Рішення

від 23.12.2020 по справі 917/1641/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2020 р. Справа № 917/1641/20

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверт", вул. Вузька, 19, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 30668247

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс - Трейд", провулок Великий, 6, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 35582421

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверт" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс - Трейд" про стягнення 323 972,46 грн., з яких 301 500,00 грн. повернення попередньої оплати за товар та 22 472,46 грн. неустойка за прострочення поставки товару.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2020 року даний позов був переданий на розгляд судді Білоусову С.М.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс - Трейд" не виконало своїх зобов`язань за Договором, та попередню оплату позивачу за вимогою не повернуло.

За ухвалою суду від 16.10.2020 року відкрито провадження у справі № 917/1641/20, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені про покладені на них обов`язки, про що свідчать матеріали справи.

Ухвала суду від 16.10.2020 року, яка направлялися за адресою місцезнаходження відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду 24.11.2020 року із поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд зазначає, що згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 р. у справі № 910/177797/17.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою", є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Відповідач відзиву на позов, будь-яких заяв чи клопотань не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

04.03.2020 p. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інверт" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс - Трейд" (відповідач) був укладений Договір поставки № 04/3-20 (договір).

Згідно п. 1.1. даного Договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар належної якості в кількості, номенклатурі та за цінами відповідно до Рахунків, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору Строк поставки Товару - до 15.03.2020 року включно. Допускається дострокова поставка Товару. Згідно п. 4.2. Договору, Загальна ціна товару за договором складає 301 500,00 (триста одна тисяча п`ятсот гривень 00 коп.), в т.ч . ПДВ 50 250,00 грн.

Пунктом 4.5. Договору встановлено, наступний порядок оплати товару - 100 % передоплата.

05.03.2020 року відповідачем-постачальником за вищезазначеним договором було виставлено рахунок на оплату № 6 від 05.03.2020 р. на суму 301 500,00 грн.

Як вбачається з позовної заяви, позивач, як покупець за договором, свої зобов`язання виконало належним чином, та здійснило 100% передоплату вартості товару, що підтверджується платіжним дорученням № 11568 від 05.03.2020 року на суму 301 500, 00 грн. (а.с. 40) та випискою по рахунку (з виконаним Фільтром по контрагенту) № НОМЕР_1 в АТ "ПРОКРЕДИТБАНК" за період з 05.03.2020 р. до 30.09.2020 р. (а.с. 41).

Однак, як зазначає позивач, відповідач своїх зобов`язань за договором не виконав, не здійснив поставку товару у встановлений договором строк.

Факт не здійснення поставки товару позивач підтверджує наступними доказами: 1) заявою свідка ОСОБА_1 ; 2) Актом звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем за підписом позивача за період з 01.03.20 р. по 30.09.20 р.; 3) Оборотно- сальдовою відомістю по рахунку №20 за період березень 2020 p. - серпень 2020 року; 4) доповідною запискою головного бухгалтера підприємства від 08.20.2020 p., щодо ненадходження до бухгалтерії первинних бухгалтерських документів за Договором.

Згідно п. 2.8. договору, покупець має право відмовитись від прийняття товару та ініціювати розірвання договору. В такому випадку постачальник зобов`язаний повернути сплачені покупцем грошові кошти в повному обсязі протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання вимоги покупця.

Згідно п. 8.5. договору поставки постачальник не звільняється від обов`язку поставити оплачений товар, у випадку не можливості такої поставки постачальник зобов`язаний повернути сплачені покупцем кошти в повному обсязі протягом 2 (двох) банківських днів із дати отримання письмової вимоги покупця.

На виконання умов договору позивач направив відповідачу претензію - вимогу № 1 про повернення суми попередньої оплати за вих. № 32 від 14.05.2020 p.

Як зазначає позивач, відповідач вказаний лист не отримав, а відправлення повернулось позивачеві.

За даними позивача станом на день подачі позову відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару по договору не виконав, попередню оплату на вимогу позивача не повернув, а тому його заборгованість складає 301 500,00 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати за вищевказаним договором в сумі 301 500,00 грн. та 22 472,46 грн. неустойки за прострочення поставки товару.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, 04.03.2020 p. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інверт" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс - Трейд" (відповідач) був укладений Договір поставки № 04/3-20.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов Договору відповідно до платіжного доручення № 11568 від 05.03.2020 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача попередню оплату за товар на загальну суму 301 500,00 грн.

Договором закріплено, що строки поставки товару - до 15.03.2020 року включно.

Відповідач поставку товару у вказаний строк не здійснив.

Ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Позивач направив на адресу Відповідача письмову вимогу, в якій просив повернути попередню оплату.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач дану вимогу не отримав від позивача.

Вимога була направлена позивачем на адресу відповідача, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що днем вручення вимоги є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати кореспонденцію чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, тобто строк виконання зобов`язання настав.

Крім того, доказів поставки товару позивачу на суму попередньої оплати у розмірі 301 500,00 грн. або ж повернення попередньої оплати матеріали справи не містять.

З огляду на вказане, відповідач вважається таким, що прострочив строк виконання зобов`язання, передбачений претензією.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано, контррозрахунку заявлених до стягнення з нього сум не надано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 301 500,00 грн. (повернення попередньої оплати).

Крім суми попередньої оплати, позивач просить суд стягнути з відповідача 22 472,46 грн. неустойки за прострочення поставки товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За приписами ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Згідно п. 6.2.1. Договору, у разі порушення строків поставки товару постачальник сплачує Покупцю за кожний день прострочення штрафну неустойку, яка обчислюється від вартості несвоєчасно поставленого Товару за подвійною обліковою ставкою Національного банку України, яка діє в період прострочення. У разі порушення строків поставки Товару Покупець має право відмовитись від прийняття Товару та ініціювати розірвання договору. В такому випадку Постачальник зобов`язаний повернути сплачені Покупцем грошові кошти в повному обсязі протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання вимоги Покупця.

Оскільки факт порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо поставки товару підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем належними доказами, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано здійснено нарахування неустойки на підставі п. 6.2.1. договору.

Таким чином, за розрахунком суду за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" судом встановлено, що загальна сума неустойки становить 22 472,46 грн. за період з 16.03.2020 року по 16.06.2020 року, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно з ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

За ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В тексті позовної заяви (а.с. 8) позивач зазначив, що попередній розмір судових витрат за розгляд справи складатиметься з: 4 859,59 грн. судового збору, витрати на оформлення Заяви свідка ОСОБА_1 у розмірі 500,00 грн. та витрат на отримання витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в сумі 166,00 грн.

Судовий збір сплачений позивачем відповідно до платіжного доручення № 6398 від 08.10.2020 року, оригінал якого залучений до матеріалів справи (а.с. 16).

За п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено повністю, суд вважає за необхідне покласти на відповідача судовий збір у розмірі 4 859,59 грн.

На підтвердження понесених витрат позивач додав копію довідки про оплату нотаріусу 500,00 грн. за надання нотаріальних послуг (а.с. 105) та копії квитанцій від 08.10.2020 року про сплату за отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 106-107).

Враховуючи те, що позивачем надано суду докази на підтвердження фактично понесених витрат суд вирішує питання щодо відшкодування вказаних витрат за рахунок відповідача.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс - Трейд" (провулок Великий, 6, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 35582421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверт" (вул. Вузька, 19, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 30668247) - 301 500,00 грн. попередньої оплати за товар, 22 472,46 грн. неустойки, 4 859,59 грн. судового збору та 666,00 грн. судових витрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 23.12.2020 року.

Суддя Білоусов С. М.