Рішення

від 09.12.2020 по справі 495/4767/20

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

Справа № 495/4767/20

Номер провадження 2/495/2369/2020

09 грудня 2020 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Боярського О.О.,

за участі секретаря судового засідання Рачицької І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства ДНЕСТР в особі керівника Нєнова Дмитра Михайловича про визнання договору про припинення зобов`язання, шляхом передання відступного дійсним та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2020 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПП ДНЕСТР в особі керівника Нєнова Д.М. про стягнення грошових коштів у розмірі 70 000,00 гривень за договором позики від 01.02.2019 року. При цьому ОСОБА_1 посилався на те, що 01.02.2019 року він уклав з ПП ДНЕСТР , від імені та в інтересах якого діяв ОСОБА_2 , договір позики за яким останній позичив 70 000,00 гривень та зобов`язався повернути їх до 01 лютого 2020 року.

18.08.2020 року ОСОБА_1 подав до суду уточнену позовну заяву з вимогами визнати дійсним договір про припинення зобов`язання ПП ДНЕСТР по сплаті 70 000,00 гривень шляхом передачі відступного: об`єкт незавершеного житлового будинку АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на вказаний об`єкт. При цьому ОСОБА_1 зазначає, що між ним та Приватним підприємством ДНЕСТР , в особі керівника Нєнова Дмитра Михайловича, 27.01.2020 року було укладено додаткову угоду до договору позики від 01 лютого 2020 року відповідно до умов якої досягнуто згоди щодо припинення зобов`язання переданням відступного, а саме позивач ОСОБА_1 погодився на передачу йому Приватним підприємством ДНЕСТР об`єкту незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 взамін сплати 70000,00 (сімдесяти тисяч) гривень за договором позики від 01 лютого 2019 року. В свою чергу на даний час відповідач Приватне підприємство ДНЕСТР , в особі керівника Нєнова Дмитра Михайловича, ухиляється від нотаріального посвідчення вказаного договору, посилаючись на відсутність грошових коштів у підприємства на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку під будинком. Отже на даний час позивач ОСОБА_1 позбавлений можливості реалізувати своє право власності.

Ухвалою суду від 14.08.2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк позивачу для усунення недоліків.

18.08.2020 року до канцелярії суду надійшла заява про усунення недоліків та з проханням долучити до матеріалів справи уточнену позовну заяву з додатками.

Ухвалою суду від 19.08.2020 року було відкрито провадження по справі та визначено спрощений порядок її розгляду.

Ухвалою суду від 22.09.2020 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання.

07.10.2020 року позивач подав до канцелярії суду технічний паспорт на вказаний об`єкт з заявою про приєднання його до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 02.11.2020 року розгляд справи було відкладено через неявку відповідача та відсутності повідомлено про його належне сповіщення.

У судове засідання 09 грудня 2020 року сторони не з`явились. Керівник ПП ДНЕСТР - Нєнов Д.М. подав до канцелярії суду заяву з проханням справу розглянути без його участі в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог не заперечує. Представник позивача - адвокат Царенко О.О. 09.12.2020 року подав до канцелярії суду клопотання з проханням справу розглянути без їх участі, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідно до ч.1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Пункт перший ч.2 ст. 49 ЦПК України: крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи факт визнання відповідачем позовних вимог, суд вважає, що уточнена позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2019 року між сторонами був укладений Договір позики згідно з яким позивач позичив ПП ДНЕСТР в особі ОСОБА_2 (на підставі Статуту, зареєстрованого 29.08.2007 року, номер запису 1530105000) грошові кошти у розмірі 70 000 гривень строком на один рік, тобто до 01 лютого 2020 року. ОСОБА_2 , як керівник ПП ДНЕСТР склав розписку про отримання грошових коштів.

27.01.2020 року між сторонами була укладена Додаткова угода до договору позики від 01.02.2019 року за умовами якої ОСОБА_1 погодився на передачу боржником незавершеного будівництвом житловий будинок АДРЕСА_2 , що належить ПП ДНЕСТР , взамін сплати 70 000 гривень за договором позики від 01.02.2019 року в разі неповернення зазначених грошових коштів (п.1). Згідно з Довідкою виконкому Шабівської сільської ради № 262 від 04.05.2020 року, згідно запису по господарській книзі № 14 (2016-2020 роки) по селу Бритівка особовий рахунок 01-2178-3 власником незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_2 є ПП ДНЕСТР , рік початку побудови до 05.08.1992 року. Другою Довідкою виконкому Шабівської сільської ради № 261 від 04.05.2020 року встановлено, що незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_2 , забудовником якого є ПП Днестр , відповідає первинній адресі АДРЕСА_3 .

Сторонами умови Додаткової вимоги виконані частково, а саме фактично передано в користування та володіння позивача вказаний незавершений будівництвом житловий будинок, однак нотаріально не посвідчений договір відчуження.

Згідно з технічним паспортом на об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок АДРЕСА_2 , виготовлений КП Білгород-Дністровське БТІ 29.09.2020 року, інвентаризаційна справа № 1487, вказаний об`єкт побудований в 1992 році та має готовність 20%, площа забудови 162,54 кв.м.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 600 ЦК України, зобов`язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом № 11 передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Зазначені принципи сформульовано і в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Спорронг і Лоннрот проти Швеції (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід`ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно із постановою Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-92цс13, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Вiдповiдно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослiдженнi наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність i взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Таким чином, суд надавши оцінку всім доказам, наявним в матеріалах справи, враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, приходить до висновку про можливість задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 49, 76, 77, 200, 206, 259, 263 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства ДНЕСТР в особі керівника Нєнова Дмитра Михайловича про визнання договору про припинення зобов`язання, шляхом передання відступного дійсним та визнання права власності - задовольнити.

Визнати дійсним договір про припинення зобов`язання Приватного підприємства ДНЕСТР (код ЄДРПОУ 13915924) по сплаті 70 000,00 гривень на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом передачі відступного: об`єкт незавершеного будівництва (готовністю 20%) житловий будинок АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на об`єкт незавершеного будівництва (готовністю 20%) житловий будинок АДРЕСА_2 , площею 162,54 кв.м.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Суддя О.О. Боярський