків за надані послуги, поставлені товари на умовах договору №ВС-084 на переробку давальницької сировини від 03.03.2014.

Судом була призначена судова бухгалтерська експертиза у справі, проведення якої було доручено Черкаському відділенню Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення якої було поставлено таке питання: чи підтверджується наявними у справі первісними бухгалтерськими документами позовні вимоги позивача за первісним позовом (ТОВ "Біохімексім") та позивача за зустрічним позовом (підприємством "Фаворит 2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості") щодо стягнення заборгованості, яка виникла на умовах укладеного ними договору №ВС-084 на переробку давальницької сировини від 03.03.2014 ?

Обов`язок оплати експертизи був покладений на товариство з обмеженою відповідальністю "Біохімексім".

09.01.2020 до суду від судового експерта надійшли матеріали справи, з повідомленням про залишення ухвали про призначення експертизи без виконання у зв`язку з несплатою рахунка №3998 від 23.10.2019 за проведення судової експертизи.

За приписами ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Ч.1 ст.181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України і ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цих кодексів та інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.І ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

За загальними положеннями, передбаченими ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 зазначено, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного договору №ВС-084 на переробку давальницької сировини від 03.03.2014.

Факт існування договірних правовідносин за вказаним Договором сторони не оспорюють.

За приписами ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду спору судом призначалась судова бухгалтерська експертиза.

Проте, зазначена експертиза не була здійснена через несплату первісним позивачем рахунка за її проведення.

За приписами ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд враховує, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17.

Оцінюючи надані позивачем як за первісним так і за зустрічним позовом докази, суд згідно з положеннями статей 73, 74 ГПК України вважає ці докази неналежними та недостатніми, оскільки вони не містять інформацію щодо предмета доказування, на їх підставі не можливо встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони не дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином суд, аналізуючи вище викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог первісного позивача та позивача за зустрічним позовом в заявлених ними межах та про відсутність існування правових підстав для їх задоволення.

За наведених вище обставин та з підстав, зазначених в позові, з врахуванням наданих суду позивачем доказів в підтвердження наведених у позовній заяві обставин, суд приходить до переконання, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з їх недоведеністю, в силу чого в задоволенні первісного позову та зустрічного позову слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст складено і підписано 11.01.2021.

СУДДЯ К.І. Довгань