Рішення

від 27.12.2020 по справі 120/433/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 грудня 2020 р. Справа № 120/433/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.,

представника позивача: Слободянюка М.В.,

представника відповідача: Тимошевської Ю.Й.,

представника третьої особи:не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: фермерське господарство "Абшерон" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: фермерське господарство "Абшерон" (далі - третя особа) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Підставою звернення до суду з даним позовом стало те, що відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення стосовно зобов`язання ОСОБА_2 сплатити орендну плату з фізичних осіб на загальну суму 1008065,51 грн. Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 10.02.2020 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання на 24.02.2020.

Ухвалою від 24.02.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче судове засідання відкладено до 11.03.2020.

Ухвалою від 11.03.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче судове засідання відкладено до 26.03.2020.

18.03.2020 від представника позивача надійшло клопотання за вх. №8311 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням касаційної інстанції у справі №0240/2978/18-а. Вказане клопотання представник позивача просив розглянути за його відсутності.

В судове засідання 26.03.2020 учасники процесу не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись завчасно та належним чином.

Враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за №211 "Про запобігання поширення на території України гострої респираторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" по всій території України в період з 18.03.2020 по 03.04.2020 запроваджено комплекс обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) суд ухвалою від 26.03.2020 постановив відкласти судовий розгляд справи на іншу дату. У вказаній ухвалі зазначив, що про дату, час та місце наступного судового засідання сторонам, які беруть участь у справі, буде повідомлено додатково після завершення запроваджених у державі комплексів обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), шляхом надсилання судових повісток за адресами їх місця реєстрації, а також засобами телефонного зв`язку, за номерами телефонів, що містяться в матеріалах справи (або будуть додатково повідомлені представниками сторін).

В зв`язку з послабленням карантину, з метою повідомлення сторін про дату, час та місце наступного судового засідання, суд 13.11.2020 сформував та надіслав за адресами місця реєстрації сторін справи судові повістки, в яких датою наступного судового засідання визначив 02.12.2020.

02.12.2020 справу знято з розгляду з підстав перебування головуючого судді у щорічній відпустці з 01.12.2020 по 11.12.2020. Наступне судове засідання призначено на 23.12.2020.

Ухвалою від 23.12.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті на 28.12.2020.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, відповіді на відзив (вх. №7180 від 10.03.2020), письмових поясненнях (вх. №44238 від 21.12.2020). Зокрема зазначив, що позивач є одноособовим засновником (власником) фермерського господарства "Абшерон", з метою створення якого ФО ОСОБА_1 в тимчасове користування було передано ряд земельних ділянок. За наведених обставин, на переконання представника позивача, саме фермерське господарство "Абшерон", як безпосередній землекористувач земельних ділянок має обов`язок внесення плати за землю. В підтвердження своєї позиції представник позивача покликався на правові висновки наведені Великою палатою Верховного Суду в Постанові від 30.06.2020 по справі №927/79/19.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечила, просила в задоволені позову відмовити покликаючись на мотиви наведені у відзиві на позовну заяву (вх. №6718 від 04.03.2020), додаткових письмових поясненнях (вх. №45435 від 28.12.2020). Зокрема зазначила, що відповідно до ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір орендної плати за земельну є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до частин першої та другої статті 31 Земельного кодексу, землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

На переконання сторони відповідача, жоден з перелічених вище пунктів ст. 31 Земельного кодексу не відноситься до правовідносин, що складись в даній адміністративній справі, адже в даному випадку земельна ділянка знаходиться в користування фізичної особи ОСОБА_1 .

Також, представник відповідача зауважила, що відповідно до п.п. 288.1, 288.2 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір орендної плати такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка здана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем та орендарем.

Податковим кодексом не передбачено, що у разі фактичного користування земельною ділянкою, іншою фізичною або юридичною особою то в цього користувача автоматично виникає обов`язок сплати орендної плати, за земельну ділянку, що відповідно до належно оформлених документів є обов`язком орендаря.

Оскільки відповідно до пункту 288.2 статті 288 Податкового кодексу України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, то фізична особа ОСОБА_1 (засновник фермерського господарства), що уклав договір оренди на земельні ділянки, в яких визначено цільове призначення земельних ділянок - для ведення фермерського господарства, сплачує орендну плату за вказані земельні ділянки. В свою чергу, Фермерське господарство «Абшерон» не є стороною договорів оренди землі, тому не є платником орендної плати.

Крім того, представник відповідача наголосила, що позивачем не оформлено належним чином передачу земельних ділянок фермерському господарству як землекористувачу, оскільки відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право користування землею, так само як і суміжні права права та обов`язки виникають з моменту реєстрації права оренди або права власності на землю. Наявні в матеріалах справи документи дозволяють дійти висновку, що користувачем земельних ділянок є фізична особа, на праві постійного користування земельною ділянкою.

Додатково стороною відповідача звернуто увагу на те, що обов`язок сплати позивачем орендної плати за користування земельними ділянками, які були взяті в оренду для створення ФГ «Абшерон», але за інший податковий період, вже встановлений постановою Верховного Суду від 10.07.2020 в адміністративній справі №0240/2978/18-а.

Представник третьої особи фермерського господарства «Абшерон» в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 , є одноособовим засновником (власником) фермерського господарства «Абшерон.

Фермерське господарство «Абшерон», було створено відповідно до норм ст. 8 Закону України «Про фермерські господарства» після отримання ОСОБА_1 , в орендне користування земельних ділянок для ведення фермерського господарства відповідно до норм ст.7 Закону України «Про фермерські господарства», на території Костянтинівської та Білянської сільських рад Липовецького району Вінницької області згідно укладених із Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області договорів оренди №№ 149, 216-219, 225, 307 на підставі та у відповідності до наказів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області: №№ 2-1753/15-16-СГ, 2-1755/15-16-СГ, 2-1758/15-16-СГ, 2-878/15-16-СГ, 2-1756/15-16-СГ, 2-1757/15-16-СГ, 2-1760/15-16-СГ, 2-879/15-16-СГ, 2-1754/15- 16-СГ, 2-1761/15-16-СГ, 2-1759/15-16-СГ від 15.03.2016.

Державна реєстрація фермерського господарства «Абшерон», проведена 07.09.2016 за номером запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи 1 156 102 0000 000766, на підставі поданих документів та отриманих в користування згідно договорів оренди №№ 149, 216-219, 225, 307 ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

26.08.2019 відповідачем поштовим відправленням № 2270001047943 направлено позивачу податкові повідомлення-рішення про необхідність сплати орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік № 252668-5506-0214 від 18.07.2019; №№ 10111225-5506-0214, 10111226-5506-0214, 10111224-5506-0214, 10111222-5506-0214, 10111223-5506-0214, 10111220-5506-0214, 10111227-5506-0214, 10111228-5506-0214, 10111221-5506-0214 від 19.08.2019; № 259383-5506-0214 від 22.08.2019.

04.09.2019 позивач направив скаргу до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області на зазначені податкові повідомлення-рішення.

06.12.2019 поштовим відправленням № 2250001043491 позивачем отримано податкову вимогу № 266813-55 від 22.11.2019, якою визначено податкове зобов`язання в сумі 1008065,51 грн.

Не погоджуючись з прийнятими ППР та вимогою позивачем 10.12.2019 направлено скаргу до Державної податкової служби з вимогою скасувати рішення контролюючого органу. 20.12.2019 ДПС України повідомила про прийняття рішення про продовження строку розгляду скарги.

27.01.2020 позивачем одержано рішення ГУ ДПС України про результати розгляду скарги, відповідно до якого у задоволенні скарги відмовлено та одночасно повідомлено про можливість оскаржити рішення в порядку, передбаченому чинним законодавством України - до суду.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (далі - Закон №973-IV) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з статтею 4 Закону №973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа-підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об`єднаннями відповідно до закону.

Відповідно до статті 7 Закону №973-IV надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно пункту "а" ч.3 ст.22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Статтею 8 Закону № 973-IV встановлено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Таким чином, суд зазначає, що з викладених норм вбачається, що без отримання громадянином земельної ділянки у власність або в оренду для ведення фермерського господарства неможливо провести державну реєстрацію такого господарства.

Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 14 Закону №973, фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право самостійно господарювати на землі.

Відповідно до статті 19 Закону №973 до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Частиною 5 статті 20 Закону №973 визначено, що порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

На підставі вищезазначених норм законодавства суд враховує, що законодавцем не визначено механізм передачі коштів, які поступають на рахунки фермерського господарства, від його господарської діяльності, його членам для сплати орендної плати за цю ділянку, що фактично унеможливлює сплату орендної плати самим членом господарства, який не отримує доходу від її використання та не веде господарської діяльності на ній.

В свою чергу, відповідно до статті 12 Закону №973, землі фермерського господарства можуть складатися із:

- земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

- земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

- земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Вимогами статті 7 ПК України встановлено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Статтею 23 ПК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, один об`єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків. У випадках, передбачених цим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об`єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Згідно статті 37 ПК України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

За змістом підпункту14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до статті 270 ПК України об`єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 288.1- 288.4 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення її плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, об`єктом плати за землю є земельна ділянка, надана в користування з метою створення фермерського господарства, а майнові права на вказану земельну ділянку передаються до складеного капіталу фермерського господарства, яке реалізуючи права землекористувача, має обов`язок внесення плати за землю. Саме з селянських (фермерських) господарств плата за землю справляється щорічно у вигляді земельного податку або орендної плати. Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей Закону України "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після укладення договору користування землею, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Аналогічна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року по справі № 814/1005/16.

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 - «Орендарем» та Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області - «Орендодавцем» було укладено договори оренди землі:

- від 20.04.2016 року, дата державної реєстрації 02.06.2016 року, термін дії - 7 років, площа земельної ділянки 6,7266 та , НГО на 2018 рік 21600,24грн., розмір орендної плати 8% від НГО, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

- від 20.04.2016 року, дата державної реєстрації 02,06.2016 року, термін дії - 7 років, площа земельної ділянки 3,9174 га , НГО на 2018 рік 12831,11грн„ розмір орендної плати 8% від НГО, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

- від 20.04.2016 року, дата державної реєстрації 12.05.2016 року, термін дії - 7 років, площа земельної ділянки 51,1420 га , НГО на 2018 рік 167 643,38 грн., розмір орендної плати 8% від НГО, цільове призначення - для ведення фермерського господарства.

- від 20.04.2016 року, дата державної реєстрації 02.06.2016 року, термін дії - 7 років, площа земельної ділянки 48,2911 га , НГО на 2018 рік 152376,28грн., розмір орендної плати 8% від НГО, цільове призначення - для ведення фермерського господарства.

- від 23.03.2016 року, дата державної реєстрації 25.03.2016 року, термін дії - 7 років, площа земельної ділянки 46,0512 га , НГО на 2018 рік 147 444,48грн., розмір орендної плати 8% від НГО, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

- від 23.03.2016 року, дата державної реєстрації 25.03.2016 року, термін дії - 7 років, площа земельної ділянки 19,1828 га , НГО на 2018 рік 61 717,02 грн., розмір орендної плати 8% від НГО, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

- від 20.04.2016 року, дата державної реєстрації 11.05.2016 року, термін дії - 7 років, площа земельної ділянки 7,2280 га , НГО на 2018 рік 4969,67грн., розмір орендної плати 12% від НГО, цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

- від 21.04.2016 року, дата державної реєстрації 27.04.2016 року, термін дії - 7 років, площа земельної ділянки 22,7667 га, НГО на 2018 рік 74570,38грн., розмір орендної плати 8% від НГО, цільове призначення - для ведення фермерського господарства.

- від 20.04.2016 року, дата державної реєстрації 12.05,2016 року, термін дії - 7 років, площа земельної ділянки 42,7247 га , НГО на 2018 рік 130065,52грн., розмір орендної плати 8% від НГО, цільове призначення - для ведення фермерського господарства. Дані обставини не заперечувались представниками сторін у судовому засіданні.

У позовній заяві позивач вказує, що ФГ "Абшерон" створене на виділених йому, як голові та засновнику цього фермерського господарства, земельних ділянках розташованих на території Костянтинівської та Білянської сільських рад Липовецького району Вінницької області.

Отже, фактичним землекористувачем вищезазначених земельних ділянок є фермерське господарство "Абшерон", яке відповідно до платіжних доручень, які містяться у матеріалах справи, своєчасно та в повному обсязі сплачувало орендну плату за землю з юридичних осіб ( а.с. 41-66).

В даному випадку, відбулась фактична заміна землекористувача земельної ділянки та його обов`язки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Беручи до уваги, що земельні ділянки фактично використовує саме юридична особа фермерське господарство "Абшерон", а фізична особа, яка їх отримала з цільовим призначенням "для створення фермерського господарства", здійснює на ній діяльність не особисто, а через створену ним юридичну особу, відповідно земельний податок підлягає сплаті фактичним землекористувачем фермерським господарством до якого перейшли права й обов`язки орендатора.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі №927/79/19.

Також, слід вказати на презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп.. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 ПК України).

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Тому, в даному випадку, об`єктом плати за землю в спірних правовідносинах є земельні ділянки, надані у користування позивачеві з метою створення фермерського господарства, а майнові права на вказану земельну ділянку передані останнім до складеного капіталу ФГ "Абшерон" яке реалізуючи права землекористувача, має обов`язок внесення плати за землю.

Аналогічного правового висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові № 560/782/20 від 10 серпня 2020 року.

Крім того, зважаючи на те, що земельні ділянки, які в даному випадку є об`єктами оподаткування, взяті позивачем в оренду саме для створення ФГ "Абшерон", яке, в свою чергу, після державної реєстрації, своєчасно та в повному обсязі сплачувало земельний податок за користування вказаними земельними ділянками, стягнення з ОСОБА_1 земельного податку за вимогами податкового органу призведе до подвійного оподаткування, тобто оподаткування одного об`єкта податку окремого платника податків одним і тим же (аналогічним) податком за один і той же проміжок часу або оподаткування у різних осіб однієї і тієї ж податкової бази зіставними податками.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з огляду на результат розгляду справи та з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 10080,70 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області № 252668-5506-0214 від 18.07.2019; №№ 10111225-5506-0214, 10111226-5506-0214, 10111224-5506-0214, 10111222-5506-0214, 10111223-5506-0214, 10111220-5506-0214, 10111227-5506-0214, 10111228-5506-0214, 10111221-5506-0214 від 19.08.2019; №259383-5506-0214 від 22.08.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 10080,70 грн. (десять тисяч вісімдесят гривень 70 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Фермерське господарство "Абшерон" (вул. Коцюбинського, с. Костянтинівка, Липовецький район, Вінницька область, 22510, код ЄДРПОУ 40815567)

Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 43142454)

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 11.01.2021

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна