Рішення

від 23.12.2020 по справі 917/1591/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2020 р. Справа № 917/1591/20

Суддя Господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нідера Агро", вул. Звіринецька, 63, м. Київ, 01014, код ЄДРПОУ 42541071

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Агрокапітал", вул. Зигіна, 44, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 41718373

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

23.06.2020 року до господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Нідера Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Агрокапітал" про стягнення заборгованості 63 152,85 грн., з яких: 59 094,79 грн. - основна заборгованість за договором на транспортно-експедиційне обслуговування від 13.04.2020 року, 3 067,75 грн. - пеня, 292,74 грн. - інфляційні витрати та 697,51 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує позовну заяву тим, що відповідач не здійснив розрахунок по договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 13.04.2020 року, чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2020 року даний позов був переданий на розгляд судді Білоусову С.М.

Ухвалою суду від 05.10.2020 року відкрито провадження у справі № 917/1591/20, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені про покладені на них обов`язки, про що свідчать матеріали справи.

Ухвала суду від 05.10.2020 року, яка направлялися за адресою місцезнаходження відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду 15.10.2020 року із поштовою відміткою "за відсутністю адресата".

Суд зазначає, що згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 року у справі № 910/177797/17.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки "за відсутністю адресата", є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Відповідач відзиву на позов, будь-яких заяв чи клопотань не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

13 квітня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нідера Агро" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Агрокапітал" (відповідач), був укладений договір надання транспортно-експедиційного обслуговування № 19-13-04 (договір), за умовами якого, позивач прийняв на себе зобов`язання надати транспортно-експедиційні послуги, пов`язані з навантаженням, сертифікацією, митним оформленням і відправкою зернових, олійних культур та мінеральних добрив, а також продуктів їх переробки (далі-вантаж), з усіх дирекцій залізниць "Укрзалізниці" за реквізитами останнього.

У період з 15 квітня 2020 року по 24 квітня 2020 року позивачем було надано послуги з організації перевезення вантажів.

На виконання взятих на себе зобов`язань позивачем були адресовані під завантаження залізничні вагони № 95661906, № 95609517, № 95641411, № 95648630, № 95761649, № 95761565 на станцію "Ксенево", що підтверджується оформленими залізними накладними від 15 квітня 2020 року № 41574088, № 41574104, № 41574112,№ 41574120, № 41574146 та № 41574153. Також адресовані під завантаження залізничні вагони № 95898284 та № 95923124, які були оформлені із станції "Глобино" відповідно до залізничної накладної № 43800960 від 15 квітня 2020 року.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що 24.04.2020 року ним було направлено на електронну адресу відповідача - grand_agrokap@ukr.net рахунок на оплату № 68жд від 24 квітня 2020 року за організацію залізничних перевезень на суму 59 094,79 грн.

Відповідно до положень частини 2 статті 12 Закону України "Про транспортно- експедиторську діяльність", клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно п. 4.2. договору оплата вартості послуг відповідачем здійснюється на розрахунковий рахунок позивача у наступному порядку: 80 % від вартості замовлених послуг відповідач сплачує після надання вагонів під завантаження у визначене сторонами місце, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку; залишок у розмірі 20 % від вартості замовлених послуг Відповідач сплачує після навантаження вагонів та проставлення печатки AT "Укрзалізниця" на залізничних накладних про прийняття вагонів до перевезення, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку. Оплата здійснюється згідно виставленого рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи 24 квітня 2020 року між сторонами було підписано Акт наданих послуг № 68жд на загальну суму 59 094,79 грн. Також позивачем зареєстровано Податкову накладну № 17 від 24 квітня 2020 року.

Відповідно до п. 2.2.11. договору відповідач зобов`язаний підписати Акт виконаних робіт. У разі незгоди відповідача з Актом, він зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня його отримання направити/надати позивачу лист із зазначенням мотивованих причин відмови від підписання. Уразі невручення даного листав зазначений термін, послуги вважаються наданими позивачем якісні в повному обсязі, а Акт виконаних робіт вважається акцептованим.

Однак, як вказує позивач, відповідачем не було проведено оплату за надані послуги, чим було порушено взяті на себе зобов`язання.

18.05.2020 року сторони підписали Акт звірки взаєморозрахунків, що свідчить про визнання заборгованості з боку відповідача.

За даними позивача станом на день подачі позову відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманих ним послуг не виконав, заборгованість останнього складає 59 094,79 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором на транспортно-експедиційне обслуговування від 13.04.2020 року в сумі 59 094,79 грн., 3 067,75 грн. пені, 292,74 грн. інфляційних витрат та 697,51 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст. 929 ЦК України). Аналогічні положення містяться в ст. 316 ГК України.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст. 931 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо надання ним послуг з транспортно-експедиційного обслуговування. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором не оплатив за отримані послуги в повному обсязі, заборгованість останнього складає 59 094,79 грн. Дана обставина відповідачем не спростовується.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 59 094,79 грн. основного боргу за надані послуги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнуть з відповідача 3 067,75 грн. пені, 292,74 грн. інфляційних витрат та 697,51 грн. 3% річних.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання, то позивач правомірно здійснив нарахування інфляційних збитків та 3% річних.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 3.1. договору при нездійсненні платежу встановлені договором терміни, відповідач виплачує позивачу неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми, за кожну добу затримки платежу.

Оскільки факт порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем належними доказами, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано здійснено нарахування пені на підставі п. 3.1. договору.

Таким чином, судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" встановлено, що загальна сума пені становить 3 067,75 грн. за період з 30 квітня 2020 року по 20 вересня 2020 року, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Здійснивши перерахунок 3% річних у межах заявленого позивачем періоду, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у сумі 697,51 грн., у зв`язку із чим суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Також, здійснивши перерахунок інфляційних збитків, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню інфляційні збитки у сумі 292,74 грн., а тому вимоги позивача в цій частині суд задовольняє повністю.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено повністю, суд вважає за необхідне покласти на відповідача судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Агрокапітал" (вул. Зигіна, 44, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 41718373) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нідера Агро" (вул. Звіринецька, 63, м. Київ, 01014, код ЄДРПОУ 42541071) - 59 094,79 грн. основного боргу, 3 067,75 грн. пені, 292,74 грн. інфляційні витрати та 697,51 грн. 3% річних та 2 102,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 23.12.2020 року.

Суддя Білоусов С. М.