Постанова

від 11.01.2021 по справі 923/605/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/605/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Принцевської Н.М.;

суддів: Головея В.М., Діброви Г.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Нове місто"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 02.09.2020

у справі №923/605/20

за позовом Фізичної особи-підприємця Рудько Валентини Миколаївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Нове місто"

про стягнення 44 185,93 грн. заборгованості,

(суддя місцевого господарського суду: Сулімовська М.Б., Господарський суд Херсонської області, м.Херсон, вул. Театральна, 18)

В червні 2020 року Фізична особа-підприємець Рудько Валентина Миколаївна (далі - ФОП Рудько В.М.) звернулася до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Нове Місто" (далі ТОВ КК Нове Місто ) із позовом про стягнення 44185 грн. 93 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг від 03.01.2019 №5.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 02.09.2020 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "КК "Нове Місто" на користь ФОП Рудько В.М. 37503 грн. 00 коп. основного боргу, 582 грн. 23 коп. пені, 1811 грн. 78 коп. судового збору, у задоволенні вимог в частині 5289,39 грн. пені, 465,01 грн. 3% річних та 346,30 інфляційних відмовлено.

Місцевий господарський суд зазначив, що вимоги в сумі 37503,00 грн. основної заборгованості є обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, здійснивши перерахунок пені, суд зазначив, що належною до стягнення сумою пені є 582,23 грн., а у задоволенні решти вимог в частині стягнення пені в сумі 5289,39 грн. слід відмовити.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що здійснений позивачем розрахунок 3% річних та збитків від інфляції проведено за іншою заборгованістю ніж та, що є предметом даного спору, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення 465,01 грн. 3% річних та 346,30 грн. збитків від інфляції є необґрунтованими, здійснені за іншою заборгованістю ніж та, що є предметом даного спору, а тому не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ КК Нове Місто звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 02.09.2020 по даній справі скасувати та відмовити в позові ФОП Рудько В.М.

Відповідач не згоден з рішенням суду першої інстанції, вважає, що воно ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права і тому має бути скасовано.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що оскільки згідно ухвали суду першої інстанції від 14.07.2020 було задоволено клопотання відповідача від 10.07.2020 у справі №923/605/20 щодо надання додаткового часу для підготовки і подання відзиву на позовну заяву позивача, тому залишення судом без розгляду відзиву на позовну заяву від 31.08.2020 №01/18/59/2020 є порушенням норм процесуального права.

Крім того, апелянт зазначає, що позивачем не було надано обґрунтований розрахунок суми заборгованості по місяцях у розрізі за кожен первинним документом - Актом надання послуг, що додані до позовної заяви, надавши лише інформацію про загальну суму боргу. Зазначена обставина, на думку апелянта, має важливе значення, оскільки внаслідок неправильного обрахування суми боргу за кожним первинним документом, позивачем було невірно обчислено строки та безпідставно застосовано штрафні санкції, чим порушено права відповідача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 по даній справі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Керуюча компанія "Нове місто" на рішення Господарського суду Херсонської області від 02.09.2020 по справі №923/605/20, вирішено розглянути апеляційну скаргу ТОВ "Керуюча компанія "Нове місто" на рішення Господарського суду Херсонської області від 02.09.2020 по справі №923/605/20 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Позивач не скористався своїм правом та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів спарви, 03.01.2019 між ТОВ "Керуюча компанія "Нове Місто" (Споживач) в особі керівника Зарічної Л.П., діючої на підставі Статуту, та ФОП Рудько В.М., в особі приватного підприємця Рудько В.М. (Виконавець), яка діє на підставі виписки, було укладено договір №5 про надання послуг.

За умовами п.1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов договору, роботу, а Замовник зобов`язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Згідно з п.п.1.2, 1.3 Договору Виконавець приймає на себе зобов`язання з надання послуг з вивезення та видалення твердих побутових відходів з території Замовника згідно графіку вивозів; в разі виникнення необхідності в додатковому вивозі ТПВ з місць дислокації контейнерів, Виконавець повідомляє Замовника про виконання додаткових обсягів послуг, а Замовник повинен прийняти та оплатити ці послуги.

В розділі 2 Договору сторони дійшли згоди щодо ціни, умов оплати та порядку розрахунків.

Так відповідно до вимог, встановлених у п.1.2 Договору, робота оплачується за ціною, погодженою Виконавцем та Замовником у встановленому порядку та визначеною цим Договором (110 грн. 1 м.куб.). Акт про надані послуги надається 1-го числа місяця, наступного за календарним, в якому фактично надавалися послуги та підписується Замовником протягом 3-х днів.

Розрахунок за надані послуги здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця протягом 10 календарних днів з дня підписання актів виконаних робіт. (п.2.3 Договору)

Згідно з п.3.1 Договору, Замовник впродовж трьох робочих днів з дати отримання від Виконавця результатів наданих послуг, згідно п.1.2 Договору та акту виконаних робіт, зобов`язаний розглянути результати наданих послуг та затвердити їх, або в той же строк надати письмову вмотивовану відмову від затвердження та повідомити Виконавця про усунення недоліків. У випадку відсутності зауважень до результатів наданих послуг, Замовник зобов`язаний підписати акт виконаних робіт та повернути Виконавцю один примірник підписаного акту.

За умовами п.5.1 Договір вступає в дію з 03.01.2019 і діє до 31.12.2019 з урахуванням повного виконання всіх зобов`язань Сторонами, зазначених в даному Договорі, якщо інше не передбачено цим Договором.

Виконання ФОП Рудько В.М. своїх зобов`язань за договором щодо надання послуг з вивезення твердих побутових відходів підтверджується актами виконаних робіт, а саме: №325 від 31.01.2019 на суму 36960,00 грн., №326 від 28.02.2019 на суму 34320,00 грн., №984 від 31.03.2019 на суму 32230,00 грн., №1057 від 10.04.2019 на суму 9680,00 грн., №2244 від 14.08.2019 на суму 4961,00 грн., №2768 від 30.09.2019 на суму 1452,00 грн. Загалом відповідачу надано послуг на суму 119603,00 грн.

Вищезазначені акти надання послуг підписані уповноваженими представниками обох сторін, акти скріплено печатками. З актів вбачається, що останні не містять від замовника претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Керуюча компанія "Нове місто" здійснило часткову оплату в сумі 69100,00 грн., що підтверджено копіями платіжних доручень №311 від 06.02.2019 на суму 5000,00 грн., №320 від 12.02.2019 на суму 6000,00 грн., №323 від 15.02.2019 на суму 3000,00 грн., №342 від 26.02.2019 на суму 5000,00 грн., №356 від 06.03.2019 на суму 2500,00 грн., №361 від 07.03.2019 на суму 2000,00 грн., №362 від 11.03.2019 на суму 5600,00 грн., №363 від 11.03.2019 на суму 2000,00 грн., №364 від 12.03.2019 на суму 5000,00 грн., №366 від 13.03.2019 на суму 3000,00 грн., №370 від 15.03.2019 на суму 3000,00 грн., №371 від 18.03.2019 на суму 3000,00 грн., №386 від 21.03.2019 на суму 3000,00 грн., №392 від 25.03.2019 на суму 5000,00 грн., №396 від 28.03.2019 на суму 3000,00 грн., №402 від 02.04.2019 на суму 5000,00 грн., №405 від 04.04.2019 на суму 3000,00 грн., №411 від 08.04.2019 на суму 1000,00 грн., №412 від 09.04.2019 на суму 4000,00 грн.

Згідно матеріалів справи залишок несплаченої заборгованості складає 50503,00 грн, однак позивачем заявлено до стягнення 37503,00 грн. основної заборгованості, у зв`язку з чим місцевим господарським судом розглянуто вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 37503,00 грн..

Позивач зазначав, що зобов`язання відповідно до Договору виконано ним належним чином, що підтверджено актами надання послуг, однак в порушення умов Договору відповідач за надані послуги не розрахувався в повному обсязі, сума основного боргу становить 37503,00 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати наданих послуг протягом 2019 року, останньому нараховано 5871, 62 грн. пені, 465,01 грн. 3% річних та 346,30 грн. інфляційних втрат, у зв`язку з чим ФОП Рудько В.М. звернулась до Господарського суду Херсонської області з відповідними позовними вимогами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм процесуального права і правильним застосуванням норм матеріального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Як вбчається з матеріалів справи, в даному випадку мало місце надання позивачем та прийняття відповідачем послуг за договором №5 від 03.01.2019.

Пунктом 1 ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Судова колегія, з огляду на наявні матеріали справи, а також встановлені обставини та відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження сплати відповідачем коштів за надані послуги, погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі.

Відповідно до вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (76 ГПК України).

Згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наведені обставини, судовою колегією не приймаються до уваги доводи апелянта в частині того, що позивачем не доведено належними та допустими доказами суму основної заборгованості. Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не надано, а матеріали справи не містять контррозрахунку відповідача, а також доказів, які б підтверджували виконання ТОВ КК Нове Місто зобов`язань по сплаті заборгованості за надані послуги.

Положеннями ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За положеннями ч.1 ст.199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.6. Договору сторони передбачили відповідальність за порушення термінів оплати. У разі несвоєчасної оплати послуг Замовник сплачує Виконавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Так, позивачем за неналежне виконання відповідачем умов договору в частині сплати заборгованості позивачем за період з 04.11.2019 по 04.05.2020 нараховано пеню в сумі 5871,62 грн.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з урахуванням приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, позивачем мали бути обрані наступні періоди нарахування пені:

-за актом №325 від 31.01.2019 - з 11.02.2019 по 11.08.2019;

-за актом №326 від 28.02.2019 - з 11.03.2019 по 11.09.2019;

-за актом №984 від 31.03.2019 - з 11.04.2019 по 11.10.2019;

-за актом №1057 від 10.04.2019 - з 21.04.2019 по 21.10.2019;

-за актом №2244 від 14.08.2019 - з 25.08.2019 по 25.02.2020;

-за актом №2768 від 30.09.2019 - з 11.10.2019 по 11.04.2020

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що у визначений останнім період може бути нарахована пеня лише за актами від 14.08.2019 та 30.09.2019.

Перевіривши здійснений місцевим господарським судом розрахунок пені, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з його правильністю, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі є 582,23 грн. є вірним, а у задоволенні решти вимог в частині стягнення пені в сумі 5289,39 грн. слід відмовити.

З огляду на вищевикладене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду не приймає до уваги доводи апелянта в частині відсутності розрахунку суми заборгованості по кожному первинному документу, а рішення суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованим.

Стосовно стягнення з відповідача 465,01 грн. 3% річних та 346,30 грн. збитків від інфляції, судова колегія зазначає наступне.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як слідує з наданого ФОП Рудько В.М. розрахунку річних, останні нараховані на підставі: рахунку №0000191 від 30.04.2019 (акт №395 на суму 3413,00 грн.), рахунку №0000277 від 31.05.2019 (акт №519 від 31.05.2019 на суму 16425,00 грн.), рахунку №0000331 від 27.06 2019 (акт №591 від 30.06.2019 на суму 13850,00 грн.), рахунку №0000411 від 31.07.2019 (акт №0000758 від 31.07.2019 на суму 25975,00 грн.), рахунку №0000459 (акт №0000892 на суму 26875,00 грн.), рахунку №0000545 (акт №0000966 на суму 14150 грн.).

Збитки від інфляції нараховані на підставі рахунку №0000247 від 31.05.2019 на суму 14425,00 грн., рахунку №0000411 від 31.07.2019 на суму 6475,00 грн., рахунку №0000545 від 30.09.2019 на суму 14150,00 грн.

В тому числі, означені розрахунки містять посилання на часткову оплату боргу протягом липня-серпня 2019.

Разом з тим, матеріали справи не містять визначених у розрахунку первинних бухгалтерських документів, вимоги з основної заборгованості у даній справі ґрунтуються на інших актах виконаних робіт аніж наведені в розрахунку, доказів часткової оплати заборгованості протягом липня-серпня 2019 року матеріали справи не містять.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що здійснений позивачем розрахунок 3% річних та збитків від інфляції проведено за іншою заборгованістю ніж та, що є предметом даного спору.

Таким чином, вимоги позивача з 465,01 грн. 3% річних та 346,30 грн. збитків від інфляції є необґрунтованими, здійснені за іншою заборгованістю ніж та, що є предметом даного спору, а тому не підлягають задоволенню.

Судовою колегією не приймаються до уваги доводи апелянта в частині порушення судом першої інстанції процесуальних прав відповідача в частині залишення відзиву відповідача без розгляду, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1, 2 ст.161 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідно до ч.ч. 1,8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову; відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Херсонської області про відкриття провадження у справі від 24.06.2020 господарський суд запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 17.07.2020.

Разом з тим судом враховано, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX, внесено, зокрема, зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Так, у відповідності до п.4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції вищевказаного Закону, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" №731-ІХ від 18.06.2020.

Відповідно до вказаного закону п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

У п. 2 прикінцевих та перехідних положень Закону від 18 червня 2020 року №731-ІХ встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

З урахуванням наведених вище приписів процесуального закону, останнім днем для подання відзиву на позовну заяву була дата 07.08.2020.

З огляду на зазначене, враховуючи подання відзиву до суду першої інстанції 31.08.2020 без будь-яких клопотань про продовження строку для подання відзиву, а також без обґрунтування прични пропуску такого строку, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про залишення відзиву ТОВ КК Нове Місто без розгляду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом у ході розгляду справи було досліджено усі обставини справи, перевірено їх наявними у ній доказами, та надано їм відповідну правову оцінку, а доводи апелянта не спростовуються вірних висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Нове місто" на рішення Господарського суду Херсонської області від 02.09.2020 у справі №923/605/20 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Херсонської області від 02.09.2020 у справі №923/605/20 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Нове місто" на рішення Господарського суду Херсонської області від 02.09.2020 у справі №923/605/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 02.09.2020 у справі №923/605/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Текст постанови складено та підписано поза межами встановленого ГПК України строку - 11.01.2021, у зв`язку з перебуванням колегії суддів у відпустці з 28.12.2020 по 06.01.2021.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

В.М. Головей