Рішення

від 11.01.2021 по справі 904/5952/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2021м. ДніпроСправа № 904/5952/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Базіс" (04074, м.Київ, вул. Коноплянська, буд. 12, офіс 18, ідентифікаційний код 43046106)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімінтех-2" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Глинки, буд. 2, ідентифікаційний код 34735840)

про стягнення 250 000, 00 грн. попередньої оплати

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Базіс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №б/н від 29.10.2020 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімінтех-2" 250 000, 00 грн. попередньої оплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою отримання металопрокату позивачем перераховано відповідачу 250 000,00 грн. за призначенням платежу: "Оплата за послуги згідно договору №АХ-Бгк/БГ-3009-01 від 30.09.2020", що підтверджуються платіжним дорученням №639 від 30.09.2020, проте відповідачем не виконано зобов`язання щодо поставки замовленого товару на суму 250 000,00 грн.

Також позивач просить суд судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 3 750,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн., стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/5952/20, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 03.12.2020 о 15:30 год.

На електрону пошту суду 01.12.2020 надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку представника адвоката Галамай А.В. у судове засідання.

У судовому засіданні 03.12.2020 розгляд справи відкладено на 11.01.2021о 11:30 год.

На електрону пошту суду 11.01.2021 надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку представника адвоката Галамай А.В. у судове засідання.

Судом клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не задоволено на підставі наступного.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 11.01.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Внаслідок досягнутої домовленості між Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Базіс" (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімінтех-2" (далі - відповідач, постачальник) позивачем сплачено відповідачу 250 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №639 від 30.09.2020 з призначенням платежу: оплата за товар зг.дог.№АХ-Бгк/БГ-3009-01 від 30.09.2020 (а.с. 15).

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, оплата позивачем 250 000,00 грн. за договором №АХ-Бгк/БГ-3009-01 від 03.09.2020, свідчить про укладення між сторонами договору купівлі-продажу у спрощеній формі.

Предметом доказування у справі є обставини які свідчать про вчинення сторонами правочинну, факту оплати та прострочення виконання зобов`язання.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, не поставив товар.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати у випадку, якщо продавець не передав товар у встановлений строк.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із системного аналізу вимог чинного законодавства випливає, що аванс (попередня оплата) Ї це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові КГС ВС від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

Станом на день розгляду справи відповідачем не надано доказів повернення суми попередньої оплати у розмірі 250 000,00 грн.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язання та не повернення останнім суми попередньої оплати у розмірі 250 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо заявлених вимог позивача про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Базіс" та адвокатом Кандаурова А.П. укладено договір №33/10 про надання правової допомоги, за умовами якого клієнт в порядку та на умовах, визначених договором та діючим законодавством України, доручає, а адвокат зобов`язується відповідно до доручення клієнта надавати йому правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених законодавством України та договором (п.1.1 договору).

На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: рахунок (який одночасно є актом виконаних робіт) на суму 5 000,00 грн. від 05.10.2020 підписаний адвокатом Кандауровою А.П., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КВ №5872 від 30.03.2017, ордер серії АА №0004016 від 11.11.2020, яким уповноважено адвоката Кандаурову А.П. представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Базіс" на підставі договору №33/10 від 05.10.2020 у Господарському суді Дніпропетровської області.

За рахунком (який одночасно є актом виконаних робіт) вартості наданих послуг вартість витрат на професійну правничу допомогу становить на суму 5 000,00 грн.

Вказаний рахунок не містить відомостей щодо часу витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Дослідивши надані позивачем докази в підтвердження понесених ним витрат, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для покладення витрат на правничу допомогу адвоката на відповідача, оскільки наданий позивачем документи не підтверджують витрати пов`язані із розглядом цієї справи та доказів, що адвокатом були надані послуги до матеріалів справи позивачем не надано. Також позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг) адвоката.

З урахуванням наведеного, підстави для покладення витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 5 000,00 грн. на відповідача відсутні.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 108, 109, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Базіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімінтех-2" про стягнення 250 000, 00 грн. попередньої оплати задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімінтех-2" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Глинки, буд. 2, ідентифікаційний код 34735840) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Базіс" (04074, м.Київ, вул. Коноплянська, буд. 12, офіс 18, ідентифікаційний код 43046106) 250 000, 00 грн. попередньої оплати та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 750,00 грн.

Після набрання рішення законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 12.01.2021 .

Суддя Е.М. Бондарєв