Рішення

від 23.12.2020 по справі 910/10487/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.12.2020Справа № 910/10487/20

Суддя Господарського суду міста Києва Ягічевої Н.І., при секретарі судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дата майнінг груп" (вул. О.Гончара, буд.52, оф.31, м. Київ, 01054, од ЄДРПОУ 35945570)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський завод залізобетонних виробів" (вул. Жилянська, буд.30А, 12 поверх, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 33941693)

про стягнення 1 572 603,16 грн.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дата майнінг груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський завод залізобетонних виробів" про стягнення 1 572 603,16 грн заборгованості, з яких 727 717,44 грн - основний борг, 844 885,72 грн - відсотки.

Позовні вимоги мотивовані, неналежним виконанням відповідачем умов Кредитного договору №002-56/2007 від 26.04.2007 року та Договору про переведення боргу від 19.08.2010 року щодо оплати своїх зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання на 02.09.2020 року.

02.09.2020 року у підготовче судове засідання сторони не з`явились, проте 02.09.2020 року електронною поштою на адресу суду представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідач у судове засідання не прибув, представників не направив, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 року розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено до 24.09.2020 року.

24.09.2020 року сторони у підготовче судове засідання сторони не з`явились, проте 24.09.2020 року електронною поштою на адресу суду представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідач у судове засідання не прибув, представників не направив, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.2020 року.

21.10.2020 року розгляд справи не відбувся, у зв`язку із перебуванням судді Ягічевої Н. І. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 року розгляд справи по суті призначено на 18.11.2020 року.

18.11.2020 року розгляд справи не відбувся, у зв`язку із перебуванням судді Ягічевої Н. І. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 року розгляд справи по суті призначено на 23.12.2020 року.

У судові засідання сторони не з`являлись, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлялись належним чином. Проте у своєму клопотанні позивач повідомляв суд про те, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Так, відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду про повідомлення про дату, час та місце розгляду справи були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул.Жилянська, буд.30А, 12 поверх, м. Київ, 01033.

Станом на дату розгляду справи конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали про повідомлення про час, дату та місце розгляду справи за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

За змістом частини 1 та 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи і не повідомив суду про причини неявки, суд на місці постановив проводити розгляд справи по суті проводити за відсутності представника відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.12.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з матеріалами справи, 26.04.2007 року між Акціонерним банком АвтоЗАЗбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю ВІСТЕК був укладений Кредитний договір №002-56/2007, відповідно до умов якого Акціонерний банк АвтоЗАЗбанк відкрив Товариству з обмеженою відповідальністю ВІСТЕК кредитну лінію в сумі 1 500 000,00 грн на поповнення обігових коштів, строком з 26 квітня 2007 року по 24 квітня 2009 року зі сплатою 20% річних.

Пунктами 3.2, 3.3, 3.3 Кредитного договору №002-56/2007 передбачено, що ТОВ ВІСТЕК зобов`язалося: забезпечити повернення отриманого кредиту та процентів за користування ними шляхом надання в заставу нерухомості, яка знаходиться в Черкаській області, м.Золотоноша, вул. Обухова, 65; застрахувати об`єкти застави (іпотеки) на користь Банку; відповідати всім належним Позивальнику майном та власними коштами за всіма своїми зобов`язаннями, що випливають з умов цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.08.2010 року між Публічним акціонерним товариством БАНК КІПРУ (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 № 376756, місце проведення державної реєстрації: Солом`янська районна у місті Києві державна адміністрація, дата проведення державної реєстрації: 21 жовтня 1991 року, дата заміни свідоцтва про державну реєстрацію: 08 липня 2010 року, підстава (підстави) заміни свідоцтва про державну реєстрацію: зміна найменування юридичної особи, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про заміну свідоцтва про державну реєстрацію: 1 073 105 0047 006582, ідентифікаційний код юридичної особи: 19358784), місцезнаходження юридичної особи: 03035, м. Київ, вулиця Урицького, будинок 45, що є правонаступником щодо всіх прав та зобов`язань ВАТ БАНК КІПРУ , що в сою чергу є правонаступником щодо всіх прав та зобов`язань АБ АвтоЗАЗбанк , (далі - Кредитор), з однієї сторони, Товариством з обмеженою відповідальністю ВІСТЕК , (далі - Боржник 1) з другої сторони, Товариством з обмеженою відповідальністю ЗОЛОТОНІСЬКИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ВИРОБІВ (далі - Боржник 2) з третьої сторони, разом за текстом Кредитор, Боржник 1 та Боржник 2 пойменовані як Сторони , а кожен окремо як Сторона , уклали Договір про переведення боргу.

Предметом Договору переведення боргу від 19.08.2010 року є згода Кредитора на приймання на себе Боржником 2 зобов`язання Боржника 1, який стає боржником перед Кредитором за Кредитним договором №002-56/2007 від 26.04.2007 року, укладеним між Кредитором та Боржником 1.

Пунктом 1.2 Договору переведення боргу від 19.08.2010 року передбачено, що Боржник 2 зобов`язується виконати на користь Кредитора наступні зобов`язання Боржника 1: повернути Кредитору суму отриманого кредиту за кредитним договором, не повернену на дату укладання цього Договору згідно з графіком погашення кредиту, зазначеного в п.3.5. кредитного договору, якщо Кредитор та Боржник 2 не вирішать інше; повернути проценти за користування кредитними коштами у розмірі та в порядку, встановленому в п.3.6. кредитного договору, якщо Кредитор та Боржник 2 не вирішать інше; відшкодувати витрати та сплатити штрафні санкції, передбачені кредитним договором.

Спір у справі виник, за твердженнями позивача, в наслідок порушення умов Договору відповідачем, не виконання їх належним чином, в результаті чого відповідач станом на 26.06.2019 року має прострочену заборгованість за кредитом - 727 717,44 грн, за відсотками - 844 885,72 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дата майнінг груп" не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст Договору переведення боргу від 19.08.2010 року, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про заміну боржника у зобов`язанні, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю ЗОЛОТОНІСЬКИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ВИРОБІВ були прийняті на себе зобов`язання взяті Товариством з обмеженою відповідальністю ВІСТЕК за кредитним договором №002-56/2007, який був укладений 26.04.2007 року між Акціонерним банком АвтоЗАЗбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю ВІСТЕК .

Боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (ст. 520 Цивільного кодексу України).

Водночас, суд зазначає, що укладення сторонами договору переведення боргу не породжує нових зобов`язань, а лише є замінює сторону у існуючому зобов`язанні.

Отже, відповідач по справі став новим боржником згідно Договору переведення боргу від 19.08.2010 року перед Публічним акціонерним товариством БАНК КІПРУ , що є правонаступником щодо всіх прав та зобов`язань АБ АвтоЗАЗбанк .

На підтвердження факту існування у відповідача заборгованості за Кредитним договором №002-56/2007 від 26.04.2007 року позивачем надано Розрахунок заборгованості за кредитом у гривні, підписаний та засвідчений печаткою Позивача.

Проте, матеріали справи не містять доказів укладання будь-яких договорів, зі змісту яких вбачається виникнення зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський завод залізобетонних виробів" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Дата майнінг груп" щодо погашення заборгованості за Кредитним договором №002-56/2007 від 26.04.2007 року.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність (ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок позивача довести обставини, на які він посилається, визначений у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Керуючись наведеними приписами, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності у відповідача обов`язку із сплати позивачу заборгованості переведеної за договором переведення боргу від 19.08.2010 року у розмірі 1 572 603,16 грн, з яких 727 717,44 грн - основний борг, 844 885,72 грн - відсотки, у зв`язку з чим відсутність підстав для задоволення позову.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вище наведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дата майнінг груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський завод залізобетонних виробів".

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 05.01.2021.

Суддя Н.І. Ягічева