Рішення

від 11.01.2021 по справі 600/1524/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1524/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тарасовецької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Тарасовецької сільської ради (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Тарасовецької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області від 19 березня 2020 року № 80-35/20 про розгляд клопотання ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Тарасовецьку сільську раду Новоселицького району Чернівецької області повторно розглянути та надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована у с. Тарасівні Новоселицького району Чернівецької області.

1.2. Ухвалою суду від 25.09.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження без повідомлення учасників справи.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2.1. Рішенням 35 сесії VII скликання Тарасовецької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області №80-35/20 від 19.03.2020 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в с. Тарасівці Новоселицького району Чернівецької області, у зв`язку з тим, що данні землі рахуються як громадські пасовища.

2.2. З таким рішенням Тарасовецької сільської ради позивач не згідний, що і обумовило звернення до суду з цим позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

3.1. В обґрунтування позовних вимог у поданій до суду позовній заяві позивач зазначає, що підстава для відмови, яка зазначена сільською радою у рішенні від 19 березня 2020 року є неправомірною та призвела до штучного створення перешкод у реалізації ним права на безоплатне отримання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

3.2. При цьому вказує, що ч. 6 ст. 118 ЗК України передбачає конкретні вимоги до оформлення клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Зокрема, у клопотання повинно бути зазначено: орієнтовний розмір земельної ділянки, цільове призначення земельної ділянки; до клопотання слід додати графічний матеріал на якому зображено місце розташування бажаної земельної ділянки.

3.3. Зазначає, що всі вимоги при поданні клопотання ним були дотримані та зазначені всі необхідні відомості в клопотанні і додано до нього графічний матеріал, а тому є всі підстави для зобов`язання відповідача вчинити єдину законну дію, а саме надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Позиція відповідача

3.4. 12.10.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує щодо позову та просить суд відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.

3.5. Розпорядженням Новоселицької РДА № 47-р 2006 року був затверджений протокол розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток паїв на території Тарасовецької сільської ради. Відповідно вказаним вище розпорядженням були переведені до земель запасу сільської ради 90,89 та 240,2 га в пасовища. Протягом понад 10-ти років земельні ділянки використовувалися мешканцями села для випасання сільської худоби.

3.6. 18 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із клопотанням на сесію Тарасовецької сільської ради надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 та для ведення особистого селянського господарства. До клопотання надані графічні матеріали місця розташування земельної ділянки. Дане клопотання розглядалося на засіданні земельної комісії 18.03.2020 року, та було прийнято рішення відмовити надати дозвіл на розробку проекту землеустрою на бажану земельну ділянку, оскільки вказана земельна ділянка розташована на площі земель площею 90,89 га передбачених під громадське пасовище для мешканців села Тарасівці.

3.7. При винесенні рішення ХХХV сесією VІІ скликання Тарасовецької сільської ради від 19.03.2020 року були враховані висновки постійної комісії, приймаючи рішення, депутати сільської ради здійснювали свої повноваження з певною свободою розсуду, прийняли рішення, яке вони вважали кращим за даних обставин, які склалися на території села.

3.8. Відтак, вважає, що рішення прийнято з дотриманням вимог земельного законодавства, з урахуванням потреби мешканців села, використовуючи дискреційні повноваження, повно і правильно оцінюючи обставини, наявні при розгляді заяви, із застосуванням до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого закладені конкретно визначені публічні інтереси мешканців села Тарасівці.

IV. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.

V. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

5.1. Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що з метою отримання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в с. Тарасівці Новоселицького району Чернівецької області позивач звернувся до Припрутської сільської ради із відповідним клопотання від 18.03.2020 року (а.с. 7). До вказаного клопотання позивачем додано викопіювання з плану меж землекористування та фотознімки із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с. 8-10).

5.2. Однак, Рішенням 35 сесії VII скликання Тарасовецької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області №80-35/20 від 19.03.2020 року "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 " ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в с. Тарасівці Новоселицького району Чернівецької області, у зв`язку з тим, що данні землі рахуються як громадські пасовища (а.с. 6).

VІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

6.1. Предметом цього позову є Рішення Тарасовецької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області №80-35/20 від 19.03.2020 року, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в с. Тарасівці Новоселицького району Чернівецької області для ведення особистого селянського господарства. А тому, у цій справі, суд має надати оцінку на предмет правомірності такого рішення через призму верховенства права.

6.2. Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

6.3. Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

6.4. Статтями 2 та 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року №2768-ІІІ (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

6.5. Відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 року, №858-IV (далі - Закон №858-IV) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним із видів документів із землеустрою.

6.6. Згідно із частиною 1 статті 50 Закону №858-IV проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

6.7. Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

6.8. Статтею 38 ЗК України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

6.9. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (стаття 39 ЗК України).

6.10. Відповідно до статті 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

6.11. Статтею 121 ЗК України встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Згідно пункту "г" частини 1 вказаної статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

6.12. Статтею 118 ЗК України передбачений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

6.13. Зокрема, відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

6.14. У свою чергу, згідно із частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

6.15. Отже, із системного аналізу вказаних норм видно, що законодавцем визначено процедуру набуття громадянами у власність або користування земельних ділянок із земель державної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

6.16. Нормами ЗК України також чітко визначені підстави, за наявності яких заявнику може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Даний перелік є вичерпним. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

6.17. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові Верховного Суду 08 вересня 2020 року у справі № 812/1450/17.

6.18. Як встановлено вище судом, Рішенням 35 сесії VII скликання Тарасовецької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області №80-35/20 від 19.03.2020 року "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 " ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в с. Тарасівці Новоселицького району Чернівецької області, у зв`язку з тим, що данні землі рахуються як громадські пасовища (а.с. 6).

6.19. Судом у цій справі встановлено, що позивачем, у відповідності до вимог частини 6 статті 118 ЗК України, до клопотання від 22.05.2020 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність додано графічний матеріал із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки. Дослідженням вказаного графічного матеріалу судом встановлено, що на місці обраного позивачем бажаного місця розташування знаходиться несформована земельна ділянка.

6.20. У свою чергу, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою слугувало те, що бажана земельна ділянка відноситься до громадських пасовищ.

6.21. На підтвердження такої відмови, відповідачем до відзиву додано Розпорядження Новоселицької РДА № 47-р 2006 року, згідно якого був затверджений протокол розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток паїв на території Тарасовецької сільської ради, а відтак були переведені до земель запасу сільської ради 90,89 та 240,2 га в пасовища. Окрім цього, суду відповідачем надано висновок Постійної комісії сільської ради з питань агропромислового розвитку, земельних відносин, охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів від 18.03.2020 року, згідно якого було прийнято рішення відмовити надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо бажаної земельну ділянку, оскільки така розташована на площі земель (площею 90,89 га), передбачених під громадське пасовище для мешканців села Тарасівці.

6.22. Як зазначено судом вище, підстави для відмови у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність або користування, які зазначені в абзаці 1 частини 7 статті 118 ЗК України не підлягають розширеному тлумаченню, визначений нею перелік підстав для відмови є вичерпним, що зокрема слідує із слова "лише".

6.23. Однак, у оскаржуваному рішенні відповідачем жодним чином не надано обґрунтування причини відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

6.24. Відтак, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не відповідає критеріям, установленим частиною третьою статті 2 КАС, оскільки не надає чіткої та зрозумілої відповіді стосовно наявності причини (причин), які унеможливлюють позитивне вирішення порушеного позивачем питання.

6.25. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 820/688/17.

6.26. При цьому, суд вбачає за необхідне зазначити, що згідно частини 2 статті 19 ЗК України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

6.27. Суд вважає, що перебування земель у запасі (у нашому випадку тих, які переведені до земель запасу сільської ради 90,89 та 240,2 га в пасовища) свідчить про можливу подальшу передачу їх, за відповідної потреби, у власність або користування громадян чи юридичних осіб.

6.28. А тому, не зважаючи на те, що статус земель запасу дозволяє, за потреби, передачу їх громадянами у власність, відповідач без належного обґрунтування, не дослідивши додані до клопотання позивача матеріали, відмовив позивачу у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки.

6.29. При цьому, про існування Розпорядження Новоселицької РДА № 47-р 2006 року представник відповідача зазначав вже у суді у відзиві на позовну заяву, проте посилань на такі підстави оскаржене рішення Тарасовецької сільської ради від 19 березня 2020 року № 80-35/20 не містить.

6.30. Натомість, адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.

6.31. Такий висновок суду також узгоджується із правовою позицією, викладеною у згадуваній постанові Верховного Суду від 17.12.2018 року по справі №509/4156/15-а.

6.32. За таких обставин, суд вважає, що Рішення 35 сесії VII скликання Тарасовецької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області №80-35/20 від 19.03.2020 року прийнято з порушенням норм Земельного кодексу України, та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних мотивів такої відмови у вказаному рішення органу місцевого самоврядування не наведено.

6.33. Поряд з цим, суд зазначає, що по своїй правовій природі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про подальшу передачу такої земельної ділянки у власність або користування (правова позиція Верховного Суду, яка викладена у постановах від 27.02.2018 року у справі №545/808/17, від 05.03.2019 року у справі №360/2334/17, від 08.09.2020 року у справі № 812/1450/17), а тому суб`єкту звернення в подальшому може бути відмовлено в отриманні земельної ділянки.

6.34. При цьому варто зазначити, що процедура отримання земельної ділянки відповідно до положень ЗК України є багатоетапною (отримання дозволу, погодження проекту, державна реєстрація (формування) земельної ділянки тощо) і на кожному етапі суб`єкт владних повноважень може відмовити у прийнятті позитивного рішення для суб`єкта звернення.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

7.1. Аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності, суд вважає, що підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу, зазначені відповідачем в рішенні №80-35/20 від 19.03.2020 року, не є належними підставами відповідно до норм ЗК України для такої відмови, а отже відповідач діяв всупереч положень частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

7.2. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а згідно частини 2 цієї статті Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

7.3. Відповідачем не доведено суду правомірність прийняття рішення №80-35/20 від 19.03.2020 року щодо відмови позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача. А тому, позов в частині визнання протиправним та скасування Рішення Тарасовецької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області №80-35/20 від 19.03.2020 року підлягає задоволенню.

7.4. Задовольняючи позов в частині визнання протиправним та скасування Рішення Тарасовецької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області №80-35/20 від 19.03.2020 року, суд враховує, що згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України питання щодо відведення спірної земельної ділянки у власність належить саме до компетенції відповідача, який, в свою чергу безпідставно відмовив у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність.

7.5. Відтак, щодо вимоги позивача зобов`язати Тарасовецьку сільську раду Новоселицького району Чернівецької області повторно розглянути клопотання та надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована у с. Тарасівні Новоселицького району Чернівецької області, суд зазначає наступне.

7.6. Зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в повній мірі відповідає завданням та меті адміністративного судочинства. Однак, в частині зобов`язання надати ОСОБА_1 такий дозвіл позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки, як зазначено судом вище, питання щодо відведення спірної земельної ділянки у власність належить саме до компетенції відповідача.

7.7. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню частково з підстав викладених у його мотивувальній частині.

7.8. Водночас, суд звертає увагу на те, що повторний розгляд заяви ОСОБА_1 повинен бути здійснений з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

7.9. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що при прийнятті рішення відповідачем щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відсутній адміністративний розсуд, оскільки розсуд передбачає повноваження обирати у конкретній ситуації з правомірних альтернатив відповідний правомірний варіант поведінки/рішення. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слів "може", "або".

7.10. У випадку, коли повноваження суб`єкта владних повноважень сформульовані через формулу дихотомії "задоволити-відмовити", а фактично законодавство не передбачає альтернативи рішення при зверненні особи у разі виконання нею вимог закону, будь-які дискусії про дискреційні повноваження стають безпредметними. Встановити наявність чи відсутність умов дії норми не можна відносити до адміністративного розсуду.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

8.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

8.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 841 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією №46 від 18.09.2020 року (а.с. 4).

8.3. Оскільки, позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 630 грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

8.4. З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем окрім сплати судового збору, понесено витрати на правничу допомогу.

8.5. Так, відповідно до доданих позову доказів ОСОБА_1 за наслідками розгляду адміністративної справи №600/1524/20-а понесено судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 2000,00 грн.

8.6. На підтвердження понесення судових витрат позивач суду надав:

- договір про надання правової допомоги та представництво №10АЦ від 01.09.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Вівчарем Раду Георгійовичем (а.с. 11);

- додатковий договір №10АЦ-1 від 01.09.2020 року, згідно пункту 2.3. якого визначено, що розмір гонорару за виконання умов договору №10АЦ від 01.09.2020 року складає 2000,00 грн. (а.с. 12);

- довідку про оплату послуг за договором про надання правової допомоги №10АЦ від 01.09.2020 року на загальну суму 2000,00 грн. (а.с. 13);

- розрахунок витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 14).

8.7. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

8.8. У цій справі судом задоволено частково позов ОСОБА_1 , який в розумінні КАС України не є суб`єктом владних повноважень, а тому судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Тарасовецької сільської ради, що виступала відповідачем у справі та порушила права позивача.

8.9. Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відповідно до пункту 1 частини 3 цієї ж статті КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

8.10. Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

8.11. Зокрема, відповідно до частин 3,4 цієї статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

8.12. Позивачем надано суду договір про надання правничої допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг) та первинні документи, які підтверджують понесені ОСОБА_1 витрати.

8.13. Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

8.14. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6 статті 134 КАС України).

8.15. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 7 статті 134 КАС України).

8.16. Згідно наявних у матеріалах справи доказів позивачем за послуги правової допомоги сплачено 2000,00 грн.

8.17. Приписами частини 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частини 2, 3 статті 30 вищевказаного Закону).

8.18. Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

8.19. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

8.20. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо, однак вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

8.21. Як зазначено судом вище, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 7 статті 134 КАС України).

8.22. Представник відповідача клопотання щодо зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суду не надав та не вчинив жодних дій щодо доведення неспівмірності витрат.

8.23. Зазначене право належить виключно відповідачеві і суд самостійно не вправі доводити неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

8.24. При цьому, суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно вирішенні питання про розподіл судових витрат, викладену в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, Великою Палатою зроблено висновок, що саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів. Зазначену правову позицію суд, згідно частини 5 статті 242 КАС України, враховує при вирішенні питання про розподіл судових витрат у цій справі та не вбачає підстав для відступлення від неї.

8.25. Так, згідно розрахунку витрат на професійну правничу допомогу від 17.09.2020 року 1 година роботи адвоката становить 1000 гривень, відтак розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу складається з наступних виконаних адвокатом Вівчарем Р.Г. робіт (наданих послуг): визначення правової позиції, ознайомлення з матеріалами справи (рішення сільської ради, клопотання, фототаблиця, графічний матеріали) - 00:30 год. (500 грн.), підготовка позовної заяви 01:30 год. (1500,00 грн.).

8.26. Проаналізувавши складність справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу відповідає умовам співмірності.

8.27. За таких обставин, суд приходить до висновку, що судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, понесенні позивачем у зв`язку із розглядом адміністративної справи №600/1534/20-а підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Тарасовецької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Тарасовецької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області від 19 березня 2020 року № 80-35/20.

3. Зобов`язати Тарасовецьку сільську раду Новоселицького району Чернівецької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в с. Тарасівці Новоселицького району Чернівецької області, з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Тарасовецької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції №46 від 18.09.2020 року судового збору у розмірі 630 (шістсот тридцять) грн. 60 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (60350, Чернівецька обл., Новоселицький р-н, с. Тарасівці, РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Тарасовецька сільська рада (60350, Чернівецька обл., Новоселицький р-н, с. Тарасівці, код ЄДРПОУ 04417719).

Суддя О.В. Анісімов