Постанова

від 11.01.2021 по справі 917/844/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2021 р. Справа № 917/844/20

Колегія суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Гетьман Р.А.

при секретарі Пархоменко О.В.

за участю:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Каргет» (вх. №3237П/1-18)

на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 29.09.2020 року у справі №917/844/20, ухвалене в приміщенні господарського суду Полтавської області (суддя Семчук О.С.), повний текст якого складено 05.10.2020 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каргет» , м. Київ

до відповідача Фізичної особи - підприємця Халимона Олександра Володимировича, м. Кременчук, Полтавська область

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИЛА:

Додатковим рішенням господарського суду Полтавської області від 29.09.2020 року у справі №917/844/20 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргет" на користь Фізичної особи - підприємця Халимона Олександра Володимировича 10000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Каргет» з додатковим рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн., задовольнити вимоги про стягнення з ТОВ "Каргет" на користь ФОП Халимон О.В. витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн., в решті вимог відмовити.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про таке.

Адвокат Чорнуха Ю.В., як представник відповідача, була присутньою лише в одному судовому засіданні. Відповідач не надав суду доказів, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката (10 000,00 грн. при ціні позову - 17888,00 грн.), їх розрахунок, з посиланням на встановлені нормативно - правовими актами норми видатків на службові відрядження, вартість економних транспортних послуг, час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, вартість оплати послуги адвокатів, яка склалася у регіоні, наявні відомості статистики про ціни на ринку адвокатських послуг, тощо.

В матеріалах справи відсутні дані про кількість годин, які затратив для надання правової допомоги позивачу адвокат в межах розгляду даної справи; факт виготовлення адвокатом складних процесуальних документів в процесі розгляду справи, які потребують відповідних затрат часу, відповідачем, також, доведено не було.

Розумними та доцільними визнає витрати відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн., які мають бути стягнути з позивача.

Посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі №910/4515/18.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року за №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року в Україні введений карантин; постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239, від 22.04.2020 року №291, від 11.05.2020 року №349, від 20.05.2020 року №392, від 17.06.2020 року №500, від 22.07.2020 року №641, від 26.08.2020 року №760, від 13.10.2020 року №956, від 09.12.2020 року №1236 до постанови від 11.03.2020 року № 211 внесено зміни, якими дію карантину продовжено до 28.02.2021 року.

Рада суддів України на офіційному сайті 11.03.2020 року звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін та листом №9рс-186/20 від 16.03.2020 року до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, місцевих та апеляційних судів з рекомендацією встановити особливий режим роботи судів України, в тому числі роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами.

Для запобігання розповсюдженню особливо небезпечного вірусного захворювання серед працівників суду на період з 13.03.2020 року по 03.04.2020 року наказом голови Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 року за № 04-а встановлено особливий режим роботи суду в умовах карантину; наказами голови суду від 26.03.2020 року № 05-а, від 23.04.2020 року №07-а, від 08.05.2020 року №08-а, від 22.05.2020 року №10-а, від 22.06.2020 року №12-а, від 28.07.2020 року №14-а, від 31.08.2020 року №15-а, від 22.10.2020 року №21-а, від 18.12.2020 року №24-а на період дії карантину суд продовжує працювати в умовах встановленого раніше особливого режиму.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2020 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Гетьман Р.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2020 року, з урахуванням ухвали від 14.12.2020 року, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Каргет» про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Каргет» на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 29.09.2020 року у справі; відповідачу встановлено строк до 27.12.2020 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на 11.01.2020 року; явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась; роз`яснено учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon".

14.12.2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12448), в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване додаткове рішення у справі - залишити без змін, який долучено до матеріалів справи, в обґрунтування якого вказує на те, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що всі витрати на професійну правничу допомогу були надані саме в межах справи №917/844/20, правнича допомога була надана у відповідних процесуальних документах та у спосіб, встановлений положеннями чинного законодавства України.

В судове засідання 11.01.2021 року представник позивача не з`явився, про причини неявки не повідомив, на підтвердження направлення копій ухвал суду від 27.11.2020 року та від 14.12.2020 року позивачу у справі, додано рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень ПАТ "Укрпошта" від 09.12.2020 року №6102253804563 та від 31.12.2020 року №6102253863772, згідно з якими позивач отримав копію ухвали від 27.11.2020 року - 08.12.2020 року та копію ухвали від 14.12.2020 року - 30.12.2020 року.

В судове засідання 11.01.2021 року відповідач не з`явився, про причини неявки не повідомив, на підтвердження направлення копій ухвал суду від 27.11.2020 року та від 14.12.2020 року відповідачу у справі, додано рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень ПАТ "Укрпошта" від 07.12.2020 року №6102253804555 та від 04.01.2021 року №6102253863756, згідно з якими відповідач отримав копію ухвали від 27.11.2020 року - 04.12.2020 року та копію ухвали від 14.12.2020 року - 30.12.2020 року.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції, Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" ).

Ухвалу суду від 14.12.2020 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039 .

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з карантинними заходами, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.09.2020 року у справі №917/844/20, у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргет" до Фізичної особи - підприємця Халимона Олександра Володимировича про стягнення грошових коштів, відмовлено повністю.

21.09.2020 року від відповідача до господарського суду Полтавської області надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу (вх.№10304 від 21.09.2020 року), в якій останній просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., в обґрунтування якої вказує на те, що адвокатом під час розгляду справи були надані послуги з консультування у справі, складення відзиву на позовну заяву, складення заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження, складення клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, участь у судовому засіданні.

29.09.2020 року господарським судом Полтавської області ухвалено додаткове рішення, з підстав викладених вище.

Місцевий господарський суд, задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення виходив з того, що матеріалами справи підтверджується понесення відповідачем витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.09.2020 року у справі № 917/844/20 не було здійснено розподілу витрат на професійну правничу допомогу, які поніс відповідач, а тому господарський суд першої інстанції правомірно задовольнив заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відзиві на позов, наданому господарському суду першої інстанції, відповідач вказував, що попередній розмір його витрат на професійну правничу допомогу складає 8 000,00 грн.

Втім, в заяві про ухвалення додаткового рішення відповідач просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

В якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката відповідачем надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 14.07.2020 року, укладеного між ФОП Халимон О.В. (клієнт за договором) та Адвокатським бюро "Чорнухи Юлії" (виконавець за договором); копію ордера на надання правничої допомоги серії ВІ №1017652 на представництво адвокатом Чорнухою Ю.В. інтересів ФОП Халимона О.В. від 17.08.2020 року; копії дублікатів квитанцій № 0.0.1784510310.1 від 28.07.2020 року та № 0.0.1829532585.1 від 09.09.2020 року про сплату Халимоном О.В. на користь Адвокатського бюро "Чорнухи Юлії" за надання правової допомоги по договору б/н від 14.07.2020 року 8 000 грн. та 2 000 грн., відповідно.

Згідно ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частинами 5, 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У п. 1.1 договору про надання правової (правничої) допомоги від 14.07.2020 року, сторони погодили, що виконавець зобов`язується за дорученням клієнта надавати клієнту послугу з надання правової (правничої) допомоги у справі за позовом ТОВ "Каргет" до ФОП Халимона О.В. про стягнення коштів, а саме: консультування, підготовка процесуальних документів, представництво у суді першої інстанції та виконання інших повноважень, пов`язаних із представництвом клієнта у суді першої інстанції у справі № 917/844/20.

За змістом п. 2.1 договору, вартість послуг з надання правової допомоги за договором становить: консультування у справі, складення процесуальних документів - 8 000,00 грн.; участь у судовому засіданні - 2 000,00 грн. за кожне судове засідання, у разі їх призначення; компенсація транспортних витрат виконавця, пов`язаних із розглядом справи та інших погоджених з клієнтом витрат - згідно виставлених рахунків.

Так, за матеріалами справи, відповідачем у справі було подано господарському суду першої інстанції відзив на позов, заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження, клопотання про відкладення розгляду справи, у яких вказано, що представником відповідача є Чорнуха Ю.В.

Адвокат Чорнуха Ю.В. брала участь в судовому засіданні 10.09.2020 року, що підтверджується відповідним протоколом судового засідання.

Отже, Адвокатським бюро "Чорнухи Юлії" надано відповідачу послуги з надання правової допомоги, вартість яких, за п. 2.1 договору про надання правової (правничої) допомоги від 14.07.2020 року, становить 10 000,00 грн.

В матеріалах справи наявні докази сплати відповідачем на користь Адвокатського бюро "Чорнухи Юлії" 10 000,00 грн. за надання правової допомоги за договором б/н від 14.07.2020 року.

Заперечень позивача щодо співмірності витрат відповідача на професійну правничу допомогу, матеріали справи не містять.

Отже, місцевий господарський суд вірно вказав на те, що матеріалами справи підтверджується понесення відповідачем витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн.

Аргументи апелянта на те, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували розумність витрат на оплату послуг адвоката (10 000,00 грн. при ціні позову - 17888,00 грн.), їх розрахунок, з посиланням на встановлені нормативно - правовими актами норми видатків на службові відрядження, вартість економних транспортних послуг, час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, вартість оплати послуги адвокатів, яка склалася у регіоні, наявні відомості статистики про ціни на ринку адвокатських послуг, не приймаються, з підстав викладених вище.

Аргументи апелянта щодо врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі №910/4515/18, де, зокрема, вказано на те, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно - правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду в складність справи, не приймаються, оскільки при визначенні суми відшкодування, господарський суд першої інстанції виходив з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Частиною 4 статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, беручи до уваги те, що господарським судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову, понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. обґрунтовано покладені на позивача.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Каргет» залишити без задоволення.

Додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 29.09.2020 року у справі №917/844/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.01.2021 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя В.І. Сіверін

Суддя Р.А. Гетьман