Рішення

від 11.01.2021 по справі 910/13773/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.01.2021Справа №910/13773/20

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнік Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімпекс Груп"

про стягнення 30 910,76 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехнік Плюс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімпекс Груп" про стягнення 30 910,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтехнік Плюс" було надано у жовтні 2019 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Сімпекс Груп" послуги з перевезення вантажів. Однак, за твердженнями позивача, відповідач не виконав свого зобов`язання з оплати наданих послуг, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 27 000,00 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань у період з 11.10.2019 по 11.09.2020, позивач просить суд стягнути з нього пеню у розмірі 2 567,74 грн., 3% річних у розмірі 746,32 грн. та інфляційні втрати у розмірі 596,70 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 відкрито провадження у справі №910/13773/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 про відкриття провадження у справі була направлена на адресу Товариству з обмеженою відповідальністю "Сімпекс Груп", вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03680, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 11, літера "А"), та на адресу для листування, вказану у позові (03680, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 11, офіс 207).

Однак, поштові відправлення на визначені адреси відповідача були повернуті суду без вручення з відміткою про причини повернення - адресат відсутній, що підтверджується довідками відділення поштового зв`язку від 03.10.2020 та 05.10.2020 на конверті.

За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, враховуючи, що ухвали суду направлялися відповідачу на зазначену в відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження (реєстрації) останнього, а також на вказану позивачем у позові адресу відповідача, а матеріали справи не містять доказів повідомлення іншої адреси перебування останнього, то керуючись приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що ухвали суду по даній справі є такими, що були вручені відповідачу.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехнік Плюс" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Сімпекс Груп" транспортні послуги на загальну суму 27 000,00 грн., що підтверджується підписаним представниками сторін та скріпленим їх печатками Актом надання послуг №366 від 09.10.2019.

30.04.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав впродовж семи банківських днів з моменту отримання даної претензії перерахувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецтехнік Плюс" заборгованість у розмірі 27 000,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати наданих транспортних послуг згідно Актом надання послуг №366 від 09.10.2019, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімпекс Груп" виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтехнік Плюс" у розмірі 27 000,00 грн. Крім того, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 2 567,74 грн., 3% річних у розмірі 746,32 грн. та інфляційних втрат у розмірі 596,70 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Оскільки Акт надання послуг №366 від 09.10.2019 містить найменування послуг, їх кількість, ціну та загальну вартість, суд дійшов висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору надання послуг.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростовано, що позивач надав відповідачу транспортні послуги загальною вартістю 27 000,00 грн.

Враховуючи, що Акт надання послуг №366 від 09.10.2019 не містить умов оплати наданих послуг, то в даному випадку для визначення строку оплати застосовуються положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи 30.04.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтехнік Плюс" було направлено відповідачу претензію щодо сплати заборгованості за Актом надання послуг №366 від 09.10.2019 у розмірі 27 000,00 грн.

Направлення вказаної претензії Товариству з обмеженою відповідальністю "Сімпекс Груп" підтверджується описом вкладення у цінний лист від 30.04.2020 та накладною №0813700139523 від 30.04.2020, однак матеріали справи не містять доказів вручення поштового відправлення відповідачу.

Пунктом 2 частини 1 Нормативів і нормативних строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013 визначено, що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) становить Д+3.

Таким чином, враховуючи визначені Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку та з урахуванням дати направлення претензії - 30.04.2020, суд вважає, що така претензія є врученою відповідачу 04.05.2020.

Отже, враховуючи відсутність жодних доказів направлення позивачем претензії (вимоги) Товариству з обмеженою відповідальністю "Сімпекс Груп" до направлення претензії від 30.04.2020, відповідач зобов`язаний був оплатити надані згідно Акту надання послуг №366 від 09.10.2019 транспортні послуги до 12.05.2020 включно (враховуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, згідно з якими якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, та зважаючи на те, що останній день строку оплати наданих послуг припадав на 11.05.2020 - вихідний день перенесений з 9 травня, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів "Про перенесення робочих днів у 2020 році" від 23.10.2019 №995-р).

Враховуючи положення норми ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та направлення позивачем вказаної претензій, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання щодо оплати наданих транспортних послуг з 13.05.2020.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не спростовано тверджень позивача щодо наявності у нього заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтехнік Плюс" у розмірі 27 000,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімпекс Груп" з оплати наданих послуг у розмірі 27 000,00 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнік Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімпекс Груп" про стягнення 27 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 567,74 грн. нарахованої на загальну заборгованість за період з 11.10.2019 по 11.09.2020.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Разом з тим за частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом наведених вище положень законодавства розмір неустойки за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування неустойки, або містить умову про те, що вона нараховується відповідно до чинного законодавства, сума неустойки може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.

Таким чином, враховуючи, що в укладеному сторонами Договорі у спрощений спосіб не було визначено як розмір, так і порядок та період нарахування пені, то відсутні підстави для застосування такої міри відповідальності як пеня.

Тому, заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтехнік Плюс" вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімпекс Груп" пені є необґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 746,32 грн. та інфляційних втрат у розмірі 596,70 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснюється за період з 11.10.2020 по 11.09.2020 на суму, яка підлягала сплаті за надані послуги.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних (з урахуванням визначеної судом дати, з якої відповідач є таким, що прострочив), враховуючи приписи частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що обґрунтованим розміром 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача, є сума 270,00 грн.

В іншій частині заявлені до стягнення 3% річних у розмір 476.32 грн. обраховані невірно, а відтак задоволенню не підлягають.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат (з урахуванням визначеної судом дати, з якої відповідач є таким, що прострочив), враховуючи приписи частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, встановив, що у спірному періоді індекс інфляції становив менше одиниці, а отже відсутні інфляційні збитки.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнік Плюс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімпекс Груп" інфляційних втрат у розмірі 596,70 грн., оскільки позивачем не було враховано періоди, в які мала місце дефляція, в той час як до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімпекс Груп" основного боргу у розмірі 27 000,00 грн. та 3% річних у розмірі 270,00 грн.

В іншій частині в задоволенні позову необхідно відмовити з викладених підстав.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 124, 126, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнік Плюс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімпекс Груп" (03680, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 11, літера "А"; ідентифікаційний код 31955941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнік Плюс" (04073, м. Київ, вул. Семена Скляренка, буд. 9, офіс 406; ідентифікаційний код 41623769) заборгованість у розмірі 27 000 (двадцять сім тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 270 (двісті сімдесят) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 854 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят чотири) грн. 42 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Суддя Р.В. Бойко