Рішення

від 12.01.2021 по справі 910/16393/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.01.2021Справа № 910/16393/20

За позовом Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація

до Громадської організації Київська міська організація Всеукраїнської громадської організації інвалідів Союз Чорнобиль України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 9 463, 39 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Київжитлоспецексплуатація (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Громадської організації Київська міська організація Всеукраїнської громадської організації інвалідів Союз Чорнобиль України (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 9 463, 39 грн, з яких: 7 787, 44 грн основна заборгованість, 1 184, 04 грн пеня, 284, 78 грн інфляційні втрати та 207, 13 грн 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.525, 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.18 Закону України Про оренду державного та комунального майна мотивовані неналежним виконання відповідачем своїх обов`язків за договором №859-2 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 22.01.2020, у частині повної та своєчасної оплати орендних платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/16393/20, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (надалі - третя особа).

23.11.2020 від представника третьої особи надійшли пояснення, в яких останній підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 09.11.2020 про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04053, місто Київ, вулиця Обсерваторна, будинок 11/1.

Станом на дату розгляду справи по суті до суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0105475011259, відповідно до якого ухвала Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 була вручена відповідачу 17.11.2020.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними в ній документами відповідно до ч.5 ст.252 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.01.2020 між третьою особою (надалі - орендодавець), відповідачем (надалі - орендар) та позивачем (надалі - підприємство-балансоутримувач) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 859-2 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 03.10.2019 № 37/172 (п. 386) передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади Києва, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 4 літера А для розміщення громадської організації інвалідів.

Згідно п. 2.1. договору об`єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею: 71,80 кв.м., у т.ч. 1 поверх - 71, 80 кв.м., згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 22.11.2012 року № 859.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 (із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 08.02.2018 № 21/4085) в редакції Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 06.12.2018 № 253/6304 та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2019 року: 21, 42 грн за 1 кв. м. на площу 50, 00 кв.м та 128, 50 грн за 1 кв.м. на площу 21, 80 кв.м, що в цілому складає: 3 872, 12 грн.

Якщо договір укладено на строк, що перевищує три роки, розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку переглядається кожні три роки і доводиться до орендаря листом за підписом уповноваженої особи орендодавця.

Відповідно до п. 3.2. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-порталі Фонду державного майна України.

Згідно з положеннями п. 3.6., п. 3.7. договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

У відповідності до п. 3.8. договору в разі, якщо орендар не може використовувати орендоване майно у зв`язку з необхідністю проведення ремонтних робіт, за його клопотанням рішенням орендодавця на період виконання ремонтних робіт орендна плата може бути зменшена на 50 відсотків для об`єктів площею до 150 кв.м. на строк не більше 3 місяців, а для об`єктів площею більше 150 кв.м. на строк не більше 6 місяців.

Інформація щодо неможливості використання орендованого майна підтверджується відповідним актом, складеним орендарем та підприємством-балансоутримувачем.

Передбачена цим пунктом зменшена орендна плата може бути встановлена один раз протягом строку дії цього договору та за умови дотримання орендарем умов договору щодо належного утримання об`єкта оренди та його комунікацій та виконання підпункту 4.2.16. цього договору.

Положеннями п. 6.2. договору встановлено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Крім того, орендар згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні втрати по заборгованості та 3% річних від простроченої суми заборгованості.

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 22.01.2020 до 20.01.2023 (п.9.1. договору).

22.11.2012 між сторонами підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування згідно з договором оренди №859 від 22.11.2012 приміщення в нежилому будинку, що перебуває на балансі позивача, загальною площею 70, 80 кв.м., розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 4 літера А.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів за період з січня по березень 2020 року, з огляду на те, що позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 7 787, 44 грн, 1 184, 04 грн пені, 284, 78 грн інфляційних втрат та 207, 13 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що в спірний період відповідач користувався орендованим нерухомим майном - приміщенням, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 4 літера А, переданим у користування на підставі договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 859-2 від 22.01.2020.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

На відносини, пов`язані із орендою комунального майна поширювалася дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII від 10.04.1992 та з 01.02.2020 - дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 3 жовтня 2019 року № 157-IX.

У відповідності до ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992, орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992, орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

У договорі сторони погодили, що відповідач зобов`язаний сплачувати незалежно від наслідків господарської діяльності орендну плату щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця (п.3.7. договору).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно розрахунку, який було надано позивачем до матеріалів справи та перевірено судом, за користування приміщенням за період з січня по березень 2020 року, сума заборгованості за орендними платежами становить 7 787, 44 грн.

Доказів на спростування, на момент звернення позивача до суду з позовом, заборгованості з орендної плати в сумі 7 787, 44 грн відповідачем не надано.

Таким чином, позовна вимога про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 7 787, 44 грн підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 1 184, 04 грн за період з 27.01.2020 по 27.07.2020, інфляційних втрат у розмірі 284, 78 грн за період з січня по липень 2020 року та 3% річних у розмірі 207, 13 грн за період з 01.01.2020 по 27.07.2020.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків сплати орендної плати передбачена в п.6.2. договору, згідно із яким, за несвоєчасну та не у повному обсязі сплату орендної плати орендар (відповідач) сплачує на користь підприємства-балансоутримувача (позивача) пеню у розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Приписами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України унормовано, що розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Перевіривши розрахунок пені в сумі 1 184, 04 грн, судом встановлено, що зазначений розрахунок є невірним, оскільки позивачем здійснено розрахунок пені на заборгованість за поточний місяць починаючи з першого числа кожного місяця, однак відповідно до положень пункту 3.7. договору сторонами погоджено, що орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць, тобто відповідальність за прострочення оплати орендних платежів має розраховуватися з 6 числа поточного місяця за який виникла заборгованість.

З урахуванням викладеного судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що за загальний період прострочення з 27.01.2020 по 27.07.2020, з урахуванням існуючої заборгованості, стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 612, 64 грн, а тому позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Дослідивши доданий до позову розрахунок 3% річних, судом встановлено, що при нарахуванні 3% річних позивачем невірно визначено початок прострочення з оплати орендної плати, оскільки відповідно до пункту 3.7. договору орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць, тобто прострочення оплати орендних платежів починається з 6 числа поточного місяця за який виникла заборгованість.

У зв`язку з чим судом було здійснено перерахунок 3% річних та встановлено, що за загальний період прострочення з 27.01.2020 по 27.07.2020 стягненню з відповідача підлягають 3 % річних у сумі 107, 75 грн, а тому позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Що стосується стягнення з відповідача 284, 78 грн інфляційних втрат за період з січня по липень 2020 року, суд зазначає наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України , не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (підпункт 3.2 пункт 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України , у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Також, суд зазначає, що індекс інфляції за місяць, в якому виникло право вимоги, береться до уваги лише у разі, якщо право вимоги виникло в першій половині відповідного місяця, а індекс інфляції за місяць, в якому зобов`язання припинилося, береться до уваги лише в разі, коли зобов`язання припинилося в другій половині місяця.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, суд встановив, що останнім неправомірно включено до періоду нарахування січень 2020 року, враховуючи те, що строк оплати настав 27.01.2020.

За таких обставин судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат за період з лютого по липень 2020 року, відповідно до якого, сума, що підлягає стягненню з відповідача складає 98, 29 грн.

Отже, вимога позивача, про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в розмірі 98, 29 грн.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 7 787, 44 грн заборгованості з орендної плати, 612, 64 грн пені, 107, 75 грн 3% річних та 98, 29 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації Київська міська організація Всеукраїнської громадської організації інвалідів Союз Чорнобиль України (04053, місто Київ, вулиця Обсерваторна, будинок 11/1, ідентифікаційний код 25278570) на користь Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 51-А, ідентифікаційний код 03366500) 7 787 (сім тисяч сімсот вісімдесят сім) грн 44 коп. заборгованості з орендної плати, 612 (шістсот дванадцять) грн 64 коп. пені, 107 (сто сім) грн 75 коп. 3% річних, 98 (дев`яносто вісім) грн 29 коп. інфляційних втрат та 1 911 (одна тисяча дев`ятсот одинадцять) грн58 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань