Рішення

від 23.12.2020 по справі 917/1644/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2020 р. Справа № 917/1644/20

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали

за позовною заявою Колективного підприємство "Медея", вул. Алмазна, 16, кв.29, м. Полтава, 36023, код ЄДРПОУ 25168924

до Приватного підприємства "Фірма "Онікс", вул. Перемоги, 14, с. Потоки, Кременчуцький район, Полтавська область, 39741, код ЄДРПОУ 25158452

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна заява Колективного підприємство "Медея" до відповідача - Приватного підприємства "Фірма "Онікс" про стягнення 720 701,30 грн. заборгованості за договором поставки № 22/05 від 22.05.2018 року, 641,81 грн. 3% річних та 8 000,00 грн. на правову допомогу.

Позивач обґрунтовує позовну заяву тим, що ним була проведена переплата в розмірі 720 701,30 грн., однак відповідач на вимогу не відреагував, кошти не повернув, чим порушив умови господарського зобов`язання.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2020 року даний позов був переданий на розгляд судді Білоусову С.М.

За ухвалою суду від 20.10.2020 року відкрито провадження у справі № 917/1644/20, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 20.10.2020 року було вручено відповідачу, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке залучено до матеріалів справи.

Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Рішення приймається з врахуванням вимог ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне .

22.05.2018 року між Колективним підприємством "Медея" (позивач) та Приватним підприємством "Фірма "Онікс" (відповідач) був укладений договір поставки № 22/05 (договір).

У відповідності до п. 1.1. договору постачальник (відповідач) зобов`язався поставити в зумовлені строки товар, а покупець (позивач) зобов`язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму за умовами цього договору.

Згідно п. 12.1. договору цей договір діє до 31.12.2019 року.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, протягом строку дії договору, відповідач постачав позивачe молочну продукцію, а саме: масло солодковершкове селянське, сири тверді сичужні в асортименті, молоко сухе знежирене, тощо. Позивач, у відповідності до умов договору, виконував попередню оплату продукції та приймав поставки продукції.

Крім того, позивач повідомив суду, що станом на 01.01.2019 року між сторонами було проведено звіряння взаємних розрахунків, підписано Акт взаємних розрахунків, згідно з яким переплата позивача перед відповідачем склала 376 260,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у 2018 - 2019 роках, позивач на виконання умов договору перерахував на поточний рахунок відповідача кошти в сумі 3 737 784,70 грн. На підтвердження викладеного, надано платіжні доручення (а.с. 11-31). Проте, відповідач виконав поставку на загальну суму 3 017 083,40 грн., що підтверджується накладними та товарно-транспортними накладними (а.с. 33-63).

Із зазначеного вбачається передплата позивачем станом на 31.12.2019 року, яка складає 720 701,30 грн.

Однак поставка товарів на цю суму (720 701, 30 грн.) відповідачем не була виконана.

Оскільки строк дії договору закінчився 31.12.2019 року, позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою про повернення коштів переплати, поставка продукції на які не була виконана відповідачем (вих. № 81 від 20.07.2020 року).

Відповідач жодного реагування на претензію не надав.

Позивач повторно звернувся із вимогою про повернення коштів в сумі 720 701, 30 грн. позивач звернувся до відповідача 22 вересня 2020 (лист вихідний № 98).

Згідно з інформацією про відстеження поштового пересилання ДП "Укрпошта" наданої позивачем, відповідач отримав вимогу 24.09.2020 року. Також до вимоги було направлено Акт взаємного звіряння розрахунків станом на 01.01.2020 року.

Однак відповідач акт взаємного звіряння на адресу позивача не повернув, відповіді на претензію не надав.

Відповідач був зобов`язаний повернути позивачу кошти переплати за договором в сумі 720 701,30 грн., у відповідності до приписів ч. 2 ст. 530 ЦКУ у строк до 02.10.2020 року включно.

Як вказує позивач у своїй позовній заяві, відповідний обов`язок відповідачем виконаний не був, кошти не повернув.

Враховуючи вищевикладене, вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з вимогою про 720 701,30 грн. боргу та 649,81 грн. 3 % річних.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК) України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписом ч. 1 ст. 628 ЦК У країни, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач, на виконання умов договору провів оплату в сумі 3 737 784,70 грн., як доказ надав платіжні доручення (а.с. 11-31).

Судом встановлено, що згідно накладних та товарно-транспортних накладних (а.с. 33-63) відповідач виконав поставку товару за загальну суму 3 017 083,40 грн.

Відповідач не спростував твердження позивача про те, що, не дивлячись на неодноразові звернення до відповідача, в тому числі і з претензією, товар його підприємству так і не був наданий, і не були повернуті грошові кошти, які є переплатою.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Доказів поставки товару позивачу на суму переплати у розмірі 720 701,30 грн. або ж повернення зайво сплачених коштів матеріали справи не містять.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо неповернення частини суми переплати, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 720 701,30 грн. надлишково сплачених коштів обґрунтована та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 02.10.2020 року по 12.10.2020 року в розмірі 649,81 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевірка правильності розрахунку інфляційних нарахувань здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Суд встановив, що позовні вимоги в частині 3 % річних є правомірними та підлягають задоволенню в розмірі 649,81 грн.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, та враховуючи висновки господарського суду про повне задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на відповідача.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача також витрати на правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що втрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат па професійну правничу допомогу з метою розподілу судових втрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Петрук С.О., у сумі 8 000,00 грн. позивач надав господарському суду такі документи:

- ордер на надання правничої (правової) допомоги від 12.10.2020 року;

- розрахункова квитанція № 5 від 12.10.2020 року;

- витяг з угоди на представництво інтересів у господарській справі б/н від 08.10.2020 року;

- розрахунок вартості правової допомоги за договором б/н від 08.10.2020 року.

За оцінкою господарського суду подані позивачем докази на підтвердження надання йому адвокатом Петрук С.О. професійної правничої допомоги, розміру витрат на неї і здійснення позивачем витрат на оплату такої допомоги у сумі 8 000,00 грн. відповідають вимогам ст. 126 Господарського процесуального кодексу України не суперечать вимогам ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" і є достатніми.

Відповідач неспівмірності заявлених позивачем до розподілу витрат на професійну правничу допомогу не довів і клопотання про зменшення їх розміру не заявив.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на відповідача.

За таких обставин, враховуючи, що Господарський суд Полтавської області задовольнив позов у справі № 917/1644/20, витрати позивача на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом цієї справи, в розмірі 8 000,00 грн. слід покласти на відповідача.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Фірма "Онікс" (вул. Перемоги, 14, с. Потоки, Кременчуцький район, Полтавська область, 39741, код ЄДРПОУ 25158452) на користь Колективного підприємство "Медея" (вул. Алмазна, 16, кв. 29, м. Полтава, 36023, код ЄДРПОУ 25168924) - 720 701,30 грн. боргу, 649,81 грн. 3% річних, 10 820,28 грн. судового збору та 8 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 23.12.2020 року.

Суддя Білоусов С.М.