Рішення

від 14.12.2020 по справі 606/448/20

ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

606/448/20

Рішення

Іменем України

14 грудня 2020 року м. Теребовля Теребовлянський районний суд в складі :

головуючого Малярчука В.В.

при секретарі Зіньковській Н.Д.

розглянувши, письмово у відкритому судовому засіданні в м. Теребовлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Альфа банк", третя особа : приватний нотаріус Теребовлянського нотаріального округу Гордєєва Людмила Іванівна про визнання зобов`язання виконаним та припинення договору іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Альфа банк", третя особа: приватний нотаріус Теребовлянського нотаріального округу Гордєєва Людмила Іванівна про визнання зобов`язання виконаним та припинення договору іпотеки, в якому просить визнати зобов`язання за кредитним договором № 1901/0708/88-184 від 24 липня 2008 року припиненими, визнати такою, що припинена іпотека за Іпотечним договором № 2863 від 24 липня 2008 року, що був укладений між ВАТ Сведбанк (правонаступник ПАТ Сведбанк ) та ОСОБА_1 , право іпотекодержателя за яким перейшло до приватного акціонерного товариства Дельта Банк , який був посвідчений приватним нотаріусом Мироник О.В. і зареєстрований в реєстрі за № 7626011, зняти заборону відчуження нерухомого майна, згідно умов кредитного договору від 24 липня 2008 року № 1901/0708/88-184 та договору іпотеки № 2863 від 24 липня 2008 року - земельну ділянку розміром 0,07 га кадастровий номер 6125055400:04:001:0172, внесеного до державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстратором - Теребовлянського нотаріального округу Гордєєвою Людмилою Іванівною і зареєстрованим в реєстрі за № 7626939, та житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 внесеного до державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстратором - Теребовлянського нотаріального округу Гордєєвою Людмилою Іванівною і зареєстрованим в реєстрі за № 7624947, виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження, зареєстровані в реєстрі № 7624947, № 7626939 та Державного реєстру іпотек запис про обтяження нерухомого майна, зареєстрований в реєстрі за №762611, а також судові витрати покласти на відповідача, посилаючись на мотиви викладенні в позовній заяві.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, та просив його задоволити.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства "Альфа банк" в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа приватний нотаріус Теребовлянського нотаріального округу Гордєєва Людмила Іванівна в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, але не повідомила суд про причини своєї неявки.

Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, оскільки судом встановлено:

25 травня 2012 року між ПАТ Сведбанк та ПАТ Дельта Банк відповідно до чинного законодавства України був укладений договір купівлі- продажу прав вимоги за кредитним договорами.

15 червня 2012 року, між ПАТ Дельта Банк та ПАТ Альфа Банк був укладений договір купівлі- продажу прав вимоги за кредитним договором.

Згідно вищезазначених угод (договорів) відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 1901/0708/88-184 від 24 липня 2008 року, що було укладено між ВАТ Сведбанк (правонаступник ПАТ Сведбанк ) та ОСОБА_1 на користь ПАТ Альфа-Банк .

24 липня 2008 року між ВАТ Сведбанк , правонаступниками якого були ПАТ Сведбанк , ПАТ Дельта Банк та ПАТ Альфа Банк , та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1901/0708/88-184, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 50000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11.9 % річних із терміном його повернення до 24 липня 2018 року.

На забезпеченння виконання зобов`язань за кредитним договором № 1901/0708/88-184 між позичальником та поручителем було укладено договір поруки № 1901/0708/88-184-Р-1, згідно якого ОСОБА_2 , являється поручителем перед кредитором (ВАТ Сведбанк ) за виконання ОСОБА_1 (боржник) зобов`язань за кредитним договором, згідно якого кредитор надав боржнику кредит в розмірі 50000 доларів США, а боржник зобов`язаний повернути кредит в строк, сплативши за його користування нараховані відсотки, згідно умов кредитного договору.

Судом також встановлено, що між ОСОБА_2 та ВАТ Сведбанк , правонаступниками якого були ПАТ Сведбанк , ПАТ Дельта Банк та ПАТ Альфа Банк 24 липня 2008 року укладено договір поруки, відповідно до п.2,3 яких поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, пені, комісій та інших платежів.

Згідно відомості з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна накладено заборону відчуження нерухомого майна, згідно умов кредитного договору від 24 липня 2008 року № 1901/0708/88-184 та договору іпотеки № 2863 від 24 липня 2008 року - земельну ділянку розміром 0,07 га кадастровий номер 6125055400:04:001:0172, внесеного до державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстратором - Теребовлянського нотаріального округу Гордєєвою Людмилою Іванівною і зареєстрованим в реєстрі за № 7626939, та житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 внесеного до державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстратором - Теребовлянського нотаріального округу Гордєєвою Людмилою Іванівною і зареєстрованим в реєстрі за № 7624947.

Згідно відомостей з державного реєстру іпотек зареєстровано іпотеку 25 липня 2012 року за Іпотечним договором № 2863 від 24 липня 2008 року, що був укладений між ВАТ Сведбанк (правонаступник ПАТ Сведбанк ) та ОСОБА_1 , право іпотекодержателя за яким перейшло до приватного акціонерного товариства Дельта Банк , який був посвідчений приватним нотаріусом Мироник О.В. і зареєстрований в реєстрі за № 7626011 (а.с. 19).

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 17 вересня 2015 року із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь публічного акціонерного товариства Альфа-Банк стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 283535.39 грн., з яких: 272591.04 грн. - заборгованість за кредитом, 9665.15 грн. - заборгованість за відсотками, 1279.20 грн. - заборгованість за пенею. Розстрочено виконання рішення суду шляхом оплати щоквартально рівними частинами боргу в сумі 283525 грн. 39 коп., а саме в такі строки: 20 жовтня 2015 року - 50000 грн., 20 січня 2016 року - 50000 грн., 20 квітня 2016 року 50000 грн. 20 липня 2016 року 50000 грн., 20 жовтня 2016 року 50000 грн. 20 січня 2017 року - 33535 грн. 39 коп. до повного погашення заборгованості.

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 11 жовтня 2017 року позов публічного акціонерного товариства Альфа-Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 24 липня 2008 року № 1901/0708/88-184 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь публічного акціонерного товариства Альфа-Банк заборгованість за кредитним договором від 24 липня 2008 року № 1901/0708/88-184 в розмірі 648.11 доларів США.

Судом встановлено, що рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 17 вересня 2015 року стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь публічного акціонерного товариства Альфа-Банк солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 283535.39 грн., вказане рішення виконано та сплачено кошти в розмірі 303535 грн. 39 коп. (а.с.39-41).

Згідно листа - звернення від 15 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського відділення ПАТ Альфа - Банк про те, що ним погашено заборгованість в термін 20 січня 2017 року.

Згідно заяви - звернення від 25 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ПАТ Альфа банк про зняття обтяжень на нерухоме майно - земельну ділянку та житловий будинок по АДРЕСА_1 за іпотечним договором № 2863 від 24 липня 2008 року (а.с. 15. 16).

У відповідь на заяву - звернення від 25 листопада 2019 року АТ Альфа-Банк повідомив про те, що не може задовільнити письмове звернення ОСОБА_1 , оскільки станом на 17 грудня 2019 року за кредитним договором № 1901/0708/88-184 існує заборгованість. Зазначено, що виконання рішення суду не звільняє від виконання договірних зобов`язань і сплати заборгованості за кредитним договором. Банк звертався до суду без дострокового розірвання договору. Таким чином, після винесення рішення суду нарахування за договором не зупинялися.

Представником відповідача АТ Альфа-Банк надіслано відзив на позов у якому просить відмовити у позові, оскільки у позивача ОСОБА_1 є заборгованість згідно розрахунку заборгованості за договором кредиту №1901/0708/88-184 від 24 липня 2008 року, наданою відповідачем станом на 01 червня 2018 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 26385,87 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 689259,88 гривень, що включає в себе суму заборгованості за кредитом (тілом кредиту) 13840.16 доларів США, що згідно з курсом НБУ складає 361536,95 гривень, суму заборгованості по відсотках - 1709.94 доларів США, що згідно з курсом НБУ складає 44668.37 гривень, та пеню - 10835.74 доларів США, що згідно з курсом НБУ складає 283054,56 гривень.

Однак, сума, яку сплатив ОСОБА_1 на виконання рішення суду про стягнення боргу за вказаним вище кредитним договором, у даному розрахунку не відображена. Проценти у розмірі, визначеному договором, нараховані і після ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості.

Сторона позивача заперечила наявність заборгованості за договором кредиту №1901/0708/88-184 від 24 липня 2008 року, оскільки заборгованість позивач погасив повністю, що підтверджується квитанціями в матеріалах справи (а.с.39-41), та під час долучення до справи вищевказаного розрахунку заборгованості вказала на недопустимість його як доказу, так як відповідач на обґрунтування наявності заборгованості за даним кредитом не надав первинних документів, виписки з банківського розрахунку чи інших доказів, які б підтверджували правомірність такого розрахунку.

Таким чином, кредитор не визнає право іпотекодавця на припинення зобов`язання, тому позивач звернувся за захистом, порушеного права, передбаченого ч. 1 ст. 593 ЦК України, в судовому порядку.

Між сторонами виник спір з приводу припинення іпотеки за іпотечним договором у зв`язку з достроковим та повним погашенням позивачем боргу за кредитним договором.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

За змістом ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України являється завданням цивільного судочинства.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як визначено в ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Право вимоги за вищевказаним кредитним та забезпечувальним договором передано ПАТ "Дельта Банк", що зазначено вище.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи зі змісту ст.ст. 526, 599 ЦК України, зобов`язання вважається виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

За приписами статей 3, 17 Закону України Про іпотеку , іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

За системним аналізом зазначених норм права іпотека припиняється, зокрема, в разі припинення основного зобов`язання на підставі виконанням. При цьому, законодавець не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконання основного зобов`язання.

За положеннями ч. 1 ст. 593 ЦК України, припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов`язання презюмується.

Встановлення факту припинення основного зобов`язання належним його виконанням, є свідченням припинення додаткових (акцесорних) зобов`язань за договорами іпотеки.

Позивач надав підтверджуючі документи слати ним боргу і відповідно виконання рішення суду. Представник відповідача у судовому засіданні також не заперечував щодо дострокового стягнення всієї заборгованості, однак долучив розрахунок боргу, згідно з яким банк, незважаючи на рішення суду та сплату заборгованості за договором, зазначену у вказаному рішенні, продовжує нараховувати боржнику відсотки у попередньому розмірі, пеню, а відтак вважає, що зобов`язання останнім не виконане в повному обсязі.

При цьому відповідач, незважаючи на обставини, встановлені судовим рішенням, заперечення позивача щодо наявності заборгованості та допустимості поданого розрахунку без підтвердження первинними банківськими документами чи випискою по рахунку, не подавав письмових заперечень з даного приводу та жодним чином не спростував факту повного повернення ОСОБА_1 заборгованості за основним зобов`язанням по кредитному договору перед ПАТ Дельта Банк .

Даючи оцінку наданому відповідачем розрахунку заборгованості, суд звертає уваги, що він не може слугувати доказом наявності заборгованості позивача за основним зобов`язанням, оскільки на його обгрунтування не долучено жодного первинного банківського документа. Крім того, з нього неможливо встановити факт зарахування сплачених коштів ОСОБА_1 на виконання рішення суду, що також свідчить про його неповноту.

Щодо продовження нарахуванням банком процентів за кредитним договором у розмірі, визначеному в ньому, та пені, суд вважає, що, пред`явивши позовну вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, ПАТ Дельта Банк , відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов`язання. Позовні вимоги банку рішенням суду були задоволені повністю. Тому з моменту пред`явлення вимоги про дострокове погашення всієї суми заборгованості, кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами.

З часу, коли основний (кредитний) договір припинив свою дію, іпотека згідно іпотечного договору могла зберігатись виключно щодо невиконаного позичальником основного зобов`язання, а тому твердження банку про наявність боргу у вигляді нарахованих тіла кредиту, відсотків, пені тощо є необґрунтованими, оскільки дія кредитного договору припинилась, а банк міг лише застосувати своє право, передбачене ч. 2 ст. 625 ЦПК.

До такого висновку суд прийшов, виходячи з аналізу вищеописаних законодавчих норм, а також роз`яснень, викладених постановах Пленуму ВС України та ВС.

Так, відповідно до положень абзацу 2 та 3 пункту 17 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин , наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, і не надає права на нарахування, і отримання відсотків за кредитним договором.

Верховний Суд у своїй постанові від 14.02.2018 № 564/2199/15-ц (провадження №61- 2404св18) зазначив, що згідно з ст.611 ЦК України після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором. Водночас сам кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту. Оскільки кредитний договір припинив свою дію, то у кредитора відсутні підстави для стягнення відсотків після дати направлення вимоги про дострокове повернення кредиту.

Пунктом 91 Постанови Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) передбачено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження 14-154цс18), наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, а кредитор в цьому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 19 вересня 2018 року справа № 643/16336/16-ц (провадження № 61-12848св18), від 12 вересня 2018 року справа № 473/825/16-ц (провадження № 61-3240св18), 12 вересня 2018 року справа № 186/1974/14-ц, (провадження №61-24172св18).

Як вбачається зі змісту Постанови Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 500/4127/16-ц (провадження №61-22142св18), правильним є висновок про те, що основне зобов`язання за кредитним договором виконано у зв`язку з повним виконанням судового рішення про дострокове стягнення з боржників всієї суми заборгованості за цим договором, отже, таке зобов`язання припинилось на підставі ст. 559 ЦК України, внаслідок чого припинилось право застави (іпотеки).

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання за договором таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом його визнання на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Таким чином, суд вважає, що право відповідача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося після пред`явлення до позичальника вимог щодо стягнення в судовому порядку заборгованості та ухвалення рішення з даного приводу, тому припинилося і кредитне зобов`язання, що зумовлює припинення іпотеки з огляду на її похідний характер, а відповідач залишив за собою лише право пред`явити вимогу до позивача з метою захисту прав та інтересів згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, що не обтяжено іпотекою.

Таким чином, наданими позивачем доказами підтверджено виконання ним зобов`язання за кредитним договором, а саме: основне зобов`язання виконано у зв`язку з фактичним повним виконанням судового рішення ОСОБА_1 , тобто сплати ним всієї суми заборгованості за цим договором, визнеченої у рішенні суду. Відповідач, у свою чергу, не довів шляхом подання відповідних доказів свої заперечення щодо наявності невиконаних зобов`язань за цим договором. Відповідно наявні правові підстави для визнання припиненою іпотеки за Іпотечним договором № 2863 від 24 липня 2008 року.

При вирішенні позовних вимог стосовно зняття заборони відчуження нерухомого майна, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплений принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 та ст. 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена лише у випадку і порядку, встановлених законом. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Як визначено ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Запис про заборону на відчуження об`єктів нерухомого майна, що є власністю ОСОБА_1 , у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та запис у Державному реєстрі іпотек, порушує право позивача на розпорядження своїм майном, а саме земельною ділянкою розміром 0,07 га кадастровий номер 6125055400:04:001:0172, житловим будинком з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України Про іпотеку , відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.3 ст. 44 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до ст. 73 Закону України "Про нотаріат", нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); за зверненням органу опіки та піклування з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів дитини, яка має право власності або проживає у жилому будинку, квартирі, іншому приміщенні, на відчуження якого накладається заборона; при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 74 Закону України Про нотаріат , одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Згідно з п. 5 гл. 15 р. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 6.1 глави 15 розділу II Порядку передбачено, що про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.

Отже, законодавством передбачено підстави та порядок зняття заборони відчуження нерухомого майна.

Враховуючи необхідність документального закріплення підстав зняття нотаріусом заборони відчуження нерухомого майна (нотаріус не може зняти заборону без офіційного звернення), у разі особистого звернення до нотаріуса осіб, які є ініціаторами зняття заборони, та мають на це необхідні права та повноваження, нотаріусу слід відбирати від таких осіб відповідну заяву, в якій міститиметься прохання про зняття заборони відчуження нерухомого майна та до якої додаються необхідні підтверджуючі документи.

При одержанні заяви та підтверджуючих документів, на виконання п. 6.1. гл. 15 р. II вказаного Порядку, нотаріус реєструє таку заяву в журналі реєстрації вхідних документів та робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.

Після зняття заборони відчуження нерухомого майна нотаріус, який зняв заборону, може провести державну реєстрацію припинення обтяження (заборони), а також припинення іншого речового права (іпотеки) - у разі, коли знімається заборона з предмета іпотеки, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тобто, у процедурі зняття заборони первинними є дії щодо завершення початої нотаріальної дії з накладення заборони (з проставленням відміток у відповідному реєстрі та алфавітній книзі та проставлення відмітки на правочині) та лише після цього можливе внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо припинення заборони та іпотеки.

З припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні.

На даний час у зв`язку з повним погашенням кредитної заборгованості перестали існувати підстави заборони обтяження зазначеного нерухомого майна, існування договору іпотеки та запису про заборону на відчуження об`єктів нерухомого майна, що є власністю ОСОБА_1 , у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та запис у Державному реєстрі іпотек є протиправним, оскільки порушує його права як власника, а саме право розпоряджатись належним майном на власний розсуд, а тому його права як іпотекодавця підлягають судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена, а запис, що обмежує права власника майна підлягає виключенню з Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.

Отже, обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, підтверджуються наданими суду письмовими доказами, обраний спосіб захисту його права відповідає змісту суб`єктивного права та характеру його порушення, а позовні вимоги ґрунтуються на положеннях закону, якими урегульовано спірні правовідносини, та умовах договору, укладеному між сторонами.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки з ОСОБА_1 стягнуто борг у повному обсязі, тому кредитне зобов`язання припинилося, що зумовлює припинення іпотеки з огляду на її похідний характер. Крім цього, вимоги позивача про визнання іпотеки припиненою, зняття заборони відчуження майна та вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є взаємопов`язаними та такими, що випливають одна з одної, а тому позовні вимоги є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору, сплачена при поданні позовної заяви.

На підставі вищевикладеного, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321, 391, 526, 593, 598, 599,611, 625, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76, 81, 82, 141 ЦПК України, ст.ст. 1, 3, 17 Закону України Про іпотеку від 05.06.2003 № 898-IV, ст. 44 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень від 18.11.2003 № 1255-IV, ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-IV, розділ II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Альфа банк", третя особа : приватний нотаріус Теребовлянського нотаріального округу Гордєєва Людмила Іванівна про визнання зобов`язання виконаним та припинення договору іпотеки задовольнити.

Визнати зобов`язання за кредитним договором № 1901/0708/88-184 від 24 липня 2008 року припиненими.

Визнати такою, що припинена іпотека за Іпотечним договором № 2863 від 24 липня 2008 року, що був укладений між ВАТ Сведбанк (правонаступник ПАТ Сведбанк ) та ОСОБА_1 , право іпотекодержателя за яким перейшло до приватного акціонерного товариства Дельта Банк , який був посвідчений приватним нотаріусом Мироник О.В. і зареєстрований в реєстрі за № 7626011.

Зняти заборону відчуження нерухомого майна, згідно умов кредитного договору від 24 липня 2008 року № 1901/0708/88-184 та договору іпотеки № 2863 від 24 липня 2008 року - земельну ділянку розміром 0,07 га кадастровий номер 6125055400:04:001:0172, внесеного до державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстратором - Теребовлянського нотаріального округу Гордєєвою Людмилою Іванівною і зареєстрованим в реєстрі за № 7626939, та житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 внесеного до державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстратором - Теребовлянського нотаріального округу Гордєєвою Людмилою Іванівною і зареєстрованим в реєстрі за № 7624947.

Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження, зареєстровані в реєстрі № 7624947, № 7626939 та Державного реєстру іпотек запис про обтяження нерухомого майна, зареєстрований в реєстрі за №762611.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Дельта банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію приватного акціонерного товариства "Дельта банк" на користь ОСОБА_1 840 гривень 80 копійок судового збору.

Розяснити учасникам справи, що інформацію щодо справи що розглядалася вони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://tr.te.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів через Теребовлянський районний суд.

Головуючий В.В. Малярчук