Ухвала

від 11.01.2021 по справі 320/4230/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 січня 2021 року

м. Київ

справа № 320/4230/19

адміністративне провадження № К/9901/31607/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області (правонаступник Головного управління ДФС у Київській області) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі за позовом Приватного підприємства МПП "Агротех" до Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство МПП "Агротех" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 6 лютого 2019 року №1070362/19407715 про відмову в реєстрації податкової накладної від 21 січня 2019 року №5 та зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 21 січня 2019 року №5, складену ПП МПП "Агротех" датою її фактичного надходження.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Київській області подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року повернуто скаржнику.

23 листопада 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області (правонаступник Головного управління ДФС у Київській області) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 3 грудня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України. Скаржнику надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом надання документа про сплату судового збору у розмірі, встановленому законом.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвала про залишення касаційної скарги без руху отримана скаржником 3 грудня 2020 року.

Скаржником на адресу Верховного Суду надіслано клопотання про продовження строків усунення недоліків касаційної скарги.

Клопотання про продовження строку усунення недоліків обґрунтоване тим, що доповідна записка щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі знаходиться на виконанні.

Водночас належних та допустимих доказів на підтвердження наведених в клопотанні обставини не надано.

Розглянувши вказане клопотання, Суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Проте, скаржником не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги.

Також, Суд зазначає, що скаржник, діючи як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому зупинення на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних обов`язків щодо оформлення касаційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов`язаними.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

17 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року №731-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , (далі - Закон №731-IX), яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №731-IX встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Обґрунтованих доводів з належними доказами на підтвердження того, що введені обмеження, впроваджені у зв`язку з карантином завадили відповідачу, як суб`єкту владних повноважень своєчасно усунути недоліки касаційної скарги, скаржником не наведено.

Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, пунктом 1 частини четвертої якої передбачено повернення позовної заяви, якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунуто у встановлений судом строк.

Враховуючи наведене, оскільки скаржником станом на день винесення даної ухвали не виконано вимоги Верховного Суду викладені в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху, в частині сплати судового збору, касаційна скарга підлягає поверненню.

Одночасно суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 169, статтями 121, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області (правонаступник Головного управління ДФС у Київській області) про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги відмовити.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області (правонаступник Головного управління ДФС у Київській області) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі за позовом Приватного підприємства МПП "Агротех" до Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська

Судді: О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх