Постанова

від 11.01.2021 по справі 553/2387/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/2387/18 Номер провадження 22-ц/814/111/21Головуючий у 1-й інстанції Парахіна Є.В. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Бондаревської С.М., Пилипчук Л.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в м. Полтаві апеляційну скаргу представника ПП Адамант-Сервіс -адвоката Панченко Олени Олександрівни на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 30 жовтня 2020 року, ухваленого суддею Парахіною Є.В в період часу 10 год. .32.хв. 12 сек. до 11год..15хв..31 сек.

в цивільній справі за позовом ПП Адамант-Сервіс до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, заподіяної майну підприємства.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

30 жовтня 2018 року ПП Адамант- Сервіс звернулося з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, заподіяної майну підприємства з підстав визначених ст. 130, 134 КЗПП України ст. 1166, 1192 ЦК України.

В ході судового розгляду справи свої позовні вимоги уточнили .( а .с. 121 т. 1)

Вказували, що відповідач працював у них на посаді комерційного директора з 14.01.2016 року до 01.08.2018 року.

В користування йому було виділено службовий транспорт автомобіль Тойота Корола , державний номерний знак НОМЕР_1 .

20.07.2018 року ОСОБА_1 керуючи вказаним вище автомобілем здійснив дорожньо - транспортну пригоду внаслідок якої автомобілю було завдано технічні ушкодження, вартість яких оцінюється в 47989 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 30 жовтня 2020 року позов ПП Адамант-Сервіс (місцезнаходження- м. Полтава вул. Алмазна, 3, кв. 16, код ЄДРПОУ - 36324393) до ОСОБА_1 (місце проживання- АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_2 ) про відшкодування матеріальної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП Адамант-Сервіс в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3029 грн. 87 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП Адамант-Сервіс судові витрати- судовий збір в сумі 111 грн. 18 коп., витрати на проведення судових експертиз в сумі 433 грн. 12 коп., витрати на правову допомогу в сумі 631 грн., а всього 1175 грн. 30 коп.

Стягнуто з ПП Адамант-Сервіс на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 9369 грн. 00 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги;

В апеляційній скарзі представник ПП Адамант-Сервіс - адвокат Панченко О.О. просила рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Змінити рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 30.10.2020 року, виклавши резолютивну частину наступній редакції: …Позов ПП Адамант-Сервіс до ОСОБА_1 задовольнити повністю з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 28.12.2018 року.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ПП Адамант-Сервіс (36021, м. Полтава, вул. Алмазна, буд. 3, кв. 16, код ЄДРПОУ 36324393) матеріальної шкоди у розмірі 9 986, 61 грн. та майнової шкоди у розмірі 34973, 21 грн. Всього 44 959, 82 гривень.

Відмовити в частині стягнення з ПП Адамант-Сервіс на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в суді 9369 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ПП Адамант-Сервіс (36021, м. Полтава, вул. Алмазна, буд. 3, кв. 16, код ЄДРПОУ 36324393) судовий збір у розмірі 1762,00 гривень, витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 гривень, витрат за проведення судових експертиз у розмірі 6 864, 00 гривень..

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу;

Апелянт зазначає , що обставини за яких ОСОБА_1 має відшкодувати матеріальну шкоду підприємству підтверджуються Повідомленням про настання випадку, який має ознаки страхового за вхід. №2516 від 20.072018 року, в якому чітко визначені фактичні обставини ДТП та вказано, що подія здійснена з вини Відповідача.

Зазначає, що автомобіль (TOYOTA COROLLA д.н.з. НОМЕР_1 ) був переданий ОСОБА_1 на підставі Акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 18.01.2016 року, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини.

Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що ОСОБА_1 була завдана матеріальна шкода ПП Адамант-Сервіс .

Зазначає, що судом за клопотанням сторони у справі не було визнано неналежними та недопустимими надані позивачем докази, а саме акт огляду автомобіля від 01.08.2018 року , рахунок ТОВ Компанія Стар Лайн на оплату №0000012429 від 01.08.2018 року, висновок експерта № 29-12 судової авто-товарознавчої експертизи у цивільній справі № 553/2387/18 від 27.12.2018 року.

Крім того, апелянт вважає помилковими висновки суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь ПП Адамант-Сервіс майнової шкоди у розмірі 34973,21 грн.

Вважає, що відповідачем була завдана майнова шкода майну (автомобілю) ПП Адамант-Сервіс поза межами виконання трудових обов`язків, під час використання автомобіля відповідачем не в службових цілях.

Зазначає, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів понесення витрат на правничу допомогу, а саме доказів проведення оплати в сумі 10 000,00 грн.

узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Шаповалов О.О. у відзиві на апеляційну скаргу прохає, апеляційну скаргу представника позивача- адвоката Панченко О.О. на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 30 жовтня 2020 року залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 30 жовтня 2020 року залишити без змін.

У своєму відзиві зазначає, що погоджується із рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 30 жовтня 2020 року .

Вважає, апелянт в своїй скарзі не конкретизує жодного доводу щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин;

Судом встановлено, що з 14 січня 2016 року ОСОБА_1 працював у ПП Адамант сервіс на посаді комерційного директора, з посадовим окладом - 4882 грн.

Середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два календарні місяці складає

Наказом директора ПП Адамант сервіс № 6 від 18.01.2016 рок за ним для використання в господарській діяльності закріплено автомобіль TOYOTA COROLLA 180 держ. номер НОМЕР_1 .

20 липня 2018 року 0 14 год. 10 хв. ОСОБА_1 при виконанні трудових обов`язків керуючи автомобілем TOYOTA COROLLA 180 держ. номер НОМЕР_1 . порушив правила дорожнього руху та здійснив дорожньо - транспортну пригоду. Виїзджаючи з стоянки заднім ходом не помітив інший автомобіль та вдарив його своїм бампером у ліву сторону та у передні і задні двері.

Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди автомобілю TOYOTA COROLLA 180 держ. номер НОМЕР_1 . завдано технічні ушкодження.

Також місцевим судом встановлено, що з 24.07.2018 року ОСОБА_1 свої трудові обов`язки не виконував , та в цей період автомобіль перебував у його користуванні.

Наказом ПП Адамант сервіс № 21 К/АС від 01.08.2018 року комерційний директор ОСОБА_1 звільнений з роботи за п.4 ст. 40 КЗПП України , з 24 .07.2018 року по 01.08.2018 року.

Після звільнення ОСОБА_1 з роботи , 01.08.2018 року автомобіль TOYOTA COROLLA 180 держ. номер НОМЕР_1 був повернутий ПП Адамант сервіс , та оглянутий створеною ПП Адамант сервіс комісією ,якою складений акт від 01.08.2018 року про виявлені ушкодження автомобіля : відірвано задній бампер, який пофарбовано фарбою, яка не відповідає заводському кольору автомобіля, пошкоджений задній ліхтар із кронштейном, передній бампер має розриви в двох місцях, передній лівий підкрилок розірваний, бризговик відсутній; лівий поріг має сліди удару, пошкоджені ковпаки на двох колесах, ліхтар - дублюючий поворот на правому дзеркалі має тріщину.

У відповідності до калькуляції , вартість витрат необхідних для відновлення автомобіля становить 47 989 грн. 69 коп.

Зазначені обставини сторони не оспорюють .

Частково задовольняючи позовні вимоги місцевий суд дійшов висновку, що доведеними є обставини заподіяння відповідачем при виконанні трудових обов`язків майнової шкоди внаслідок ДТП , яке сталася 18.07.2018 року та внаслідок якої автомобілю TOYOTA COROLLA 180 держ. номер НОМЕР_1 спричиненні технічні ушкодження - пошкодження заднього бамперу, для відновлення якого необхідно витратити 3029 грн. 87 коп. Ця сума не перевищує середній заробіток ОСОБА_1 за останні два місяці.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в іншій частині місцевий суд дійшов висновку, що позивачем не доведено вину відповідача у пошкодженні інших частин автомобіля як при виконанні трудових обов`язків, так і в період, коли відповідач користувався автомобілем не при виконанні трудових обов`язків.

Апеляційний суд вважає вказані висновки законними та обґрунтованими з наступних підстав.

Згідно ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

У відповідності зі ст.130 КЗпП ( 322-08 ) відшкодування шкоди провадиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації.

Ст. 132, 133 КЗпП України визначено , що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку . Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, вичерпний перелік яких наведений в ч. 1 ст. 134 КЗпП України :

1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків;

8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

В ст. 137, 138 КЗпП України встановлено , що суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно.

Зокрема, необхідно з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки,

неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан

працівника.

Для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

У відповідності з вимогами ст. 12, 81 ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП 20.07.2018 року

Як встановлено місцевим судом 20.07.2018 року ОСОБА_1 під час виконання трудових обов`язків, керуючи автомобілем TOYOTA COROLLA 180 держ. номер НОМЕР_1 , виїжджаючи заднім ходом зі стоянки по вул. Серьогіна, 17, у м. Полтаві, не помітив інший автомобіль та вдарив його своїм бампером в ліву сторону - у переді і задні двері .

Місцевим судом вірно встановлено, що на підтвердження факту даного ДТП на наявність ушкоджень , які були заподіяні автомобілю TOYOTA COROLLA 180 держ. номер НОМЕР_1 позивачем надано :

- повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду . зі зміст якого вбачається , що внаслідок ДТП в автомобілі пошкоджений задній бампер.

( а. с. 83 т,1 )

-повідомлення про настання страхового випадку, який має ознаки страхового , з якого також вбачається, що в автомобіля пошкоджено задній бампер.

( а. с. 84-85 т. 1 )

Жодних інших доказів, які б підтверджували факт, що в результаті ДТП, яка відбулася 20.07.2018 року автомобілю TOYOTA COROLLA 180 держ . номер НОМЕР_1 було завдано інших механічних пошкоджень , зокрема пошкоджений задній ліхтар із кронштейном, ПОЗИВАЧЕМ не надано .

Врахувавши дані експертного висновку № 29-12 від 27.12.2018 року, ремонтну калькуляцію, складену судовим експертом, яка є додатком до експертного висновку № 29-12 від 27.12.2018 року, суд встановив , що вартість ремонту заднього бампера складається з вартості лакофарбового матеріалу та робіт з пофарбування - 2904 грн. 97 коп., робіт зі зняття/встановлення бамперу - 125 грн., що в загальному розмірі складає 3029 грн. 87 коп (а .с. 122-184, т. 1)

Встановивши ці обставини місцевий суд вірно дійшов висновку що позивачем доведено факт заподіяння ОСОБА_1 шкоди підприємству під час виконання трудових обов`язків , та необхідність стягнення з відповідача на користь ПП Адамант сервіс , заподіяну шкоду внаслідок ДТП в розмірі - 3029 грн. 87 коп. , який не перевищує середню заробітну плату ОСОБА_1 , що повністю відповідає вимогам ст. 132 КЗПП України.

ОСОБА_1 та ПП Адамант сервіс в частині задоволених позовних вимог судове рішення не оскаржили , повністю погодившись з висновками місцевого суду.

Щодо відмови у стягненні відшкодування за інші технічні ушкодження автомобіля.

Як встановлено судом після звільнення ОСОБА_1 з роботи , 01.08.2018 року автомобіль TOYOTA COROLLA 180 держ. номер НОМЕР_1 був повернутий ПП Адамант сервіс , та оглянутий створеною ПП Адамант сервіс комісією , якою складений акт від 01.08.2018 року про виявлені ушкодження автомобіля : відірвано задній бампер, який пофарбовано фарбою, яка не відповідає заводському кольору автомобіля, пошкоджений задній ліхтар із кронштейном, передній бампер має розриви в двох місцях, передній лівий підкрилок розірваний, бризговик відсутній; лівий поріг має сліди удару, пошкоджені ковпаки на двох колесах, ліхтар - дублюючий поворот на правому дзеркалі має тріщину.

Позивачем зазначено, що даної шкоди заподіяно в час, коли ОСОБА_1 не виконував свої посадові обов`язки.

Разом з тим в матеріалах справи відсутні будь які докази , які б свідчили про неправомірність дій ОСОБА_1 , між його діями ( бездіяльністю) і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є його вина.

Встановивши відсутність доказів на підтвердження цих обставин , місцевий суд вірно відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині.

мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Апелянт зазначає, що правовідносини сторін щодо завданої автомобілю шкоди після 20.07.20128 року регулюються нормами цивільного законодавства, а не трудового.

В 18.Пленуму Верховного Суду України N 14 від 29.12.92 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками роз`яснено , що при визначенні розміру матеріальної шкоди, заподіяної працівниками самовільним використанням в особистих цілях технічних засобів (автомобілів, тракторів, автокранів і т.п.), що належать підприємствам, установам, організаціям, з якими вони перебувають у трудових відносинах, слід виходити з того, що така шкода, як заподіяна не при виконанні трудових (службових) обов`язків, підлягає відшкодуванню із застосуванням норм цивільного законодавства (статті 203, 453 ЦК ( 1540-06 ). У цих випадках шкода відшкодовується у повному обсязі, включаючи і не одержані підприємством, установою, організацією прибутки від використання зазначених технічних засобів.

При вирішенні питання про відшкодування шкоди необхідно встановити протиправність дій відповідача , між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Як зазначено вище , після 20.27.2018 року відповідач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з позивачем.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин самовільного використання відповідачем ОСОБА_1 в особистих цілях автомобіля TOYOTA COROLLA 180 держ. номер НОМЕР_1 .

За таких обставин правовідносини сторін регулюються нормами трудового , а не цивільного законодавства.

Також відповідачем не доведено обставин щодо часу , місця та обставин при яких автомобілю TOYOTA COROLLA 180 держ. номер НОМЕР_1 завдано пошкодження задніього ліхтаря із кронштейном, переднього бамперу , розриву переднього лівого підкрилка , відсутності бризговика , пошкодження лівого порога , пошкодження ковпаків на двох колесах, та тріщини на дублюючому повороті правому дзеркалі та винних дій відповідача , що виключає покладення на нього повної матеріальної відповідальності у відповідності з вимогами п.7 ч.1 ст. 135 КЗПП України.

Надані позивачем докази : акт огляду автомобіля від 01.08.2018 року , рахунок ТОВ Компанія Стар Лайн на оплату №0000012429 від 01.08.2018 року, висновок експерта № 29-12 від 27.12.2018 року. не свідчать про наявність винних протиправних дій відповідача щодо завдання автомобілю технічних ушкоджень.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянт зазначає, щодо завищення суми витрат на правову допомогу стягнену на користь відповідача та в доводах апеляційної скарги зазначив про те, що адвокатське бюро не мало право на отримання грошових коштів готівкою, та зо відповідачем не надано належних та допустимих доказів на понесення витрат на правову допомогу. Посилалися як на практику Європейського суду з прав людини та основоположних свобод так і на постанови Великої палати Верховного Суду у справі № 755/9215/125-ц від 19.02.2020 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати, пов`язані з залученням експертів та на проведення експертизи, а також витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що як позивач так і відповідач у справі понесли витрати на правову допомогу надану адвокатами в однакових розмірах по 10 000 грн.

В ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

За змістом ч. 1 ст. 14 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив.

Як встановлено в ч. 4 ст. 58 ЦК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

За змістом ч.ч. 3, 4, 5 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В ч. 6 ст. 136 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представництво інтересів відповідача ОСОБА_1 здійснював адвокат Шаповалов О.О., яким на підтвердження повноважень представника відповідно до вимог ч.4 ст. 58 ЦПК України надано суду Договір № 18/03-19 про надання правничої допомоги від 18.03.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро "ШАПОВАЛОВ ТА ПАРТНЕРИ" в особі керуючого бюро адвоката Шаповалова Олексія Олександровича, ордер серії ПТ № 116891 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1184 від 23.03.2012 року на ім`я Шаповалова О.О. .

На підтвердження обсягу наданої правової допомоги та факту оплати ОСОБА_1 витрат на правову допомогу надано акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 21.03.2019 року, перелік виконаної адвокатом роботи, затраченого часу та здійснення належного розрахунку вартості адвокатських послуг.

На підтвердження факту понесення позивачем витрат у вищевказаній сумі до позову приєднано копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 21.03.2019 року, відповідно до якої Адвокатським бюро "ШАПОВАЛОВ ТА ПАРТНЕРИ" прийнято від ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги № 18/03-19 від 18.03.2019 року 10000 грн. 00 коп.

Факт понесення відповідачем витрат на правову допомогу не оспорюється, а правильність ведення Адвокатським бюро "ШАПОВАЛОВ ТА ПАРТНЕРИ" обліку прибуткових операцій виходить за межі вирішення питання про відшкодування судових витрат у цивільній справі.

Апеляційний суд вважає, що висновки місцевого суду про те, що квитанція до прибуткового касового ордеру, є належними доказом понесення відповідачем витрат на правову допомогу є вірними.

Посилання апелянта на практику Європейського суду з прав людини та основоположних свобод у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України ( заява № 19336/04) та постанову Великої палати Верховного Суду у справі № 755/9215/125-ц від 19.02.2020 року висновки місцевого суду не спростовують.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено про понесення витрат в розмірі 10 000 грн. ( а. с. 232 т. 1.). У відповіді на відзив позивач заперечив лише належну оплату відповідачем цих послуг ( а.с.13- 19 т. 2)

Апелянтом не наведено жодного аргументу на підтвердження необґрунтованості наданих правничих послуг, їх необхідність чи завищення їх вартості.

В зв`язку з чим жодних підстав вважати понесені відповідачем витрати на правничі послуги завищеними , необґрунтованими чи нерозумними відсутні.

висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судові витрати понесені апелянтом відшкодуванню не підлягають, а відповідач вимог про відшкодування судових витрат під час апеляційного розгляду справи не заявляв.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ПП Адамант-Сервіс - адвоката Панченко Олени Олександрівни на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 30 жовтня 2020 року- залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 30 жовтня 2020 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді С.М. Бондаревська

Л.І. Пилипчук