Рішення

від 12.01.2021 по справі 922/3683/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3683/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАГАРАТ", м.Харків про стягнення 135 267,66 грн, без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (позивач) звернулась до Господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАГАРАТ" безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 135 267,66 грн за використання земельної ділянки комунальної власності м. Харкова площею 0,1160 га по вул. Університетській, 24/1 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138800:01:006:0036 у період з 01.05.2020 по 31.10.2020. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу 15-денний термін для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

При цьому, суд зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 17.11.2020 відповідач отримав 26.11.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, проте відзиву на позовну заяву у строк встановлений судом не подав, суд вирішує справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.10.2020 №227124990 право власності на нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 645 кв.м. по вул. Університетській, 24/1 у м. Харкові зареєстроване з 09.10.2019 за ТОВ "БАГАРАТ" на підставі висновку щодо технічної можливості об`єднання об`єктів нерухомого майна від 22.08.2019 №251.

Заходами самоврядного контролю встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138800:01:006:0036 площею 0,1160 га по вул. Університетській, 24/1 у м. Харкові розташована нежитлова будівля літ. "А-2", право власності на яку з 09.10.2019 по теперішній час зареєстроване за відповідачем.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 17.07.2020 №НВ-0005279762020 зазначена земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав 30.04.2020, площа земельної ділянки 0,1160 га, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку (код ЦВПЗ 03.10), вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-2" (громадський будинок).

Відповідно до вказаного витягу з Державного земельного кадастру речове право на зазначену земельну ділянку за ТОВ "БАГАРАТ" не зареєстроване.

Обстеженням на місцевості встановлено, що вказана земельна ділянка огороджена, використовується з 30.04.2020 по теперішній час відповідачем для реконструкції нежитлової будівлі літ. "А-2" (частина нежитлової будівлі зруйнована, ведуться будівельні роботи).

Департаментом містобудування та архітектури Харківської міської ради 24.10.2019 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва стосовно реконструкції нежитлової будівлі літ. "А-2" під багатофункціональну будівлю по Департаментом містобудування та архітектури Харківської міської ради 24.10.2019 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва стосовно реконструкції нежитлової будівлі літ. "А-2" під багатофункціональну будівлю по вул. Університетській, 24/1 у м. Харкові (замовник - ТОВ "БАГАРАТ"). вул. Університетській, 24/1 у м. Харкові (замовник - ТОВ "БАГАРАТ").

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по вул. Університетській, 24/1 у м. Харкові від 07.10.2020.

Таким чином, за доводами позивача, у період з 01.05.2020 по 31.10.2020 земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:01:006:0036 площею 0,1160 га по вул. Університетській, 24/1 у м. Харкові використовується відповідачем без виникнення права власності/користування нею та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювався позивачем на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,1160 га (кадастровий номер 6310138800:01:006:0036) по вул. Університетській, 24/1 у м. Харкові від 21.07.2020 №4850, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Відповідно до інформації, зазначеної у листі Головного управління ДПС у Харківській області від 18.08.2020 №16866/9/20-40-04-03-17, відповідач не нараховує та не сплачує земельний податок з юридичних осіб за користування вищезазначеною земельною ділянкою.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 4850 від 21.07.2020, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1160 кв.м. в м. Харкові по вул. Університетській, 24/1 становить 9017845,00 грн.

Позивачем складений розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання вищезазначеної земельної ділянки за період з 01.05.2020 по 31.10.2020, що складає 135 267,66 грн.

Оскільки за твердженням позивача з 09.10.2019 відповідач як власник зазначеного вище об`єкту нерухомості, без належних та достатніх на те правових підстав, фактично користувався земельною ділянкою по вул. Університетській, 24/1 у м. Харкові, на якій розташований об`єкт нерухомості, без будь-якої правової підстави, що відповідно до ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України породжує обов`язок у відповідача сплатити кошти за фактичне користування земельною ділянкою.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.72, 14.1.136 Податкового кодексу України).

З огляду на вищевикладене, законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

При цьому, відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а отже єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Предметом доказування у даній справі є факт безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою по вул. Університетській, 24/1 у м. Харкові, площею 1160 кв.м. без належних на те правових підстав за період з 01.05.2020 по 31.10.2020 у сумі 135267,66 грн, розрахованої з урахуванням нормативно грошової оцінки земельної ділянки №4850 від 21.07.2020, виданого Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Як встановлено судом, відповідач у період з 09.10.2019 є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці по вул. Університетській, 24/1 у м. Харкові, при цьому договір оренди землі протягом вказаного періоду не був укладений.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2 ст. 120 ЗК України).

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 ЗК України).

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

За змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права.

Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази укладення договору оренди спірної земельної ділянки між позивачем та відповідачем.

Отже, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об`єкт, мають місце відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у виді орендної плати, а тому за своїм змістом є кондикційним.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 викладено аналогічні правові висновки.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою та не сплачував орендну плату у вищевказаний період.

Згідно із ч. 1 ст. 21 названого Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України.

Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213.

Згідно з пунктом 21 Методики нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за спеціальною формулою з урахуванням, зокрема, коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 2 статті 20, частина 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель").

Як вбачається з наданої інформації, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться по вул. Університетській, 24/1 у м. Харкові, площею 1160 кв.м. складає станом на 2020 рік - 9 017 845,00 грн.

Відповідно до розрахунку позивача, розміру неотриманих доходів користування земельною ділянкою розраховано за ставками орендної плати у розмірі відповідно 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок та складає за період з 01.05.2020 по 31.10.2020 - 135 267,66 грн. Таким чином, суд дослідивши розрахунок позивача, дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому за висновком суду загальний розмір 135 267,66 грн грн є правомірним та підтверджений належними доказами, які наявні в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, надавши оцінку всім доказам, суд дійшов до висновку, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти у розмірі орендної плати 135 267,66 грн, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, в зв`язку з чим позовні вимоги Харківської міської ради підлягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАГАРАТ" (61001, м.Харків, вул. Плеханівська, буд. 18 кімн. 603, ідентифікаційний код 43133240) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, за реквізитами: код класифікації доходів бюджету 24062200, рахунок (IBAN) UA958999980314080611000020002, код отримувача 37999649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач - УК у м. Харкові) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 135267,66 грн. за використання земельної ділянки комунальної власності м. Харкова площею 0,1160 га по вул. Університетській, 24/1 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138800:01:006:0036 у період з 01.05.2020 по 31.10.2020.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАГАРАТ" (61001, м.Харків, вул. Плеханівська, буд. 18 кімн. 603, ідентифікаційний код 43133240) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, за реквізитами: код класифікації доходів бюджету 24062200, рахунок (IBAN) UA908201720344280001000032986, отримувач - Харківська міська рада, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО банку 820172, код ЄДРПОУ 04059243) судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "12" січня 2021 р.

Суддя Л.В. Шарко