Рішення

від 11.01.2021 по справі 640/12262/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2021 року м. Київ № 640/12262/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С. ,розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просила суд визнати протиправною та скасувати складену відповідачем вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 17.05.2019 № Ф-67171-17 на суму 10675,66 гривень станом на 30.04. 2019 (надалі по тексту - оскаржувана вимога).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачем 17.05.2019 була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-67171-17 на суму 10675,66 гривень станом на 30 квітня 2019 року.

Позивач зазначає, що має статус фізичної особи-підприємця з 27.09.2018, здійснює основний вид діяльності діяльність в сфері права, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування сплачує всі, визначені законом податки. Одночасно здійснює незалежну професійну діяльність як адвокат.

Наголошує, що єдиний внесок нараховано їй одночасно як фізичній особі-підприємцю, який вона своєчасно сплачує та їй як особі, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокату), тобто, має місце подвійне оподаткування.

Зазначає, що адвокат, який зареєстрований як фізична особа-підприємець з ознакою незалежної професійної діяльності, не зобов`язаний сплачувати єдиний внесок двічі.

З зазначених підстав просить скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ, як протиправну та зняти її з обліку в органах доходів і зборів, як особу, яка проводить незалежну професійну діяльність(адвокат) .

Відповідачем 21.01.2020 надано письмовий відзив разом з інтегрованою карткою платника ЄСВ. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДФС у м. Києві як ФОП та як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат).

Платником єдиного внеску відповідно до п. 4 та 5 ч. 1 ст. 4 Закону України № 2464 є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, а також особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема адвокати. Оскільки позивача зареєстровано за ознакою незалежної професійної діяльності (адвоката) то даний вид діяльності також підпадає під визначення платників єдиного внеску.

З зазначених підстав вважає, що позивач повинен сплачувати єдиний внесок і як ФОП, і як адвокат.

З наведеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець з 27.09.2018, що вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом діяльності позивача як фізичної особи-підприємця за кодом КВЕД є 69.10 Діяльність в сфері права , про що зазначено у виписці.

Позивач перебуває на податковому обліку в ГУ ДФС у м. Києві, про що також зазначено у виписці.

Відповідно до наданих до матеріалів справи платіжних доручень позивач поквартально у 2018 році сплачувала єдиний внесок в сумі 850,00 гривень, як фізична особа - підприємець.

Сторонами не спростовується факт, що позивач значиться на обліку відповідача як фізична особа - підприємець. Відповідно до витягу з Єдиного Реєстру адвокатів України позивач з 2011 року є адвокатом.

Відповідно до витягу з Єдиного Реєстру адвокатів України позивачем 17.08.2014 було зупинено право на заняття адвокатською діяльністю на підставі заяви, 20.01.2016 діяльність поновлено на підставі заяви, а 19.04.2017 знову зупинено на підставі заяви.

17.05.2019 податковим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-67171-17 на суму 10675,66 гривень станом на 30.04.2019 року з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За результатами оскарження позивачем спірної вимоги в адміністративному порядку Державна фіскальна служба України залишила її без змін.

Вважаючи сформовану відповідачем вимогу Ф-67171-17 від 17.05.2019 на суму 10675,66 грн про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування протиправною та вважаючи, що у нього відсутній податковий борг зі сплати єдиного соціального внеску, позивач звернулася до суду із цим позовом.

У цій справі спірним є питання оплати позивачем єдиного внеску за двома підставами, а саме як фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, та особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність з того ж виду діяльності за КВЕД.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені заперечення, оцінюючи їх в сукупності, вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та бере до уваги наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Виключно Законом України №2464-VI визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина 2 статті 2 Закону України №2464-VI).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України №2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України №2464-VI єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктами 4, 5 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України №2464-VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI, здійснюється органом доходів і зборів із внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина 2 статті 5 Закону України №2464-VI).

Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року №1162 (надалі по тексту - Порядок №1162) (пункт 2 розділу І Порядку №1162).

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI (пункт 3 розділу І Порядку №1162).

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам-підприємцям у порядку, встановленому Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців а громадських формувань від 15 травня 2003 року №755-IV (надалі по тексту - Закон України №755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку №1162).

Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України №755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України №755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №1162).

Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац 2 частини 3 статті 16 Закону України №2464-VI).

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац 3 частини 1 статті 20 Закону України №2464-VI).

Відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац 3 частини 2 статті 20 Закону України №2464-VI).

Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з реєстру застрахованих осіб визначається Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1 (надалі по тексту - Положення №10-1).

З метою забезпечення обробки інформації в реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу ІІІ Положення №10-1).

Облікова картка відкривається в разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом України №2464-VI (пункт 2 розділу ІІІ Положення №10-1).

За змістом пункту 2 розділу ІV Положення №10-1 до облікових карток реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами-підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску до ДФС України, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів, визначає Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435 (надалі по тексту - Порядок №435).

Пунктом 16 розділу ІV Порядку №435 передбачено, що фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску (додаток 5).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) підкреслено особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (параграф 70).

За практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа Серков проти України , заява №39766/05, параграф 43).

Як зазначалося вище, спірним питанням у цій справі є питання оплати позивачем єдиного внеску за двома підставами, а саме як фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, та особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність з того ж виду діяльності за КВЕД.

Також позивачем та відповідачем не заперечується що, суми єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування сплачені позивачем з вересня 2018 по червень 2019.

Між тим, як свідчать матеріли адміністративної справи нарахування в автоматичному режимі єдиного соціального внеску, зазначеного як недоїмка у спірній вимозі здійснено контролюючим органом позивачу як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність а саме за січень-грудень 2017 на суму 8448,00 грн, вересень 2018 - на суму 819 грн, жовтень - грудень 2018 - 2457,78 грн., в результаті чого і виникла заборгованість з єдиного соціального внеску.

Натомість, як зазначалося вище з 19.04.2017 зупинено право позивача на заняття адвокатською діяльністю на підставі її заяви та його дія не поновлювалася. Отже з 19.04.2017 право на заняття адвокатською діяльністю було припинено, у той час як з квітня 2017 по грудень 2018 відбулося автоматичне нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, з інтегрованої картки платника єдиного внеску вбачається, що єдиний внесок позивачу нараховувався 2 рази, як фізичній особі-підприємцю так і особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Сторонами не заперечується, що вказана вимога винесена у відношенні позивача як самозайнятої особи - адвоката. Даних щодо наявності недоїмки з єдиного внеску у позивача як фізичної особи - підприємця сторонами до матеріалів справи не надано.

Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно з ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Частина 3 статті 4 вказаного Закону передбачає, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. (ч. 1 ст. 13 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

З системного аналізу положень Податкового кодексу України та Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність випливає, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткування згідно ст. 178 ПК України у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець позивач здійснює основну діяльність за кодом 69.10 Діяльність у сфері права .

Крім того, позивач також одночасно є адвокатом, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, в даному випадку відсутні підстави вважати підприємницьку діяльність позивача відмінною від незалежної професійної діяльності, а нарахування контролюючим органом єдиного внеску позивачу, як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність, на думку суду, є неправомірним.

Суми єдиного внеску до сплати підлягають відображенню у відповідній картці платника ЄСВ.

17.05.2019 Головне управління ДФС у м. Києві сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-67171-17 щодо сплати позивачем недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 10675,66 гривень станом на 30.04.2019.

Отже, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-67171-17 від 17.05.2019 є протиправною та підлягає скасуванню.

Наведена правова позиція цілком узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеної у рішенні від 02.09.2019 року у зразковій справі № 520/3939/19, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019.

Відповідно до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відповідачем не доведено правомірності оскарженої вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 17.05.2019 № Ф-67171-17 на суму 10675,66 грн. станом на 30.04. 2019.

Щодо позовних вимог зобов`язати ДФС зняти позивача з обліку в органах доходів та зборів як особу яка проводить незалежну професійну діяльність (адвокат) суд зазначає наступне.

Взяття та зняття з обліку платників єдиного внеску регулюється законом України № 2464-VІ) та Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положенням про реєстр страхувальників, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162.

Згідно п.п.67.1.2. п.67.1 ст.67 та п.п.65,10.4. п.65.10 ст.65 Податкового кодексу України підставою для зняття з обліку в органах доходів і зборів самозайнятої особи є реєстрація припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи у відповідному уповноваженому органі (з дати реєстрації).

Відповідно до п.11.1. Порядку обліку платників податків і зборів Затвердженого Наказу Міністерства фінансів України 09.12.2011 року №1588 (надалі - Порядок №1588), платник податків зобов`язаний повідомляти контролюючі органи за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов`язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).

Згідно з п.2 п.11.18 Порядку №1588, фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення такої незалежної діяльності, за наявності документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, сертифікати тощо), та поданої до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви за формою № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за формою № 6-ОПП.

Підтвердженням припинення незалежної професійної діяльності є відомості (витяг) відповідного реєстру, до якого вноситься інформація про державну реєстрацію такої діяльності, щодо припинення, або зупинення, або зміни організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу.

Відповідно до пп.3,4 п.11.18 Порядку №1588, внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі:

визнання фізичної особи недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності - з дати набрання законної сили відповідним рішенням суду;

смерті фізичної особи, у тому числі оголошення такої особи померлою, що підтверджується свідоцтвом про смерть (витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інформацією органу державної реєстрації актів цивільного стану), а також визнання фізичної особи безвісно відсутньою, що підтверджується судовим рішенням;

внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця - з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

реєстрації припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи у відповідному уповноваженому органі - з дати реєстрації;

закінчення строку, на який було видано свідоцтво про реєстрацію чи інший документ (дозвіл, сертифікат тощо), - з дати закінчення такого строку;

заборони судом фізичній особі провадити підприємницьку діяльність або незалежну професійну діяльність - з дати набрання законної сили відповідним рішенням суду, якщо інше не визначене у рішенні суду;

наявності обмежень права на провадження підприємницької діяльності або незалежної професійної діяльності, які встановлені законодавством, - з дати надходження відповідних документів до контролюючого органу за місцем обліку фізичної особи, якщо інше не встановлено законом чи рішенням суду;

анулювання чи скасування згідно із законодавством свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження підприємницької або незалежної професійної діяльності, - з дати такого анулювання чи скасування;

Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання;

У відповідності до розділу V Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, у разі прийняття відповідними органами (особами) рішення про ліквідацію, припинення діяльності платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755, платник єдиного внеску зобов`язаний у десятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою N 7-ЄСВ згідно з додатком 5 до цього Порядку та копії розпорядчого документа про припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи.

Отримавши заяву за формою № 7-ЄСВ, контролюючий орган у строк, зазначений у пункті 1 цього розділу, проводить позапланову документальну перевірку щодо правильності нарахування та сплати єдиного внеску або звірення розрахунків з фізичними особами, які забезпечують себе роботою самостійно. На основі акта перевірки або акта звірки платник єдиного внеску здійснює остаточні розрахунки з контролюючим органом.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що умовою для прийняття рішення щодо зняття з обліку платника податків, є попереднє проведення контролюючим органом перевірки такого платника податків щодо наявності чи відсутності заборгованості з податків та зборів.

Матеріалів справи, не містять інформації щодо проведення контролюючим органом перевірки.

Бездіяльність відповідача щодо невчинення дій встановлених законом необхідних для зняття позивача з обліку платників податків, як самозайнятої особи та здійснення відповідних реєстраційних дій позивачем в межах цієї справи не оскаржується.

Суд звертає увагу позивача на те, що задоволення його позовних вимог в тому вигляді, що ним заявлено буде свідчити про зобов`язання державного органу вчинити дії без дотримання встановленої законом процедури. При цьому, суд не є уповноваженим органом, який може здійснити перевірки наявності чи відсутності у позивача заборгованості за сплати податків та зборів.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Системний аналіз положень статті 2 КАС України в кореспонденції з приписами статті 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, дає можливість дійти висновку, що суд не може перебирати на себе функцій суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта.

Зі змісту рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R/80/2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Слід зазначити, що з приписів норм діючого права є неприпустимим підміна судом суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за відповідними критеріями.

На цій підставі суд перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Покладення на відповідача обов`язку зняти позивача з обліку платників податків, як самозайняту особу, здійснення відповідних реєстраційних дій з видачу довідок за відповідними формами є втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу, оскільки саме на цей орган покладено обов`язок перевірки наявності чи відсутності заборгованості зі сплати податків чи зборів.

З вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, а позов підлягає частковому задоволенню

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 768, 40 грн.

Керуючись вимогами ст.ст.2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 17.05.2019 № Ф-67171-17.

Стягнути з Головного управління Державної податкової інспекції у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДР: 43141267) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_1 ) судові витрати з судового збору у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривень 20 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур