Постанова

від 11.01.2021 по справі 420/6565/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/6565/19 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Косцової І.П.,

суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у справі за позовом приватного підприємства АГРО-ПРОДУКТ 2018 до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання зареєструвати податкову накладну,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Приватне підприємство АГРО-ПРОДУКТ 2018 звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1301673/42376456 від 07.10.2019 року;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №2 від 04.09.2019 року;

стячгнути з відповідачів 3 500 грн. витрат на апрофесійну правничу допомогу та 3 842 грн. спраченого судового збору.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення відповідача про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправним, оскільки підприємство надало контролюючому органу усі необхідні документи для реєстрації накладної у відповідному реєстрі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року позов задоволено в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що надані підприємством документи є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, в той час як рішення податкового органу про зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН не конкретизоване, адже не містить чіткого посилання на підстави зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).

В апеляційний скарзі Головне управління ДПС в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняте у справі судове рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі не врахував, що підставою для відмови позивачеві у реєстрації податкових накладних є ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, акти приймання-передачі товарів тощо.

Також апелянтом зазначено, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним.

Фактичні обставини справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач 09.08.2018 року зареєстрований в якості юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Основний вид економічної діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11).

В користуванні Підприємства за договорами оренди знаходиться 324 га земель, які використовуються для вирощування сільськогосподарської продукції (а.с. 38).

Сільськогосподарська продукція була посіяна протягом березня-квітня 2019 року, а саме: 176 га пшениця яра, 46 га ячмінь ярий, 102 га соняшник (а.с. 36).

Позивач придбав сільськогосподарські культури у ПП Дудковський В.К. на підставі договору купівлі продажу від 02.02.2019 року №1 (а.с. 32-33).

02.09.2019 року позивач уклав з ТОВ Фіоріно договір поставки №0209/19-2. За даним договором постачальник зобов`язується передати у встановлений договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Товаром, що поставляється за договором, є сільськогосподарська продукція українського походження 2019 року (а.с. 24-26).

04.09.2019 року на виконання умов договору постачальником було здійснено передачу товару покупцю (пшениця в асортименті), що підтверджується видатковою накладною. За поставлену продукцію покупцю був наданий рахунок-фактура від 04.09.2019 року, який був сплачений в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою (а.с.28-31).

04.09.2019 року позивач виписав податкову накладну №2 на загальну суму 187 308,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 31 218 грн. по взаємовідносинах з ТОВ Фіоріно та направив відповідачу (а.с. 18).

24.09.2019 року позивач отримав квитанцію, в якій зазначено: Відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України, реєстрація ПН/РК від 02.09.2019 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товар/послуги 1001 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп.2.1 п.2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (а.с. 20).

У відповідь на зазначену квитанцію позивач направив документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за податковою накладною. Це підтверджується відповідним повідомленням щодо подачі документів (а.с. 23).

07.10.2019 року відповідач прийняв рішення №1301673/42376456, яким відмовив позивачу у реєстрації податкової накладної № 2 у Єдиному реєстрі податкових накладних. Підстава відмови зазначено, ненаданням платником податку копій документів, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків (а.с. 21-22).

Не погоджуючись із прийняттям вказаного рішення, ТОВ звернулось до суду з даним позовом.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246).

Згідно пункту 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку такої податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 (далі - Порядок №117).

Пунктом 3 Порядку №117 наведено перелік ознак, за якими перевіряються податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику), що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації.

Пунктом 5 вказаного Порядку встановлено, що податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Згідно п.6 Порядку №117 у разі, коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п.10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Зі змісту квитанції про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН вбачається, що контролюючим органом сформовані висновки про відповідність поданих підприємством до реєстрації податкових накладних вимогам пп.2.1 п.2 "Критеріїв ризиковості платника податку".

Листом Державної фіскальної служби України від 07.08.2019 р. N 1962/99-99-29-01-01 визначені Критерії ризиковості платника податку та Критерії ризиковості здійснення операцій , пп.2.1 п.2 яких встановлює, що операція, відображена у податковій накладній/розрахунку коригування, відповідає критеріям ризиковості здійснення операцій, якщо: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку(ий) подано на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (далі Реєстр), дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

Колегія суддів встановила, що обсяг постачання товару (а саме - пшениця) перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару, оскільки саме власна пшениця, яку позивач поставив контрагенту, не була придбана у іншого суб`єкта підприємницької діяльності, а була вирощена на земельних ділянках, які перебувають у користуванні позивача.

Відповідно до п.21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Проте позивач надав всі необхідні документи, що підтверджують придбання посівного матеріалу, наявність орендованих земель та звіт про посівні площі за 2019 рік, які підтверджують вирощування с/г культур, у тому числі й пшениці, що достатньо для реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

В свою чергу, оскаржуване рішення Комісії не містить обґрунтувань відхилення вказаних документів.

Крім того судова колегія наголошує, що форма рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації передбачає при відмові в такій реєстрації підкреслення документів, які не надані.

В даному випадку відповідачами не виконано покладений обов`язок щодо уточнення мотивів прийняття спірного рішення, чим порушено принцип правової визначеності.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення податкового органу є протиправним та підлягає скасуванню.

Також апелянт заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3500 грн., оскільки, на його думку, зазначена сума є неспівмірною зі складністю справи.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 131 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

24.10.2019 року позивач уклав з адвокатом Подорожнім А.С. договір про надання правової допомоги №24/10 (а.с.14-17).

16.12.2019 року від представника позивача до суду надійшов остаточний розрахунок судових витрат а саме: витрати зі сплати судового збору у розмірі 3842,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат надано суду копію акту наданих послуг правової допомоги, копія рахунку за надані послуги правової допомоги, копія квитанції до прибуткового касового ордеру (а.с.70-71).

Враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність фактичного отримання правничої допомоги, її необхідності, обґрунтованості (з урахуванням, зокрема, складності справи) та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката Подорожнього А.С., а тому заявлено позивачем сума правомірно йому відшкодована судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги Головного управління ДПС в Одеській області та скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.